Л4. Складні порушення розвитку
Основні групи дітей з поєднаними порушеннями
Іноді у дитини буває складний дефект - поєднання двох і більше порушень, в однаковій мірі визначають структуру аномального розвитку і труднощі виховання і навчання дитини. Наприклад: одночасні порушення зору і слуху, зору і мови, слуху і моторики і т. д.
При ускладненому дефекті можливе виділення (визначення) ведучого, чи головного, порушення та ускладнюють його розладів. Наприклад: у розумово відсталої дитини можуть бути зниження слуху чи зору, емоційні чи поведінкові порушення, дефекти опорно-рухової сфери, мови. До множинних порушень належить поєднання в однієї дитини цілого ряду невеликих порушень, які мають негативний кумулятивний (лат. - збільшення, скупчення) ефект. Наприклад: при поєднанні невеликих порушень моторики, зору та слуху у дитини може мати місце виражене недорозвинення мови.
В.Н. Чулков виділяє три основні групи дітей з поєднаними порушеннями: діти з двома вираженими психофізичними порушеннями, кожне з яких може викликати аномалію розвитку: сліпоглухонімі діти; розумово відсталі глухі; слабочуючі із затримкою психічного розвитку (первинної); діти, які мають одне істотне психофізичний порушення (провідне) і супутнє йому інше порушення, виражене в слабкому ступені, але помітно обтяжує хід розвитку: розумово відсталі діти з невеликим зниженням слуху (так званий "ускладнений" дефект ); діти з множинними порушеннями (три і більше первинних порушень, виражених у різній мірі і призводять до значних відхилень у розвитку дитини): розумово відсталі слабозорі глухі діти. Діти з зазначеними вище поєднаними порушеннями становлять в середньому 40% контингенту спеціальних освітніх установ.
Навчання та виховання дітей зі складними порушеннями - вивчена проблема спеціальної педагогіки. Найбільш розробленою зараз є проблема навчання і виховання сліпоглухонімих дітей. Сліпоглухонімі діти, які не отримали спеціального навчання і виховання, відрізняються глибоким недорозвиненням психіки. Вони страждають глибокими порушеннями зору, слуху та пов'язаним з глухотою відсутністю мови. Якщо слух втрачено до 5 років, коли мова ще остаточно не сформувалася, то без спеціальних занять мова дитини розпадається. Сліпоглухонімі діти позбавлені можливості звичайного спілкування з людьми, їх зв'язок із зовнішнім світом вкрай обмежений, тому їх розвиток істотно відрізняється від розвитку не тільки нормальних дітей, а й інших категорій аномальних дітей.
Рання діагностика складного дефекту - першочергове завдання спеціальної педагогіки. У ранній діагностиці посилюється значення нейрофізіологічних методів об'єктивного дослідження. Значні труднощі виникають при кваліфікації відхилень у розумовому, емоційному розвитку дитини та з'ясуванні їх причин. Важливе значення має медико-генетичне дослідження, оскільки більшість складних порушень пов'язано з дією генетичного чинника.
Складне порушення розвитку може бути викликане однією або декількома причинами, різними або однаковими за походженням:
• один дефект має генетичне, а другий екзогенне походження і навпаки (наприклад, дитина наслідує виражену короткозорість по лінії матері, а порушення рухової сфери придбала в результаті родової травми);
• обидва дефекти обумовлені різними генетичними чинниками, що діють незалежно один від одного (наприклад, порушення слуху дитина наслідує по лінії батька, а порушення зору по лінії матері);
• кожен дефект обумовлений різними екзогенними чинниками, що діють незалежно (наприклад, дитина придбала порушення слуху в результаті перенесеної скарлатини, а порушення рухів настало від травми хребта);
• обидва порушення є різними проявами одного і того ж спадкового синдрому;
• два дефекти виникли в результаті дії одного і того ж екзогенного чинника [1, с. 378].
КЛАСИФІКАЦІЯ СПР
За вираженістю поєднаних порушень зору і слуху дітей з цим видом складного порушення можна розділити на:
• тотально або практично сліпоглухих;
• сліпих, що недочувають; слабкозорих глухих; слабкозорих, що недочувають.
