Екологія тварин (Дом ...

Антропогенні фактори - внесені в природу людською діяльністю зміни, що впливають на органічний світ. Вплив людини на тваринний світ може бути прямим або непрямим. Обидві форми впливу тісно переплітаються одна з одною, а також з біотичними і абіотичними факторами середовища.

Пряма дія виражається в безпосередньому впливі людини на життя диких популяцій. Це боротьба з шкідниками рослин та носіями небезпечних хвороб людини і домашніх тварин, добування промислових видів (хутра, дичини, риби), дії з охорони і відтворення чисельності певних видів.

Непрямий вплив полягає у зміні людиною навколишньої природи. Сільське і лісове господарство, промисловість, транспорт та інші види людської діяльності, навіть не впливаючи на тварин прямо, докорінно змінюють умови їх існування, змінюючи ландшафт.

Розглянемо такі форми прямого і непрямого впливу людини на тваринний світ: 1) витіснення і винищення тварин в результаті їх добування; 2) зміна і переробка видів; 3) переселення видів за межі їх природних ареалів - акліматизація, 4) зміна, переробка і створення нових біоценозів, 5) охорона природи та заходи щодо збереження природних ресурсів.

Підрахунки показують, що за період з 1600 р. по 1975 р. на Землі зникло 74 види і 87 підвидів птахів, 63 види і 44 підвиди ссавців, 28 видів і підвидів рептилій, 2 види амфібій. На даному етапі небезпека зникнення загрожує майже 600 видам птахів, 120 - звірів, багатьом плазунам, земноводним, рибам, комахам, молюскам. Основні причини різкого скорочення чисельності окремих видів та їх зникнення такі: нераціональне використання тварин людиною (необмежене полювання, надмірний промисел); зміна місць перебування та умов існування в результаті господарської діяльності; забруднення середовища (фізичне, хімічне, механічне, біологічне).

У результаті хижацького полювання і надпромислу були знищені людиною дронт, безкрила гагарка, мандрівний голуб, тур, тарпан, морська, або стеллерова, корова та ін. На межі зникнення перебувають більшість носорогів в Азії, лев, гепард, тигр, кінь Пржевальського, кулан. Рідкісними стали молюск перлова скойка, метелик аполон, орли, соколи та багато інших тварин. Великої шкоди тваринному світу завдає любительське колекціонування, відлов тварин для виготовлення сувенірів і торгівлі ними як домашніми вихованцями.

Зміна і переробка видів - відноситься до галузі селекції, генетики та біотехнології, значення цього явища як екологічного чинника значно зросло за останні роки. Так генетично модифіковані породи тварин здатні за рахунок штучних переваг повністю витіснити аборигенні форми, поширення штучно створених ознак на природні популяції може мати неконтрольовані і слабко передбачувані наслідки для екосистем в цілому.

Схожі проблеми виникають з іншою формою біологічного забруднення - акліматизацією- переселенням окремих видів у місцевість, де вони раніше не жили. При цьому акліматизація проходить як під контролем людини (так звана інтродукція), так і спонтанно і неконтрольовано.

Людина в результаті господарської діяльності (вирубування лісів, розорювання цілинних земель, осушення боліт, спорудження водосховищ і каналів, будівництва міст, прокладання доріг та ін.) змінює звичні місця перебування тварин, умови їх існування, вносить фактор неспокою, а то й знищує тварин. Так, багато тварин гине під час обробітку ґрунту та збирання врожаю, а також під колесами автотранспорту. Водночас до життя в антропогенних ландшафтах пристосувався ряд тварин: воронові птахи, пацюки, миші, таргани та ін. Це так звані синантропні тварини (гр. хуп - «разом», і anthropos - «людина»), існування яких тісно пов'язане з людиною і населеними пунктами. Живлячись продуктами харчування людини та відходами від її господарської діяльності, вони масово розмножилися. В агроценозах стали численними комахи-фітофаги, що живляться сільськогосподарськими рослинами.

Полювання є також одним із важливих факторів, що впливає на чисельність тварин. Хижацьке полювання і надпромисел можуть бути причиною зникнення виду. Усе ще зустрічається браконьєрство - добування або знищення диких тварин із порушенням правил полювання, рибальства та інших вимог законодавства з охорони тварин. Правильне, розумне полювання, що ґрунтується на знанні структури популяції виду, - активна й часто необхідна форма охорони тваринного світу. Зменшення чисельності виду в результаті промислу, полювання мобілізує екологічний резерв популяції, оздоровляє її. За високої смертності тварин різко зростає продуктивність популяції, що досягається різними шляхами: підвищенням плодючості самок, виживанням молодняка; раннім настанням статевої зрілості та ін. Наприклад, самка ондатри в перенаселених цим гризуном водоймах за відсутності промислу народжує 6 малят. Із них лише окремі в цьому ж році беруть участь у розмноженні. В угіддях, де ондатру виловлюють і чисельність звірків невелика, самки приносять 8-9 малят, які того ж року починають розмножуватися. При полюванні важливо вилучати тварин обох статей і в такій кількості, щоб не порушувати структури популяцій.

