Адаптація – процес, за допомогою якого нові співробітники вивчають культуру, політику й робочі процедури організації, а також адаптуються до нової роботи.
Аналітика персоналу – використання даних для оцінки результативності та ефективності роботи працівників, а також для прогнозування потреб у персоналі.
Атестація – процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних навичок, ділових якостей працівників і встановлення їх відповідності (не відповідності) робочим місцям, посадам, які вони займають, виявлення їх потенціальних можливостей.
Аутплейсмент – форма розірвання трудового договору між працівником та робітником, за допомогою залучення спеціальних організацій з метою надання зацікавленим особам допомоги щодо працевлаштування.
Аутсорсинг – це цілеспрямоване виділення окремих бізнес-процесів та передача їх реалізації на договірній основі іншим організаціям, що спеціалізуються в конкретній галузі й мають відповідний досвід, знання, технічні засоби персоналу.
Аутстафінг – виведення персоналу за штат компанії-замовника і оформлення його у штат компанії-провайдера.
Вивільнення персоналу – вид діяльності, який передбачає комплекс заходів щодо дотримання правових норм і організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників підприємства.
Внутрішньоорганізаційна кар’єра – траєкторія руху персоналу в одній організації (спеціальності).
Гнучкість роботи – політика або практика організації, що дає можливість працівникам працювати поза офісом або за гнучким графіком.
Диверсифікація персоналу – стратегія управління, спрямована на створення робочого середовища з максимальною різноманітністю досвіду, здібностей, культур та інших характеристик серед співробітників.
Ефект – результат, наслідок яких-небудь причин, дій, заходів.
Ефективність управління – сукупна результативність роботи всього трудового колективу організації, система заходів, які є наслідком окремих зусиль керівника і фахівців.
Звільнення – припинення трудового договору між працедавцем і співробітником.
Згуртованість колективу – виявляється у силі тяжіння до нього його членів, можливості їхнього спільного впливу на окрему людину, що спонукує її зберігати активність у групі та перешкоджає виходу з неї.
Знання – сукупність понять, теоретичних відомостей і уявлень, які працівник здатний впевнено та самостійно використовувати для виконання поставленої мети.
Кадри – основний постійний кваліфікований склад працівників підприємства, які мають спеціальні знання, трудові навички чи досвід роботи в обраній сфері.
Кадровий резерв – група співробітників, які мають потенціал для підвищення до більш високих посад або відповідальності в організації.
Кар’єра – професійний шлях до успіху в службовій діяльності, до престижного соціального статусу і положення в суспільстві.
Кар'єрний розвиток – планування і підтримка професійного зростання та просування співробітників у межах організації.
Класифікація – рівень знань і практичних навичок, необхідний для виконання роботи певної складності. Кваліфікація робітника визначає ступінь його підготовленості до виконання ним професійних функцій відповідної складності.
Колектив – сукупність робочих груп зі своїми традиціями, правилами, посадовими інструкціями, усталеним складом.
Командна робота – процес спільного виконання завдань декількома людьми з метою досягнення конкретної організаційної мети.
Компенсація – всі форми винагороди працівників за виконану роботу, включаючи заробітну плату, премії, бонуси та інші виплати.
Компетентність – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватись, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність.
Компетентність працівника – ступінь кваліфікації працівника, який дозволяє успішно вирішувати завдання, що стоять перед ним.
Конфлікти в колективі – ситуації, коли інтереси, переконання або погляди членів колективу суперечать один одному, що може негативно впливати на ефективність роботи.
Корпоративна культура – сукупність норм, цінностей, звичок і традицій, які визначають стиль роботи організації та її взаємодію з працівниками.
Корпоративне навчання – навчання і розвиток співробітників усередині організації для підвищення їх професійних навичок, знань та ефективності.
Лідерство – здатність впливати на групу для досягнення спільних цілей, побудова ефективної команди та управління нею.
Людські ресурси підприємства – сукупність соціальних, психологічних і культурних якостей його працівників.
Менеджмент персоналу – процес планування, організації, мотивації та контролю людських ресурсів організації для досягнення стратегічних цілей.
Міжнародний менеджмент персоналу – управління людськими ресурсами в рамках міжнародних компаній, враховуючи культурні та правові особливості різних країн.
Мобільність персоналу – широке поняття, яке охоплює його рух як у територіальному аспекті, так і в конкретному підприємстві.
Мотивація – набір факторів, що спонукають індивідуумів до виконання роботи і досягнення встановлених цілей.
Набір – система заходів, які здійснює підприємство з метою залучення працівників певної кваліфікації, кількості для досягнення своїх цілей.
