Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями копитних: лось, олень, козуля, лань, кабан. Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями польової дичини: Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями водоплавної дичини. Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями навколоводних тварин. Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями хижаків.

Лекція №6

 Тема:Територіальне, кількісне та якісне управління популяціями

План :

1.     Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями копитних: лось, олень, козуля, лань, кабан.

 

Ресурси природи щороку дедалі більше піддаються негативному антропогенному впливу. Не оминув цей вплив і мисливського господарства України. Створена у 2015 р. резолюція "Закордонний досвід та розвиток мисливського господарства в Україні" містить. У резолюції мисливське господарство розглядають як напрям екологічної діяльності, який здійснюється у природних умовах і спрямований на збереження середовища існування, біотичного різноманіття та генетичного фонду диких тварин, регулювання їх чисельності, охорону, розведення, збалансоване використання для відтворення та формування оптимальних популяцій мисливських тварин, надання послуг мисливцям та примноження мисливських традицій (Rezoliutsiia, 2015; Muraviov, & Khoietskyi, 2011). Тобто, можемо стверджувати, що головним об'єктом та водночас ресурсом мисливського господарства є мисливська фауна, раціональне поводження з якою, на жаль, є знеціненим у нашій державі. Через високий рівень браконьєрства, корумпованість галузі, недосконалість нормативно-правової бази, мізерні протекційні заходи та відсутність елементарної культури полювання, поголів'я більшості видів мисливських тварин та темпи їх відтворення, порівняно з країнами Європи, є невеликими. Як наслідок, мисливство в Україні стало неприбутковим, а утворена на мисливських угіддях приватна форма господарювання є далекою від раціонального поводження з дикими тваринами та породжує конфлікти між сільськими мешканцями та користувачами угідь. Негативний вплив на популяції мисливських тварин чинять такі чинники, як висока чисельність хижаків, відсутність програм дичерозведення, неналежний рівень біотехнічних заходів та знищення червонокнижних видів, які є одночасно об'єктами полювання та охорони. Мисливські ресурси потребують регулярного обліку кількісного їх складу, дослідження якісного стану диких тварин та умов їх існування, а також пошуку дієвих рішень для усунення проблем мисливського господарства.

Коливання чисельності та щільності популяцій спричиняють абіотичні, біотичні та антропогенні чинники. Серед абіотичних найбільший вплив на популяції чинять кліматичні умови та доступність кормових ресурсів, серед біотичних – конкуренція, рівень хижацтва та характеристики кормової бази, а серед антропогенних – обсяги полювання, рівень браконьєрства та лісогосподарська діяльність на територіях мисливських.

А сучасних кліматичних змін та підвищення антропогенного навантаження на навколишнє середовище неминучими є зміни у тваринному світі, зокрема серед мисливських тварин. Антропогенне навантаження виражається в збільшенні використання пестицидів та інших полютантів у доглядових заходах сільськогосподарського та лісового господарства. Зменшення площ природних лук скоротило кормову базу травоїдних тварин. Розорювання прируслових угідь, осушування боліт також негативно впливає на розмноження копитних тварин, особливо за спекотних літніх умов. Тенденції щодо суттєвого зменшення природних біотопів для тварин спостерігаються по всій території України. Доведено, що мисливські угіддя України порівняно з угіддями інших європейських країн характеризуються незначною продуктивністю. Так, щільність копитних на 1 тис. га становить лише 0,06 голови, що в десятки разів менше ніж у країнах Європи.

У видовому різноманітті мисливських копитних домінуюче місце в угіддях України займає козуля (167,7 тис. голів), що становить 75,2%. Друге місце за поширенням класично займає дикий кабан – 28,5 тис. голів. Чисельність оленя благородного (шляхетного) та оленя плямистого становить 13,7 та 4,3 тис. голів. Поступово нарощується поголів’я лані (1,3 тис. голів) та муфлона (0,9 тис. голів).

Найбільше було добуто козулі європейської (10,4 тис. особин) на рівні 78,8% (рис. 1) та дикого кабана (2,1 тис. особин) на рівні 15,9%. Відсоток добутих особин оленя плямистого та оленя благородного становить 1,5 та 3,0 від загальної кількості вилучених копитних. Промислу на зубра європейського, лося європейського, муфлона європейського на території України за період 2020–2021 рр. не проводилося.

2. Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями польової дичини:

 

Мисливський птах Куріпка сіра як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: куроподібні

Сімейство: фазанові

Рід: куріпка

Назви

Латинська назва: Perdix perdix

Інші назви: сіра куріпка; куріпка

Місцеві назви: куріп’ятка

Полювання на куріпку сіру – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на куріпку сіру : дозволено

Сезон полювання на куріпку сіру : жовтень – грудень

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 3 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 6-8 (літом) № 4-7 (восени)

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): 2000 грн.

Охоронний статус в Україні: звичайний вид

Червонокнижна категорія: не внесений

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Міжнародний охоронний статус: найменший ризик

Куріпка сіра – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: осілий

Поширення в Україні: вся територія країни (окрім гір)

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): осілий спосіб життя

Улюблені біотопи в Україні: відкриті простори із чагарниковою і трав’яною рослинністю

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Куріпка сіра – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: швидко і легко бігає по землі; у випадку небезпеки шумно і зненацька злітає; тримається зграями в позашлюбний період

Голос: шлюбний період – крик схожий на скреготливий звук «чір-рек-чір-рек»; при зльоті звуки «рік-рік-рік…» або «прі-прі-прі…»

Подібні види: перепілка; фазан; куріпка даурська

Відмінності від подібних видів: від дорослого самця даурської куріпки дорослий самець сірої куріпки відрізняється відсутністю рудого забарвлення вола | від молодого фазана молода особина сірої куріпки відрізняється меншим розміром і коротшим хвостом | від молодої перепілки – масивнішим і більшим тулубом

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 0.35-0.45 (кг)

Довжина : 29-31 (см)

Розмах крил : 45-48 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	30
Довжина крила, мм	161	157	159
Довжина хвоста, мм	78.2	72.3	75.25
Довжина клюва, мм	12.6	12.4	12.5
Довжина тулуба, мм	42.5	41.4	41.95
Вага, г	378	386	382

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): статевий; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий самець; доросла самка

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка

Яйця висиджує: самка

Яйця

Яєць в кладці: мін. 4, макс. 29, сер. 15

Довжина яйця: 36 мм

Ширина яйця: 27 мм

Маса яйця: 14.5 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 25 (дні)

Вилуплення з яйця: синхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: немає даних (дні)

починають самостійно харчуватись: немає даних (дні)

 покидають батьків: немає даних (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 1 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 5 (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: зелена маса; зерно

Харчування у позашлюбний період: зелена маса; зерно

 

Перепілка

Мисливський птах Перепілка як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: куроподібні

Сімейство: фазанові

Рід: перепілка

Назви

Латинська назва: Coturnix coturnix

Інші назви: звичайна перепілка; перепілка звичайна

Місцеві назви: перепелиця; перепел

Полювання на перепілку – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на перепілку : дозволено

Сезон полювання на перепілку : серпень – листопад

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 15 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 9-10 (літом) № 8-9 (восени)

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): 1000 грн.

