ЛЕКЦІЯ 10: Методи контролю ефективності освітнього процесу в адаптивному фізичному вихованні
Тема: Методи контролю ефективності освітнього процесу в адаптивному фізичному вихованні
Успішність і ефективність освітнього процесу значною мірою визначається правильною оцінкою психомоторних можливостей, заздалегідь набутого рухового досвіду, розумінням мотивацій до навчання і життєвих інтересів учня. Оцінка проводиться по формалізованих тестах, які, будучи достатньо об'єктивними, дають реальне уявлення про стан здоров'я.
Ціль тестування – виявити сильні і слабкі якості учня при виборі для нього засобів фізичного виховання. За допомогою тестування оцінюють головні фізіологічні компоненти працездатності, одержують інформацію про зміни в організмі, які відбуваються в результаті занять. Все це дозволяє вдосконалювати і розвивати процес фізичного виховання. Від правильно проведеної діагностики значною мірою залежить результат фізичної і соціальної реабілітації, а також результати занять спортом.
Медична діагностика включає:
- вивчення психоемоційної сфери людини з метою створення адекватних умов для найбільш швидкого її виходу з негативного психологічного стану і створення мотивації до активної діяльності, занять фізкультурою і спортом; - визначення потреб у фізичній і соціальній реабілітації. При цьому враховується характер дефекту і супутніх захворювань, ступінь функціональних порушень, можливості їх компенсації, необхідність в оперативному, реконструктивному, консервативному лікуванні, протезуванні, тривалість перебування на інвалідності;
- оцінку ступеня рухових порушень. Визначення ступеня фізичного пристосовування. Вивчення компенсації головних рухових функцій (сидіння, стояння, ходьба, маніпулятивна ручна діяльність);
- визначення рекомендованих засобів фізичного виховання і спорту, а також протипоказань;
- виявлення лімітуючих чинників, які перешкоджають або обмежують вибір засобів фізичного виховання і спорту або інтенсивність тренувальних занять. Наприклад, за наявності келоїдних рубців, контрактур, деформацій опорно-рухового апарату або при пошкодженнях шкіри (трофічні язви, пролежні), порушеннях функцій тазу з'ясовуються функціональні можливості, уточнюються особливості тренувальних занять;
- визначення об'єму і інтенсивності навчального процесу;
- вибір спеціальних заходів, які необхідно проводити до і після тренувань;
- встановлення класу спортсмена при заняттях спортом.
Крім головних задач, які характеризують ступінь компенсації інваліда, розв'язуються допоміжні задачі: оцінка побутової залежності, рівень соціального пристосовування і ін. При виборі методів досліджень функціональних можливостей і оцінці фізичних якостей учня враховують закономірності вияву цих функцій і якостей.
Медична діагностика включає: з'ясування скарг на стан здоров'я, складання історії хвороби, вимірювання температури тіла, антропометрію, огляд, пальпацію (обмацування), перкусію (простукування) і аускультацію (прослуховування) з ціллю обстеження шкіри і слизових оболонок, лімфатичних вузлів, м'язової, опорно-рухової, дихальної, серцево-судинної, кровотворної, травної, жовчовидільної, сечової, ендокринної і нервової систем, а також визначення рівня статевого розвитку людини. Виміряють пульс, частоту дихання, артеріальний тиск. Вивчають рефлекси.
Досліджують функції органів чуття і рухові функції. Проводять функціональні проби і лабораторні методи досліджень.
Вивчення і оцінка фізичного розвитку дітей проводиться по загальновизнаній методиці: вимірювання зростання, маси тіла, об’єм грудної клітки (в деяких випадках об’єм голови), для підлітків – степені статевого розвитку. Результати обстеження порівнюють з табличними віковими нормами.
Тестування сприйняття направлено на дослідження функцій пропріоцептивного, вестибулярного, тактильного, зорового, слухового і нюхового аналізаторів. Діагностується сприйняття якості стимулу, його часу дії і кількості діючих стимулів, здібність до визначення: положення і напряму свого тіла в просторі, різних частин власного тіла (одній по відношенню до інших), просторових відносин свого тіла до стимулу, просторово-часових__ характеристик власних складних рухів.
Тестування мотивації учня
Мотивація учня з'ясовується на підставі відповідей викладача на наступні питання:
- До якого виду рухової активності виявляє цікавість або мимовільно звертається дитина ?
- Чи існує в руховій активності дитини періодичність протягом дня, тижня, місяця, року?
