Індивідуальні завдання
Індивідуальне завдання виконується у вигляді науково-дослідної роботи за однією з обраних тем дисципліни.
При виконанні індивідуального завдання студент має користуватися такими вказівками: об’єм основної частини індивідуальної роботи 10-15 друкованих аркушів (А4), кегль шрифту 14, міжрядковий відступ 1,5. Наприкінці індивідуального завдання обов’язково надається список використаних джерел.
Максимальна кількість балів, яку може отримати студент – 20 балів.
Критерії оцінювання та шкала оцінювання індивідуального завдання:
цілісність, систематичність, критичний аналіз суті та змісту першоджерел, виклад фактів, ідей, результатів досліджень у логічній послідовності; правильність оформлення – 3 бали;
повнота розкриття питання; аналіз сучасного стану дослідження проблеми, розгляд тенденцій подальшого розвитку певного питання – 2 бали;
уміння формулювати власне відношення до проблеми, робити аргументовані висновки – 2 бали;
дотримання правил реферування наукових публікацій – 1 бал;
дотримання вимог щодо технічного оформлення структурних елементів роботи (титульний аркуш, план, основна частина, висновки, додатки (якщо вони є), список використаних джерел, тестові завдання) – 1 бал;
захист виконаного індивідуального завдання – 3 бали;
презентаційні матеріали, оформлені у вигляді слайдів комп’ютерної презентації – 4 бали;
розробка не менше 10 тестових завдань за темою – 4 бали.
Шкала оцінювання індивідуального завдання:
Високий 17-20 Відмінно
Достатній 12-16 Добре
Середній 5-11 Задовільно
Низький 0-4 Незадовільно
Оцінка з індивідуального завдання є обов’язковим балом, який враховується при підсумковому оцінюваннінавчальних досягнень студентів із навчальної дисципліни.
Тему індивідуального завдання обирає студент та узгоджує з викладачем.
1. Генна інженерія: практичні аспекти.
2. Клітинна біотехнологія: практичні аспекти.
3. Трансгенні тварини та рослини.
4. Практичне використання клонування ембріонів в тваринництві..
5. Банки генів. Пошук клонів з рекомбінантними молекулами ДНК.
6. Отримання біологічно активних сполук методами генної інженерії.
7. Значення асептики в біотехнологічних виробництвах. Боротьба з мікробами при реалізації біотехнологічних виробництв.
8. Клонування ДНК in vivo та in vitro.
9. Біологічні системи, які використовують у молекулярній біотехнології.
10. Вимоги, що пред'являються до готових живильних середовищ, використовуваних для культивування клітин мікроорганізмів.
11. Препарати на основі живих культур мікроорганизмів.
12. Створення принципово нових біооб`єктів методами генетичної інженерії.
13. Генно-модифіковані організми.
14. Біотехнологія виробництва гормонів, інтерферонів та моноклональних антитіл.
15. Біологічні, хімічні, фізичні та механічні методи уведення рекомбінантних ДНК у клітини.