основний поліцукорид клітинних стінок рослин і деяких безхребетних
(асцидії); один з найпоширеніших природних полімерів. Із 30 млрд. т Карбону,
які вищі рослини щорічно перетворюють в органічні сполуки, біля 1/3 припадає на
Ц.
Лінійні молекули Ц. побудовані із 1,4-зв'язаних залишків β-D-глюкози і здатні
утворювати високоупорядковані надмолекулярні структури, внаслідок чого Ц. не
розчиняється у воді.
Вміст Ц.
у бавовні досягає 98%, а деревини - 50%. У клітинних стінках пучки молекул Ц.
утворюють мікрофібрили, що відіграють роль армуючого матеріалу. Біосинтез Ц. у вищих
рослин здійснюється нарощуванням залишків глюкози з уридиндифосфатглюкози або
гуанозиндифосфатглюкози на молекулу целюлози - "затравки”. Для розщеплення Ц. до
глюкози (Ц.
не гідролізується звичайним гідролітичним ферментом шлунково-кишкового тракту
ссавців) необхідна дія двох ферментів - целюлази, яка викликає утворення
целобіози, і целобіази, що гідролізує цей димер до глюкози.