«Історія української літературної критики» як навчальна дисципліна

• Метою курсу «Історія української літературної критики» є активізація діяльності науководослідної роботи студентів. Літературна критика є специфічним різновидом творчої діяльності і поряд з історією літератури, теорією літератури є складовою літературознавства. Вона опосередковує функціонування літератури в суспільстві, рефлексію кожної людини з приводу художніх явищ. Освоєння курсу історії літературної критики передбачає актуалізацію міжпредметних зв’язків всього гуманітарного циклу, вимагаючи пильної уваги до руху національної преси і до характеру державної цензури. 
• Основні завдання курсу полягають у відтворенні цілісної картини становлення, формування і розвитку літературної критики як органічної частини літературного процесу; виявленні внутрішньої логіки розвитку літературної критики, роль критики в художній культурі суспільства; формуванні у студентів навичок аналізу мистецьких явищ, вироблення практичних вмінь здійснювати критичну діяльність, формування історизму мислення. 
• Згідно з вимогами освітньої програми студенти повинні досягти таких компетентностей: 
• знати: - предмет, завдання, роль курсу в системі літературознавства; 
• - систему жанрів літературної критики, методи і критерії оцінки твору; 
• - періодизацію української літературної критики, її передумови і особливості зародження, становлення, стан і функціонування у різні періоди; 
• - сучасний стан української літературної критики, особливості розвитку сучасного літературного процесу і ролі критики в цей період. 
• вміти: - аналізувати явища художньої літератури, давати їм критичну оцінку на основі критеріїв-передумов та критеріїв-прикмет; 
• - самостійно створювати різні за жанровими формами твори літературно-художньої критики. 
• - вільно володіти логіко-понятійним апаратом, термінами, даними літературознавства, цитатами художніх творів. 

• Вивчення курсу передбачає набуття таких компетентностей:

  Інтегральна компетентність:

  – здатність розв’язувати складні задачі і проблеми в галузі лінгвістики, літературознавства, фольклористики, перекладу в процесі професійної діяльності або навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.

  Загальні компетентності:

  – здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел;

  –  уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;

  –  здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

  –  здатність проведення досліджень на належному рівні;

  –  здатність генерувати нові ідеї (креативність).

  Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:

  –  здатність осмислювати літературу як полісистему, розуміти еволюційний шлях розвитку вітчизняного і світового літературознавства;

  –  здатність критично осмислювати історичні надбання та новітні досягнення філологічної науки;

  – здатність здійснювати науковий аналіз і структурування літературного матеріалу з урахуванням класичних і новітніх методологічних принципів;

  –  здатність застосовувати поглиблені знання з української мови та літератури для вирішення професійних завдань;

  –  здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в галузі української філології;

  – здатність ефективно й компетентно брати участь у різних формах наукової комунікації (конференції, круглі столи, дискусії, наукові публікації) в галузі філології.