Методологія та методика наукових досліджень з істо ...

філософський погляд, який доводить, що істинне значення певних тверджень – особливо метафізичних тверджень щодо теології, життя після смерті, або існування Бога, богів, божеств, або навіть обєктивної дійсності – не може бути в сутності осягнене через природу суб’єктивного досвіду, сприйнятого індивідом.

(від грец. цінність) – вчення про цінності, про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв’язки між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю людини.

в історичній науці помилкове, спеціальне чи умовне віднесення подій, явищ, предметів, особистостей до іншого часу, епохи відносно фактичної хронології; внесення в зображення певного періоду рис, йому не властивих.

логіко-методологічна процедура встановлення істинності наукової гіпотези (так само як і поодинокого, конкретно-наукового твердження) на підставі їхньої відповідності емпіричним даним (пряма або безпосередня верифікація) або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (непряма верифікація). Верифікація моделі – це встановлення міри її відповідності тому об’єкту, який вона моделює, властивості якого відтворює.

мистецтво тлумачення і розуміння текстів.

погляд, згідно з яким усі явища є наперед визначеними певною (однією) причиною.

складна єдність мовної практики і екстралінґвальних факторів (значима поведінка, котра маніфестується в доступних почуттєвому сприйняттю формах), необхідних для розуміння тексту, тобто дає уявлення про учасників комунікації, їхні установки і цілі, умови вироблення і сприйняття повідомлення.

роз’яснення, тлумачення наукових та літературних текстів, а також творів образотворчого мистецтва.

троп, в якому істиний сенс прихований або суперечить очевидному сенсу, заперечення на фігуративному рівні того, що стверджується на рівні буквальному. Іронія створює враження, що предмет дискусії не такий, яким здається. Вона підкреслює обмеженість і відносність пізнавальнихх можливостей людини, і особливо обмеженість можливостей мовних засобів для передачі думки про реальність, демонструє самокритичність пропонованої концептуалізації світу і його процесів.

найбільш загальні поняття, які концентрують знання про найважливіші відношення, властивості і зв’язки навколишнього світу