Дітей з поєднаними порушеннями зору і мовлення можна розділити на:
• сліпих алаліків;
• слабкозорих алаліків;
• сліпих дітей з ЗНМ;
• слабкозорих дітей з ЗНМ.
Дітей з порушеннями зору і рухів можна розділити на:
• сліпих, що не пересуваються самостійно;
• слабкозорих, що не пересуваються самостійно;
• сліпих з порушеннями рухів (залишкові явища ДЦП);
• слабкозорих із залишковими порушеннями ДЦП.
Поєднання порушень слуху і рухів можна розділити на:
• важкі форми ДЦП і глухота;
• важкі форми ДЦП і приглухуватість;
• легкі форми ДЦП і глухота;
• легкі форми ДЦП і приглухуватість.
Можлива безліч поєднань, різних за вираженістю сенсорних і рухових порушень, з різною за глибиною розумовою відсталістю.
КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІПОГЛУХИХ ДІТЕЙ
В основу класифікації покладено час настання дефекту і наявність поєднання сенсорних порушень з інтелектуальними:
• сліпоглухонімі від народження або ті, що втратили зір і слух в ранньому дитинстві, до опановування і закріплення словесної мови (природжена сліпоглухота);
• сліпоглухі, у яких втрата зору і слуху настала в дошкільному віці і пізніше, коли у дитини вже була сформована мова (придбана сліпоглухота);
• сліпоглухі розумово відсталі діти: усі попередні варіанти, ускладнені розумовою відсталістю [1, с. 381].
Розвиток і освіту дітей зі складним дефектом Особлива обтяженість умов раннього розвитку дитини зі складним дефектом - загальна закономірність даної категорії дітей. Наявність кількох первинних порушень - причина недорозвинення окремих функцій (предметні дії, формування образів предметів, просторове орієнтування, моторика, емоційно-чуттєвий контакт з дорослими, спілкування), а також загальної затримки психічного розвитку. В.Н. Чулков зазначає, що завдання подальшої компенсації аномалій розвитку стають більш всеосяжними не тільки через складність порушення, а й у силу істотного відставання у розвитку, пов'язаного з втраченими можливостями ранньої компенсації дефекту. Необхідно - виявити шляхи розвитку орієнтовною діяльністю дитини, реальні і перспективні напрями компенсації складного дефекту; вивести дитину з культурного глухого кута, із ситуації ізольованості від навколишнього світу (матеріально-предметного і соціального).
Принципово важливим є питання про ступінь збереження інтелектуального розвитку, Умови, що забезпечують засвоєння сліпоглухонімими дітьми знань і формування у нього специфічно людської поведінки (проф. О. І. Мещеряков, 1974):
• практичні дії з предметами;
• використання соціальних способів дії з речами, які входять у безпосереднє оточення людини;
• спрямованість дій на задоволення потреб дитини.
Дані умови - основа психолого-педагогічної організації життя дитини зі складним дефектом. Перші засоби спілкування з дитиною - жести, що позначають предмети та дії. Надалі від окремих жестів переходять до тактильних слів, сприймаються за допомогою дотику. На базі дактилології за допомогою спеціальних прийомів сліпоглухонімих навчають рельєфно-точкового шрифту Брайля і, якщо дозволяє залишковий зір, плаского шрифту. Формування усного мовлення ведеться головним чином з використанням дотику. Для навчання дітей шкільного віку застосовують спеціальні технічні засоби навчання - для дітей, із залишковим зором - візуальні дисплеї. Спеціальна освіта - вирішальний фактор соціальної реабілітації учнів зі складними порушеннями розвитку.
Змістовні галузі спеціальної освіти, що мають найбільш істотне значення:
• трудове навчання (включаючи побутову працю і домоведення); та/або професійно-трудове навчання;
• соціально-побутове орієнтування.
Система допомоги дітям зі складними порушеннями в Україні міститься в середині спеціальної освіти і має індивідуальний характер для кожного випадку.
Для усіх випадків придбаного з віком складного порушення надзвичайно важливим є встановлення особливостей розвитку дитини до часу захворювання, її знань і умінь, психологічного віку до часу настання порушень.