Мовленнєве дихання як основа правильного мовлення
Анатомія і фізіологія дихання
Дихання - це складний фізіологічний процес, що забезпечує надходження кисню в організм та виведення вуглекислого газу. Він складається з двох фаз: вдиху та видиху.
1. Вдих:
• М'язи, що беруть участь: діафрагма, зовнішні міжреберні м'язи, допоміжні м'язи (трапецієподібний, грудинно-ключично-соскоподібний).
• Механізм: Діафрагма скорочується, опускаючись вниз, збільшуючи об'єм грудної клітки. Зовнішні міжреберні м'язи піднімають ребра, також розширюючи грудну клітку. Це створює негативний тиск у легенях, що приводить до всмоктування повітря.
2. Видих:
• М'язи, що беруть участь: внутрішні міжреберні м'язи, черевні м'язи.
• Механізм: Внутрішні міжреберні м'язи опускають ребра, а черевні м'язи підтягують діафрагму вгору, зменшуючи об'єм грудної клітки. Це створює позитивний тиск у легенях, що виштовхує повітря назовні.
Крім того, в диханні беруть участь такі органи:
• Носова порожнина: очищує, зволожує та зігріває повітря.
• Гортань: контролює прохід повітря до легень.
• Трахея: проходить повітря до бронхів.
• Бронхи: розгалужуються до легень.
• Легені: містять альвеоли, де відбувається газообмін.
Фізіологічне дихання спрямоване на забезпечення киснем тканин організму та виведення вуглекислого газу. Воно автоматичне, рівне та глибоке.
Мовленнєве (фонаційне) дихання - це спеціалізований вид дихання, який використовується для створення звуків мови. Його особливості:
• Короткий вдих: повітря вдихається швидко та поверхнево.
• Тривалий видих: повітря видихається повільно та рівно.
• Контроль над потоком повітря: мовленнєвий апарат контролює об'єм та тиск повітря, що видихається.
• Участь допоміжних м'язів: крім основних дихальних м'язів, для створення мовних звуків використовуються м'язи шиї, обличчя та грудної клітки.
Особливості дихання у осіб з мовленнєвими порушеннями
У людей з мовленнєвими порушеннями можуть спостерігатися проблеми з диханням, що впливають на їх мовлення.
Найпоширеніші проблеми:
• Недостатній об'єм вдиху: це призводить до швидкого закінчення повітря та нечіткої артикуляції.
• Незбалансована координація дихання та мовлення: вдих може відбуватись під час мовлення, що викликає зупинки та переривання мовлення.
• Нерегулярний потік повітря: це може викликати нечіткість звуків та зменшення сили голосу.
• Неправильне використання допоміжних м'язів: це може призвести до напруження м'язів обличчя та шиї, а також до неефективного дихання.
Мовленнєві порушення, пов'язані з проблемами дихання:
• Дизартрія: порушення артикуляції через проблеми з контролем м'язів, що відповідають за мовлення.
• Дисфонія: порушення голосу, що може бути пов'язане з неправильним диханням.
• Афазія: порушення мови, яке може виникнути внаслідок пошкодження мовного центру головного мозку.
Для усунення проблем з диханням у осіб з мовленнєвими порушеннями можуть бути рекомендовані наступні заходи:
• Логопедичні вправи: тренування дихальних м'язів, розширення об'єму легенів, координація дихання та мовлення.
• Вправи з диханням: дихальні вправи за допомогою носа, діафрагми, черевної порожнини.
• Регуляція напруження: розслаблення м'язів обличчя та шиї.
• Індивідуальна програма лікування: розробка індивідуального плану терапії, що враховує особливості кожного пацієнта.
Важливо пам'ятати: проблеми з диханням, пов'язані з мовленнєвими порушеннями, можуть бути комплексними та вимагати систематичного підходу до лікування. Досвідчений логопед може допомогти визначити причину проблем та розробити ефективну програму терапії.