Лекція 2. Безпека туристів на транспорті.
Безпека туристів на транспорті
План:
1. Безпека туристів на автотранспорті
2. Безпека туристів на залізничному транспорті
3. Безпека туристів на повітряному транспорті
4. Безпека туристів на водному транспорті
Ключові поняття: автотранспорт, водій, залізничний транспорт, морський транспорт, надувальний жилет.
1. Безпека туристів на автотранспорті
Заходи щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів на автомобільному транспорті включають низку вимог безпеки руху до:
- водія, що перевозить туристів, і туриста-водія, який подорожує на своєму автомобілі або користується системою прокату автотранспорту;
- туриста-пішохода, що здійснює прогулянки туристичним центром;
- перевізника (транспортувальника) – власника транспортного засобу;
- туриста-пасажира, що знаходиться у салоні автомобільного транспорту.
Вимоги до водія автотранспорту. Сьогодні автомобільні дороги – обличчя будь-якої розвиненої країни, важливий елемент економіки країни. Всі дороги в туристичних центрах і містах оснащені розвиненою системою дорожніх знаків і інформаційних покажчиків, що полегшують рух по автомагістралях.
Дорожні знаки та вказівки стандартизовані національними і міжнародними правилами дорожнього руху за розмірами, формою та символікою. У туристичних центрах і розвинених країнах на трасах звичайно застосовуються міжнародні дорожні знаки і написи.Проте слід враховувати, що при значній спільності національних систем дорожнього руху дорожні знаки мають відмінності, які турист повинен знати і дотримувати. Якщо місцева (державна) мова має шрифт, істотно відмінний від латиниці, то всі написи дублюються на місцевій мові і в латиниці.
Вимоги до туриста-пішохода. Дорожні знаки і покажчики відносяться до всіх учасників дорожнього руху, у тому числі і пішоходів. Туристів, що прибувають до інших краін, слід ознайомити з системою і правилами дорожнього руху. Цей захід входить обов’язковим елементом в обсяг інструктажу туристів перед поїздкою і в її процесі.
Для туристів практично у всіх програмах турів передбачається вільний час – пішохідні прогулянки туристичним центром або використання місцевого транспорту. Достатнє знання правил дорожнього руху і їх дотримання – необхідна і важлива умова забезпечення безпеки туристів.
Технічний стан транспорту. Технічний стан автобусів чітко регламентується нормами, інструкціями і правилами, в тому числі міжнародними, якщо здійснюються міжнародні транспортування.
Відповідно до вимог "Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" (затверджені постановою КМУ 18.02.1997 р. № 176) власники транспортних засобів повинні надати замовникам транспорт, який відповідає вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, має відповідний сертифікат, є в належному технічному і санітарному стані та укомплектований відповідно до вимог чинних Правил дорожнього руху. Перевізник (власник транспорта) та водій повинні мати знання щодо організації транспортних послуг в обсязі, визначеному Мінтрансом. Обов’язковою умовою є наявність у водія подорожнього листа з відміткою особи, що відповідає за технічний стан та відміткою щодо проходження водієм передрейсового медичного огляду.
Особливі вимоги висуваються до міцності скла автобусу, наявності аварійних люків для екстреного аварійного виходу пасажирів. У автобусах на доступних місцях повинні бути попереджувальні написи і спеціальний молоток для розбивання скла під час аварії для забезпечення виходу пасажирів. Водій повинен бути відгороджений від пасажирського салону перегородкою. Кожний автобус має бути оснащений аптечкою, вогнегасником.
Водій і супроводжуючий повинні мати стільникові телефони. У салоні система опалювання і кондиціювання повітря повинна стійко підтримувати мікроклімат в межах 22-24° С.
Корпус салону автобуса повинен бути забезпечений шумозахистом, особливо в ділянці розташування двигуна. Згідно з нормами, під час заправки паливом на автозаправній станції туристи повинні вийти з автобуса.
2. Безпека туристів на залізничному транспорті
Залізничний транспорт – це вид транспорту, найбільш пристосований до масових перевезень, функціонує вдень і вночі незалежно від пори року і атмосферних умов, а також у порівнянні з іншими видами транспорту меншою мірою впливає на навколишнє середовище та має меншу енергоємність перевізної роботи. Залізниці мають високу провізну здатність. На залізницях порівняно невелика собівартість перевезень і висока швидкість доставки вантажів.
При проектуванні вокзалів особлива увага приділяється зручним шляхам проходження пасажирів до пересадки на інші види транспорту (приміські лінії, автобуси, трамваї, метро). Якщо до відправлення потяга зазвичай пасажири прибувають розподілено в часі, то після прибуття потяга на перон виходить велика кількість пасажирів, проходження яких має бути швидким і зручним, безпечним без перетину і стрічного руху потоків.
Біля залізничних вокзалів звичайно влаштовується автобусний термінал міського і місцевого сполучення. Якщо обслуговуються довгі поїзди, то влаштовуються переходи і тунелі, що дозволяють пасажирам оперативно вийти на привокзальну площу.
