Практична робота №5. Облік борової, польової та водоплавної дичини
Практична робота №5
Тема: Облік борової, польової та водоплавної дичини
Мета: Ознайомитися з різними систематичними групами водоплавних птахів, умовами їх проживанн.
До водоплавних птахів відносять, птахи значна частина життя яких по в’язана з водоймами, В основному це гусеподібні, пастушкові, норці, гагари. Різні види водоплавних птахів зустрічаються на всіх континентах, включаючи Антарктиду. До складу орнітофауни України входять гніздові, пролітні й залітні види
Строки прильоту на гніздування у різних видів різні. Формування пар відбувається не у всіх видів. У гусей і лебедів опостерігається моногамія. Так, матеріали кільцювання підтвердили, що більшість пар утворюється на донгий строк, а у випадку загибелі одного з партнерів другий нової пари не створює. У річкових качок моногамія розвинена менше, самці не беруть участі в турботах про нащадків. У черней і крохалів добре розвинена полігамія, а для самок характерний проміскуїтет. Узагалі щодо водоплавних птахів помітно, що великі за розміром птахи - моногами, птахи середніх розмірів створюють пари хоча б на сезон, дрібні річкові качки й черні - полігами, хоча тут є багато виключень. Відомий фахівець з етології птахів б.ІІ.Панов наполягав на тому, що в помірній і субарктичній зонах селективна вартість моногамії повинна бути вища. Шлюбні ігри різноманітні. Вони відбуваються звичайно на воді, де самці токують, роблячи різноманітні, але специфічні для певного виду рухи головою, крилами, що супроводяться відповідними звуками. Тільки у декількох видів спостерігаються досить примітивні ігри у повітрі. Копуляція відбувається на воді або на землі. Гніздові ділянки звичайно досить великі. Але вони притаманні водоплавним птахам тільки в період розмноження, в інші періоди птахи ведуть зграйний спооіб життя. Тільки при створенні пар проявляється антагонізм, що підсилюється під час гніздування. Деякі види гніздують скупченнями - колоніями. Гнізда мостять у різноманітних міоцях. Найхарактерніші - розташовані неподалік від води серед трав"янистої рослинності або чагарників, на заломах і сплавинах з очерету, рідше - у дуплах дерев. Деякі види використовують тогорічні гнізда інших птахів /воронових, лелекоподібних тощо/. Використовуються для гніздування також нори лисиць, борсуків та інших ссавців, вимоїни та ніші в берегових урвищах і старих будівлях. Розміри гнізд залежать від розмірів птаха і в деяких випадках /лебеді/ досягають 2,5 м в діаметрі й І м у висоту. Будівельний матеріал різноманітний - очерет, різні злаки, хмиз, мох та інші рослині та їх частини. Гніздо використовується звичайно тільки один раз. Гніздовий консерватизм досить високий у старих птахів, але молоді легко змінюють місця гніздування, особливо коли водоЛіи пересихають. Розмір кладки коливається від І до 14, інколи більше яєць. Мабуть, кладки більші ніж 14 яєць - подвійні, тобто відкладені в одне гніздо двома самицями. Таке явище досить поширене у гусеподібних птахів. Забарвлення яєць у гусеподібних - однотонне, у пастушкових - строкате. У гусеподібних яйця мають білий, зеленкуватий або блакитнуватий колір, у пастушкових на пісочному або глинястому тлі - червоно-бурі або бурі плями. Розміри й маса яєць різних видів звичайно пропорціональні розмірам останніх. У найбільших /лебеді/ розміри яєць досягають 120x76 мм й маса близько 370 г. Форма яєць звичайно типова, яйцеподібна, але в деяких качок може бути еліптичною. Гніздо вимощується гніздовим пухом, що виростає у самиць наприкінці зими. З цього пуху фомується пуховий валик, яким вкривається кладка в період, коли самка залишає гніздо. Насиджує звичайно самка, хоча самці досить часто можуть перебувати неподалік від гнізда і підтримувати візуальний контакт з партнером. Насиджування триває від 18 до 40 днів. Цікаво, що в останні 2-3 доби насиджування самка та ембріон контактують один з одним за допомогою спеціальних звуків. Усі водоплавні є виводкові птахи. Пташенята вилупллються вкриті пухом, з відкритими слуховими проходами та очима. Але гніздо залишають через 1-2 доби, коли пройде хоча 6 частковий імпринтинг один одного й самки. Біля виводка знаходиться здебільшого самка, а в моногамів - обидва батьки. їжу пташенята здобувають самі, турбота батьків полягає у,захисті їх від хижаків та обігріванні. Ростуть пташенята повільно, з часу вилуплення до підйому на крила проходить від 2 до 4 місяців /у великих птахів - довше/. Молоді птахи наприкінці календарного року майже досягають розмірів і ваги дорослих. У великих птахів молоді стають статевозрілими у 2, З або 4 роки. В таких випадках є декілька вікових періодів. Звичайно протягом року відбувається два линяння: повне річне, що протікає в літній період, і неповне передалюбне.