Тема 3. Тваринний та рослинний світ як єдине ціле.
Тварини й рослини тісно і нерозривно пов'язані один з одним. Багато морфологічних, фізіологічних та біологічних особливостей як тих, так і інших зобов'язані своїм походженням і можуть бути зрозумілі тільки у зв'язку з цим фактом.
Основний процес, що характеризує живу органічну матерію, обмін речовин - її безперервне руйнування і відтворення - складає основу життя всієї біосфери. У кругообіг органогенних елементів при цьому залучаються також атмосфера, гідросфера і поверхневі шари літосфери. Атмосферний кисень і вуглекислий газ зобов'язані своїм походженням, якщо не повністю, то значною мірою, життєдіяльності організмів, нею ж підтримуються і сучасні кількісні співвідношення цих газів. Поповнення вуглекислоти в атмосфері у природі йде в основному за рахунок виділення її тваринами, і при відсутності останніх запаси її були б вичерпані рослинами менш ніж за 200 років. У цьому основному процесі, що характеризує живу матерію, нерозривно пов'язуються між собою обидві частини органічного світу: продуценти і редуценти, представлені рослинними та бактеріальними організмами, і консументи - тварини. Обидві частини біосфери, рослини і тварини, об'єднуються в єдину рухому систему, окремі великі і дрібні частини якої розвиваються і еволюціонують як складові частини єдиного цілого. Конкретно цей зв'язок проявляється, насамперед, у кількісних співвідношеннях продуцентів і консументів в часі і просторі.
До загального зв'язку рослинного і тваринного світу якісного порядку слід віднести обопільну їх залежність, яка виявляється в зв'язаному територіальному розподілі як певних, пов'язаних між собою видів, так і великих і малих їх угруповань. Багатство і різноманітність тваринного населення в будь-якій області обумовлюється ступенем різноманітності рослинного покриву. Ця залежність накладає свій відбиток на зональний розподіл органічного світу і на деталі цього розподілу, аж до точного збігу ареалів пов'язаних між собою видів рослин і тварин.
Кожна життєва зона характеризується певним видовим складом і життєвими формами тваринного населення, велика частина якого знаходить усе необхідне для свого нормального існування лише за наявності і в оточенні властивої даній зоні рослинності. Така характеристика проживання різних типів лісів, відкритих трав'янистих просторів, чагарників, болотної рослинності і більш дрібних місцемешкань - біотопів і станцій. Особливо тісний зв'язок спостерігається між рослиноїдними монофагами і олігофагами з ареалом розповсюдження їх кормових рослин.
Поширення багатьох рослин залежить від наявності тих чи інших тварин, які є їх спеціальними запилювачами, що поширюють їх насіння, або навпаки, своєю шкідливістю перешкоджають існуванню тих чи інших видів в областях або на території зайнятої даними шкідниками.
Перенесення насіння і спор тваринами - зоохорія, грає важливу роль в поширенні рослин і забезпечується низкою взаємних пристосувань. Розрізняють перенесення насіння і спор на поверхні тіла тварин або ектозоохорію, і перенесення їх в травному тракті - ендозоохорію. У першому випадку вони або прикріплюються до поверхні тіла за допомогою спеціальних пристосувань (гачків, зачіпок, клейких речовин та інш.), або, є дуже дрібними (насіння багатьох водних та болотних рослин, спори), і з брудом прилипають до кінцівок та інших частин тіла тварин. Поширення багатьох рослин степу і луків, особливо насіння прибережних і водних видів розповсюджується переважно тваринами.
Активною ектозоохорією називають поширення птахами, звірями і деякими комахами відносно великого за розмірами насіння, яке не має спеціальних пристосувань для прикріплення до тіла тварин. Цей спосіб пов'язаний з запасанням тваринами корму, при цьому частина зібраного насіння господарі або не знаходять, або з якоїсь причини не використовують.
Риття нір і викидання пухкої землі на поверхню призводить до поселення нових рослин на переритих ділянках і також веде до збільшення різноманітності рослинного покриву. Над колоніями гризунів у результаті розсолонення ґрунту поселяються менш галофільні рослини, що досягають більших розмірів і кращого розвитку, ніж на непереритих ділянках, такі території відрізняються густотою і більшим числом видів рослин, ніж сусідні ділянки. У тундрі різко виділяється рослинність поблизу нір песців, завдяки її відносного багатства і пишності, пов'язаних з розпушуванням землі, потраплянням у ґрунт багатих на органічні речовини недоїдків, калу і сечі звірів. Ці зелені плями отримали назву «песцевих садів».
Поряд з вищевказаним географічним зв'язком між тваринами і рослинами повсюдно спостерігається і зв'язок хронологічний. Залежність тварин від кормових рослин призводить до збігу часу життєдіяльності комах запилювачів з часом цвітіння або з періодом утворення плодів і насіння або розвитком вегетативних частин, що слугують їм їжею. Сюди ж слід віднести і міграції тварин, що обумовлюються масовим достиганням плодів, ягід, горіхів, жолудів чи розвитком глистогінних та інших рослин, які є необхідною частиною нормального харчового раціону даного виду тварини.
У процесі боротьби з фітофагами рослини розвивають різноманітні морфологічні та
фізіологічні засоби захисту; серед тварин ж виникають «фахівці», здатні використовувати поряд з іншими і ці, так чи інакше, захищені рослини або види, що перейшли повністю, а іноді і виключно на харчування цими останніми.
Навіть неповний захист від винищування має значення і пояснює широке поширення на місцях посиленою пасіння худоби таких «неїстівних» рослин, як будяки, молочаї, вовчий корінь, чистотіл, чемериця та багато інших.
Дуже важливе значення мають захисні властивості рослин (імунітет) проти проникнення і розвитку паразитів і шкідників. Вони помітно ослаблюються при існуванні в несприятливих умовах. Цим пояснюються посилені пошкодження рослин на мало родючих ґрунтах. Відома велика група так званих «вторинних шкідників», що нападають на ослаблені рослини з пригніченими захисними реакціями.
Рослинний і тваринний світ еволюціонує в тісній залежності, як єдине ціле. Не тільки окремі види тварин і рослин пов'язані між собою, а й весь рослинний покрив і все тваринне населення окремих біотопів знаходиться між собою в тісному взаємному зв'язку, утворюючи біоценози. Комплексом біоценозів є і весь органічний світ землі в його взаємозв'язку, що становить загальний біоценоз зовнішнього порядку, біосферу в цілому, так звану біогеосферу.
Зв'язок тварин і рослин походить від перших етапів відокремлення продуцентів і консументів від тих первинних організмів, які утворилися з виниклої на землі органічної матерії і, живучи в ній, як у живильному середовищі, засвоювали її на зразок сучасних сапрофітів.
Основною рушійною силою біогеосфери є постійна адаптація та антагоністичні відносини між продуцентами і консументами, ускладнені конкуренцією та іншими видами протиріч, що виникають як всередині видів так і між ними.