Охоронний статус в Україні: звичайний вид

Червонокнижна категорія: не внесений

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Міжнародний охоронний статус: найменший ризик

Перепілка – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: гніздовий; перелітний; зрідка зимуючий

Поширення в Україні: гніздування – вся територія країни (окрім високогір’я) | міграція – вся територія країни | зимівля – південь країни (зрідка)

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): міграція на великі відстані

Улюблені біотопи в Україні: відкриті простори на рівнинах та в горах; зернові поля

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Перепілка – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: політ швидкий помахи крил часті; бігає легко і швидко часто порпається в землі; в разі небезпеки здебільшого намагається зачаїтися; під час міграцій тримається великими зграями особливо на півдні

Голос: самець – звуки «фіть-тідіть» (з великими паузами) рідше звук «хав-хав»

Подібні види: деркач

Відмінності від подібних видів: від деркача перепілка відрізняється меншим розміром; бурими крилами; коротшою шиєю та положенням ніг в польоті (ноги не виступають за хвіст)

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 0.11-0.14 (кг)

Довжина : 16-18 (см)

Розмах крил : 32-35 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	17
Довжина крила, мм	111	113	112
Довжина хвоста, мм	36.5	39	37.75
Довжина клюва, мм	8.9	9	8.95
Довжина тулуба, мм	26	26.6	26.3
Вага, г	93.5	115.7	104.6

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): статевий; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий самець; доросла самка

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна; полігінійна; проміскуїтивна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка

Яйця висиджує: самка

Яйця

Яєць в кладці: мін. 7, макс. 18, сер. 11

Довжина яйця: 30 мм

Ширина яйця: 23 мм

Маса яйця: 8 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 19 (дні)

Вилуплення з яйця: синхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: 19 (дні)

починають самостійно харчуватись: 60 (дні)

 покидають батьків: 60 (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 1 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 15 (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: усамітнений; колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: зерно; членистоногі

Харчування у позашлюбний період: зерно;

Фазан

Мисливський птах Фазан як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: куроподібні

Сімейство: фазанові

Рід: фазан

Назви

Латинська назва: Phasianus colchicus

Інші назви: звичайний фазан; фазан звичайний

Місцеві назви: невідомі

Полювання на фазана – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на фазана : дозволено

Сезон полювання на фазана : жовтень – грудень

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 3 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 4-5 (літом); № 3-4 (восени)

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): 2000 грн.

Охоронний статус в Україні: звичайний вид

Червонокнижна категорія: не внесений

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Міжнародний охоронний статус: найменший ризик

Фазан – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: осілий; інтродукований

Поширення в Україні: південні; південно-східні райони країни; Закарпатська рівнина | періодично штучно випускається в природу в інших регіонах країни

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): осілий спосіб життя

Улюблені біотопи в Україні: долини річок із багатою рослинністю; лісові поруби; очеретяні зарості

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): лісиста місцевість; луги

Фазан – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: злітає з шумом вертикально вгору далі планерує на невеликі відстані; добре бігає і ходить по землі; нерідко сідає на дерева; взимку і восени збирається у невеликі зграї

Голос: часто під час зльоту подає звук «кук-гук-кук-тук..»; самець в період розмноження – двоскладове голосне кукурікання

Подібні види: куріпка сіра

Відмінності від подібних видів: від сірої куріпки фазан відрізняється довгим хвостом; дорослий самець – забарвленням загалом

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 0.9-1.5 (кг)

Довжина : 53-89 (см)

Розмах крил : 70-90 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	71
Довжина крила, мм	247	223	235
Довжина хвоста, мм	466	300	383
Довжина клюва, мм	40.7	40.7	40.7
Довжина тулуба, мм	71.7	71.7	71.7
Вага, г	1317	951	1134

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): статевий; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий самець; доросла самка

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна; полігінійна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка

Яйця висиджує: самка

Яйця

Яєць в кладці: мін. 2, макс. 18, сер. 12

Довжина яйця: 45 мм

Ширина яйця: 36 мм

Маса яйця: 33 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 26 (дні)

Вилуплення з яйця: синхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: 11 (дні)

починають самостійно харчуватись: 75 (дні)

 покидають батьків: 75 (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 1 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 8 (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: плоди; зерно; інші безхребетні

Харчування у позашлюбний період: зелена маса; плоди; зерно; членистоногі; інші

Дрохва

Мисливський птах Дрохва як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: дрохвоподібні

Сімейство: дрохвові (дрохвині)

Рід: дрохва

Назви

Латинська назва: Otis tarda

Інші назви: звичайна дрохва; дрофа

Місцеві назви: дудак

Полювання на дрохву – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: в минулому мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на дрохву : заборонено

Сезон полювання на дрохву : полювання не ведеться

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 0 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 0-0000

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Охоронний статус в Україні: червонокнижний вид

Червонокнижна категорія: зникаючий

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): 20000 грн.