- Повне річне линяння у самок і самців у різних вікових грудах відбувається по-різному. У моногамних видів дорослі птахи линяють при виводках. Якщо самці не беруть участі у виводі пташенят, вони з початку насиджування збираються в зграї та відлітають в інші, часто віддалені місця, де й линяють. У цілому час линяння більший у великих птахів /лебедів, і гусей/. Більшість видів водоплавних птахів на деяких час втрачають здатність літати у зв’язку з тим, що всі махові пера та їх криючі випадають майже разом. Замінюючи їх, нові пера відростають найчастіше за 3-4 тижні. Відомо, що щодобовий приріст першорядних, махових пер становить 9-13 мм на добу. Швидкість росту на початку формування пера вище, ніж наприкінці. Узагалі відомо, що качки втрачають здатність літати на 2-4 тижні, гуси - 4-5, лебеді - 5-6, лиски - близько 4 тижнів. Особливості линяння зумовлені тим, що водоплавні птахи годуються й рятуються від небезпеки, пірнаючи та плаваючи, тобто збирання їжі та уникання звичайних ворогів не пов"язані з польотом. Така інтенсивна зміна біологічно доцільніша, ніж тривале погіршення льотних можливостей при поступовому линянні. Порядок зміни пір’я різний. У качок повне річне линяння починається зміною мілких пір’їн на голові, шиї й грудях. Через 2-3 тижні після початку линяння одночасно випадають усі махові та їх криючі і починається інтенсивне линяння черева, а потім спини. До часу розвертання верхівок опахал махових та їх криючих звичайно закінчується линяння голови, шиї, нижньої частини тулуба, а до завершення росту махових - і спини. Зміна рульових мас індивідуальні відміни. У гусей і лебедів махові та їх криючі випадають одночасно з початком линяння контурного пір’я тулуба. У строках линяння є й статеві відмінності. У птахів, що вирощують пташенят, самець і самка линяють неодночасно, що дозволяє кому-небудь з батьків ефективно їх охороняти. У качок самці починають линяти значно раніше самок, міняючи шлюбне вбрання на одноманітне літнє; линяння у самок відбувається після виведення пташенят. У лебедів співвідношення у строках линяння протилежне, першою линяє самка. Невдовзі після підйому молодих на крило виводки об"єднуються у зграї. В моногамних видів об’єднуються декілька сімейних груп. Зграї в багатьох видів мігрують кожного ранку і ввечері для годівлі в стації, де є достатньо їжі. Спектр їжі водоплавних птахів досить широкий: насіння й надземні вегетативні частини диких і культурних трав’янистих рослин, їх бульби та цибулини, водорості та різні частини макрофітів, безхребетні (черви, ракоподібні й м’якуни), риби, личинки й дорослі форми амфібій. У цілому гуси, лебеді й лиски віддають перевагу рослинній їжі, черні й крохалі переважно живляться тваринами, інші - евріфаги, причому звичайно вони беруть ту поживу, якої багато і вона доступна. Найхарактерніші засоби здобування їжі - виловлювання м’якунів, насіння та інших об’єктів при проціджуванні дзьобом мулу, збирання їжі з поверхні води або землі, відгризання надземних і підземних частин рослин, ухоплювання риби. Стінки шлунка й внутрішня рогова кутікула особливо міцна у гусеподібних. Для поліппення роздрібнення їжі птахи ковтають гастроліти /камінці, пісок, уламки черепашок-м’якунів/. Восени водоплавні птахи накоплюють значні енергетичні резерви у вигляді глікогену /в печінці/ і особливо жиру /підшкірного й внутрішнього/. Під час міграцій запаси жиру сягають 30% загальної маси тіла /відносно більші у дрібних видів/. Види помірних і високих широт перелітні /однак відомі численні випадки