- Яким чином дитина демонструє своє прагнення до розвитку?
- Чи здатна дитина і як надовго зосередити увагу на своїй діяльності? У тому числі при зовнішніх ерешкодах.
- Які перешкоди для нього мають значення?
- Чи займається дитина тим, чим займалась, після того, як її увагу відвернули?
При оцінці психофізіологічного і фізичного розвитку виділяють 3 групи на основі сигмальних відхилень від середньої арифметичної величини:
- середній рівень розвитку від М -1о до М +1о; вище за середнє - більш М +1о;
- нижче за середнє - менш М -1о.
Програма дослідження довільних рухових реакцій дітей і підлітків, розроблена Т. Круцевич (1999), передбачає вимірювання чотирьох типів реакцій:
- прості рухові реакції на світло (визначення латентного періоду простої зорово-моторної реакції на світловий сигнал);
- прості рухові реакції на звук (визначення латентного періоду простої сенсомоторної реакції на звуки різної сили);
Тактильна чутливість оцінюється за допомогою лінійки Мак-Уорті.
При цьому орієнтуються на момент визначення досліджуваним кількості діючих на тактильний аналізатор подразників.
М'язово-суглобове відчуття вимірюється кінематометром Жуковського при виконанні задачі, в якій досліджуваний повинен зігнути руку на заданий кут без участі зорового контролю.
Сила нервової системи вивчається методом Копітової. Показником служить зміна латентного періоду простої зорово-моторної реакції в кінці дослідження в порівнянні з початком.
Лабільність нервової системи досліджується за допомогою приладу для визначення критичної частоти світлового сигналу. Показником рівня лабільності нервової системи служить середня частота переходу суцільного світла в дискретний.
При визначенні рухливості нервових процесів досліджується стійкість і перемикання уваги.
Визначення стійкості уваги здійснюється по таблицях Анфімова.
Перемикання уваги досліджується по таблицях Шульта-Платонова за допомогою секундоміра.
При визначенні показників пам'яті досліджують механічну і смислову пам'ять.
Механічна пам'ять вивчається за допомогою таблиць з двозначними числами. Показником рівня механічної пам'яті служить кількість правильно відтворених після запам'ятовування чисел.
Смислова пам'ять досліджується за допомогою карток з нанесеними на них словами. Показником смислової пам'яті є коефіцієнт логічного запам'ятовування, який визначається відношенням числа правильно відтворених слів до кількості всіх слів на картках.
Дослідження рухових можливостей здійснюють починаючи із з'ясування, на якому етапі розвитку рухової сфери відбулася затримка.
Для цього визначаються можливості учня:
- ступінь вертикалізації тіла в просторі (чи може піднімати і утримувати голову з положення лежачи на животі і на спині, самостійно сидіти, вставати і стояти з допомогою і без неї);
- стійкість (або здібність до опори руками в положенні лежачи на животі, сидячи, чи може регулювати загальний центр маси тіла в положенні стоячи);
- рівновага (або здатність балансувати, відновлювати рівновагу і т.п.);
- метод (і його якісні характеристики) переміщення в просторі (самостійно не пересувається, перевертається з живота на спину, із спини на живіт, повзає лежачи або рачки, пересувається за допомогою інвалідної коляски, ходить на милицях, спираючись на милиці або одну милицю, ходить самостійно, в останньому випадку вивчається хода);
- гнучкість;
- точність диференціації рухів;
- ступінь маніпуляції дрібними речами.
Рухові можливості дітей визначаються таким чином:
- налагодивши з дитиною контакт, йому дають цікаву для нього річ (наприклад, м'яч), звертаючи увагу на те, як він бере її в руки (положення долонь і пальців рук): асиметричність положення кистей, згинання пальців однієї з рук, їх зайве напруження, зміщення однієї з рук донизу, останнє спостерігається, коли більш сильна рука прагне "підтримати" річ знизу;
- просять дитину повернути цю ж річ назад ("Дай мені м'яч!"). Передачу речі здійснюють кілька разів, щоб прийти до переконання, що попередні спостереження не випадкові. Після чого переходять до складніших форм наочної взаємодії: кидання м'яча на перших порах з невеликої, а надалі з більшої відстані. Виявлені при виконанні першого тесту тривожні ознаки тут повинні виявитися сильніше. На ураженій руці можуть спостерігатися сіпання, тремтіння, зайві рухи пальців або всієї руки. Кисть і пальці при фізичному навантаженні можуть перейти в більш зігнуте положення.
