МЕТОД ДОСЛІДНОЇ БЕСІДИ, ІНТЕРВ’Ю
МЕТОД ДОСЛІДНОЇ БЕСІДИ, ІНТЕРВ’Ю
Істотне значення в науковому вивченні педагогічних явищ має метод дослідної бесіди. Спеціально організовані, добре підготовлені цілеспрямовані бесіди з педагогами, батьками, учнями, часто допомагають зібрати такі дані, які можуть залишитися поза увагою під час застосування інших методів.
Характер, зміст і система кожної бесіди визначаються темою та конкретними завданнями. Бесіди можуть бути індивідуальними і груповими, коли треба – постійними та присвяченими якомусь одному питанню чи низці питань, пов’язаних із темою дослідження.
Під час проведення бесіди дуже важливо враховувати різні об’єктивні та суб’єктивні умови, що впливають тією чи іншою мірою на характер відповідей. Запитання можуть бути різними, проте обов’язково зрозумілими, чіткими, нескладними в формулюваннях. Бесіда проводиться у довільній формі. Дослідник визначає лише загальну тему, основні етапи та межі її обговорення, окреслює стрижневі питання і висуває припущення щодо можливих результатів опитування. Матеріал бесіди фіксується, як правило, після її проведення, а іноді, коли є на це згода досліджуваних, розмова записується на диктофон.
Під час усної відповідь учасник бесіди затрачає менше часу і енергії, ніж на письмову. Але метод бесіди має свої негативні сторони. Всі учасники бесіди, які відповідають на питання перебувають в різних умовах, деякі з них можуть одержати інформацію через додаткові питання, вираз обличчя, жести можуть мати різний вплив на особу, що є учасником бесіди. З метою одержання достовірних результатів часто використовують паралельно і усне і письмове опитування.
Метод інтерв’ю. Це ретельно розроблений і технічно оснащений метод бесід з чіткою метою, яка випливає з певних завдань дослідження. Інтерв’ю – це система заздалегідь підготовлених запитань, які дослідник ставить опитуваному, утримуючись від власних коментарів. Таким чином, особа, що бере інтерв’ю, не впливає на думку свого співрозмовника.
Цей метод використовується тільки тоді, коли дослідник упевнений у тому, що відповіді респондента будуть об’єктивними. Це можна пояснити тим, що інтерв’ю не передбачає запитань-уточнень, які можна ставити під час бесіди. Інтерв’ю ефективне в тих випадках, коли дослідник упевнений у тому, що відповіді респондента будуть об’єктивними.
За кількістю учасників виділяють індивідуальне (одна особа) і групове (кілька осіб) інтерв’ю. За формою – стандартне (відбувається за суворо розробленим текстом), творче (передбачає певну свободу запитань і відповідей на них), глибоке (межує з особистісно-довірливою бесідою).
Під час проведення інтерв’ю, зауважує М.М.Фіцула, досліднику слід уникати типових помилок:
· ситуативних (неправильний вибір місця та часу розмови; не попередження опитуваного);
· соціологічних (відсутність техніки опитування, припу-щення мовних огріхів);
· психологічних (упереджене ставлення до опитуваного, оцінка результатів за стереотипом).
Г.Т.Кловак наводить приклад інтерв’ю, мета якого вивчення стану трудового виховання школярів у сім’ї. У цьому випадку батькам можна поставити такі запитання:
Які постійні трудові обов’язки мали ваші діти вдома в різні періоди їх життя?
Які заохочення ви застосовували, виховуючи у своїх дітей любов до праці?
Як витрачалися гроші, зароблені вашими дітьми на сільськогосподарських роботах?
Чи може щоденна домашня робота виконуватися дітьми з зацікавленістю й задоволенням?
Що можна зробити сім’ї та школі спільно, щоб виховати у школярів інтерес до праці?
Аналіз матеріалу, зібраного за допомогою інтерв’ю, допоможе досліднику з’ясувати мотиви поведінки й діяльності учнів, знайти ефективніші прийоми використання різних засобів їх трудового й морального виховання.
Питання, що будуть використовуватися під час інтерв’ю, необхідно попередньо записати у запитальнику, де необхідно залишити місце і для записів відповідей.
Під час укладання питань, зазначає А.А.Киверялг, необхідно враховувати такі вимоги:
– опитування не повинно бути випадковим;
– більш зрозумілі питання опитуваним необхідно поставити раніше, менш зрозумілі – пізніше;
– питання мають бути лаконічними, конкретними і зрозумілими для всіх учасників інтерв’ю;
– питання, що ставляться викладачам і учням не повинні суперечити педагогічному такту і професійній етиці;
– частину питань необхідно укласти таким чином, щоб можна було перевірити об’єктивність відповідей на наступні питання.
Під час опитування необхідно дотримуватися таких правил:
– опитування проводити наодинці з опитуваним;
– кожне питання прочитувати із запитальника дослівно, в незмінному вигляді;
– опитуваний не повинен бачити запитальника або мати можливість прочитати питання;
– інтерв’ю має бути короткочасним (з учнями не більше 15-20 хвилин, з викладачем – не більше 30 хвилин);
– особа, що бере інтерв’ю, не повинна впливати на особу, що відповідає, жодним способом;
– якщо особа, що відповідає, не розуміє питання, його необхідно прочитати ще один раз, і в жодному випадку не пояснювати питання і поняття, що в ньому містяться.
Відповіді аналізуються та інтерпретуються відповідно до їх характеру.