Міжнародний охоронний статус: уразливий

Дрохва – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: осілий; кочовий; перелітний

Поширення в Україні: гніздування – південь степової смуги і Східне Полісся | зимівля – південь країни (регулярно); все Лівобережжя в м’які зими (зрідка)

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): осілий спосіб життя

Улюблені біотопи в Україні: відкриті простори

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Дрохва – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: потайна; здіймається в повітря після розбігу; летить швидко глибоко махаючи крилами; в період розмноження токує під час чого самець надуває горловий мішок вивертає крила і розпушує пір’я нагадуючи білу кулю; збирається у зграї взимку і під час міграції

Голос: здебільшого мовчазна; самець – тихий горловий звук що нагадує голос ягняти (іноді); самка – неголосний звук «тук-тук» (коли згукує пташенят)

Подібні види: джек

Відмінності від подібних видів: від джека дрохва відрізняється більшим розміром та відсутністю чорного забарвлення на шиї і «коміра»

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 6.5-17.0 (самець); 3.0-5.5 (самка) (кг)

Довжина : 75-105 (см)

Розмах крил : 190-260 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	90
Довжина крила, мм	617	486	551.5
Довжина хвоста, мм	243	214	228.5
Довжина клюва, мм	36.8	30.8	33.8
Довжина тулуба, мм	158	125	141.5
Вага, г	11975	3816	7895.5

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): статевий; сезонний; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий самець у весняному вбранні; дорослий самець у зимовому вбранні (після січня); доросла самка

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: полігінійна; проміскуїтивна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка

Яйця висиджує: самка

Яйця

Яєць в кладці: мін. 1, макс. 4, сер. 3

Довжина яйця: 80 мм

Ширина яйця: 57 мм

Маса яйця: 146 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 25 (дні)

Вилуплення з яйця: асинхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: 33 (дні)

починають самостійно харчуватись: немає даних (дні)

 покидають батьків: немає даних (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 4 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 10 (роки)

Сметрність дорослих особин: 10 (%)

Сметрність молодих особин: 73 (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: ні

Харчування у шлюбний період: зелена маса; членистоногі; інші безхребетні

Харчування у позашлюбний період: зелена маса; зерно; членистоногі

 

Wiki-стаття

Порівняти

Чайка степова

Мисливський птах Чайка степова як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: сивкоподібні

Сімейство: сивкові

Рід: чайка

Назви

Латинська назва: Vanellus gregarius

Інші назви: степова чайка; кречітка

Місцеві назви: кречітка

Полювання на чайку степову – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на чайку степову : заборонено

Сезон полювання на чайку степову : полювання не ведеться

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 0 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 9-10 (літом) № 8-9 (восени)

Смакові показники: м’ясо хорошої якості (оцінка 4 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): 1000 грн.

Охоронний статус в Україні: звичайний вид

Червонокнижна категорія: не внесений

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Міжнародний охоронний статус: у критичній небезпеці

Чайка степова – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: рідкісний залітний

Поширення в Україні: степові райони

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): міграція на великі відстані

Улюблені біотопи в Україні: відкриті території

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Чайка степова – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: галаслива; летить швидко

Голос: пронизливий звук «креч-креч-креч»

Подібні види: чайка білохвоста

Відмінності від подібних видів: від білохвостої чайки степова чайка відрізняється наявністю чорної смуги на хвості; буро-сірими ногами; білими «бровами» та темним тім’ям | в шлюбному вбранні – темним черевом і грудьми

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 0.18-0.2 (кг)

Довжина : 27-30 (см)

Розмах крил : 65-70 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	28.5
Довжина крила, мм	206	204	205
Довжина хвоста, мм	84.2	81.9	83.05
Довжина клюва, мм	29.4	28.7	29.05
Довжина тулуба, мм	59.8	59.2	59.5
Вага, г	252	217	234.5

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): сезонний; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий птах у весняному вбранні (березень/квітень-червень/липень); дорослий птах у зимовому вбранні (вересень-лютий)

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна

Спосіб життя у шлюбний період: напівколоніальний

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка і самець

Яйця висиджує: самка і самець

Яйця

Яєць в кладці: мін. 3, макс. 5, сер. 4

Довжина яйця: 46 мм

Ширина яйця: 34 мм

Маса яйця: 27 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 25 (дні)

Вилуплення з яйця: синхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: 38 (дні)

починають самостійно харчуватись: 40 (дні)

 покидають батьків: 40 (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 2 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: немає даних (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: членистоногі

Харчування у позашлюбний період: членистоногі

 

Куріпка даурська

Мисливський птах Куріпка даурська як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: куроподібні

Сімейство: фазанові

Рід: куріпка

Назви

Латинська назва: Perdix dauuricae

Інші назви: даурська куріпка; бородата куріпка

Місцеві назви: невідомі

Полювання на куріпку даурську – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на куріпку даурську : не внесено до мисливського фонду

Сезон полювання на куріпку даурську : строки не визначені

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): ліміти не визначені (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 6-8 (літом) № 4-7 (восени)

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): 1000 грн.

Охоронний статус в Україні: звичайний вид

Червонокнижна категорія: не внесений

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Міжнародний охоронний статус: найменший ризик

Куріпка даурська – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: інтродукований

Поширення в Україні: невдалі спроби розселення в Криму та на Київщині в 1950-х

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): осілий спосіб життя

Улюблені біотопи в Україні: відкриті місцевості з чагарниковою і трав’яною рослинністю

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Куріпка даурська – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: взимку збирається у зграї; тримається на землі

Голос: самець – хрипкий звук «хрьо-крьо»; самка – голосний звук «тек-тек-тек» (з пташенятами)

Подібні види: куріпка сіра

Відмінності від подібних видів: від дорослого самця сірої куріпки дорослий самець даурської куріпки відрізняється присутністю чорної плями на грудях і рудої смуги на волі

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 0.29-0.34 (кг)

Довжина : 28-30 (см)

Розмах крил : 44-47 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	29
Довжина крила, мм	160	145	152.5
Довжина хвоста, мм	93	82	87.5
Довжина клюва, мм	-	-	-
Довжина тулуба, мм	-	-	-
Вага, г	297	350	323.5

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): статевий; віковий

Оперення дорослих птахів: дорослий самець; доросла самка

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка

Яйця висиджує: самка

Яйця

Яєць в кладці: мін. 4, макс. 28, сер. 14

Довжина яйця: 33.95 мм

Ширина яйця: 25.95 мм

Маса яйця: дані відсутні г

Кладок на рік: дані відсутні

Пуховики

Період інкубації: 25 (дні)

Вилуплення з яйця: синхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: не вигодовуються

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: немає даних (дні)

починають самостійно харчуватись: немає даних (дні)

 покидають батьків: немає даних (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 1 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 5 (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: зелена маса; зерно

Харчування у позашлюбний період: зелена маса; зерно

 

Журавель степовий

Мисливський птах Журавель степовий як об’єкт полювання на пернату дичину

Таксономія і назви 

Таксономія

Ряд: журавлеподібні

Сімейство: журавлині

Рід: степовий журавель

Назви

Латинська назва: Anthropoides virgo

Інші назви: степовий журавель; журавель-красавка

Місцеві назви: невідомі

Полювання на журавля степового – мисливський і охоронний статус 

Мисливський статус

Категорія: в минулому мисливський птах (польова дичина)

Статус полювання на журавля степового : заборонено

Сезон полювання на журавля степового : полювання не ведеться

Ліміт відстрілу (голів на 1 мисливця за 1 день): 0 (також сумарний показник для птахів в одній категорії)

Стріляють дробом: № 1-2 (літом); № 0-1 (восени); № 0-00 (взимку)

Смакові показники: м’ясо високої якості (оцінка 5 з 5)

Охоронний статус

Штраф за незаконне добування мисливського виду (за 1 голову): даний штраф не застосовується грн.

