Лекція 1. Організація та керівництво системою фізичного виховання в дошкільному навчальному закладі
1. Особливості організації роботи з фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі
Фізичне виховання дітей в дошкільному закладі вимагає постійного, якісного та своєчасного аналізу, що забезпечується функцією контролю.
У процесі реалізації дошкільним закладом програм і планів можуть бути відхилення, неповне їх виконання, заміни. Контроль дозволяє своєчасно виявити причини цих відхилень, визначити способи їх усунення.
Дослідження, які проводились у цьому напрямку, свідчать про те, що облік, контроль і корекція є заключними функціями управлінського циклу. Вони завершують управлінський цикл і забезпечують зворотний зв’язок між суб’єктом і об’єктом управління, між керуючою та керованою системами.
Було встановлено, що саме контроль, як функція, дозволяє зробити підсумок в управлінському циклі, визначити точність і вірогідність прийнятих рішень, ефективність і якість управлінських дій щодо організації системи фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі.
Безпосередній контроль за діяльністю педагогів здійснює завідувач. Як керівник першого рівня, свої повноваження контролю він розподіляє між своїми заступниками (управлінцями другого рівня): методистом, лікарем, медичною сестрою, а також делегує їх досвідченим педагогам груп, інструктору фізичної культури (третій рівень управління), якщо в тому є необхідність.
Контроль за фізичним вихованням дітей базується на законодавчих документах про освіту, зокрема, на Законі України “Про освіту”, Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні (проект), Положенні про дошкільний виховний заклад України та інших документах, наказах та інструкціях Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
Виконання функції контролю вимагає дотримання таких правил:
• зміст контролю зумовлюється проблемами, цілями та завданнями кожної підсистеми. Управлінська підсистема (завідувач та його заступники) контролює діяльність дидактичної, виховної та суспільно-педагогічної. Дидактична та виховна підсистеми (педагоги і діти) контролюють рухову діяльність дітей; діти (представники цих підсистем) контролюють особисту рухову діяльність та виконання рухів своїх однолітків. Суспільно-педагогічна підсистема (батьки, вихователі) контролює рухову діяльність дітей в умовах родини і ДНЗ;
• під час контролю збирається лише та інформація, яка дає змогу об’єктивно оцінювати стан системи фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі;
• контроль здійснюється своєчасно і проводиться лише тоді, коли ще є час для прийняття коригувальних дій;
• охоплюються контролем усі форми та засоби фізичного виховання дошкільників, які створюють єдину систему фізичної підготовки їх до школи, подальшої професійної праці;
• види і теми перевірок заздалегідь прогнозуються “Програмою вдосконалення системи фізичного виховання дітей” і річним планом роботи закладу;
• за видами, цілями та змістом контроль має бути різноманітним і спрямованим на отримання інформації, необхідної для вирішення педагогами проблем дидактичної та виховної підсистем, які були занесені до інформаційного банку та створюють зміст розділу контролю річного плану дошкільного навчального закладу;
• контроль з боку завідувача і його заступників має бути компетентним, дійовим, носити консультативний характер та забезпечувати гласність;
• пропозиції за результатами перевірок повинні виконуватися бездоганно, добиратися форми і місце підбиття їх підсумків;
• контроль підпорядковується принципам (систематичності, об’єктивності, ефективності тощо), базується на попередніх функціях і забезпечується ефективними методами;
• контроль закінчується корекційною роботою з педагогами та дітьми.
Вищезазначені правила дають змогу створити систему контролю за фізичним вихованням дітей у дошкільному навчальному закладі.
2. Лікарсько-педагогічний контроль за організацією фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі
Структурні компоненти медико-педагогічного контролю являють собою зміст системи засобів і форм фізичного виховання дітей у дошкільному навчальному закладі. У змісті цієї системи вказується тема контролю, мета, яка ставиться при цьому, обсяг дій у контрольній функції, називаються методи, які можуть бути використані та за допомогою яких реалізується ціль перевірки. Вказується виконавець, прогнозується корекційна робота і результати діяльності педагогів, технічного персоналу (критерії), за якими оцінюється їхня робота з дітьми.
