Лабораторне заняття 4

Тема: Рельєф місцевості, його відображення на спортивних картах

Мета: Вивчення додаткових якостей вже відомих понять.

 

План:

1.     Відображення рельєфу горизонталями.

2.     Відображення рельєфу умовними позначками.

3.     Хребет.

4.     Лощина.

5.     Сідловина.

6.     Допоміжні горизонталі.

7.     Бергштрих.

 

 

Відображення рельєфу горизонталями.

Умовні знаки, якими позначається рельєф, повинні давати можливість вирішувати по карті наступні задачі: визначати загальний вид рельєфу, його окремі форми та їх взаємне розміщення; визначати командування точок, тобто їх взаємне перевищення; визначати кривизну схилів.

Існує декілька систем умовних знаків або способів зображення рельєфу на картах. З них найбільше значення має спосіб горизонталей разом з відмітками. Крім того, у військовій практиці при складанні окомірних креслень місцевості застосовуються замітки про рельєф.

Відмітки (мал. 1) є найпростішим умовним знаком для зображення характерних точок і ліній рельєфу.

Перпендикулярні рисочки – бергштрихи – показують пониження місцевості від вершини в усі сторони. Розмір і форма вершини на кресленні залежать від її дійсного розміру на місцевості.

На відміну від вершини дно котловини позначається бергштрихами, напрямленими всередину.

Характер ліній та їх довжина залежать від дійсної форми рельєфу на місцевості. Стрілки вказують напрям и кінець пониження місцевості.

Пунктирними лініями показують межі ділянки тієї форми, яку сідловина має на місцевості.

Відмітки дають лише загальне уявлення про рельєф. На малюнку видно, що рельєф складається з гори з двома вершинами, але не можна визначити, яка з них вища. Можна лише сказати, де місцевість підвищується, а де понижується, але не можна визначити це в метрах. Для рішення подібних задач необхідно мати додаткові позначення – відмітки висот окремих точок.

Мал. 1. Відмітки відносні і абсолютні1Мал. 1. Відмітки відносні і абсолютні2

Мал. 1. Відмітки відносні і абсолютні

 

По відмітках можна судити лише про загальний вид рельєфу і про взаємне розміщення його окремих форм.

На мал. 2.1, видно, що зображена гора з двома вершинами, але сказати, яка з них вище, не можна. Щоб судити про командування якої-небудь з цих точок, слід ввести додаткові позначення. Для цього достатньо на вершинах підписати відмітки, тобто їх висоту над якоюсь поверхнею, прийнятою за початок відліку.

Припустимо, в ящику з піском був виготовлений рельєф, який ми зобразили відмітками на мал. 2.2. Підошва рельєфу – рівень дна ящика. Щоб одержати відмітки, візьмемо сантиметрову лінійку і проткнемо нею по черзі вершини до дна ящика. Відрахувавши, на скільки сантиметрів лінійка зайде в пісок, одержимо висоту даної точки над підошвою. Місця проколів позначимо на кресленні точками і підпишемо біля них відносні відмітки, тобто перевищення точок відносно підошви.

В дійсності на картах всі відмітки показують перевищення точок над рівнем моря і тому називаються абсолютними відмітками. Ці відмітки при зйомці карт одержують шляхом вимірювання і вирахування їх від опорних точок. Знаючи заздалегідь висоту опорних точок над рівнем моря, задачу зводять до визначення висоти будь-якої точки місцевості по відношенню до даної опорної.

Мал. 2.1 Горизонталі1Мал. 2.1 Горизонталі2Мал. 2.1 Горизонталі3

Мал. 2.1 Горизонталі

 

Горизонталі. По відмітках на мал. 2.1, можна судити про форми рельєфу, а по відмітках визначити відносне перевищення окремих точок. Ясно, що чим більше буде відміток, тим перевищення більшої кількості точок можна визначити, але разом з тим буде втрачатися наглядність креслення. А якщо прийняти до уваги, що на картах, крім рельєфу, зображуються і місцеві предмети, то стане ясно, що велика кількість відміток зробить карту важкою для читання. Щоб цього не сталося, однойменні відмітки (тобто точки, що лежать на одній і тій самій висоті) з’єднують між собою плавними кривими лініями (мал. 2.2). Тоді достатньо на кожній із цих ліній залишити лише по одній її відмітці, яка і покаже висоту всіх точок, що лежать на даній лінії.

Лінії, що з’єднують на карті точки з однаковими відмітками, називаються горизонталями. На місцевості це будуть, очевидно, уявні лінії, що з’єднують точки однакових висот. Якщо рухатися вздовж горизонталі, на шляху не буде ні спусків, ні підйомів.

 

Відображення рельєфу умовними позначками.

Об'єкти і деталі рельєфу, які неможливо зобразити горизонталями, показуються на картах спеціальними умовними знаками.

До таких об'єктів належать обриви, скелі, осипи, яри, промоїни, вали, дорожні насипи і виїмки, кургани, ями, карстові воронки. Цифри, які супроводжують умовні знаки цих об'єктів, вказують їх відносні висоти (глибини) в метрах.