Охоронний статус в Україні: червонокнижний вид

Червонокнижна категорія: зникаючий

Штраф за знищення червонокнижного виду (за 1 голову): 6190 грн.

Міжнародний охоронний статус: найменший ризик

Журавель степовий – поширення, статус, біотопи

Статус перебування в Україні: гніздовий; перелітний

Поширення в Україні: південний схід та південь степової смуги країни

Переміщення в позашлюбний сезон (дані по Європі): міграція на великі відстані

Улюблені біотопи в Україні: відкриті місцевості з водоймами

Улюблені біотопи в шлюбний сезон (дані по Європі): луги

Журавель степовий – голос, поведінка, схожі види

Поведінка: збирається у зграї під час міграції

Голос: голосний скрипучий звук «кри-кри»

Подібні види: журавель сірий

Відмінності від подібних видів: від сірого журавля степовий журавель відрізняється меншим розміром; чорним забарвленням оперення вола і китицями білих пер на голові та голосом

 

Вага і розміри (дані по Україні)

Вага : 2.0-3.0 (кг)

Довжина : 90-100 (см)

Розмах крил : 165-185 (см)

Вага і розміри за статтю (дані по Європі)

	Самець	Самка	Самець/Самка
Довжина (загальна), см	-	-	95
Довжина крила, мм	495	467	481
Довжина хвоста, мм	173	160	166.5
Довжина клюва, мм	66.3	64.2	65.25
Довжина тулуба, мм	188	176	182
Вага, г	2325	2043	2184

Диморфізм і оперення

Типи диморфізму (відмінностей оперення): віковий

Оперення дорослих птахів: немає

Гніздування, розмноження і розвиток молодняка

Гніздування

Система парування: моногамна

Спосіб життя у шлюбний період: усамітнений

Гніздо будують: на землі

Гніздо будує: самка і самець

Яйця висиджує: самка і самець

Яйця

Яєць в кладці: мін. 1, макс. 3, сер. 2

Довжина яйця: 83 мм

Ширина яйця: 53 мм

Маса яйця: 128 г

Кладок на рік: 1

Пуховики

Період інкубації: 28 (дні)

Вилуплення з яйця: асинхронне

Залишають шкаралупу в гнізді: немає даних

Пташенята: виводкові

Годування: немає даних

Розвиток

Вік пташенят, коли вони 

залишають гніздо: немає даних (дні)

закінчують оперюватись: 60 (дні)

починають самостійно харчуватись: немає даних (дні)

 покидають батьків: немає даних (дні)

Вік птахів, коли вони вперше паруються: 2 (роки)

Тривалість життя і смертність

Максимально зафіксована тривалість життя: 67 (роки)

Сметрність дорослих особин: немає даних (%)

Сметрність молодих особин: немає даних (%)

Спосіб життя дорослих птахів і харчування

Спосіб життя у позашлюбний період: колоніальний

Захист обжитої території: так

Харчування у шлюбний період: зелена маса; зерно; інші безхребетні

Харчування у позашлюбний період: зелена маса; зерно; інші безхребетні

3.Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями водоплавної дичини.

До водоплавної дичини, крім представників сімейства качиних - гусей, казарок, гаг, качок і крохолей - відносять ще й лиску. Представники цієї групи мають велике господарське значення в харчових ресурсів країни і одночасно є одним з головних об'єктів полювання. Серед іншої пернатої дичини їх видобуток РРФСР становить близько 60% (Іванов, 1969). Особливо велике значення водоплавної дичини як харчового ресурсу в північних і північно-східних районах нашої країни, на півдні Сибіру і в Казахстані.
За останнє десятиліття відзначається катастрофічне скорочення цих птахів. У зв'язку з цим особливої гостроти набула проблема охорони та раціональної експлуатації водоплавної дичини. При умовах, що створилися весняна полювання на гусей, качок і лисух неприпустима. За даними Іванова (1969), кількість покинутих кладок з розореними гніздами в 3 - 4 рази вище в місцях з дозволеною весняної полюванням. Звертаючи на це увагу, Генерозов (1934) писав: «взагалі Кажучи, весняна, наприклад, полювання шкідлива не стільки відстрілом дичини, скільки її відлякуванням».
Відсутність відомостей по обліку мисливських угідь, видового складу, чисельності та видобутку водоплавної дичини в окремих районах і по всій країні в цілому є великим гальмом у плановому освоєнні її запасів. Без зазначених відомостей не можна планувати експлуатацію, охорону та біотехнічні заходи по водоплавної дичини. Облік мисливських угідь, запасів і видобутку птахів по районах країни сприяв би вирішенню проблеми охорони водоплавної дичини.Охорона, раціональна експлуатація та підтримки оптимальної щільності в угіддях гусей, качок і лисух є важливим і невідкладним завданням мисливського господарства.
Охорона водоплавних птахів на зимівниках - неодмінна умова планового освоєння водоплавної дичини, причому охорона птахів на зимівлях повинна поєднуватися з охороною їх на гніздовій території і на прольоті. Важливим заходом є створення суворо охороняються, «зон спокою» - постійних чи сезонних заказників. Особливій охороні підлягають птиці, що залишаються на зимівлю в своїх місцях гніздування, за незамерзаючим струмкам і річкам в середній та північній частині країни, а також у Прибалтиці. Заготівля линных птахів на Крайній Півночі може бути дозволена лише за виняткових обставин.
В масштабі всієї нашої країни без шкоди для інших галузей народного господарства (сільського і лісового) та охорони здоров'я було б ефективним збереження найбільш цінних стацій водоплавної дичини - водойм. Так, наприклад, при лугомелиоративных роботах не слід було б спускати всі заплавні озера, це відповідає й інтересам рибальства. І тим більше неприпустимо осушення дрібних водойм - припойменных озер, вигорілих мохових і осокових боліт в районах недостатнього зволоження. Важливим заходом є недопущення різких коливань рівня води у водоймах, особливо в гніздовий період.Мабуть, можливості підтримання певного водного режиму водосховищ при великих гідростанціях в сучасних умовах все ще обмежені.
У зв'язку з недоліком інформації по угіддях про чисельність і експлуатації водоплаваючих можуть бути наведені лише загальні пропозиції щодо біотехнії окремих представників сімейства качиних і деякі приватні рекомендації, що стосуються переважно спортивних мисливських господарств, головними об'єктами яких є качки.В таких мисливських господарствах з метою інтенсивного приросту водоплавної дичини і підтримання оптимальної щільності популяції в подальшому доцільно застосування всього комплексу біотехнічних заходів: охорони і поліпшення кормових, захисних і гніздових умов, винищення шкідливих хижаків і суворого нормування видобутку. Меліорація качиних угідь вимагає дуже обмежених вкладень (Генерозов, 1934).
Охорона гніздування водоплавних птахів від розорення від збору яєць, від пускання весняних палиць по берегах, випалювання після льодоставу очерету і очерету в самих водоймах є ефективним заходом щодо збереження та підтримання високої чисельності гусей, качок і лисух. Сінокосіння заплавних лук - найбільш цінних мисливських угідь - бажано починати в середній смузі не раніше 1 липня. Пастьба худоби в таких угіддях в травні і червні небажана. У будь-який час необхідно суворо заборонити використання собак при випасанні худоби в заплавних і лісових угіддях.У місцях гніздування качок і суміжних з ними територіях необхідно знищувати лисиць, єнотовидних собак, ворон, болотного луня та інших пернатих хижаків після встановлення їх шкідливої діяльності в даному конкретному господарстві. При відстрілі шкідливих пернатих хижаків в якості приманки може бути використаний пугач, до якого ворон, луні і яструби завжди найбільш агресивні.
Поліпшення кормових умов для водоплавної дичини може бути досягнуто шляхом збагачення водних угідь новими видами цінних кормових рослин. Одночасно більшість з цих рослин є кормом для напівводних ссавців - бобра, нутрії та ондатри. Поповнення р астительности того або іншого водоймища новими видами рослин буде одночасно покращувати і захисні умови угідь. Найбільш цінні кормові і захисні рослини для водойм, що заселяють водоплавної дичиною, умови для їх зростання і способи вирощування наведено в табл. 14.Деякі з названих рослин-аэрогидрофитов використовуються в даний час для захисту від руйнування хвилями берегів водосховищ. У числі таких рослин найбільше значення мають тростина, очерет і далекосхідний багаторічний рис. Для умов водосховищ Дніпровського каскаду рекомендується ширина смуги названих рослин 40 м, з них не менше 20 м відводиться під рис. Послідовність розміщення рослин (від водойми до берега): очерет, очерет і рис. На узбережжі висаджуються різні види чагарникових верб.

