Історія держави і права України та зарубіжних краї ...

загальнонімецьке кримінальне і кримінально-процесуальне уложення, назване на честь короля Карла V, за часів правління якого й була прийнята. Кароліна, визнана в усіх землях, спрямована на посилення централізованої влади, відзначалася суворістю покарань, що були встановлені; мала на меті сприяти придушенню селянських рухів у період після селянської війни 1525 р. та доповнити місцеві закони щодо кримінальних покарань. Так, на зміну змагальній формі процесу прийшла інквізиційна. Широко застосовувалися катування, оскільки головним доказом вважалося визнання скоєння злочину особою, яка звинувачувалася. Гласність при розгляді судової справи поступалася принципу таємності. Кароліна зберігала за місцевими князями привілеї в їхніх землях та місцеві «справедливі зви¬чаї», одночасно посилюючи кримінальні покарання та здійснюючи певну уніфікацію правових норм. Кароліна стала джерелом німецького кримінального права, діяла як «загальний закон» до прийняття Германського цивільного уложення.

французький цивільний кодекс, розроблений у 1800 р. і прийнятий 21 березня 1804 р. за участю Наполеона Бонапарта. Складався з трьох частин (особи, речі, зобов’язання), регулював увесь комплекс майнових відносин Франції. Джерелами Кодексу були римське право, революційне законодавство, кутюми, канонічне право й праці юристів. В основу покладено принцип захисту приватної власності та принцип рівності прав усіх французів. Кодекс проголошував юридичну рівність учасників правовідносин, виключав всі можливі форми феодальної залежності, встановлював право на громадянський шлюб та право на розлучення, а також відмежовував церкву від цивільно-правових відносин. Був поширений у світі як зразок, як джерело права (Бельгія, Баварія, Вестфалія, Голландія, Сицилія, Польща та ін.). У Франції норми Кодексу діють до сьогодення, хоча до нього й було внесено ряд змін і доповнень.

збірка норм цивільного та судового права, що закріплює 99 загальних принципів мусульманського права (основні критерії й вимоги, яким має відповідати будь-яка правова оцінка), а саме принцип оцінювання діянь за цілями, які вони переслідують; принцип безстроковості переслідування за нанесені збитки та ін. Важливість закріплення таких принципів зумовлюється тим, що в шаріаті відносно небагато точних та однозначних норм, що пояснюють значення тлумачень Корану та сунни.

кодифікація, проведена комісією під проводом магістрату Трибоніана. Результатом її стала відома збірка римського права Звід законів Юстиніана, що надалі дістав назву Звід цивільного права. Складалася із систематизованих найбільш відомих та цінних творів класиків, перероблених (інтерпольованих) працівниками комісії з метою виключити застарілі норми та привести наявні норми римського права у відповідність до розвитку Візантійської держави, її централізації та формування основ феодалізму. Звід опуб¬ліковано протягом шести років. Перша його частина вклю¬чала імператорські конституції (Кодекс Юстиніана). Друга частина, під назвою Дигестів (або Пандектів), які складалися з частин 2000 творів 39 найвидатніших юристів та Інституцій Юстиніана (перероблених Інституцій Гая). Четверта частина Зводу включала імператорські конституції, прийняті після роботи комісії (Новели).

прийнята Конвентом у Філадельфії 17 вересня 1787 р.; юридичної сили набула 26 липня 1788 р. після її ратифікації 3/4 штатів (за іншою точкою зору — після прийняття Білля про права 1791 р.). Текст Конституції розроблено Конвентом, до якого входили 55 представників від 12 штатів. Конституція США була першою конституцією, в якій вводився принцип народного суверенітету. Одним з основних принципів, що проголошувала Конституція, визнавався принцип розподілу гілок влади на законодавчу, виконавчу й судову, який включає також відносну незалежність і взаємне стримування гілок влади. Вища загальнофедеральна законодавча влада за Конституцією належить Конгресу, що складається з двох палат — палати представників, до якої обиралися прямим голосуванням громадяни віком не молодші 25 років, та сенату, до якого законодавчими зборами штатів обиралися по двоє громадян від кожного штату з 30 років на період 6 років. 1/3 сенаторів переобиралася через кожні 2 роки (принцип ротації). З 1913 р. сенаторів почали обирати прямими виборами (17-та поправка). Двопалатна структура парламенту відображає федеративний устрій держави. За Конституцією сенат має право контролювати федеральні службові особи, в тому числі й президента (процедура імпічменту). Обидві палати наділені однаковими правами (законопроекти щодо податків повинні були виходити з палати представників, сенат мав право лише вносити поправки). На чолі виконавчої влади поставлено президента з повноваженнями глави держави (функції го¬ловнокомандуючого, право помилування та відстрочки виконання вироків, призначення вищих посадових осіб за узгодженням із сенатом і т.п.) і глави уряду (керівництво поточним управлінням державою за допомогою підпорядкованого йому державного апарату та видання в рамках законів адміністративних розпоряджень). Президент обирається непрямим шляхом (колегією виборщиків, яка, в свою чергу, обирається населенням штатів). Судова влада США має свої особливості (федеральна та місцева системи). На чолі її стоїть Верховний суд США. Члени Верховного суду призначаються президентом за погодженням із сенатом. Для вирішення особливо важливих справ Конституція США запроваджує суд присяжних. Така система співпраці й розподілу повноважень між різними гілками влади (при якій жодна з палат Конгресу не може прийняти закон без згоди іншої; Конгрес має право притягнути президента до відповідальності в порядку імпічменту, а президент, у свою чергу, має право вето, за допомогою якого може затримати прийняття закону; лише Конгрес має право приймати закони, в той час як президент не має права законодавчої ініціативи; Верховний Суд може визнати закон таким, що не відповідає Конституції; сенат може не погодитись з кандидатурою на державну посаду, запропонованою президентом) отримала назву системи стримань і противаг. Іншою особливістю Конституції є розподіл повноважень між федеральними органами та місцевими (органи влади штатів). Федерація отримала право ведення зовнішньої політики, регулювання торговельних відносин, державної грошової системи, вирішення питань армії. Федеральне право має пріоритет перед правом окремих штатів. Перші 10 поправок до Конституції США були прийняті 1791 р. на вимогу штатів й отримали назву Білля про права. Цей крок був зумовлений необхідністю конституційного закріплення декларованих прав людини. Другий цикл поправок належить до періоду громадянської війни, наділяє колишніх рабів громадянськими правами. Конституція США відноситься до жорстких конституцій.