Тема 5. Застосування засобів наочності на уроках фізичної культури. Застосування сучасних гаджетів у процесі фізичного виховання
Удосконалення навчально-виховного процесу потребує підвищення якості уроку, пошуку ефективних форм і методів роботи. Від якості кожного уроку, системи уроків із тем усього курсу в цілому залежить успіх навчання. Учитель у процесі навчання впливає на учнів системою спеціальних методів і засобів. Одночасно зростають також вимоги до якості навчально-наочних посібників та використання їх на уроках у школі.
Застосування наочності на уроках фізичної культури відіграє переважно допоміжну роль, однак іноді навчальний матеріал (наприклад складнокоординовані вправи, складна техніка рухів, які учні не можуть безпосередньо спостерігати) має такий характер, що без унаочнення правильне уявлення взагалі неможливе. Щоб запобігти звуженню поняття або уявлення, доцільно використовувати різні зразки зображення об’єкта. Це дасть змогу учням розпізнати типове, зробити крок від конкретного до абстрактного, перейти від уявлення до поняття.
Важливе джерело чуттєвого досвіду майже на всіх уроках – актуалізація емоційних спостережень дітей. Це положення глибоко розвинув у своїх працях В.О.Сухомлинський. Природа мозку дитини, – писав він, – потребує, щоб її розум виховувався біля джерела думки – серед природи, щоб думка переключалася з наочного образу на «обробку» інформації про цей образ. Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються й не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Вчасно використана виразна наочність – це змістове й емоційне підживлення процесів сприймання, мислення, пам’яті.
Отже, вибір наочності для конкретного уроку зумовлюється не тільки його навчальною метою, а й іншими чинниками. Зокрема, специфікою мікросередовища школи й попереднім рівнем фізичної готовності дітей, їхнім емоційним станом, віком, резервом навчального часу та рівнем соматичного здоров’я.
Ефективність процесу сприймання підвищується тоді, коли перед учнями ставляться спеціальні завдання, проводяться спостереження, які спонукають їх придивлятися чи прислухатися до нових об’єктів, виділяти їхні характерні ознаки, об’єднувати в єдине ціле, позначати певними словами. У таких ситуаціях в учнів швидше розвивається спостережливість, ніж тоді, коли сприймання наочних об’єктів є тільки ілюстрацією готових знань, повідомлюваних учителем.
Показники розвитку спостережливості – це вдосконалення перцептивного аналізу й синтезу об’єктів, виділення та об’єднання в єдине ціле малопомітних їхніх ознак і властивостей, підвищення точності їх словесного опису, формування установки на спостереження.
Найперша властивість сприймання – вибірковість. Завдяки запитанням учителя, попередньому досвіду, учень вихоплює зором, слухом ті чи інші сторони того, що спостерігає. І чим менший віковий сенс, тим більше значення мають конкретність та особистісна значущість установки вчителя на сприймання. Не можна залишити поза увагою й вплив фону на якість сприймання. Але й це відволікає увагу учнів, адже навчальна сутність картки, таблиці має чітко проглядатися. Водночас на схемах-опорах добре використовувати розпізнавальні властивості рухів, положень, умовні позначення для виділення головного, зв’язків між елементами схеми.
Статичний матеріал мультимедійного показу слайдів школярі сприймають значно легше, ніж динамічний у кінофільмі: вони встигають розглянути деталі зорового ряду, осмислити їх у цілому. Істотну роль тут відіграють яскраві барви й виразні лінії.