Очерет висаджують стеблами, зрізаними в травні або в червні, очерет садять відрізками однорічних світлих кореневищ довжиною 15 - 20 см ранньою весною. В цей же час обидва названих виду рослин можуть висаджуватися кореневищами грудками 20 Х 20 див. Рис рекомендується висаджувати стебловими втечами з вузлом кущіння, краще в літній період, з травня по вересень. Рис добре росте лише на місцях, захищених від хвиль, гранично допустима висота хвилі 50 див. Оптимальні умови для рису бувають тільки при постійному рівні води, допустимі іноді і коливання до 50 см.Глибина води при рівні тривалого стояння 15 - 40 див.
Професор Генерозов вважав найбільш перспективними кормовими рослинами для водоплавної дичини місцеві види рдестов, валліснеріі, стрелолистов і рясок. Цінність того чи іншого рослини, рекомендованого для водойм, певною мірою визначається наявністю інших рослин, які ростуть там, а також екологічними умовами водойми для окремих рослин.
Новостворені водосховища, водойми - ставки та торф'яні кар'єри - найбільшою мірою мають потребу у швидкому заселенні кормовими і захисними рослинами. У водоймах з розвиненою прибережної сплавиной доцільно її розрізування, розтягування і закріплення у вигляді окремих ділянок водного дзеркала. Використання торф'яних кар'єрів під качині угіддя досить перспективно.
Вказується, що немає необхідності в посівах сільськогосподарських культур на берегах водойм, оскільки качки і гуси з підйомом на крило регулярно вилітають на годування в поля. Проте професор Генерозов (1934) вказував на позитивні результати підживлення качок, отримані американськими мисливцями, при підсіву проса і кукурудзи по берегах водойм. При цьому він рекомендував культивувати для качок у водоймах і по берегах: дикі кормові рослини, знайдені у великій кількості при аналізі їжі видобутих качок; рослини, виявлені хоча і в невеликій кількості, але цінні за поживністю;бур'яни, в тому числі багаторічники, наприклад для південних районів дике просо волосовидне; культурні зернові рослини (качині зернові привади) або бульбоплоди (на сирих прибережних місцях).
Поліпшення гніздових умов і пристрій штучних гнізд - дуже ефективне біотехнічне захід по швидкому заселенню і збільшення щільності популяції качок на будь-яких водоймах, особливо на новостворених. Качки дуже прив'язані до певних гніздових ділянках. З року в рік вони займають одні й ті ж природні і штучні гнізда. Основні вимоги до створення штучних гнізд для качок наступні: гніздо не повинно різко виділятися на загальному тлі водойми, а також воно не повинно затопляться при коливанні рівня води.В цілях захисту від пернатих хижаків гніздо зверху повинно бути покриті гіллям, очеретом або очеретяними матами з наступним маскуванням споруди зростаючим очеретом, рогозою, очеретом та іншими высокостебельными рослинами.
Штучні гнізда для качок можна будувати на берегах, на островах, на сплавинах і на високих горбах, а для гоголя і лутка - також і на деревах. Вибір місця для гнізда повинен ґрунтуватися на знанні умов гніздування місцевих качок в тому чи іншому водоймищі. Відстань між окремими гніздами може бути 20 - 30 м і більше, залежно від кормових і захисних умов водойми. Конструкція і розміщення штучного гнізда повинні відповідати вимогам тих видів качок, для яких вони призначені. Різні види качок висувають специфічні вимоги до гнізд в тих чи інших угіддях.Кращі типи качиних гнізд потрібно вибирати і відпрацьовувати відповідно до місцевих умов, погодившись з наявністю підручного будівельного матеріалу. Так, для гоголя і лутка застосовують дуплянки і гоголятники типу скворечен, розвішують їх на деревах по берегах водойм. У кращих умовах заселеність дуплянок буває 30 - 40%. 
При влаштуванні гніздувань-скворечен для надійного вилізання пташенят з гнізда внутрішні стінки і, тим більше, передня стінка з вічком не повинні бути выструганными. У цих же цілях скворечни розвішують з нахилом вперед і насипають на дно гнізда тирсу. Розвішувати дуплянки для гоголя рекомендується на товсті дерева, на висоті 2 - 4 м від землі. Льоток гоголятника звертається в бік, зворотний панівним вітрам. Льоток має бути видно здалеку, для цього, при необхідності, можна зрубати зайві гілки.Перші штучні гоголятники доцільно розвішувати в місцях, де гоголі вже гніздяться, додаючи щороку по два-три гніздів'я до кожного заселенному гнізда. При нестачі дерев для розвішування штучних гнізд по берегах водойм можна підсадити тополі і деревоподібні верби. Щоб уникнути заселення гоголятников скворцами та іншими птахами до прильоту гоголів літки гніздування рекомендується тримати закритими.
Для крижня і деяких інших качок гнізда влаштовуються у вигляді шалашика. За спостереженнями працівників Солодко-Лиманського господарства Краснодарського краю, найбільше ефективно (до 84%) качки заселяють ті гнізда, які виготовлені з тростини (круглий конусоподібний шатро) (рис. 16). До 40% гніздування заселялися кряквой, інші деякими видами нирків. В інших господарствах слабка загальна заселеність гніздівель, до 40%, пов'язана з більш пізнім пристроєм гнізд. Рекомендується влаштовувати гнізда для качок на сплавинах і островах.Для місць, позбавлених твердого підстави, рекомендуються очеретяні курені (рис. 17).


