Сюжетно-тематичні композиції «Осінній сюжет»
Перший спосіб, один з найпростіших, його ще називають – «фрактальна монотипія».
Береться вибрана тверда поверхня, на неї наноситься фарба інструментів, зверху накладається папір, продавлюється зверху резиновим валіком чи руками. Лист плавно знімається. Вивчається отриманий відбиток. Як правило, цим способом достатньо важно керувати. Особливо при використанні водних фарб: акварель, гуаш, акрил, темпера. Потім багато художників, вдивляючись в отриманий відбиток, намагаються розгледіти якийсь пейзаж, образ, композицію та злегка допрацьовують відбиток, намагаючись підсилити ти виявити побачене у монотипії.
Другий спосіб.
Коли фарба наноситься на пластини з металу чи пластику, накладається зверху папір та виконується відбиток за допомогою офортного чи літографічного верстата. У цьому прийомі, як правило, частіше використовують олійні та офортні фарби. Цей спосіб дозволяє достатньо точно керувати творчим процесом та достатньо вірно вгадувати потрібний творчий результат. Тут можна створювати практично живописні реалістичні твори. Для того, щоб на папір не приставала олія з фарб, її перед друкуванням змочують водою.
Третій спосіб.
Пишеться художній твір олійними фарбами на холсті чи картоні. Потім накладається папір, тканина чи такий самий холст – акуратно. Продавлюється папір, також використовуючи різноманітні прийоми продавлювання. Як показує досвід, можна зробити до трьох відбитків і жоден з них не буде повторювати попередній. Виходять дуже тонкі живописні речі, які можна доробляти вже зверху монотипії. Але це вже бути змішана техніка.
Четвертий спосіб.
Цей спосіб вимагає від художника твердого впевненого малювання, бо виправлення неможливі.
Береться пластик чи скло. Валіком накатується потрібне місце чи вся поверхня листка рівномірним шаром фарби, попередньо видаливши зайву олію з фарби, поклавши її на деякий час на газету. Все це приходить з досвідом. Легкими рухами простого олівця намічається основна композиція і після цього, не придавлюючи, опускається листок на накатану фарбою поверхню. Надалі, починаєте малювати те, що намітили, працюючи олівцем, ручкою, черенком від пензля – все залежить від товщини лінії, яку потрібно отримати.
Руками на папір бажано не спиратися. Виконавши роботу на папері, акуратно знімається листок. Як і будь-який вид монотипії, його можна допрацювати та завершити роботу.
П’ятий спосіб.
У фотованночку наливається вода. Беруться типографські фарби, розводяться у різних баночках до рідкого стану бензином чи спеціальними розчинниками. Потім беруться пензлі і фарби бризкаються на воду, регулюючи, якого кольору потрібно більше чи менше. А далі фарби перемішуються черенком пензля. Утворюється неповторний візерунок.
Необхідно працювати швидко, але акуратно: край паперу накладається на воду, а потім, ніби по дузі, інший край. Так само його потрібно і знімати.
Шостий спосіб – змішана техніка.
Коли за основу береться створена монотипія, а потім допрацьовується різними іншими матеріалами: пастель масляна, суха, акрил, олійні фарби, темпера тощо.
Матеріали та інструменти
  Фарби для
монотипії можна використовувати найрізноманітніші: акварель, гуаш, темпера,
акрил, олійні фарби, офортні, типографські, навіть будівельні. Фарби
використовуються як із розчинником, так і в чистому виді – в залежності від
задач. Також широкий та різноманітний вибір поверхонь, з яких можна робити
відбитки: папір, різні види картону, пластик різної товщини, пластини з різних
металів: цинк, мідь, сталь, латунь. А також скло, оргаліт і фанера, холст,
дерево і камінь. Головне, щоб фактура поверхні відповідала задачам та меті
художника. В залежності
від мети, художник повинен варіювати густоту фарби. При низькій густоті фарба
утворює фрактальні утворення, а при високій – фактури, схожі з мілкими плямами.
Фактури ці рівномірні при рідкій фарбі і повторюють рухи та фактуру пензля при
більшій густоті.  Однак,
остаточного узагальнення тут не можна зробити – все залежить від обраного
автором типу фарби. Наприклад, при роботі олійними фарбами, фрактальні
утворення будуть, скоріше за все, в області об’ємної фактури однієї кольорової плями. Що ж
стосується поверхні, то тут будь-який вибір буде обумовлювати вид роботи і
будь-який же вибір можна назвати вірним, в залежності від мети. В розрахунок
необхідно приймати змочуваність матричної поверхні та її властивість до
всмоктування фарбованого матеріалу та розчинника (води чи іншого) як фактори,
важливі для створення роботи. Наприклад, при акварельній монотипії, якщо
поверхня сильно всмоктує фарбник, а не обхідна висока прозорість, то потрібно
очікувати білих плям. При монотипії, наприклад, гушшю, якщо поверхня сильно
всмоктує фарбник, то можна прогнозувати, що густота фарби буде більш високою
тощо. Таким чином,
за допомогою фарби, поверхні матриці та поверхні, на яку робиться відбиток,
можно косвенно контролювати заключний результат. Фарба
наноситься на поверхню також різними інструментами: рука та пальці художника,
пензлі, мастихіни, різні шпателі, в тому числі і фігурні. Також застосовуються
валіки з різними фактурами. Для відбитку з
листів пластику та металевих листів використовують офортні станки. Для відбитку
з літографського каменю – використовується літографській друкарський станок. Види
поверхонь, на які друкують відбиток: папір, різні його види – від простого до
офортного, кольоровий папір, пластик, фанера, камінь, скло, метал, холст
художній і різноманітні тканини.