Біохімія 102 хімія ...

пептидний нейрогормон багатьох хребетних, синтезується клітинними ядрами гіпоталамуса; депонується і виділяється нейрогіпофізом. В. підтримує на відповідному рівні зворотнє всмоктування води в ниркових канальцях, тобто зменшує кількість сечі (антидіуретичний ефект). При недостачі В. різко підвищується виділення сечі, що може спричинити нецукровий діабет. Таким чином В. - один із факторів, що визначають відносну стійкість водно-сольового обміну в організмі. В. викликає також звуження судин і підвищує тиск крові (процесорний ефект). По будові і дії В. близький окситоцину.

порожнини в цитоплазмі тваринних і рослинних клітин, обмежені мембраною і заповнені рідиною. В цитоплазмі найпростіших знаходяться ферментовмісні харчотравні В. і вони виконуюють функції осморегуляції і виділення скорочувальні В. Для багатоклітинних тварин характерні і аутофагуючі В., які входять в групу вторинних лізосом і містять гідролітичні ферменти.

незамінна амінокислота. Входить до складу всіх білків, бере участь в біосинтезі пантотенової кислоти. В біосинтезі В. у рослин і мікроорганізмів беруть участь дві молекули пірувату; завершальна стадія - трансамінування α-кетоізовалерянової кислоти.

центральний орган імунної системи. У більшості ссавців В.з. побудована із 2-3 дольок, які у свою чергу розділені на дрібніші дольки і розташовані у грудній порожнині вверхньому відділі переднього середостіння. Кожна долька складається із коркової і мозкової речовини.

група жиророзчинних сполук, похідних β-іонона. В природі найбільш розповсюджені: ретинол (вітамін А₁, аксерофтол, І), дегідроретинол (вітамін А₂), ретинал (ретинен, альдегід вітаміна А₁, ІІ), ретиноєва кислота (ІІІ).

Переважаюча форма В. А-ретинол. У рослинному світі присутні провітаміни - каротиноїдні пігменти, зокрема каротини, при окиснювальному розпаді яких у тваринних тканинах утворюється вітамін А. В. у вигляді 11-цис-ретиналя В. А входить до складу зорового пігменту родопсину. Необхідний для диференціонування і розвитку епітелію для нормального розвитку організму. Недостача В. А викликає порушення темнової адаптації (куряча сліпота), ксерофтальмію (сухість роговиці),кератоз, пониження відпірності інфекційним захворюванням, порушення відтворної функції.

Добова потреба дорослої людини 0,4-0,7 мг, дітей - 1,0 мг.

група водорозчинних сполук, похідних корину. Найважливіші представники: ціанкобаламін (І) і оксикобаламін (вітамін В_12а, ІІ). Синтезуються мікроорганізмами. У рослин практично відсутній. Виявлено в усіх тканинах тварин. Жуйні у необхідній кількості одержують мікрофлорою рубця. У людини і деяких тварин (птиця, свині) синтез їх кишковою мікрофлорою незначний, тому кобаламін мусить поступати в організм з їжею (кормом). Всмоктування його з кишківника відбувається за участю внутрішнього фактора - глікопротеїна, який утворює з вітаміном комплекс. В. В₁₂ переноситься до тканин спеціальними транспортними білками - транскобаламінами. У формі коферментів беруть участь у ферментативних реакціях переносу одновуглецевих фрагментів в обміні метіоніну та інших сполук. В. В₁₂ у взаємодії з фолієвою кислотою прискорює розвиток еритроцитів, забезпечуючи кровотворну функцію організму, сприятливо впливає на регенерацію нервових волокон.

Добова потреба дорослої людини 2-3 мкг, свиней10-40 мкг/кг сухого корму, птиці10-20 мкг/кг сухого корму.

група водорозчинних сполук, похідних 2-метилпіридину. У природі розповсюджений піридоксин (піридоксол, адермін, І), піридоксаль (ІІ) і піридоксамін (ІІІ). Всі три форми В. В₆ легко перетворюються в організмі одна в одну. Синтезується мікроорганізмами, зеленими рослинами, у ссавців і людини - кишковою мікрофлорою.

Недостача В. В₆ викликає анемію, дерматити і судороги. Добова потреба дорослої людини 1,5-2,8 мг, дітей - 0,5-2 мг.

група жиророзчинних сполук, похідних нафтохінону. Найважливішими представниками є: філохінон (вітамін К₁), мультипренілменахінони (вітаміни К₂₍₃₀₎, К₂₍₃₅₎), які відрізняються довжиною бокового ізопреноїдного ланцюга, менадіон (вітамін К₃, боковий ізопреноїідний ланцюг відсутній).

Синтезується зеленими рослинами і деякими мікроорганізмами. У ссавців утворюється мікрофлорою кишківника. При авітамінозі В. К у тварин з'являються підшкірні і внутрішньом'язові крововиливи (геморагії) і знижується швидкість згортання крові. В. К є необхідним для синтезу в печінці деяких білків системи згортання крові (протромбін, проконвертин, акцелерин). Водорозчинний аналог В. К - вікасол - використовується в медичній практиці.

низькомолекулярні органічні сполуки, які виконують функції біологічних каталізаторів самостійно або в складі ферментів як кофактори. Основне джерело В. - рослини, у яких можуть міститися і так звані провітаміни (каротини та ін.), що перетворюються в В. у тваринному організмі. Важлива роль в утворенні В. належить мікроорганізмам (наприклад, мікрофлора рубця забезпечує жуйних В. групи В). Розрізняють водо- і жиророзчинні В. До водорозчинних В. відносяться: аскорбінова кислота (вітамін С), В. групи В - тіамін (вітамін В₁), рибофлавін (вітамін В₂), пантотенова кислота (вітамін В₃), нікотинамід (ніацин, вітамін РР або В₅), вітамін В₆, вітамін В₁₂ (кобаламін), біотин (вітамін Н), фолацин; до жиророзчинних: вітамін А, D (кальциферол), Е (токоферол) і К. Є група вітаміноподібних сполук - деякі флавоноїди (рутин), холін, інозит, ліпоєва, оротова, пангамова кислоти. На відміну від інших незамінних факторів харчування (амінокислоти, жирні кислоти та ін.), В. не є матеріалом для біосинтезів чи джерелом енергії. Однак вони беруть участь практично в усіх біохімічних і фізіологічних процесах, які складають сукупності обміну речовин.

просторова структура, яка утворюється в результаті взаємодії між функціональними групами пептидного остову. Пептидний ланцюг утворює α-спіраль, β-складчасту структуру, і нерегулярну структуру.