Очеретяні гніздування в достатній мірі захищають кладки качок від хижаків і ворон. В результаті їх влаштування та охорони в гніздовий період можливо збільшити запас водоплавної дичини більш ніж у 5 - 7 разів (Іванов, 1969). В Дарвінівському заповіднику на дослідній ділянці завдяки охорони водоплавної дичини та влаштування штучних гніздівель кількість гніздових птахів за 10 років збільшилася в 10 разів.
В Солодко-Лиманському господарстві ящикові гніздів'я заселялися качками погано. У той же час в умовах Užurskogo району Хакаської автономної області, на озері Білому, з успіхом застосовувалися ящикові гніздів'я розміром 25 - 30 см Х 50 - 55 см Х25 - 30 см, які виготовлялися з перекинутих догори дном старих тарних ящиків. Одна з торцевих стінок ящика при цьому віддалялася.
Заслуговує уваги позитивний досвід створення штучних гніздівель для качок в Челябінській області. Цей досвід описаний Худяковим в журналі «Полювання й мисливське господарство», 1965, № 10. Автор рекомендує готувати штучні гнізда відразу ж після замерзання водойм - до випадання снігу. Необхідно закладати поодинокі гнізда не далі 1 - 2 м від відкритого дзеркала води. На обраному місці очерет або очерет заламується і закладається основа плотика шириною 80 см на всю довжину стебел.З очерету, накошеного осторонь, висоту плотика доводять до 50 см, з деякою покатостью від середини до країв. Таким же чином закладаються очеретяні вали навколо всього плеса для групового гніздування качок. Якщо плотик призначений для гусей, ширину і висоту його відповідно збільшують до 100 - 120 і 70 - 80 см, а довжину до 120 - 150 див.
У зручних для гніздування гусей місцях окремі гнізда можуть закладатися на відстані 50 - 100 м друг від друга. Автор вказує на можливість влаштування гнізд для качок і в прибережній смузі. Найпростішим заходом щодо поліпшення умов гніздування водоплавних може бути отаптиваніе гостроверхих купини осоки з пристроєм над ними шалашиков з лапника, хмизу, очерету, осоки та інших підручних матеріалів з маскуванням штучного гнізда місцевою рослинністю.В цілях більшої ефективності заходів по збільшенню чисельності качок шляхом пристрою для них штучних гніздівель в цих угіддях весняна полювання неприпустима.
Для збереження і підтримання високої щільності популяцій качок і лиски необхідно нормування відстрілу і контроль за виробництвом полювання всюди, за винятком особливо віддалених і слабонаселенных районів півночі і північного сходу країни. Для збереження і збільшення запасів водоплавної дичини дозвіл весняної охоти недоцільно. Після зим, особливо несприятливих для зимівлі водоплавних птахів, коли спостерігається різке зниження їх чисельності, необхідний заборона всякої полювання на водоплавних до відновлення нормальної чисельності їх популяцій.
В цілях збереження молодняку осіннє полювання в середній смузі європейської частини СРСР бажано не відкривати до 15 серпня, а з 1 вересня. На період осіннього полювання необхідно організувати тимчасові заказники в місцях годівлі і днівок водоплавних птахів. Норми відстрілу повинні встановлюватися згідно станом популяції і місцевим умовам. В середньому при осінній полюванні можна допустити відстріл двох-трьох качок за одне полювання. Лебеді, деякі види гусей і казарок стали настільки нечисленні, що всяка охота на них в даний час заборонена. Ці види птахів знаходяться під суворою охороною.
Виконання біотехнічних заходів по збереженню і збільшенню запасів водоплавної птиці в масштабі всієї нашої країни з'явиться дієвим заходом до відновлення чисельності цієї дичини і більш повного - задоволенню культурно-естетичних потреб організованих мисливців-спортсменів.

 

4.  Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями навколоводних тварин.

 

На сьогодні біорізноманіття, раніше осушених територій, значно відновлено. Однією з головних причин стала середовищеутворювальна діяльність бобра європейського, чисельність якого за останні два десятиліття різко зросла. До числа чинників, що забезпечили швидке розмноження і розселення бобрів у Поліссі, потрібно віднести:

● зниження інтенсивності господарської діяльності та іншого антропогенного впливу (економічна криза, забруднення значних територій внаслідок аварії на ЧАЕС, значне зменшення чисельності сільського населення, стрімкий спад обсягів тваринництва та ін.);

● різке скорочення, а на значних територіях – повне припинення лісомеліоративних робіт із створення нових і утримання вже існуючих лісоосушувальних систем;

● природоохоронна діяльність на території об'єктів природно-заповідного фонду, лісових і мисливських господарств. Система меліоративних каналів, на першому етапі після створення, зумовила скорочення площ, придатних для бобрових поселень, з часом стала одним з основних місць існування і транспортною мережею для розселення бобрів. Діяльність бобра на меліоративних каналах призводить до вторинного підтоплення значних територій та відновлення біорізноманіття екосистем. Проте така діяльність руйнує осушувальні канали і призводить до загибелі лісових насаджень, зміни типів лісу та погіршення стану прилеглих сільсько-господарських угідь.

