Біохімія 102 хімія ...

білковий компонент складних ферментів. Визначає специфічність дії фермента стосовно субстрату, а також можливість регуляції каталітичної активності, яка проявляється, одначе, при сполученні А. з коферментом.

моноцукорид із групи пентоз (альдопентоз). L-А. широко розповсюджена в рослинах у складі глікозидів, камедій, слизів, геміцелюлоз. D-А. зустрічається переважно у бактеріальних продуктах. Одні види бактерій перетворюють А. в рибулозу, інші - в молочну, масляну, цитринову кислоти.

ненасичена вища жирна кислота. Міститься у рослинних оліях, у складі ліпідів тваринних тканин (у фосфоліпідах наднирників біля 20% від суми жирних кислот). Відноситься до незамінних жирних кислот. Поряд з гомо-γ-ліноленовою кислотою є первинним джерелом простагландинів.

амінокислота, яка входить до складу білків, особливо протамінів (до 85%) і гістонів. Значні кількості А. присутні у рослинах (червоні водорослі, гарбузові та ін.), особливо у резервних і зародкових органах, що пов'язано з функцією нагромадження і переносу Нітрогену у живих організмах. Для дорослих ссавців А. не є незамінним, а у молодих його біосинтез недостатній. А. бере участь у ряді важливих ферментативних реакціях: в утвореннї сечовини і орнітину, креатину, аргінін-фосфату та ін.

похідна L-гулонової кислоти.

Водорозчинна. Синтезується рослинами (особливо багаті А.к. свіжі овочі і фрукти) і більшістю тварин (виняток складають примати, морські свинки в організмі яких, як і у людини, відсутні ферменти, необхідні для синтезу А.к.). Основним джерелом синтезу А.к. у рослин --галактоза, у тварин - глюкоза. А.к. бере участь в реакціях гідроксилювання, наприклад, в пертворенні проліна в оксипролін при біосинтезі колагену. А.к. впливає на різноманітні функції: стимулює внутрішню секрецію, сприяє нормальному розвитку організму, підвищує опірність, сприяє регенерації. Недостача А.к. призводить до скорбуту (цинги).

Добова потреба дорослої людини в А.к. 50-100 мг, дітей - 30-70 мг.

замінна амінокислота. У складі білків і у вільному стані міститься в рідинах і тканинах рослин і тварин. Поряд з глутаміном А. - розчинна Н₂N-вмісна резервна сполука для біосинтезу білків у багатьох рослинах.

замінима амінокислота. Входить до складу білків (крім протамінів). Відіграє важливу роль в реакціях орнітинового циклу біосинтезу сечовини, трансамінуванню, біосинтезі пуринів і піримідинів, є попередником в біосинтезі незамінних амінокислот метіоніну, треоніну і лізину у рослин і мікроорганізмів. ДекарбоксилюваннямА.к. можна одержати α- і β- аланін. А.к. служить попередником розпаду аспарагіну в обміні речовин.

високомолекулярні органічні сполуки, побудовані із залишків амінокислот. Відіграють першочергову роль у життєдіяльності, виконують численні функції в обміні речовин, структурній організації. Залежно від форми білкової молекули розрізняють фібрилярні і глобулярні Б., від функції - структурні, каталітичні (ферменти), транспортні (гемоглобін), регуляторні (деякі гормони), захисні (антитіла) та ін.; від складу - прості Б. (протеїни, побудовані тільки з амінокислот) і складні (протеїди, до складу яких поряд з амінокислотами входять вуглеводи-глікопротеїди, ліпіди - ліпопротеїди, нуклеїнові кислоти - нуклеопротеїди, метали - металопротеїди і т.д.); залежно від розчинності у воді, розчинах нейтральних солей, лугах, кислотах і органічних розчинниках - альбуміни, глобуліни, глютеніни, гістони, протаміни, проламіни.

прискорення або гальмування хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою ферментів.

структури, які відділяють клітини (клітинні або плазматичні мембрани) і внутрішньоклітинні органоїди (мембрани мітохондрій, хлоропластів, лізосом, ендоплазматичного ретикулуму та ін.). Містять у своєму складі ліпіди, білки, гетерогенні макромолекули (глікопротеїни, гліколіпіди) і, в залежності від функції, численні мінорні компоненти (коферменти, нуклеїнові кислоти, антиоксиданти, каротиноїди, неорганічні йони і т.п.). основу Б.м. складає подвійний (швидкий) фосфоліпідний шар, гідрофобні фрагменти молекул якого занурені всередину мембрани (товщина гідрофобної зони Б.м. складає 2-3 нм), а полярні групи зорієнтовані назовні в навколишнє водне середовище. Основну масу мембранних ліпідів (60-70%) складають фосфатидилхолін, фосфатидилетаноламін, сфінгоміелін і холестерол.