Про рухову патологію свідчать:
- зайва повільність або різкість, порушення ритму, зайві рухи, незграбність, хиткість, порушення рівноваги і координації;
- використовують тест "Руки вгору", в якому досліджуваного просять швидко підняти випрямлені руки вгору. Уражена рука підіймається повільніше здорової і не повністю випрямляється в ліктьовому суглобі;
- при обстеженні маленьких дітей інформативний тест "Складання піраміди": нанизування кілець різного розміру на вісь;
- м'язовий тонус ніг, його симетричність визначають таким чином: поклавши досліджуваного на спину і захопивши його гомілки, імітують поворотно-поступальні рухи ногами, що нагадують педалювання на велосипеді.
Вивчають ступінь, характер і відмінності м'язової напруги в кожній нозі. В наступному тесті дослідник розводить в сторони зігнуті в колінах ноги досліджуваного. При цьому відзначають тугорухливість, надмірне напруження або зростаючий по мірі згинання ніг опір як в одній, так і в обох ногах (при гіпертонусі м'язів), або "підозрілу" м'якість, легкість, відсутність опору (при зниженні м'язового тонусу);
- порушення рухових функцій виявляють за допомогою найпростішого і найцікавішого для людей всіх віків тесту - "Гра у футбол";
- уявлення про м'язовий тонус ніг одержують, пропонуючи учню пострибати по черзі на кожній нозі, а потім на обох: як при гіпотонії, так і при спастичності стрибки будуть слабими, невисокими. При гіпертонусі характерна розгинальний пристрій ступні на поверхні опори, при зниженому тонусі - плоскостопість, відсутність амортизації при приземленні. За допомогою цього ж тесту по характеру компенсаторних рухів тулуба і кінцівок визначається і функція рівноваги;
- особливості динамічної рівноваги виявляють за допомогою проби, в якій досліджуваному пропонують пройти по намальованій на підлозі лінії. Його руки при цьому можуть бути на поясі, витягнуті в сторони або вперед, або за головою.
Координація рухів досліджується за допомогою проб, відповідних віку, в якому дитина може їх виконувати:
- поза Ромберга: стійка із зімкнутими носками і п'ятами і опущеними руками.
При ураженні структур нервової системи, що забезпечують координацію, відмічається похитування тулуба, що посилюється при випрямлянні рук вперед, закритті очей, виставлянні однієї ноги вперед;
- пальце-носова проба: по черзі різними руками із зоровим, а потім без зорового контролю, відводячи в сторони руки, торкаються вказівним пальцем кінчика носа.
М'язова сила вимірюється ручними динамометрами.
Точність відтворення м'язового зусилля визначається динамометром Розенблата.
Оцінка фізичних даних обстеженого проводиться шляхом визначення об'єму пасивних і довільних рухів, а також таких функцій, як сидіння, стояння, ходьба, захват, утримування і переміщення речі рукою.
Обстеження виконується в послідовності:
- дослідження об'єму пасивних рухів в непошкоджених суглобах кінцівок і сегментів хребта;
- дослідження рухової активності в уражених сегментах.
М’язова сила досліджується по методиці мануального м'язового тестування (ммт) методом в. Григоренко і А. Глоба. Мета методики -отримати відомості про силу окремого м'яза або м'язової групи, які обстежуються при їх активному скороченні і про участь мязів в русі.
При обстеженні ослаблених м'язів використовуються полегшені положення, прийоми розвантаження з приміненням блокових систем, ковзаючої поверхні, підвісок, гумових амортизацій, водного середовища і т.п.
Сумарний показник м'язової активності здорової людини за наслідками ММТ складає 328 балів, у тому числі:
- верхніх кінцівок – 152 (76/76) бали;
- нижніх кінцівок – 136 (68/68) балів;
- м'язів тулуба – 40 (20/20) балів.
За допомогою ММТ визначається ступінь порушення рухових функцій:
- моноплегія (втрата довільних рухів в досліджуваній кінцівці або сегменті) або монопарез (зменшення м'язової сили в ураженій кінцівці або сегменті, яка перешкоджає виконанню активних рухів або окремих функцій);
- параплегія (втрата здатності до довільних рухів в нижніх або верхніх кінцівках) або парапарез (зменшення м'язової сили у верхніх або нижніх кінцівках);
- верхній парапарез, нижня параплегія;
- геміплегія (параліч верхньої і нижньої кінцівок з одного боку тулуба), геміпарез (зменшення м'язової сили в м'язах верхньої і нижньої кінцівок з одного боку);
- тетраплегія (втрата довільних рухів у всіх кінцівках) або тетрапарез (зменшення м'язової сили у всіх кінцівках).