На цей час бобер поширений на всій території Українського Полісся, причому в багатьох районах його чисельність значно перевищила оптимальний рівень. Виходячи з даних офіційної статистики (рис. 1), тільки за останні 10-15 років українська популяція бобра збільшилася більш ніж у три рази. За деякими областями темпи її зростання значно вищі. Необхідно зауважити, що використовувані в Україні методи обліку, мабуть, значно занижують чисельність бобра. Це особливо помітно для територій, виведених з господарського обробітку через забруднення радіонуклідами під час аварії на ЧАЕС. Наприклад, в зоні відчуження ЧАЕС на площі близько 240 тис. га чисельність бобрів становить всього 50 ос., тоді як сліди їх перебування спостерігаються скрізь, а площа підтоплених земель і всихання лісів внаслідок їх діяльності вимірюється тисячами і сотнями гектарів. Факт заниження чисельності бобрів офіційною статистикою визнано у багатьох країнах з високою щільністю бобрових поселень, зокрема у Литві, Латвії, Білорусії, Польщі, Естонії. Рис. Динаміка чисельності бобра в Україні за 1930-2011 рр., особин Із загальним зростанням чисельності популяції бобра і стрімким зростанням щільності його поселень в окремих локальних районах пов'язана поява цілої низки явищ, які зачіпають господарські інтереси людини і оцінюються негативно. Серед них:

● затоплення і деградація пасовищ та орних земель;

● підтоплення і подальше всихання лісів;

● знищення цінних дерев;

● руйнування дренажних каналів і лісових доріг.

У багатьох випадках наслідки середовищеутворювальної діяльності бобрів погіршують умови виробництва сільського та лісового господарства, Очевидне перенаселення вже призвело до виснаження кормової бази, значного пошкодження бобрами цінних лісових насаджень в прибережній смузі і до загального погіршення стану популяції. Обліки останніх років фіксують певне зниження її чисельності, однак значного впливу на динаміку стацій не відбувається: процеси заболочування зростають, охоплюючи все нові території, а в прибережній смузі відбувається зміна рослинності, – середньовікові і стиглі дерева основних лісотвірних порід пошкоджуються бобрами і відмирають, поступаючись місцем світлолюбній, поростевій деревно-чагарниковій рослинності. Висновки: Удосконалення управління ресурсами бобра в Українському Поліссі та загалом в Україні потрібно здійснювати з узгодженням таких положень:

 ● бобер – ключовий вид лісових екосистем, у складі яких є водні об'єкти, важливим для забезпечення їх стійкості і збереження біорізноманіття;

● він є цінним мисливським ресурсом, збалансована експлуатація якого економічно ефективна;

 ● він може завдавати значної шкоди лісовому і сільському господарству особливо в умовах проведення осушувальних меліорацій. Отже, проведення осушувальних меліорацій в умовах, коли популяція бобра охороняються законом і полювання на тварин не ведеться – недоцільно. Необхідно розробити класифікацію бобрових поселень, виділивши "цінні", "нейтральні" і "небажані" ("шкідливі") і на її основі, провести зонування лісових територій. Усі поселення на меліоративних каналах, крім тих, які визнані безперспективними, потрібно віднести до "шкідливих". Насамперед це стосується поселень на каналах у місцях, прилеглих до сільськогосподарських угідь і лісових доріг. Моніторинг чисельності та стану популяції, а також заходи з управління нею потрібно проводити відповідно до розробленого зонування. У зоні розміщення "шкідливих" бобрових поселень варто дозволити. Усі законні методи полювання (з щорічним вилученням до 30 % чисельності популяції) та продовжити їх терміни, відлов бобрів з подальшим переселенням, а також дозволити руйнування загат. На території "нейтральних" поселень заходи з управління популяцією повинні бути скоординовані на дотримання оптимальної чисельності, а у районах розміщення "цінних" поселень, які мають займати не менше ніж 15-20 % ареалу, зберегти режим суворої охорони

 

6. Особливості формування системи територіального, кількісного та якісного управління елементарними популяціями хижаків.

 

Багато хижих звірів здатні чинити значний тиск на популяції своїх жертв, які, зі свого боку, можуть бути об’єктами полювання або штучного розведення. Тому з давніх часів насамперед трофічна конкуренція поставила багатьох хижаків у ряд ворогів людства з усіма наслідками, що випливають звідси. В Україні до цього списку потрапили вовк і лисиця. Крайньою формою управління популяціями цих хижаків довгий час було винищення. Вітчизняний і міжнародний досвід засвідчив, що ефективність регулювання їх чисельності висока лише в разі постійного й досить інтенсивного тиску полювання в межах великої площі ареалу. Проте, якщо у XIX і навіть в XX ст. знищення більшості хижих звірів заохочувалося державою і підтримувалося громадською думкою, то у XXI ст. воно набуло характеру управління їх ресурсами, зумовленого сучасним законодавством і різними міжнародними конвенціями.

 Зараз у світі є два крайні погляди, які базуються на різних підходах і думках щодо регулювання популяцій хижаків. Перший, який називають біологічним, полягає в тому, що останні знищують досить велику кількість жертв, які, зі свого боку, є об’єктами полювання й сільськогосподарського розведення й у такий спосіб завдають значних збитків мисливському господарству і тваринництву. Другий, фінансовий, свідчить про те, що боротьба з хижаками доцільна лише до певної межі – після скорочення їх щільності подальші економічні витрати значно перевищують ще не отриману, а лише прогнозовану вигоду. Але їх об’єднує те, що найприйнятнішим зараз вважається не знищення хижих звірів узагалі, а регуляція їх чисельності, яка передбачає раціональне планування з використання досить цінних для людини ресурсів. Проте, не дивлячись на переосмислення ролі хижаків в екосистемах, усвідомлення її значущості та розвиток ідей щодо збереження біорізноманіття в європейських мисливських господарствах, де розводять у неволі і випускають в угіддя велику кількість дичини, ставлення до них довгий час залишалося й залишається негативним. Ще недавно фахівці однозначно висловлювалися за знищення в таких місцях усіх хижаків – від канюків до ласок. Причому впровадження такого підходу мало відчутні результати. Наприклад, після 10-річного інтенсивного вилучення сорок, ворон, здичавілих собак, кішок і лисиць у ФРН чисельність зайця-русака вдалося збільшити більш ніж у 400 разів. Необхідно зауважити, що цьому питанню присвячено величезний пласт європейської та вітчизняної наукової літератури, у якій глибоко розкрито велику різноманітність способів і засобів, що застосовуються для знищення хижих звірів і птахів. Водночас звинувачувати тільки хижаків у скороченні чисельності дичини просто безглуздо. Адже вони є такою ж частиною природи, як і людина, тільки залежнішою від впливу різних чинників. Тому завжди доречним є питання про оптимізацію управління їх ресурсами, про контроль за санітарно-гігієнічним станом поголів’я, а наразі – і про охорону або навіть про відновлення їх деяких популяцій.

