Лекція 2 Характеристика системи вищої освіти в України
1. Характеристика системи вищої освіти в Україні.
Вуз – це не місце де навчають, а місце, де навчаються і допомагають вчитися.
“Положення про ступеневу систему освіти в Україні” базується в основному на Законі України “Про освіту”, державній програмі “Освіта: Україна ХХІ-го століття”, “Положенні про акредитацію вищих навчальних закладів України”, міжнародному стандарті класифікації освіти, прийнятому ЮНЕСКО.
Закон України “Про освіту”, прийнятий 23 травня 1991 року (був винесений на загальне голосування 26 червня 1991 року). Міністерство освіти і науки України на основі цього закону продовжило роботу над розробкою концепції ступенів освіти і підготовки кадрів. Уточнення в законі були затверджені 23 березня 1996 року.
Чому постала необхідність змін у системи освіти в Україні? Насамперед це можна обґрунтувати тим, що освіта стала власною справою українського народу, а не тільки державною. Перехід до ринкових стосунків змінив і ставлення до освіти, і взагалі до життя. Вища освіта розглядається в документі (державна національна програма “Освіта”) такою системою, що повинна забезпечити фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку спеціаліста, і визначає темпи і рівень науково-технічного, економічного і соціально-культурного прогресу. Вона повинна сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найбільшої цінності суспільства, стати могутнім фактором розвитку духової культури українського народу, відновленню продуктивних сил України.
Завдання реформ системи вищої освіти:
- перехід до гнучкої динамічної ступеневої системи підготовки спеціалістів;
- підвищення освітнього і культурного рівня суспільства;
- приведення вищої освіти України до рівня досягнень розвинутих країн світу і інтеграції в міжнародне науково-освітнє співтовариство.
Ці глобальні завдання складаються з більш вузьких завдань, тобто тих, які ставляться безпосередньо перед вищим навчальним закладом, потім перед факультетом і перед кожним викладачем або студентом зокрема.
2. Види вузів.
Вид вузу визначається рівнем його акредитації.
Акредитація вузів – це офіціальне визначення їх права здійснювати свою діяльність на рівні державних вимог і стандартів освіти.
Мета – визначення можливостей кожного конкретного вузу здійснювати підготовку кадрів на відповідному рівні їх кваліфікації. Залежно від цього кожному вузу присвоюється рівень акредитації, відповідний статус, який досягається шляхом розвитку самоорганізації (автономії) вузу, ефективного використання їм бюджетних коштів, які виділяються на потреби вищої освіти.
За чинним положенням може бути акредитований або весь вуз загалом, або окремі спеціальності. Якщо 70% спеціальностей пройшли акредитацію, то і вуз відповідно проходе. Комісію очолює заступник міністра освіти України, склад комісії затверджує міністр освіти. Акредитація вузів відбувається кожні 5 років.
Під час акредитації відбувається:
- тестування випускників (контрольні роботи);
- експертиза рівня вищої освіти по кожній спеціальності ВУЗу;
- тестування випускників в їх практичній діяльності за професійною діяльністю;
- експертиза дипломних і курсових робіт;
- вибіркове опитування випускників.
Вузи України мають 1- 4 рівні акредитації:
1-2 – технікуми, коледжі, професійно-технічні училища;
3-4 – університети, академії, інститути.
Тільки 4-й рівень акредитації дає можливість підготовки магістрів і аспірантів.
Запорізький національний університет 4-го рівня акредитації.
На факультеті фізичного виховання діє троьхступенева система освіти:
1 ступінь – бакалавр.
Присвоюється кваліфікація - бакалавр з фізичного виховання і спорту. Термін навчання 4 роки.
За дипломом: бакалавр з фізичного виховання і спорту. Діяльність майбутнього спеціаліста - тренер-викладач, вчитель фізичної культури, організатор спортивно-масової роботи.
2 ступінь – спеціаліст.
Підготовка спеціаліста здійснюється на базі бакалавра за умов наявності 4,0 бала з дисциплін, які вивчалися впродовж усього терміну навчання.
Присвоюється кваліфікація - спеціаліст з фізичного виховання і спорту і конкретно вказується кваліфікація. Наприклад, викладач з фізичного виховання і спорту.
Державний бюджет орієнтовно розраховано на підготовку 30 спеціалістів.