В будівлі вокзалів або суміжних приміщеннях розташовують туалети, магазини, пункти швидкого харчування, бари, ресторани, квиткові каси, інформаційні і сервісні служби, бізнес-центри, пункти обміну валюти, пункти медичної допомоги, служби інформації і охорони.
На всіх станціях є пункти надання першої медичної допомоги. На вокзалах у великих туристичних центрах і вузлових станціях організується серйозна медична служба, включаючи спеціальні служби санітарного і ветеринарного контролю.
Пасажир, що купив квиток на поїзд у будь-якому виді залізничного транспорту, згідно діючих інструкцій і міжнародних угод є застрахованим централізовано. Вартість квитка включає спеціальний страховий збір, який обов’язків для всіх пасажирів, окрім пасажирів потягів приміського сполучення.
Туристичні групи на залізничних ділянках зазвичай супроводжує досвічений працівник туристичної фірми, обізнаний зі всіма проблемами, які можуть виникнути у туристів, і способом їх вирішення. Працівник туристичної фірми, супроводжуючий туристів на етапі трансферу до місця призначення, дів повідає також за багаж.
У потягах міжнародного класу, фірмових потягах, спеціальних туристичних потягах підвищеної комфортності є система обслуговування пасажирів, що враховує особливі вимоги пасажирів, наприклад вегетаріанська або кошерна їжа, інвалідна коляска, підвісне ліжко для немовляти тощо. А в Европі розроблено нові типи вагонів з поліпшеною шумоізоляцією і амортизаторами, кондиціонуванням.
3. Безпека туристів на повітряному транспорті
Цивільна авіація – це сукупність повітряних суден аеродромів і аеропортів та інших об’єктів цієї сфери, що використовуються для виконання повітряних транспортувань і авіаційних робіт в громадських цілях, зокрема для транспортування пасажирів, їх багажу і вантажів.
У це поняття потрапляє спортивна авіація і авіація, призначена для особистих цілей, для рятувальних, санітарних та інших робіт. Серед інших виділяється мала авіація –переважно невеликі повітряні судна, легкі літаки, вертольоти, планери. Найчастіше мала авіація використовується в приватних цілях, для спортивних заходів, стрибків з парашутом, навчання.
В авіації необхідно дотримуватися міжнародних норм регулювання польотів, тобто, міжнародних принципів організації повітряних пасажирських польотів, включаючи свободу польоту над територією або акваторією, що знаходиться під юрисдикцією інших країн. Ці принципи одержали найменування «Свободи повітроплавання».
Для цілей туризму і мандрівок використовуються: повітряні кулі, дирижаблі, дельтаплани, вертольоти, літаки всіх видів, що призначені для пасажирських перевезень.
Повітряне транспортування пасажирів і їх багажу повітряними судами здійснюється у відповідності з правилами повітряного транспортування (національних і міжнародних) і договором транспортування.
Загалом повітряне перевезення вважається безпечнішим за всі інші види транспортування. Аварії і катастрофи в повітрі трапляються, але значно рідше, ніж з іншими транспортними засобами.
Але наслідки екстремальних інцидентів у польоті можуть бути катастрофічними, оскільки при падінні літака навіть з невеликої висоти шансів на виживання людей, що знаходяться на борту, практично немає.
Предмети, заборонені для перевезення. Забороняється перевозити в якості багажу:
вогнепальну та інші види зброї;
вибухонебезпечні речовини та предмети, що містять їх;
зтиснуті та зріднені гази: гази для побутового використання (бутан – пропан) та інші;
легкозаймисті рідини;
займисті тверді речовини;
отруйні, отруйливі речовини в рідкому та в твердому стані, які знаходяться в будь-якій тарі;
їдкі речовини та ті, що викликають корозію;
всі інші вантажі та предмети, які попадають під вище перераховані речовини, і можуть викликати пожежу, вибух або загрожують життю пасажирів і членів екіпажу повітряних суден.
До повітряного перевезення в якості багажу можуть прийматися тільки безпечні рідини, що не мають різкого запаху. Рідини в скляній та в іншій подібній тарі до перевезення багажем не приймаються. Пасажир несе відповідальність за перевезення заборонених Правилами предметів.
4. Безпека туристів на водному транспорті
Водні маршрути активно використовуються для пасажирських транспортувань і туристичних цілей. Водні види відпочинку вельми популярні, вони використовуються для індивідуальних подорожей і туризму, зокрема, на різного роду човнах, яхтах, судах, морських та річкових круїзних і екскурсійних суднах. Слід зазначити, що вартість морського транспорту з урахуванням тривалості переходу і сумарних витрат виявляється порівняно великою, а нерідко і вищою за вартість подорожі повітряним транспортом.