З ціллю визначення рухових можливостей виділяють ряд наступних функцій: здатність утримання вертикальної пози, захоплення речі рукою, утримання речі рукою, сидіння, стояння, ходьба.
Функцію сидіння підрозділяють таким чином:
1) людина не може сидіти без опори рук;
2) може утримувати тулуб у вертикальному положенні, балансуючи руками, при цьому неможливі нахили вперед, назад або в сторони без опори рук (рукою);
3) може сидіти за рахунок роботи м'язів тулуба і нижніх кінцівок, у тому числі виконуючи нахили вперед, назад або в сторони без допомоги рук.
Функція стояння:
1) людина не може стояти без фіксації кінцівок і опори рук;
2) здатний стояти, спираючись руками на рухливу опору (милиці, тростини);
3) стоїть без опори руками, намагається утримати рівновагу тіла за допомогою стоп, при цьому сила згиначів і розгиначів стоп складає 3 бали по ММТ;
4) стоїть без опори руками, утримуючи рівновагу тіла за допомогою стоп. Сила згиначів і розгиначів стоп більше 3 балів.
Градація функції ходьби:
- основний спосіб пересування – за допомогою коляски;
- пересування за допомогою фіксуючих апаратів і опори рук на милиці, тростини;
- пересування без фіксуючих апаратів з опорою рук на милиці, тростини;
- можливо пересування без фіксуючих апаратів і без опори руками, при цьому хода паретитична;
- хода звичайна, без дефектів.
При оцінці функцій стояння і ходьби визначається, за рахунок чого виконуються ці функції (фіксація суглобів, опора руками на милиці або тростини, робота згиначів або розгиначів стоп).
У функції захвату і утримання предмета рукою розрізняють такі здібності:
- не може захопити і утримати предмет однією рукою, захоплює двома руками легкі крупні предмети, притискуючи їх до тулуба;
- в захопленні і утриманні предмета беруть участь пальці кисті, сила згиначів пальців недостатня для захоплення спортивного снаряду (до 3 балів);
- в захопленні і утриманні предмета беруть участь всі пальці кисті, сила згиначів пальців недостатня для силових видів спорту (3-4 бали);
- функція захоплення і утримання предмета рукою повністю збережена.
Окрім рухових функцій при медичному обстеженні з'ясовується функціональний стан органів тазу і шкірних покривів, які часто ушкоджуються при різних нозологіях.
Для АФВ важливі також і результати вивчення щоденної діяльності людини з особливими потребами. За наслідками цих тестів визначаються рухові можливості в положенні лежачи; рухові можливості, пов'язані з одяганням; рухові можливості, пов'язані з коляскою (переміщення з ліжка на коляску, переміщення з коляски на ліжко, переміщення з коляски на сидіння, перехід з сидіння на коляску, перехід з коляски у ванну, перехід з ванни на коляску, управління гальмами коляски, підйом підставки для сходинок коляски, опускання підставки для сходинок коляски, пересування на колясці: вперед, назад, повороти, підйом по нахилу, спуск по нахилу, закриття і відкривання дверей, закриття і відкривання вікна, перехід з коляски в автомобіль, перехід з автомобіля на коляску); рухові можливості, пов'язані з харчуванням.
Також можуть бути інформативними для викладача АФВ і результати тестування професійно-побутових видів діяльності інваліда, в якому досліджують: здатність стояти на ногах, ходьбу по рівній поверхні вперед і назад, підйом по сходинках, спуск по них, натиск на педалі; діяльність, пов'язану з транспортом (перехід вулиці, користування власним автомобілем, користування суспільним транспортом, здатність пересуватися в автомобілі, вихід з автомобіля, управління автомобілем, користування іншими видами власного транспорту).
В США рухові можливості визначаються за допомогою наступних тестів:
- «Мілані-Компареті тест для малюків» – призначений для віку від народження до 2 років. Включає дослідження рефлексів новонароджених.
