General
«Історія української літературної критики» як навчальна дисципліна
- Метою курсу «Історія української літературної критики» є активізація діяльності науководослідної роботи студентів. Літературна критика є специфічним різновидом творчої діяльності і поряд з історією літератури, теорією літератури є складовою літературознавства. Вона опосередковує функціонування літератури в суспільстві, рефлексію кожної людини з приводу художніх явищ. Освоєння курсу історії літературної критики передбачає актуалізацію міжпредметних зв’язків всього гуманітарного циклу, вимагаючи пильної уваги до руху національної преси і до характеру державної цензури.
- Основні завдання курсу полягають у відтворенні цілісної картини становлення, формування і розвитку літературної критики як органічної частини літературного процесу; виявленні внутрішньої логіки розвитку літературної критики, роль критики в художній культурі суспільства; формуванні у студентів навичок аналізу мистецьких явищ, вироблення практичних вмінь здійснювати критичну діяльність, формування історизму мислення.
- Згідно з вимогами освітньої програми студенти повинні досягти таких компетентностей:
- знати: - предмет, завдання, роль курсу в системі літературознавства;
- - систему жанрів літературної критики, методи і критерії оцінки твору;
- - періодизацію української літературної критики, її передумови і особливості зародження, становлення, стан і функціонування у різні періоди;
- - сучасний стан української літературної критики, особливості розвитку сучасного літературного процесу і ролі критики в цей період.
- вміти: - аналізувати явища художньої літератури, давати їм критичну оцінку на основі критеріїв-передумов та критеріїв-прикмет;
- - самостійно створювати різні за жанровими формами твори літературно-художньої критики.
- - вільно володіти логіко-понятійним апаратом, термінами, даними літературознавства, цитатами художніх творів.
Вивчення курсу передбачає набуття таких компетентностей:
Інтегральна компетентність:
– здатність розв’язувати складні задачі і проблеми в галузі лінгвістики, літературознавства, фольклористики, перекладу в процесі професійної діяльності або навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.
Загальні компетентності:
– здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел;
– уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;
– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
– здатність проведення досліджень на належному рівні;
– здатність генерувати нові ідеї (креативність).
Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:
– здатність осмислювати літературу як полісистему, розуміти еволюційний шлях розвитку вітчизняного і світового літературознавства;
– здатність критично осмислювати історичні надбання та новітні досягнення філологічної науки;
– здатність здійснювати науковий аналіз і структурування літературного матеріалу з урахуванням класичних і новітніх методологічних принципів;
– здатність застосовувати поглиблені знання з української мови та літератури для вирішення професійних завдань;
– здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в галузі української філології;
– здатність ефективно й компетентно брати участь у різних формах наукової комунікації (конференції, круглі столи, дискусії, наукові публікації) в галузі філології.
Горбач Наталія Вікторівна, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української літератури