Річковий пасажирський транспорт. На річках для організації стоянки, посадки і висадки пасажирів і приймання вантажів із річкового пасажирського транспорту обладнуютьсярічкові пристані з причалами і дебаркадерами різних типів, на яких влаштовуються органи управління річковим транспортуванням, технічного забезпечення транспортування, заправки судів прісною водою, продовольством і паливом, ремонту і профілактики суден, каси і зали очікування для пасажирів, ресторани та інші пункти харчування, екскурсійні бюро, магазини, багажні відділення, рятувальні станції, служби навігації тощо.
Для забезпечення безпечного і ефективного судноплавства створюється річкова навігаційна служба. Ця служба стежить за станом судноплавного фарватеру, який може змінювати з часом своє положення в руслі річки, встановлює навігаційні знаки і устаткування, що дозволяє в будь-яких погодних умовах здійснювати проведення суден, утримує лоцманську службу, організує забезпечення судноводіїв картографічними інструктивними матеріалами, утримує пристані, проводить днопоглиблювальні роботи, видалення з фарватеру затонулих предметів і судів, проводить начання і перепідготовку персоналу судів, проводить роботи з рятування на воді у разі аварії, розведення мостів і проведення під ними суден.
Пасажирам на судні не дозволяється:
починати посадку та висадку до закінчення повної швартовки судна та подачі трапу;
входити до службових приміщень та місць, де розташовані суднові пристрої та механізми;
перевозити зброю, речі, що є вогненебезпечними, отруйними, вибуховими з різким запахом;
перевозити предмети та речі, що можуть забруднити або пошкодити суднове майно та вчинити шкоду пасажирам;
палити в місцях, що не пристосовані для цього;
залишати при виході з каюти включеними світло та відкриті вікна, двері;
кидати за борт сміття;
купатися з борта судна;
виходити на робочу палубу під час швартування;
знаходитись на відкритих частинах палуби після відбою (23 години);
заважати роботі команди судна.
Такі порушення правил користування засобами морського транспорту, як пошкодження внутрішнього обладнання суден, паління у невстановлених місцях, недотримання правил пожежної безпеки є адміністративними правопорушеннями, які караються у відповідності з діючим законодавством.
Резюме (висновки):
1. Заходи щодо забезпечення безпеки туристів і екскурсантів на автомобільному транспорті включають низку вимог безпеки руху до: водія, що перевозить туристів, і туриста-водія, який подорожує на своєму автомобілі або користується системою прокату автотранспорту; туриста-пішохода, що здійснює прогулянки туристичним центром; перевізника (транспортувальника) – власника транспортного засобу; туриста-пасажира, що знаходиться у салоні автомобільного транспорту.
2. При проектуванні вокзалів особлива увага приділяється зручним шляхам проходження пасажирів до пересадки на інші види транспорту (приміські лінії, автобуси, трамваї, метро). Якщо до відправлення потяга зазвичай пасажири прибувають розподілено в часі, то після прибуття потяга на перон виходить велика кількість пасажирів, проходження яких має бути швидким і зручним, безпечним без перетину і стрічного руху потоків. Пасажир, що купив квиток на поїзд у будь-якому виді залізничного транспорту, згідно діючих інструкцій і міжнародних угод є застрахованим централізовано.
3. Виділяють два аспекти безпеки польоту: належний технічний стан повітряного судна і гарантування безпеки польотів. Належний технічний стан повітряного судна. Повітряні судна різних авіакомпаній приймає і обслуговує аеропорт, де здійснюється технічне забезпечення, постачання і обслуговування повітряних суден, включаючи технічну профілактику і ремонт. Наземні служби здійснюють контроль, регулювання і супровід польотів у повітряному просторі. Гарантування безпеки польотів досягається підготовкою супроводу (льотного складу та бортпровідників), підготовкою і організацією польотів.
4. Пасажирам на судні не дозволяється: починати посадку та висадку до закінчення повної швартовки судна та подачі трапу; входити до службових приміщень та місць, де розташовані суднові пристрої та механізми; перевозити зброю, речі, що є вогненебезпечними, отруйними, вибуховими з різким запахом; перевозити предмети та речі, що можуть забруднити або пошкодити суднове майно та вчинити шкоду пасажирам; палити в місцях, що не пристосовані для цього; залишати при виході з каюти включеними світло та відкриті вікна, двері; кидати за борт сміття; купатися з борта судна; виходити на робочу палубу під час швартування; знаходитись на відкритих частинах палуби після відбою (23 години); заважати роботі команди судна.
Використана література
Козинець В.М. Безпека життєдіяльності у сфері туризму: Навчальний посібник / В.М. Козинець. – К.: Кондор, 2006. – 567 с.
Правове регулювання туристичної діяльності в Україні / упоряд. Малюга Л. та ін. ; за заг. ред. Федорченка В. ; Київ. ун-т туризму, економіки і права. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 640 с.
ГОСТ 28681.3-95 "Туристско-экскурсионное обслуживание. Требования по обеспечению безопасности туристов и экскурсантов"
Закон України «Про дорожній рух» № 2953-XII ( 2953-12 ) від 28.01.93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3353-12
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту № 176 від 18 лютого 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=176-97-%EF
Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом № 252 від 19 березня 1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=252-97-%EF