3. Особливості організації освітньо-оздоровлювальної діяльності в дошкільних закладах зарубіжних країн
Відтепер з’ясуємо умови, що створені для оздоровлення дітей у дошкільних закладах за кордоном.
У зарубіжних країнах, за Р. Мейвогель, існують різні категорії дошкільних навчальних закладів, а саме: дитячі садки, дитячі центри, вихователь на дому, ігрові групи, материнські школи тощо. У більшості країн Західної Європи, як зазначає науковець, до початку обов’язкового навчання діти, зазвичай, відвідують дошкільні заклади, що курируються Міністерством освіти.
Так, у дошкільних закладах Німеччини традиції суспільного дошкільного виховання є одними з найдавніших. З 1957 р. діє закон про вільне відвідування дитячих садків, 20% з яких утримує держава, 80% належать церковним общинам, профспілкам, німецькому Червоному Хресту, службі молоді, іншим благодійним товариствам. Батьки оплачують 50 % утримання дітей, інші витрати відшкодовує власник дошкільного закладу.
У Німеччині існують такі типи дошкільних закладів:
- дитячі садки з повним або неповним днем, призначені для дітей 3-х - 6-ти років;
- одногрупові дошкільні заклади (переважно для старших дошкільників);
- пришкільні групи (для п’ятирічних дітей);
- підготовчі класи основної школи. У них виховують і навчають п’ятирічних дітей;
- цілодобові інтернати для здорових дітей віком від 3-х до 6-ти років;
- інтернати для дітей із проблемами здоров’я і розвитку;
- материнські центри, де матері разом із дітьми займаються цікавою і корисною діяльністю, спілкуються між собою та спеціалістами з педагогіки і психології.
Головні концептуальні засади виховання дітей реалізуються у дитячих садках вільного і відкритого типів.
Найпоширеніший тип вільного дитячого садка – штейнеровські дитячі садки і дитячі садки Монтессорі.
Відкритий дитячий садок організовано на ситуативно-орієнтованій концепції дошкільного виховання, для якої характерні такі риси: відкрите планування з участю дітей; навчання на базі реальних життєвих зв’язків; єдність гри і навчання; різновікова організація життя та діяльності; зв’язок із громадськістю; співробітництво батьків і дошкільного закладу.
Систему суспільного дошкільного виховання в Болгарії було сформовано після Другої світової війни. До неї належать дитячі садки (повного дня, цілорічні, сезонні, цілодобові), ясла, ясла-садки з денним і напівденним перебуванням дітей (садки при школах). Дошкільні заклади відвідують майже всі діти. Існує державна програма виховання дітей дошкільного віку.
У Великобританії тривалий час функціонували заклади суспільного догляду дітей з небагатих сімей. Нині вони трансформувалися в сучасні типи дошкільних закладів, які забезпечують диференційований підхід до виховання дітей. Формування і розвиток системи дошкільного виховання відбулося під впливом ідей Ф. Фребеля, М. Монтессорі, Р. Штейнера, Ж. Піаже. Слід зазначити, що сьогодні у країні недостатньо дошкільних закладів для забезпечення догляду за всіма дітьми до їхнього вступу до школи. Основними типами цих закладів є муніципальні та приватні денні ясла, ясельні школи, ясельні класи, ігрові групи, клуби матері й дитини, групи “можливостей”.
За змістом роботи їх можна об’єднати в такі три групи:
- денні ясла, що забезпечують догляд за дітьми;
- ясельні класи і школи, що працюють як заклади інтелектуального розвитку дітей, підготовки їх до школи;
- ігрові групи, клуби матері та дитини, групи “можливостей”.
Контрольні запитання
1. Назвіть особливості організації роботи з фізичного вихованню дітей у дошкільному навчальному закладі.
2. Назвіть функції лікарсько-педагогічний контролю за організацією фізичного виховання у дошкільному навчальному закладі.
3. Назвіть головний зміст медико-педагогічного контролю аналізу занять з фізичної культури як основної форми організованого навчання дітей.