Біохімія 102 хімія ...

органоїд еукаріот, забезпечує організм енергією. Будова і розміри М. надзвичайно різноманітні. М. часто розгалужуються, утворюючи сітки (в м'язових волокнах). М. деяких клітин безперервно рухаються і змінюють форму. Довжина М. варіює, досягаючи 10 мкм, діаметр у середньому 0,2-1 мкм. Число М. у клітині коливається від 1 до 100 000.                    

М. складається з матриксу, оточеного внутрішньою мембраною, міжмембранного простору і зовнішньої мембрани. У матриксі локалізовані кільцеві молекули мітохондріальної ДНК, специфічні іРНК, тРНК і рибосоми (прокаріотного типу), відмінні від цитоплазматичних; часто зустрічаються гранули солей кальцію, магнію; тут відбувається автономний біосинтез білків, які входять до складу внтурішньої мембрани М., а також окиснення і синтез жирних кислот.

Внутрішня мембрана складається в основному з білків (70%), фосфоліпідів (тільки 20%) та ін.; вона утворює випини (гребені), або трубчасті вирости - крісти, володіє суворою специфічною проникністю і системами активного транспорту. Зовнішня мембрана - гладенька, товщиною 6-7 нм, складається з білків (15%) і фосфоліпідів (85%), володіє неспецифічною проникністю для більшості речовин з мол.м. менше 10 000. Основна функція М. - утворення енергії (біля 95% в клітині тварин і дещо менше в рослинній). Джерело енергії у М. - процеси біологічного окиснення(тканинного чи клітинного дихання), що розпочинаються з окиснення утвореної в цитоплазмі у процесі гліколізу піровиноградної кислоти і завершується утворенням СО₂ і Н₂О. Перший етап - розщеплення пірувату і реакцій циклу трикарбонових кислот - відбувається в матриксі, другий етап - перенос електронів від Гідрогену у ланцюзі дихальних ферментів на Оксиген і синтез АТФ, тобто окиснювальне фосфорилювання - у внутрішній мембрані. Електрохімічний потенціал виникає в результаті роботи ланцюга переносу електронів.

монокарбонова оксикислота. Виявлена в тканинах тварин, рослин і мікроорганізмах.

У значних кількостях накопичується при молочнокислому бродінні. Солі М.к. - лактати - кінцеві продукти анаеробного розпаду глікогену чи глюкози; утворюються при відновленні пірувату, який каталізує фермент лактатдегідрогеназу. При інтенсивній роботі м'язів концентрація лактату різко підвищується в м'язах і крові і може досягати 100 мг%. У печінці лактат йде на біосинтез глікогену.

фермент класу оксидоредуктаз; каталізує окиснювальне дезамінування моноамінів. Локалізована у зовнішній мембрані мітохондрій клітин і бере участь у деградації біогенних амінів. Простетична група М. - ФАД, зв'язаний ковалентно з білком.

Для активності М. важливі сульфгідрильні групи (-SH), які, не входять в активний центр фермента.

сполуки, побудовані з азотистої основи (пуринового або піримідинового ряду), вуглеводу (рибози або дезоксирибози) і одного залишку фосфатної кислоти. Мономери, з яких складаються нуклеїнові кислоти і попередників цих кислот. Відіграють важливу роль в обміні речовин і енергії; різні М. входять до складу коферментів і виконують роль речовин-акумуляторів енергії.

одна з основних груп вуглеводів. Є поліоксиальдегідами (альдози) або поліоксикетонами (кетози). Вуглецевий ланцюг може містити 3 і більше атомів Карбону (тріози, тетрози, пентози, гексози і т.д.) Існують в ациклічній і циклічній формах (фуранозній або піранозній). Найпоширенішим М. - D-глюкоза, D-галактоза, D-фруктоза, D-ксилоза, D-арабіноза. Крім карбонільної і гідроксильних груп у молекулу М. можуть входити замість ОН-групи атом Гідрогену (дезоксицукориди), аміногрупа - NH₂ (аміноцукориди), меркаптогрупа - SH (тіоцукри),-СООН при С₆ (уронові кислоти) і т.д. М. можуть матирозгалужений скелет і додатковий кисневий цикл, подвійний Карбон-Карбоновий зв'язок. У природі М. у вільному вигляді зустрічаються рідко (крім D-глюкози і D-фруктози). Входять до складу оліго- і поліцукоридів, змішаних біополімерів (глікопротеїнів, гліколіпідів та ін.) в якості мономерів, зв'язаних один з одним і з невуглеводним компонентом молекули глікозидним зв'язком.

складні біополімери, складаються з вуглеводів (70-80%) і білків. Є драглеподібними речовинами, які виконують в організмі роль природного змащувального матеріалу; входить до складу різних типів сполучної тканини і деяких біологічних рідин (синовіальна рідина суглобів). Поширеним М. - гіалуронова кислота, гепарин.

ферменти класу ізомераз або трансфераз. Каталізують оборотні реакції переносу окремих груп від одної ділянки молекули до другої. Наприклад, М. здійснюють перенос фосфатного залишку в молекулах фосфоцукрів із положення 1 в положення 6 у глікогенолізі або перетворення3-фосфогліцерату у 2-фосфогліцерат у гліколізі.

складні білки (глікопротеїни), які входять до складу секретів слизистих залоз. Містять головним чином кислі поліцукориди, сполучені з білками йонними зв'язками. Фукомуцини (з високим вмістом фукози) зустрічаються у більшості секретів слизистих залоз шлунково-кишкового тракту, надають слизовій зволоженості та еластичності, захищають її від дії протеолітичних ферментів, до яких М. стійкі. Сіаломуцини (з високим вмістом N-ацетилнейрамінової кислоти) слини обумовлюють змочування їжі і її переміщення по стравоходу.

парний ендокринний орган вищих хребетних, розміщений поблизу верхнього полюса нирки. Кожен Н. складається з коркового шару, або кори і мозкової речовини. Обидві ці частини являють собою дві самостійні ендокринні залози, які різняться за походженням, будовою і функціями. Кора (зовнішній шар Н.) побудована із стероїдногенної тканини, має мезодермальне походження і секретує головним чином кортикостероїди і невеликі кількості андрогенів і естрогенів. Мозкова речовина (внутрішній шар Н.) складається із хромафінної тканини, яка виникла з тих самих ектодермальних клітин, з яких утворюється симпатична нервова система, і секретує гормони адреналін і норадреналін.

природний, натуральний, не пошкоджений при дослідженні. Наприклад, Н. білки - білки, що зберегли структуру, властиву їм у живій клітині, не попали під денатурацію.