виникнення окремих осілих локальних популяцій під впливом таких форм господарської діяльності людини, при котрих виникають незамерзавчі водойми з достатніми кормовими ресурсами/. Міграції відбуваються звичайно як вночі, так і вдень, але більша частина особин одного й того самого виду летить вночі. У прольотних зграях налічується від декількох десятків до декількох тисяч і десятків тисяч особин. У повітрі зграї гусеподібних побудовані характерним для виду чином, лиски летять нещільними нечисленними групами. Більшість видів летить на висотах від 200 до 900 м, причому крупні види /наприклад, лебеді звичайно летять на менших висотах. Узагалі ж висота, на якій летять зіраї одного і того самого виду, залежить від різних причин /метеорологічних обставин, місцевості, над якою летять, тощо/. В осінній і зимовий періоди у водоплавних птахів відбувається друге часткове линяння. Під час його у видів, що мають статевий диморфізм, забарвлення самців стає значно відмінним від самок - вони вдягають шлюбне вбрання. Усіх водоплавних птахів характеризує високий вихід м’ясних тушок /до 67 ...7 2 %/ з великим вмістом повноцінних білків , у середньому близько І9%. У м"ясі гусей і качок багато незамінної амінокислоти тріптофаніу. М"ясо качок багате також на екстрактивні речовини (від 0,4 до 3,65)і має порівняно багато мікроелементів: міді, цинку, кобальті й марганцю. В Україні переважають птахи, що гніздяться у "середній смузі". Вважають, що зараз там гніздує близько 4 млн. пар гусеподібних і 940 тио. пар лисок. Передпромиолова /перед початком полювання/ чисельність коливається від 25 до 39 млн. гусеподібних і близько 4,5 млн. лмсок. Найбільше водоплавних птахів в Україні зосереджено в Причорномор'ї та Приазов"ї. Загальна чисельність тут оцінюється зараз у 890 тис. особин гусеподібних і близько 250 тис. лисок, це близько 50$ усіх водоплавних птахів України, Значно більше, близько 4,5 млн., кожного року зустрічаетьоя тут під час міграцій. Ресурси водоплавних птахів використовуються досить інтенсивно. Так, в Азово-Чорноморському регіоні щороку добувають 2,1 млн. особин. Відомо, що в усіх регіонах України водоплавні птахи становлять більшу частину продукції полювання: на Поліссі - близько 70%, на Дніпрі - майже 95%, на Азово-Чорноморському узбережжі - більш як 83%. Звичайно більшу частину здобичі становлять молоді птахи. Наприклад, у Приазов’ї в перщі дні молодих добувають у різні роки від 53 до 97. В інших регіонах ситуація схожа. На водоплавних птахів полюють також на шляхах пролітання й зимівлях, причому там строки полювання звичайно довші. Таким чином, є підстави вважати, що загальна чисельність здобичі, вища, ніж річний приріст. Це одна з причин, що зумовила зменшення чисельності водоплавних птахів. Але полювання - не єдина причина цього явища. Взагалі зменшення ресурсів водоплавних птахів можна звести до таких причин: значне підсилення пресу мисливства, збільшення загибелі птахів унаслідок забруднення водойм нафтою та нафтопродуктами, а також різними токсичними речовинами, збільшення загибелі кладок на різних стадіях насиджування та пташенят через підсилення фактора турбування, скорочення площі водно-болотних угідь. Усі ці причини по-різному впливають на популяції водоплавних птахів. Так, ресурси морянки, турпана, гаги, галагаза, що зимують на морських узбережжях, зменшуються внаслідок загибелі значної частини дорослих птахів від нафтових забруднень. Забруднення оперення птахів погіршує водовідштовхуючі властивості пір"я, і в тварин у два рази збільшується витрата енергії, одночасно погіршується і можливість здобування їжі. Все це призводить до загибелі птахів, що опинились на забрудненій нафтою акваторії. Скиди у водойге забрудненої води з промислових і сільськогосподарських підприємств, жител часто створює сприятливі умови для виникнення ботулізму. На таких водойлах можлива масова загибель качок. Але головка причина зменшення чисельності водоплавних птахів - це швидке скорочення площі водно-болотних угідь. Усі перелічені причини зумовили розробку регіональних і, що дуже * важливо, міжнародних програм з раціонального використання ресурсів водоплавних птахів.
