Лекція 6. Параолімпійський рух

Паралімпійський рух є ключовим і найбільш структурованим напрямом розвитку адаптивного спорту, що поєднує спорт вищих досягнень, соціальну інклюзію та захист прав осіб з інвалідністю. Він функціонує у межах міжнародних стандартів, подібних до олімпійських, та орієнтований на досягнення максимально можливих спортивних результатів.

Паралімпійський рух — це глобальний соціально-спортивний феномен, що поєднує спорт вищих досягнень, права людини, інклюзію та подолання соціальних бар’єрів через фізичну культуру і спорт.

На відміну від лікувальної або реабілітаційної фізичної активності, паралімпійський спорт:

· орієнтований на максимальні спортивні результати;

· функціонує за принципами олімпізму (чесна боротьба, рівні умови, міжнародні стандарти);

· є інструментом зміни суспільного ставлення до інвалідності.

У професійній підготовці фахівців з фізичної культури і спорту паралімпійський рух є важливою складовою адаптивної фізичної культури та сучасної інклюзивної політики у спорті.

 

Історичні етапи розвитку Паралімпійського руху

Засновником паралімпійського руху вважають сера Людвіга Гуттмана, нейрохірурга німецького походження, який у 1944 році очолив Центр лікування спінальних травм у лікарні Сток-Мандевіль (Велика Британія).

Його принципова ідея полягала в тому, що:

·  люди з травмами спинного мозку здатні не лише до реабілітації, а й до активного спортивного життя;

·  спорт є ефективним засобом фізичного, психологічного та соціального відновлення.

 29 липня 1948 року, паралельно з відкриттям Олімпійських ігор у Лондоні, відбулися перші Сток-Мандевільські ігри зі стрільби з лука серед 16 ветеранів війни на інвалідних візках.

 Ця дата вважається символічним народженням Паралімпійського руху.

У 1960 році в Римі відбулися перші офіційні Паралімпійські ігри, у яких взяли участь:

·  400 спортсменів

·  з 23 країн світу

Саме з цього моменту паралімпійський спорт:

·  отримав міжнародний статус;

·  почав розвиватися за єдиними правилами та спортивними стандартами;

·  став системною складовою світового спорту.

2.3. Розвиток зимових Паралімпійських ігор (1976)

У 1976 році в Ерншельдсвіку (Швеція) відбулася перша зимова Паралімпіада. Це стало важливим кроком, оскільки:

·  розширило спектр видів спорту;

·  залучило нові категорії спортсменів;

·  засвідчило універсальність паралімпійської ідеї.

2.4. Етап інтеграції з Олімпійським рухом (1988–1992)

Починаючи з:

·  Сеула-1988 (літні ігри),

·  Альбервіля-1992 (зимові ігри),

Паралімпійські ігри:

·  проводяться в тих самих містах;

·  використовують ті самі спортивні об’єкти, що й Олімпіади.

У 2001 році Міжнародний олімпійський та Міжнародний паралімпійський комітети підписали угоду. «One Bid – One City» («Один крок — одне місто»), яка юридично закріпила цей принцип. Це стало інституційним визнанням рівноправності паралімпійського спорту.

 

Філософія, символіка та цінності Паралімпійського руху

Символ «Агітос» (Agitos)

Новий Agitos, логотип Паралімпійських ігор, 2019 – дотепер

Паралімпійський символ — три півсфери, що обертаються навколо центру:

  •  червона
  •  синя
  •  зелена

Латинське слово agito означає «я рухаюсь».

 Кольори обрані тому, що саме вони найчастіше зустрічаються на національних прапорах світу.
Символ уособлює рух, динаміку, прагнення вперед, незалежно від фізичних обмежень.

Офіційний девіз: «Spirit in Motion» («Дух у русі»)

З 2019 року активно використовується слоган: «Change Starts with Sport» («Зміни починаються зі спорту»).  Це підкреслює роль спорту як інструменту соціальних трансформацій.

Основні цінності Паралімпійського руху

1.    Мужність — подолання фізичних і психологічних бар’єрів.