Застосовується також при тестуванні більш старших людей з важкими формами дитячого церебрального паралічу;
- «Пібоді градація рухового розвитку» – визначає рухові здібності дітей у віці до 7 років;
- «Тест загального рухового розвитку» – призначений для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку;
- «Моторні тести Південної Каліфорнії» – визначають моторні функції дітей від 4 до 8 років;
- «Бруїнінкс-Озерецкий тест рухової спритності» – досліджує рухові можливості і точність дітей від 4,5 до 14,5 років;
- «Перевірка фізичної форми підлітків по спеціальних параметрах» – тест застосовується при дослідженні підлітків 10-17 років з пошкодженням опорно-рухового апарату або нервової системи;
- «Фізичний пік» – визначення фізичного стану школярів. Тест розроблений інститутом Купера і Американською спілкою здоров'я.
Питання до самоконтролю
1. Що в себе включає медична діагностика?
2. Яки групи виділяють при оцінці психофізіологічного і фізичного розвитку на основі сигмальних відхилень від середньої арифметичної величини?
3. Що передбачає програма дослідження довільних рухових реакцій дітей і підлітків, розроблена Т. Круцевич?
4. За допомогою якої лінійки оцінюється тактильна чутливість?
5. Що вимірюється кінематометром Жуковського?
6. Яким методом вивчається сила нервової системи?
7. Яким методом досліджується лабільність нервової системи?
8. При визначенні рухливості нервових процесів досліджується?
9. Визначення стійкості уваги здійснюється по таблицях …?
10. Перемикання уваги досліджується по таблицях …?
Рекомендована література
Основна:
1. Адаптивное физическое воспитание и спорт / под ред. Джозефа П. Винника; пер. с англ. И. Андреев. – К. : Олимп. Лит., 2010. – 608 с.
2. Антонюк С. Д. Адаптивное воспитание в практике спортивно-оздоровительной работы: Учеб.-метод. пособие / С. Д. Антонюк, Л. Н. Макарова, А. В. Сычов. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г. Р.Державина, 2004. – 543 с.
3. Антонюк С. Д. Современные подходы к адаптации детей с особыми образовательными потребностями: Учеб.-метод. пособие / С. Д. Антонюк, М. В. Хватова, П. В.Климов. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р.Державина, 2005. – 243 с.
4. Байкина Н. Г. Основы инвалидного спорта : учеб. пособие для студ. ф-та физ. воспитания, учителей-дефектологов и тренеров по инвалидному спорту / Н. Г. Байкина, Я. В. Крет. – Запорожье : ЗГУ, 2002. – 58 с.
5. Бегидова Т. П. Основы адаптивной физической культуры: Учеб. Пособие. / Т. П. Бегидова – М. : Физкультура и Спорт, 2007. – 192 с.
6. Бріскін Ю. А. Спорт інвалідів: [підручник] / Ю. А. Бріскін. – К. : Олімпійська література, 2006. – 124 с.
7. Гросс Н. А. Физическая реабилитация детей с нарушениями функций опорно-двигательного аппарата / Н. А. Гросс. – М., 2000. – 224 с.
8. Евсеев С. П. Адаптивная физическая культура : учебное пособие / С. П. Евсеев, Л. В. Шапкова. – М. : Советский спорт, 2000. – 240 с.
9. Литош Н. Л. Адаптивная физическая культура. Психолого-педагогическая характеристика детей с нарушениями развития : учеб. пособие / Н. Л. Литош. – М. : СпортАкадемПресс, 2002 –140 с.
10. Теорія і методика фізичного виховання. / Методика фізичного виховання різних груп населення / за ред. Т. Ю. Круцевич. / Т.2 – К. : Олімпійська література. – 2008. – 367 с.
11. Шапкова Л. В. Частные методики адаптивной физической культуры : учебное пособие / Л. В. Шапкова. – М. : Советский спорт, 2003. – 464 с.
Додаткова:
1. Про введення посади спеціалістів з фізичної реабілітації: Лист Міністерства охорони здоров’я України від 5 листопада 2001 р. №11.03.04/22.
2. Виноградова Р. Н. Об опыте работы по интеграции в общество людей с ограниченными возможностями в Германии // Соц. и клин. психиатрия. — 2000. — Т. 10. — № 4. — С. 72–73.
3. Выготский Л. С. Основы дефектологии // Собр. соч. — М.,1983. — Т. 5.
4. Дегонская Е. В. Метод “Вилкион” – терапии в лечении сопутствующей соматической патологии у детей с церебральным параличем // Укр. вісн. психоневрологии. — 2002. — Т. 10. — №2. — С. 203–204.
5. Зелинская Д. И., Белова Л. С. Детская инвалидность. — М., 2001. — 136 с.
Коренев Н. М. Международные подходы к оценке последствий заболеваний и травм // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2001. — № 3. – С. 23 – 25.