Прояви сепаратизму на Півдні України у 1991–2013 рр.
Тема 6. Прояви сепаратизму на Півдні України у 1991–2013 рр.
Напередодні розпаду СРСР і проголошення незалежності України. Частина радянсько-компартійної і господарської еліти Півдня і Сходу, не зацікавленої в демократичних перетвореннях і суверенізації України, взяла курс на її розкол.
Спекулюючи на місцевих особливостях і територіальних відмінностях, ці не обтяжені політичною відповідальністю і сумлінням політики стали закликати населення окремих регіонів до самовизначення і виділення із складу України.
У жовтні 1990 р. в Одесі було оголошено про створення партії «новоросів» («югоросів»), представники якої стверджували, що в Одеській, Миколаївській і Херсонській областях немає ні українців, ні росіян, а живе новий етнос (народ) «новороси» («югороси»), які мають право на самовизначення.
У Криму на початку 90-х рр. місцеві сепаратисти за підтримки російського політикуму поставили завдання про вихід півострова зі складу України і приєднання до Російської Федерації.
Одним із найголовніших аргументів для обґрунтування цього наміру була надумана ідея про віковічні зв’язки Криму з Росією і про відсутність таких з Україною.
У Донбасі, на Харківщині, Дніпропетровщині й у Запоріжжі в середовищі місцевої компартійної бюрократії та директорів крупних підприємств (так званих «червоних директорів») стала поширюватися ідея створення місцевої автономії як засобу протистояти «жовто-блакитній» експансії із Заходу.
Але сепаратистські настрої на початку 90-х рр. не мали відчутної підтримки серед населення регіону.
Переважна більшість жителів Південної України на референдумі 1 грудня 1991 р. проголосували за незалежність України, яка сприймалася як унітарна демократична республіка.
Однак спроби спекуляції на особливостях різних регіонів України не припинилися.
На протиставленні Сходу і Заходу України була побудована у 2004 р. виборча кампанія кандидата в Президенти України від тодішньої влади. Як відомо, широкомасштабна фальсифікація результатів виборів викликала масові протести, які переросли в «помаранчеву революцію».
Засобом боротьби з народним рухом був знову використаний сепаратизм. На так званому «З’їзді Рад усіх рівнів» у Сєвєродонецьку із закликом до створення Південно-Східної Української автономної республіки виступили керівники тих областей південного сходу, де під час президентських виборів відбувалися наймасштабніші фальсифікації волевиявлення громадян, – Харківської, Донецької, Луганської.
Щось подібне відбувалось і в Одесі. З намірами перетворити Одесу й усю Одеську область у «вільну самоврядну територію, на якій будуть діяти розпорядження місцевої влади» у разі, якщо на решті території України переможуть прихильники В. Ющенка, виступив в грудні 2004 р. міський голова Одеси. Але, як і на початку 90-х років ХХ ст., заклики сепаратистів Одеси та інших регіонів України не були підтримані населенням.
Події «помаранчевої революції» черговий раз засвідчили існування значних відмінностей між різними регіонами України і посилили інтерес суспільства і професійних учених, зокрема істориків, до українських регіонів, їхніх проблем.
.