2.    Рішучість — прагнення досягати найвищих результатів.

3.    Натхнення — мотивація суспільства через приклад спортсменів.

4.    Рівність — справедливі умови та повага до кожного атлета.

 

Система класифікації спортсменів

Паралімпійська класифікація:

  • не базується на медичному діагнозі;
  • враховує ступінь впливу порушення на спортивну діяльність;
  • забезпечує чесну та рівну конкуренцію.

Класифікаційний кодекс 2025 року запроваджує:

  • більш жорсткі критерії;
  • підвищену відповідальність за порушення.

10 груп порушень (за IPC)

1.    Порушення м’язової сили

2.    Обмеження діапазону рухів

3.    Дефіцит кінцівок

4.    Різниця в довжині ніг

5.    Низький зріст

6.    Гіпертонус

7.    Атаксія

8.    Атетоз

9.    Порушення зору

10. Інтелектуальні порушення

Приклади спортивних класів

Легка атлетика:

  • T — біг, стрибки
  • F — метання
  • T11–13 — порушення зору
  • T42–44 — ампутації нижніх кінцівок

Плавання:

  • S — вільний стиль, спина, батерфляй
  • SB — брас
  • S1–S10 — фізичні порушення
  • S11–13 — порушення зору
  • S14 — інтелектуальні порушення

 

Спортивне тренування – головна ланка паралімпійських видів спорту

Спортивне тренування в паралімпійському русі є центральним механізмом досягнення спортивної майстерності та соціальної самореалізації спортсменів з інвалідністю.

Цілі спортивного тренування

  • досягнення високих і рекордних результатів;
  • розвиток фізичних, психічних та вольових якостей;
  • підвищення рівня функціональної незалежності;
  • підготовка до участі у змаганнях різного рівня.

Принципи спортивного тренування в паралімпійському спорті

  • індивідуалізація навантажень;
  • адекватність функціональним можливостям;
  • поступовість і систематичність;
  • безпечність і наукова обґрунтованість.

У системі спортивного тренування виділяють:

1.    Фізичну підготовку (загальну та спеціальну);

2.    Технічну підготовку;

3.    Тактичну підготовку;

4.    Психологічну підготовку;

5.    Теоретичну підготовку;

6.    Функціонально-реабілітаційну підтримку.

Тренувальний процес будується з урахуванням:

  • нозологічної групи;
  • класифікаційного класу;
  • рівня спортивної кваліфікації;
  • етапу багаторічної підготовки.

Використовуються:

  • макро-, мезо- та мікроцикли;
  • індивідуальні тренувальні програми;
  • міждисциплінарний супровід (тренер, лікар, психолог).

 

Основні паралімпійські види спорту

Літні Паралімпійські ігри

  • легка атлетика
  • плавання
  • пауерліфтинг
  • стрільба з лука
  • веслування
  • фехтування на візках
  • регбі на візках та ін.

Зимові Паралімпійські ігри

  • гірськолижний спорт
  • біатлон
  • лижні перегони
  • сноубординг
  • керлінг на візках

 

Україна в Паралімпійському русі

Україна є однією з провідних паралімпійських держав світу завдяки:

  • державній системі «Інваспорт»;
  • комплексній підготовці спортсменів;
  • інтеграції спорту, реабілітації та соціальної підтримки.

Засновник системи — Валерій Сушкевич (1992 р.).

Паралімпійські ігри 2024 року (Париж)

  • 140 атлетів
  • 82 медалі:
    • 22 золоті
    • 28 срібних
    • 32 бронзові
  • 7-ме загальнокомандне місце

Це підтверджує стійку конкурентоспроможність українського паралімпійського спорту.

Видатні паралімпійці України

 Максим Крипак (плавання)

Найтитулованіший паралімпієць України.

Токіо-2020: 7 медалей (5 золотих), 2 світові рекорди.

 Віктор Смирнов (плавання)

Герой України, 6 золотих медалей Афін-2004.

 Єлизавета Мерешко (плавання)

Багаторазова медалістка, рекордсменка світу.

Остання зміна: середу 24 грудня 2025 10:44 AM