У чому полягає "інтимність світовідчуття" Г. Сковороди?
Який процес, започаткований Г. Сковородою, поглиблюють драми Лесі Українки?
Що служить Г. Сковороді основою, на якій виписується його ліричний сюжет?
У відповідь на Видалений користувач
Re: ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА І ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ
1. У чому полягає "інтимність світовідчуття" Г. Сковороди?
"Інтимність світовідчуття" Григорія сковороди пов'язана з особливостями його мислення. Г. Сковорода акцентує на ці особливості свого світовідчуття місткою авторською формулою у передмові до «Байок харківських»: «Не мои си Мысли, и не я оныя вымыслил: Истина есть безначальна. Но Люблю — тƀм мои…». Спроєктована на все й відразу — на великий Божий світ, на людину і на Святе Письмо — «інтимність світовідчуття» Г. Сковороди, проявлена в єдності життя й творчості, спонукає до пізнання моральних джерел і більше ототожнюється з пошуком відповідей на вічні питання, ніж з вираженням почуттів або способами їх упорядкування. Саме в цьому ми й простежуємо його особливості світовідчуття.
2. Який процес, започаткований Г. Сковородою, поглиблюють драми Лесі Українки?
Драми Лесі Українки поглиблюють
процес християнізації античності, який започаткував Г. Сковорода. У чому ж суть? Загалом Леся Українка за визначеннями дослідників, здається, ніде не згадує Григорія Сковороду у своїх творах. Однак детальне дослідження та прочитання її віршів привело до висновку, що граничність переходів між античністю й християнством дала змогу точніше визначити характер релігійності Сковороди. Й саме в такому розширеному діапазоні, в діапазоні тем релігійності, духовності драми Лесі Українки поглибили названий процес започаткований Сковородою.
3. Що служить Г. Сковороді основою, на якій виписується його ліричний
сюжет?
Серед мотивів, що служать для побудови ліричного сюжету Сковороди, дослідники виокремлюють такі: традиційні наративи про смерть, швидкоплинність людського віку, Різдво, Хресну дорогу та Воскресіння Сина Божого, життя світу, а також людські гріхи. Ці мотиви стали відмінними від українського бароко, де попри певну внутрішню диференціацію уявлень про час, домінують мотиви приреченості чи безпорадності
людини, а Г. Сковорода акцентує увагу на повноті проживання часу, який, спливаючи, відкриває у теперішньому непроминальне, у щоденному —
сутність буття.
"Інтимність світовідчуття" Григорія сковороди пов'язана з особливостями його мислення. Г. Сковорода акцентує на ці особливості свого світовідчуття місткою авторською формулою у передмові до «Байок харківських»: «Не мои си Мысли, и не я оныя вымыслил: Истина есть безначальна. Но Люблю — тƀм мои…». Спроєктована на все й відразу — на великий Божий світ, на людину і на Святе Письмо — «інтимність світовідчуття» Г. Сковороди, проявлена в єдності життя й творчості, спонукає до пізнання моральних джерел і більше ототожнюється з пошуком відповідей на вічні питання, ніж з вираженням почуттів або способами їх упорядкування. Саме в цьому ми й простежуємо його особливості світовідчуття.
2. Який процес, започаткований Г. Сковородою, поглиблюють драми Лесі Українки?
Драми Лесі Українки поглиблюють
процес християнізації античності, який започаткував Г. Сковорода. У чому ж суть? Загалом Леся Українка за визначеннями дослідників, здається, ніде не згадує Григорія Сковороду у своїх творах. Однак детальне дослідження та прочитання її віршів привело до висновку, що граничність переходів між античністю й християнством дала змогу точніше визначити характер релігійності Сковороди. Й саме в такому розширеному діапазоні, в діапазоні тем релігійності, духовності драми Лесі Українки поглибили названий процес започаткований Сковородою.
3. Що служить Г. Сковороді основою, на якій виписується його ліричний
сюжет?
Серед мотивів, що служать для побудови ліричного сюжету Сковороди, дослідники виокремлюють такі: традиційні наративи про смерть, швидкоплинність людського віку, Різдво, Хресну дорогу та Воскресіння Сина Божого, життя світу, а також людські гріхи. Ці мотиви стали відмінними від українського бароко, де попри певну внутрішню диференціацію уявлень про час, домінують мотиви приреченості чи безпорадності
людини, а Г. Сковорода акцентує увагу на повноті проживання часу, який, спливаючи, відкриває у теперішньому непроминальне, у щоденному —
сутність буття.