Умовні знаки природних утворень рельєфу і відносяться до них підписи характеристик, так само як і горизонталі, друкуються коричневою фарбою, а штучних (насипи, виїмки, кургани тощо) - чорною.

Крижані обриви

Крижані обриви (бар'єри) і виходи копалин льодів (8 - висота обриву в метрах)

Наледі

Наледі

Задерновані уступи (бровки)

Задерновані уступи (бровки), що не виражаються горизонталями

Вали берегові, історичні

Вали берегові, історичні та ін, що не виражаються горизонталями (3 - висота в метрах)

Сухі русла

1) Сухі русла в одну лінію (шириною менше 5 м);

2) Сухі русла в дві лінії шириною від 5до 15 м (0.5 мм в масштабі карти);

3) Сухі русла шириною більше 15 м (від 0.5 до 1.5 мм в масштабі карти);

4) Сухі русла шириною більше 1.5 мм в масштабі карти і улоговини висохлих озер

Відмітки висот

Відмітки висот

Відмітки командних висот

Відмітки командних висот

	 Відмітки висот у орієнтирів

Відмітки висот у орієнтирів

Перевали головні

Перевали головні, позначки їх висот і час дії

Перевали, позначки

Перевали, позначки їх висот і час дії

Карстові і термокарстові воронки

Карстові і термокарстові воронки, не виражаються в масштабі карти

Ями, не виражаються

Ями, не виражаються в масштабі карти

Ями, що виражаються

Ями, що виражаються в масштабі карти

Скелі-останці, що мають

Скелі-останці, що мають значення орієнтиру (10-висота в метрах)

Скелі-останці, що не мають

Скелі-останці, що не мають значення орієнтиру

Дайки

Дайки та інші вузькі круто стінні гряди з твердих порід (5 - висота гряди в метрах)

Кратери грязьових вулканів

Кратери грязьових вулканів

Кратери вулканів

Кратери вулканів, не виражаються в масштабі карти

Кургани і горби, не виражаються

Кургани і горби, не виражаються в масштабі карти

Кургани і горби, що виражаються

Кургани і горби, що виражаються в масштабі карти (5 - висота в метрах)

Скупчення каменів

Скупчення каменів

Окремі камені

Окремі камені (3 - висота в метрах)

Входи в печери

Входи в печери і гроти

 

Рельєф вічних снігів ( фірнових полів) і льодовиків зображується також горизонталями, але синього кольору. Таким же кольором показуються всі відносяться до нього умовні знаки (крижані обриви, крижані тріщини, полою) і числові позначки висот і горизонталей.

 

Гора.

Гора являє собою височина формою, що нагадує конус. Гора має вершину, від якої рельєф знижується до основи підошві.

 

Хребет.

Хребет - височина, поступово піднімається в одному напрямку. Кордон з'єднання його двох верхніх скатів є лінією вододілу.

 

Лощина.

Лощина - поступово опускається в одному напрямку поглиблення. Нижня межа злиття її скатів є лінією водозливу .

Хребет і лощина на карті представляють собою зовні схожий малюнок горизонталей, витягнутий в одному напрямку. У разі відсутності на мапі покажчиків напрямку скатів відрізнити одну форму від іншої допоможуть струмки і річки, що біжать по дну лощин, а також утворюються , як правило , в місцях пониження заболочені ділянки або водойми. Хребет і лощина є лінійними орієнтирами, якщо їх напрямок збігається з лінією руху спортсмена , і перегороджують , якщо доводиться перетинати їх.

 

 

 

Сідловина.

Сідловина - ділянка місцевості, утворений в районі з'єднання схилів і двох сусідніх вершин. У протилежні сторони від сідловини відходять дві лощини. Дана форма рельєфу дозволяє спортсменові досить точно визначити своє місце розташування на карті і тому часто використовується начальниками дистанції для постановки КП.

Формы рельефа

 

Допоміжні горизонталі.

Додаткові горизонталі (напівгоризонталі) застосовуються для відображення характерних форм і деталей рельєфу (перегинів схилів, вершин, сідловин тощо), якщо вони не виражаються основними горизонталями. Крім того, застосовують для зображення рівнинних ділянок, коли закладення між основними горизонталями дуже великі (більше 3 - 4 см на карті).

Допоміжні горизонталі застосовують для зображення окремих деталей рельєфу (блюдець в степових районах, западин, окремих горбів на пласкорівнинній місцевості), які не передаються основними чи додатковими горизонталями .

 

Бергштрих.

Для того щоб при читанні карти можна було швидко визначити характер нерівностей поверхні на картах, застосовуються спеціальні покажчики напрямку скатів - бергштрихи - у вигляді коротких рисочок, розставлених на горизонталях (перпендикулярно їм) за напрямком скату. Вони поміщаються на вигинах горизонталей в найбільш характерних місцях, переважно у вершин сідловин або на дні улоговин.

Ultime modifiche: Saturday, 23 January 2021, 23:23