Охорона тварин - сукупність міжнародних, державних і регіональних господарсько- адміністративних і громадських заходів, спрямованих на збереження популяційно-видового складу і підтримання чисельності тварин на рівні, який забезпечує їх існування.

Зусиллями окремих держав неможливо раціонально використовувати і зберігати природні ресурси морів і океанів, рік, мігруючих риб, птахів, морських ссавців. Збереження генофонду тварин планети потребує колективних зусиль усіх країн, координації державної і громадської діяльності в розв'язанні загальносвітових екологічних проблем. Склалися основні форми такого співробітництва: діяльність міжнародних природоохоронних організацій, двосторонні і багатосторонні міждержавні угоди.

Основним інтернаціональним органом, що розв'язує питання охорони природи у світовому масштабі, є Міжнародна спілка охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створена в 1948 році. Комісією з рідкісних і зникаючих видів при МСОП було видано міжнародну Червону книгу (вперше надрукована в 1963 р.). Червона книга періодично поповнюється новими даними. Вийшли такі томи цієї книги: «Ссавці» (310 видів), «Птахи» (320 видів), «Земноводні й плазуни» (162 види), «Риби» (40 видів). Червона книга МСОП охоплює тваринний світ у глобальному масштабі і містить рекомендації щодо охорони, адресовані країнам і урядам, на території яких склалася загрозлива для тварин ситуація. До Червоних книг МСОП видаються «Чорні списки», що включають види і підвиди тварин, які вимерли за період з 1600 р. і до наших днів.

Міжнародна організація Всесвітній фонд охорони природи (ВФОП) розробляє і здійснює заходи щодо збереження рідкісних і зникаючих видів тварин (наприклад, разом з урядом Індії проводиться операція «Тигр» для збереження бенгальського тигра). Створено Міжнародну раду захисту птахів, Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів, Міжнародну раду з полювання й охорони дичини та ін. У роботі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) бере участь і Україна.

За участю України укладено ряд міжнародних угод: конвенції про водно-болотні угіддя, що має значення, головним чином, для охорони середовища існування водоплавних і навколоводних птахів (1971); про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ їх існування в Європі (1979); про збереження мігруючих видів диких тварин (1979); про захист Чорного моря від забруднення (1992); про охорону біологічного різноманіття (1994); Всеєвропейську стратегію збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995).

Відповідно до Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (2000) передбачається співробітництво України з такими державами, як Польща, Румунія, Словаччина, Росія, Білорусь, Молдова в галузі створення спільних транскордонних природоохоронних об'єктів - біосферних і природних заповідників, національних парків - з метою формування національної та Всеєвропейської екологічних мереж.

Проблеми охорони природи в цілому і тваринного світу зокрема регламентуються в Україні цілим рядом законодавчих актів, серед яких першочергове значення мають Закони України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1992), «Про природно- заповідний фонд України» (1992), «Про тваринний світ» (2002), «Про Червону книгу України» (2002) тощо. Серед завдань законодавства в галузі охорони навколишнього природного середовища відмічаються, зокрема, такі, як запобігання і ліквідація негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи.

У 1976 р. в Україні було засновано Червону книгу (її перше видання з'явилося в 1980

p.), до якої занесено видів тварин: ссавців - 29, птахів - 28, плазунів - 6, земноводних - 4, комах - 18. А список тварин, що занесені до другого видання Червоної книги України (1994 p.), налічує вже 382 види. Всього ж фауна України нараховує майже 45 тис. видів. Такі види тварин з української Червоної книги, як хохуля, тюлень білочеревий, зубр, пелікан кучерявий, орлан-білохвіст, сапсан, осетер атлантичний та ін., занесені й до Міжнародної Червоної книги.

Для збереження і використання тварин у народному господарстві важливе значення має Закон України «Про тваринний світ». У статті 2 Закону зазначено, що об'єкти тваринного світу в Україні можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності, однак вони знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

У Законі (стаття 9) сформульовано основні вимоги та принципи охорони, раціонального використання і відтворення тваринного світу, серед яких слід особливо виділити такі:

•збереження умов існування видового і популяційного різноманіття тваринного світу в стані природної волі;

недопустимість погіршення середовища перебування, шляхів міграції та умов розмноження диких тварин;

•збереження цілісності природних угруповань тварин;

•додержання науково обґрунтованих нормативів і лімітів використання об'єктів тваринного світу, забезпечення невиснажливого використання диких тварин та їх відтворення;

•раціональне використання корисних властивостей і продуктів життєдіяльності диких тварин;

•регулювання чисельності тварин в інтересах охорони здоров'я населення і запобігання заподіянню шкоди довкіллю, господарській та іншій діяльності.

У Законі наголошується, що громадяни зобов'язані:

•охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин;

•сприяти відтворенню відновлюваних об'єктів тваринного світу (стаття 10).

Закон націлює на вивчення тварин без вилучення їх із природи, що також сприятиме збереженню тваринного світу. Стаття 28 Закону допускає вилучення з природного середовища об'єктів тваринного світу в наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях тільки з дозволу спеціально уповноважених державних органів виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Охороні тварин сприяє й комплекс біотехнічних заходів: штучне розведення дичини, підгодівля тварин, боротьба з паразитами тощо.