3 ступінь – магістр.
Термін навчання 1 рік на базі бакалавра за умов наявності 4,5 балів із дисциплін, які вивчалися впродовж усього терміну навчання.
Державний бюджет розраховано на підготовку 5 студентів на факультет.
Після закінчення магістратури присвоюється кваліфікація “магістр з фізичного виховання і спорту”, яка надає право викладання у вузі.
Станом на 1996 рік в Україні діє 185 державних вищих навчальних закладів, серед них 65 класичних, технічних, медичних, педагогічних, аграрних та іншіх університетів, 36 академій, 84 інститути. Поруч із ними функціонують 90 недержавних комерційних вузів 3-4 рівня акредитації. На сучасному етапі розвитку освіти кількість державних вузів скорочується, а комерційних збільшується. Так, у 1999 році діяло 108 державних, 100 недержавних вищих навчальних заклади.
Україна посідає провідне місце за кількістю вузів на 100 000 населення в Європі.
Є класичні університети, які готують спеціалістів за різними спеціальностями.
В Запорізькому національному університеті готують спеціалістів більш ніж за 29 спеціальностями, у Московсьому державному університеті – за 109.
Якщо університет входить до системи ЮНЕСКО, його диплом має статус міжнародного. Диплом Запорізького державного університету теж має статус міжнародного.
Інститути (педагогічні) готують тільки для системи освіти. Академії – за галузями.
У вищих навчальних закладах України дипломи пластикового зразка отримують через м. Київ.
Спеціалістів із фізичного виховання в Україні готують такі вищі навчальні заклади: інститут із фізичної культури (м. Київ), національні академії (м. Дніпропетровськ, м. Львів, м. Харків, м. Донецьк).
Це галузева система (фізичного виховання) яка належить до Міністерства фізичного виховання і спорту.
Факультети фізичного виховання належать до системи вищої освіти за такими двома напрямами:
- університетський;
- педагогічний.
Практично при всіх педагогічних університетах в кожній області є факультет фізичного виховання. Інтерес і потреба в кадрах – тенденція до збільшення кількості вузів із факультетами фізичного виховання. Держава, що думає про майбутнє, думає про здоров’я.
Практично у будь-якій країні за кордоном мають попит спеціалісти факультетів фізичного виховання, адже методика викладання в Україні набагато краще, ніж за кордоном.
Після магістра перший вчений ступінь - кандидат наук, другий - доктор наук, які можна одержати після захисту кандидатської (докторської) дисертації. Вона може бути написана під час навчання в аспірантурі (докторантурі) або самостійно.
Кандидат наук має право одержати наукове звання доцента, доктор наук – професора.
Аспірантура і докторантура є не в кожному вузі. У ЗДУ є.
Найвищим вченим званням є академік.
Інше звання – член-кореспондент – надається за великі заслуги в галузі наукових досліджень.
3. Форми навчання у вищій школі.
Форми навчання в університеті - денна і заочна. Денна форма навчання передбачає щоденне відвідування занять, заочна - 2 тижні на семестр. На заочному відділенні навчання відбувається на контрактній основі.
Наступна форма навчання – екстернат, коли студент замість 4 – 5 років навчається лише 2 за індивідуальним планом.
В ЗНУ практикується стажування – в іншому вузі, в іншій країні.
Ще однією формою одержання освіти у вищих навчальних закладах є навчання відразу на двох факультетах (паралельно). Це навчання на контрактній основі. Заняття проводяться у вечірній час по 4 години на тиждень. Тривалість навчання - 4 роки, після чого видається два дипломи.
4. Історія становлення і розвитку вищої школи.
Етапи розвитку вищої освіти (за Ф. Хофманом):
- накопичення досвіду освіти і передача його в формі народної мудрості. В основному освіта здійснювалася в домашніх умовах;
- виникнення концепцій освіти. Вершина етапу виникнення систем класичної педагогіки (Я.А. Коменський, Дж. Локк, Ж.Ж. Руссо, Г. Сковорода, К.Д. Ушинський, В.О. Сухомлинський)
В Європі історія вищої освіти бере свій початок з академії Платона (орієнтовно 387 рік до нашої ери). Вищими школами були Колхидська, Гелатська, Ікалтойська, Геладська, Гемська академії на території Грузії.