 З огляду на всю суперечливість даних про вплив лисиці на популяції інших мисливських тварин, слід зауважити, що цей звір є вмілим хижаком, який за певних обставин (суворі кліматичні умови, низька чисельність гризунів та інших жертв) здатний завдавати суттєвої шкоди мисливським ресурсам. Багато мисливствознавців і особливо громадських діячів узагалі не уявляють її розмірів, які надзвичайно великими в розбалансованих людиною природних екосистемах і тим більше у Степовій зоні України, де домінують агроценози.

 У 70-роках у лісах Шотландії, де в екскрементах лисиці часто фіксували останки кролика й зайця (30%), оленів і овець (8-15%), цілеспрямовано знищували майже 10 тис. лисиць на рік. Незважаючи на це, очікуваного ефекту досягти не вдалося. Тому необхідність постійного надвисокого тиску на популяції цього хижака є спірним питанням. Загалом вважається, що з метою мінімізації негативного впливу лисиці на популяцію, наприклад, зайця-русака щільність її населення не має перевищувати 1,0-1,5 ос./1​​тис. га. В Угорщині лисиця харчується переважно ссавцями (52,7%), безхребетними (24,4%) і птахами (16,4%). Однак, якщо серед ссавців найчастіше поїдаються полівки й миші, то серед птахів – фазани: півні – взимку, кури і пташенята – навесні й улітку. Тому вважається, що в місцях інтенсивного розведення дичини допустима щільність лисиці повинна бути мінімальною – на рівні 0,1-0,14 ос./100 га. Така величина цілком достатня для виконання нею санітарної та біоценологічної функцій, оскільки цей звір, поїдаючи багатьох шкідників, відходи і падаль, хоча б частково відновлює кругообіг енергії та речовин. У деяких районах Данії зниження чисельності лисиці через сказ і спрямоване знищення газом у норах призвело до зростання чисельності зайця-русака та дало можливість збільшити його вилучення на 50-100%. Вважається, що в Німеччині лисиця знищує впродовж місяця в середньому дві особини дрібної дичини (заєць, кролик, фазан), тому у 80-роках ХХ ст. тут проводилося повсюдне винищення цих хижаків газацією нір. Незважаючи на неприйнятність використання такого способу в наші дні, у той час зазначені дії були законними і сприяли різкому зростанню чисельності тетерева, зайця та іншої дрібної дичини. Проте багаторічна боротьба зі сказом у Нижній Саксонії, де є ендемічний осередок цієї епізоотії, засвідчила, що винищення лисиць дало лише локальний і короткочасний успіх. Дієвішим виявилося застосування живої вакцини у приманках (курячі голови), що дало змогу проводити широкомасштабні акції та отримати гарний результат. У місцях викладання >30 тис. приманок (14 шт. на 1 км²) після поїдання 80-90% було зафіксовано скорочення сказу на значній території.

 Треба визнати, що наукових робіт, присвячених впливу самого полювання на лисицю, як одного із найважливіших регуляторів її чисельності, майже немає. Приємним винятком є ​​результати досліджень к.б.н. М.В. Роженка, отримані ним під час полювання з гончими собаками в невеликих за площею масивах очеретів південно-західної частини країни. Він виявив цікаві, невідомі раніше, особливості:

 – у Степовій зоні України очеретяні зарості є найкомфортнішими біотопами для лисиці, яка під час денного відпочинку здатна створювати на їх території надвисоку щільність населення – до 7 ос./1 ​​га;

 – незважаючи на вилучення більшості лисиць, через 14-21 (максимум 64) день очеретяні масиви займають як уцілілі під час полювання, так і інші особини повторно;

 – щільність населення лисиці можна суттєво знизити у процесі проведення полювань із використанням собак лише в зазначених угіддях, не обтяжуючи себе пошуками цього звірка в інших біотопах.

 Останніми роками в деяких місцях Південної України великого поширення набуло полювання на лисицю з лайками, яке стало локально впливати на величину угруповань цього хижака. Наприклад, за усними відомостями Є.І. Ольховнікова, бригада запорізьких мисливців із 2-6 собаками протягом 10 мисливських сезонів (із 2005/06 до 2014/15 рр. включно) в очеретяних заростях добула 833 лисиці! У середньому це становило від 43 до 134 особин за сезон, що, незважаючи на вилучення такої величезної кількості звірів, спочатку не призвело до будь-якого зниження їх поголів’я. Навіть більше, щорічно добування зростало, що було пов’язано як зі зростанням чисельності лисиці, так і з набуттям мисливцями досвіду. Найуспішнішими для них були 2006/07 рр., коли рівень попереднього сезону було перевищено на 100%. Найменше тварин в абсолютних і відносних показниках мисливці добули у 2008/09 рр. Проте восени 2015 р. стало помітним різке зниження як чисельності лисиці, так і результативності полювання на цього звіра. Цікаво, що за останні три сезони, протягом яких запорізькі мисливці збирали інформацію про статеву належність звірів, серед 259 добутих лисиць 51,7% виявилися самцями, а 48,3% – самками.

 Значний внесок у скорочення чисельності лисиці також можуть робити мисливці з норовими собаками, найуспішніші з яких у 80-ті роки добували по 30-50 лисиць за сезон. А поки що чисельність цього хижого звіра в мисливських угіддях степової України суттєво перевищує норми, встановлені Всесвітньою організацією охорони здоров’я для запобігання епізоотії сказу. На нашу думку, розв’язання проблеми лежить не в поліпшенні організації самого полювання, а у відновленні моди на лисяче й інше місцеве хутро. Це сприятиме розвитку підприємств із їх оброблення, створенню нових робочих місць, що неминуче приведе до інтенсифікації полювання на лисицю та до скорочення щільності її населення. Але для цього потрібні великі фінансові вкладення окремих підприємців та організацій, не пов’язаних із полюванням.