Навчання та розвиток – процес покращення знань, умінь і компетенцій співробітників із метою підвищення їхньої ефективності на робочому місці.
Оцінка персоналу – результат співвідношення, порівняння характеристик працівника з еталонними (результати праці, особові якості, якими вони повинні бути тощо).
Оцінка персоналу – систематичний процес збору інформації щодо ефективності роботи співробітників і їхнього потенціалу для подальшого розвитку в організації.
Персонал – особовий склад організації, що включає всіх найманих працівників, а також працюючих власників і співвласників.
Персонал (лат. persona – особистість) або штат – колектив працівників або сукупність осіб, що здійснюють трудові функції на основі трудового договору (контракту).
Підбір персоналу – комплекс процедур оцінки і прийому на конкретні посади, які полягають у зіставленні вимог посади та кваліфікації працівника, його професійного досвіду, а також ділових і особистісних якостей.
Підвищення кваліфікації – процес удосконалення знань і навичок співробітників із метою підвищення їхньої професійної компетентності.
Плинність кадрів – рух кадрів в організації, який обумовлений незадоволеністю працівників якими-небудь елементами виробничої ситуації або незадоволеністю власника (адміністрації) виробничою поведінкою працівника.
Посада – відповідність організаційної структури організації та вимог до виконання необхідних функцій керівництва операційними процесами.
Продуктивність праці – показник ефективності використання праці, який вимірюється як співвідношення виробленого результату до затрат праці.
Професійна кар’єра – становлення працівника як професіонала, кваліфікованого фахівця у своїй справі, що відбувається протягом усього його трудового життя.
Професійне навчання персоналу – систематичний процес формування у працівників підприємства теоретичних знань, умінь і практичних навичок, необхідних для виконання роботи.
Професіограма – опис і обґрунтування системи вимог, що висуваються певною діяльністю, спеціальністю або професією до людини.
Резерв кадрів – частина персоналу, яка проходить планову підготовку для можливості зайняти суміжних робочих місць вищої кваліфікації.
Рекрутинг – процес залучення і відбору кандидатів для роботи на певних посадах в організації.
Розвиток персоналу – процес безперервного навчання працівників, управління діловою кар'єрою персоналу, планування і підготовки кадрового резерву.
Ротація кадрів – систематичний процес переміщення співробітників з однієї посади на іншу або між підрозділами для набуття нових навичок і досвіду.
Соціальний розвиток колективу – процес удосконалення форм, способів і умов життєдіяльності працівників на основі змін у їх розвитку, соціальній сфері, оплаті праці.
Соціальний склад персоналу – розподіл персоналу за віком, рівнем кваліфікації, стажем роботи, національністю, сімейним станом, пенсійним віком, рівнем підвищення кваліфікації, відповідністю кваліфікації та посадових функцій.
Соціально-трудові відносин (СТВ) – відносини між роботодавцями та найманими працівниками, які здійснюються ними безпосередньо або за участі держави.
Стратегічне управління персоналом – управлінська діяльність, яка полягає в плануванні та реалізації політик щодо залучення, розвитку та утримання персоналу в межах стратегічних цілей організації.
Структура персоналу відображує співвідношення між основними його групами – виробничим та управлінським персоналом.
Трудова адаптація – взаємне пристосування працівника і підприємства, що ґрунтується на поступовому пристосуванні працівника до нових професійних, соціальних і організаційно-економічних умов праці.
Трудові ресурси – фізично розвинена частина населення, що володіє розумовими здібностями і знаннями, які необхідні для роботи в народному господарстві.
Тимбілдинг (Team Building) – процес формування та зміцнення ефективних команд, спрямований на поліпшення взаємодії та співпраці між членами колективу.
Управління кар'єрою персоналу – комплекс заходів, що здійснюються кадровою службою підприємства, з планування, організації, мотивації та контролю службового зростання персоналу, виходячи з його цілей, потреб, можливостей, здібностей та схильностей, а також виходячи із цілей, потреб, можливостей і соціально-економічних умов підприємства.
Уміння (вміння) – заснована на знаннях готовність людини виконувати різну роботу. Вміння неможливі без знань і формуються лише на їх основі.
Фактична чисельність – особи, які на певну дату з’явились та приступили до роботи незалежно від її тривалості.
Фідбек (Feedback) – інформація про результати діяльності співробітників, що дозволяє оцінити їхню ефективність та сприяти подальшому поліпшенню результативності.
Штучний інтелект у HR – використання технологій для автоматизації процесів підбору, управління ефективністю та розвитку персоналу за допомогою аналізу даних і алгоритмів.