Наприкінці ХІІ – початку ХІІІ сторіччя з’явилися перші університети в Західній Європі: Блонський (орієнтовно 1158 рік, Італія), Оксфордський (1162 рік, Англія), Паризький (1200 рік, Франція), Кембриджський (1209 рік, Англія), Соломанський (1230 рік, Іспанія).
Особливо активно розвивалася вища школа в епоху Ренесансу. Засновані університети: Пражський (1349 р., Чехія), Краківський (1364 р., Польща), Віденський (1365 р., Австрія), Вільнюський (1579 р., Литва).
З’являються і перші вищи школи на території Східної Європи: Острожська (1576 р.) і Києво-Могилянська (1615-1817 р.р.) академії. В 1661 р. заснований Львівський університет. В ХVІ ст.. в Європі функціонувало 60 університетів.
В Росії перший російський університет було відкрито за ініціативою М.В. Ломоносова в 1755 році. Трохи пізніше розпочали роботу Тартуський (1820 р.), Казанський (1804 р.), Харківський (1805 р.), Петербурзький (1819 р.), Київський (1834 р.) університети.
Проте, існує думка, що древнєгрецькі академії – це прообраз західних, а перший у світі університет було засновано в місті Фесе (Марокко) в ІХ ст. нашої ери.
5. Порівняльна характеристика системи вищої освіти України з США та Францією.
В США, серед вищих навчальних закладів чільне місце посідають коледжі вільних мистецтв. В 1636 р.в Кембриджі (околиця Бостона, штат Масачусетс) англійський пуританський священик-емігрант Джон Гарвард заснував один з таких коледжів, який у 1639 році був названий його ім’ям. На початку ХІХ ст. цей коледж був перейменований в університет (найстаріший у США). Він не залежав від уряду штату і держави. Мав пожертвування у тисячі фунтів, власну бібліотеку. Там велася підготовка високоосвічених священиків.
В університетах і коледжах із чотирирічним терміном навчання США готують спеціалістів зі ступенем бакалавра наук або мистецтв, або з професійним ступенем бакалавра педагогіки, техніки, сільського господарства.
Випускники коледжів із дворічним терміном навчання або технологічних інститутів мають право мати ступінь молодшого спеціаліста і вступити до 2-го або 3-го курсу чотирирічного коледжу або університету.
Університети і чотирирічні коледжі готують спеціалістів на післядипломному рівні – магістрів в аспірантських школах (професійних або дослідницьких), а також докторів – після 2-3 років навчання (доктор філософії тощо).
У США національна рада з питань акредитації, як неурядова організація, замінює процес державного контролю. Складається регіональна асоціація з акредитації з представників університетів. Після роботи комісії з акредитації, визначаються 100 кращих вузів. Ці вузи отримують 90% усіх федеральних субсидій, причому 10-12 найвідоміших вузів отримують половину коштів (Коліфорнійський, Мінесотський, Вісконський, Гарвардський, Мічеганський, Масачусецький тощо).
Університети працюють за індивідуальними планами і програмами. Гроші для вищих шкіл надходять з податків, федеральних послуг, з бюджету тощо. Керівництво вузами загальне. До нього входять не тільки працівники вузу, але ц керівники фірм, релігійні сили, наукові установи, офіційний представник штату. Вони складають раду опікунів. Президент вузу, віце-президент, деканів назначає рада опікунів.
Половина вузів у США - приватні. В Англії лише – один. Він має 600 студентів (Букінгемський університет).
Структура університетів в США й Англії не традиційна для нас - не факультетами, а коледжами, школами, інститутами, які розташовані по всій країні, в межах одного місця (Королівський коледж науки і техніки, школа економіки Лондонського університету відомі всьому світу). Наприклад, у Кембриджі 10 тисяч студентів. У його складі 28 коледжів.
В університети Франції треба записуватися. Екзамени складаються впродовж навчання. Університети знаходяться на державній дотації, тобто вони гарантують тільки знання. Наступна вища школа – гандіколі. В гандіколі складаються екзамени, навчання відбувається на контрактній основі, але по закінченні цього типу вузу гарантується робота за фахом.
Ступінь бакалавра у Франції можна отримати, закінчивши ліцей. Після закінчення ліцею можна вступити до вищої школи за рішенням педагогічної ради. Одній треті населення Франції шлях до вищої школи закритий.