Адаптивне фізичне виховання

Лекція 4. Класифікація засобів та методів адаптивного фізичного виховання

1. Засоби адаптивного фізичного виховання (АФВ) – це сукупність фізичних вправ, рухових дій, форм рухової активності, а також допоміжних педагогічних, природних і технічних компонентів, за допомогою яких здійснюється навчання, корекція, компенсація порушень розвитку, оздоровлення та соціалізація осіб з інвалідністю і відхиленнями у стані здоров’я.

Методи АФВ – це способи педагогічної організації, керування і регуляції процесу використання засобів фізичного виховання з урахуванням:

• нозології;
• віку;
• рівня функціональних можливостей;
• психоемоційного стану осіб, які займаються.

Засоби й методи АФВ утворюють єдину педагогічну систему, у якій метод визначає спосіб застосування засобу, а засіб – конкретизує реалізацію методу.

2. Класифікація засобів адаптивного фізичного виховання

Засоби АФВ – це сукупність факторів, що використовуються для розв’язання корекційних, компенсаторних, освітніх та оздоровчих завдань. Вони поділяються на кілька основних груп.

Фізичні вправи є провідним засобом адаптивного фізичного виховання. Їх класифікують за спрямованістю впливу:

• Корекційні вправи. Спрямовані на виправлення або зменшення проявів порушень:
• постави;
• плоскостопості;
• рухових, сенсорних, інтелектуальних і емоційно-вольових функцій.
• Компенсаторні вправи. Забезпечують заміщення втрачених або ослаблених функцій за рахунок збережених (наприклад, розвиток слухового або тактильного аналізатора при порушеннях зору).
• Профілактичні вправи. Спрямовані на запобігання вторинним ускладненням:
• гіподинамії;
• контрактурам;
• м’язовій атрофії;
• порушенням кровообігу.
• Загальнорозвиваючі та лікувальні вправи. Використовуються для загального зміцнення організму, активізації функціональних систем та підвищення життєвої активності.

Ігрові та змагальні форми мають високу педагогічну, мотиваційну і соціалізуючу цінність.

• Адаптовані рухливі ігри. Передбачають спрощені правила, змінені умови та спеціальний інвентар (звукові м’ячі, зменшені майданчики, низькі сітки). Вони сприяють:
• емоційному розвантаженню;
• розвитку комунікації;
• формуванню навичок взаємодії.
• Елементи адаптивного спорту. Участь у змаганнях за нозологічними групами (баскетбол на візках, голбол, боча) сприяє самореалізації, формуванню впевненості та позитивної «Я-концепції».

Природно-середовищні та гігієнічні чинники. До цієї групи належать:

• використання води, повітря та сонячного проміння (гідротерапія, загартовування);
• дотримання гігієнічних вимог до:
• режиму дня;
• харчування;
• одягу та взуття.

Ці чинники підсилюють оздоровчий ефект фізичних вправ і створюють оптимальні умови для занять.

Технічні засоби підвищують ефективність навчання і корекції:

• Тренажери, зокрема з біологічним зворотним зв’язком (БЗЗ), які дозволяють примусово задавати та контролювати параметри рухів.
• Тифлотехнічні та сурдотехнічні засоби: диктофони, планшети, смартфони, світлові та вібраційні сигнали.
• Корекційне обладнання: сенсорні доріжки, обтяжувачі, еспандери, опори.

3. Класифікація методів адаптивного фізичного виховання

Методи АФВ поділяються на загальнопедагогічні, адаптовані до особливих освітніх потреб, та спеціальні корекційні методи.

Загальнопедагогічні методи

• Словесні методи. Пояснення, інструкції, команди, бесіди, які формують свідоме ставлення до занять.
• Наочні методи. Показ вправ (дзеркальний, боковий), використання мультимедіа, відеоінструкцій, анатомічних макетів.
• Практичні методи. Безпосереднє виконання вправ у стандартних, полегшених або ускладнених умовах.

Спеціальні (адаптивні) методи навчання руховим діям

• Метод розчленованого навчання. Поділ складних рухів на прості елементи, особливо ефективний при порушеннях координації та інтелекту.
• Метод пропедевтики. Попереднє вивчення особливостей сприйняття, пам’яті та моторики перед початком навчання.
• Метод тандотерапії. Примусове виконання рухів за допомогою викладача або технічних пристроїв.
• Метод спрямованого «відчування» руху. Використання тактильних сигналів або БЗЗ для формування правильного рухового образу.
• Метод лідирування. Застосування звукових або візуальних орієнтирів (метроном, звуковий м’яч).

Методи виховання та соціалізації

• Метод виховного середовища – створення атмосфери рівноправної участі.
• Метод усвідомлення себе в реальному житті – подолання психологічних бар’єрів.
• Сюжетно-ігровий метод – особливо ефективний для осіб з інтелектуальними порушеннями.

4. Специфіка застосування методів при різних нозологіях

Залежно від характеру порушення визначаються пріоритетні методи і прийоми:

• Порушення зору – тактильне та звукове орієнтування, тифлотехніка.
• Порушення слуху – візуалізація інформації, дзеркальний показ, світлові сигнали.
• Ураження ОРА, ДЦП – тандотерапія, БЗЗ-тренажери, розчленоване навчання.
• Інтелектуальні порушення – ігровий метод, короткі інструкції, емоційне заохочення.

Специфіка застосування методів при різних нозологіях

Засоби й методи адаптивного фізичного виховання добираються індивідуально з урахуванням:

• характеру основного дефекту;
• рівня рухового досвіду;
• стану здоров’я;
• корекційних, освітніх і виховних завдань.

Ефективність АФВ визначається не окремим засобом чи методом, а їх педагогічно обґрунтованим поєднанням у конкретних умовах навчання та реабілітації.