ПРАКТИКУМ 2
Змістовий модуль 2. Акторська майстерність і сценічна поведінка
Етюд "Педагог: перевтілення в образ педагога-оратора"
Завдання: студент обирає один із образів («впевнений наставник», «веселий чарівник», «строгий, але справедливий учитель» тощо) та сюжет для його втілення: наприклад, входить у клас (уявний), вітається, мотивує учнів на урок («сьогодні ми відкриваємо таємницю…») з використанням пластики, жестів, пози, міміки. Готується до його 2–3-хвилинного виконання під час заняття, або його відеозапису. Короткий самоаналіз етюда з урахуванням запропонованої орієнтованої схеми
Критерії оцінювання (10 балів):
- Якість акторського перевтілення (внутрішнє бачення, емоційна пам’ять, правдивість образу) – 0–3 б
- Управління тілом і простором (пластика, жести, міміка, вільне розміщення, відсутність зажимів) – 0–3 б
- Педагогічна доцільність (образ підходить для роботи з дітьми, мотивує, створює контакт) – 0–2 б
- Рефлексія та самоаналіз після етюду (глибина, конструктивність) – 0–2 б
Шкала: 9–10 – яскравий, органічний образ + професійна пластика + глибока рефлексія
7–8 – переконливий образ, хороша пластика, дрібні зауваження
5–6 – образ помітний, але є зажим або нестача виразності
3–4 – слабке перевтілення, статичність, мало контакту
1–2 – відсутність образу, сильні зажими, мінімальна активність
Орієнтована схема самоаналізу етюда:
1. Загальна відповідність завданню та образу (цілісне враження – 30–40 сек)
- Чи був чітко прочитаний обраний образ педагога? (впевнений наставник / веселий чарівник / строгий, але справедливий / інший)
- Наскільки переконливо відбулося перевтілення (зовнішнє + внутрішнє)?
- Чи відчувалася єдність образу від входу до завершення мотиваційної частини?
2. Зовнішні засоби виразності (пластика, міміка, голос, простір)
- Вхід у клас – темп, ритм, напрямок погляду, постава, крок – чи відразу «встановлено» статус педагога?
- Пластика і жести – чи були вони характерними саме для обраного типу педагога? – чи не було надмірної суєти / зажатості / шаблонності? – чи працювали руки, корпус, голова як інструмент впливу?
- Міміка та погляд – чи передавали очі та обличчя емоційний стан і ставлення до учнів? – чи був контакт «з класом» (уявним)?
- Голосові характеристики – тембр, сила, інтонаційна різноманітність, темп мовлення – чи відповідав голос образу (авторитетний, теплий, грайливий, суворий тощо)?
3. Мотивація учнів та педагогічна спрямованість (змістова частина)
- Чи вдалося зацікавити та мотивувати уявних учнів? (наприклад, через інтригу, таємницю, виклик, емоційний «гачок»)
- Яка була суперзадача педагога в цьому етюді? Чи відчувалася вона?
- Чи був момент взаємодії з уявним класом? (паузи для реакції, звертання до різних частин класу, реакція на уявну поведінку учнів)
- Чи відчувалася жива педагогічна енергія (а не просто декламація тексту)?
4. Самооцінка та перспектива покращення
- Що вдалося найкраще? (конкретно: 1–2 сильні моменти)
- Що заважало / виглядало неорганічно / не відповідало образу? (конкретно: 1–3 слабкі місця)
- Які особисті «акторські зажимы» або шаблони проявилися?
- Що саме плануєте змінити/посилити на наступний раз? (наприклад: більше працювати з поглядом, сповільнити темп, додати більше пластичних акцентів, сильніше включити уявний клас тощо)
Приклад, як студент може проговорити аналіз (коротко, 40–60 сек):
«Я обрав образ веселого чарівника. Найкраще, здається, вдалося передати легкість і грайливість через швидкі жести руками та посмішку очима. Вхід вийшов динамічним, одразу привертав увагу. Мотивація через “таємницю стародавньої карти” теж спрацювала – я бачив, що уявні учні “включилися”. Слабкі місця: голос іноді зривався на занадто дитячий тон, а не на чарівницький; жести були трохи одноманітні – бракувало “магічних” пауз. Наступного разу спробую додати більше пауз і працювати з нижчим, таємничим тембром голосу»