У 1947 р. створене Міжнародне бюро з вивчення водоплавних птахів /МБВВ/. Зараз центр МБВВ знаходиться в Англії, в м. Слімбріджу. МБВВ регулярно проводить міжнародні конференції, на яких підбиваються підсумки роботи за певний період (звичайно за 5 років). Учасники МБЕВ - більш як 20 держав. Головне завдання МБВВ - розробка міжнародних заходів, які забезпечують баланс мисливства й відтворення водоплавних птахів. МБВВ розроблено проект Міжнародної конвенції збереження водно-болотних угідь, що мають суттєве значення для раціонального використання мисливських водоплавних птахів /проект "МАР"/, яка передбачає охорону майже 400 угідь світу, з них - 4 в Україні /Сиваш, Каркінітська, Ягорлицька та Тендровська затоки та Дунайські плавні/. З метою підвищення чисельності водоплавних птахів у господарствах проводять різні біотехнічні заходи /виставляють штучні гніздівлі, інтродукують деякі перспективні нові види птахів, проводять насадження рослин, що підвищують захисні та кормові властивості угідь, знищують найважливіших ворогів качок - гаву, болотяного луня, деяких мартинів тощо/. Різні систематичні групи водоплавних птахів мають специфічні особливості, які дозволяють легко відрізнити їх в природі.
Найпоширеніше полювання на водоплавних птахів - на перельоті вранці та ввечері, коли птахи летять до кормових стацій. Мисливці заздалегідь розташовуються біля плесів або якихось інших місць, над якими відбувається переліт птахів. Це найпростіше полювання. Удень найкраще ходити мілководдями й стріляти поодиноких крижнів у заростях комишу та осок. Качки вдень підпускають мисливця близько і злітають на постріл. Найважче - знайти здобутого птаха, який впав після пострілу в зарості. Тому треба обов"язково примічати місце падіння качки і якомога швидко туди дістатися. Восени привабливе полювання - "на жировці", тобто на мілководдях, де качки живляться та відпочивають вдень. Качки - зграйні птахи Рис. 17: а - злітання лиски; б, в - злітання річкової качки; г - крижень; д - чернь; е - гагара; е - лиока; ж - гуска; з - лебідь му окремі птахи та невеличкі зграйки підлітають до гумових чучел, які ставляться біля засідки мисливця. Чучела треба ставити зграйкою так, щоб їх добре було видно проліталчим птахам.
Крижень /рідше - шилохвіст/ восени часто вилітає живитися рештками зерна /пшениці, жита, кукурудзи/ на ланах на зорі вранці та ввечері. Це дуже стрімке полювання відбувається 15-30 хвилин: зграї з криком відлітають до лану, роблять 1-3 кола, знижуючись, сідають на землю і вже через 10-15 хвилин, наївшись, летять до водойми. Якщо крижнів постійно турбують, то зграї можуть живитися за 15-20 км від водо&іи; ці місця приходиться розшукувати, стежачи в бінокль за летячими зграями. Гусей здобувають найчастіше випадково, коли полюють на качок. Спеціальне полювання - на ланах, куди птахи вилітають живитися. На полі, де помітили гусей, викопують невеличкі засідки /так, щоб, зігнувшись, мисливець зміг сховатися/. Вириту землю треба або широко розкидати /якщо навкруги зорано/, або віднести подалі. Мисливці, що регулярно полюють на гусей, біля засідки розставляють профілі гусей, які вирізують з фанери або жерсті і розмальовують, щоб були схожі на гусей. Треба пам’ятати, що гуси дуже обережні, найменші рухи мисливця птахи добре помічають і не підлітають на постріл. Тому треба не рухатись, вичікуючи наближення гусей. На початку сезону полювання качок треба стріляти дробом л 5-7 /чирків - меншим/; пізніше, у жовтні-листопад - № 3-І. На іусей полюють набоями зі шротом № 1-00 /у кінці сезону - № 00- 000/. Добрі наслідки дає використання набоїв зі шротовими контейнерами. При полюванні на гусей не забувайте, що швидкість їх польоту - близько 75 км/год і тому випередження повинно бути досить велике. Гагар, норців і лисок звичайно добувають випадаово, при полюванні на качок. Тільки на півдні, де восени збираються величезні зграї лисок, їх здобувають, коли вони під час сильного вітру перелітають у затишок. Узагалі всі водоплаші птахи досить живучі, тому поранених птахів треба обов*язково одразу ж дострілити. Найкращі трофейні якості у водоплавних птахів - пізно восени, коли закінчується линька контурних пер і птахи сильно жиріють.
Завдання 1: Дайте відповідь на питання?
1. Охарактеризуйте різні систематичні групи водоплавних птахів?