Міофункціональна тер ...

Анатомія і фізіологія дихання

Дихання - це складний фізіологічний процес, що забезпечує надходження кисню в організм та виведення вуглекислого газу. Він складається з двох фаз: вдиху та видиху.

1. Вдих:

• М'язи, що беруть участь: діафрагма, зовнішні міжреберні м'язи, допоміжні м'язи (трапецієподібний, грудинно-ключично-соскоподібний).

• Механізм: Діафрагма скорочується, опускаючись вниз, збільшуючи об'єм грудної клітки. Зовнішні міжреберні м'язи піднімають ребра, також розширюючи грудну клітку. Це створює негативний тиск у легенях, що приводить до всмоктування повітря.

2. Видих:

• М'язи, що беруть участь: внутрішні міжреберні м'язи, черевні м'язи.

• Механізм: Внутрішні міжреберні м'язи опускають ребра, а черевні м'язи підтягують діафрагму вгору, зменшуючи об'єм грудної клітки. Це створює позитивний тиск у легенях, що виштовхує повітря назовні.

Крім того, в диханні беруть участь такі органи:

• Носова порожнина: очищує, зволожує та зігріває повітря.

• Гортань: контролює прохід повітря до легень.

• Трахея: проходить повітря до бронхів.

• Бронхи: розгалужуються до легень.

• Легені: містять альвеоли, де відбувається газообмін.

Фізіологічне дихання спрямоване на забезпечення киснем тканин організму та виведення вуглекислого газу. Воно автоматичне, рівне та глибоке.

Мовленнєве (фонаційне) дихання - це спеціалізований вид дихання, який використовується для створення звуків мови. Його особливості:

• Короткий вдих: повітря вдихається швидко та поверхнево.

• Тривалий видих: повітря видихається повільно та рівно.

• Контроль над потоком повітря: мовленнєвий апарат контролює об'єм та тиск повітря, що видихається.

• Участь допоміжних м'язів: крім основних дихальних м'язів, для створення мовних звуків використовуються м'язи шиї, обличчя та грудної клітки.

 Особливості дихання у осіб з мовленнєвими порушеннями

У людей з мовленнєвими порушеннями можуть спостерігатися проблеми з диханням, що впливають на їх мовлення.

Найпоширеніші проблеми:

• Недостатній об'єм вдиху: це призводить до швидкого закінчення повітря та нечіткої артикуляції.

• Незбалансована координація дихання та мовлення: вдих може відбуватись під час мовлення, що викликає зупинки та переривання мовлення.

• Нерегулярний потік повітря: це може викликати нечіткість звуків та зменшення сили голосу.

• Неправильне використання допоміжних м'язів: це може призвести до напруження м'язів обличчя та шиї, а також до неефективного дихання.

Мовленнєві порушення, пов'язані з проблемами дихання:

• Дизартрія: порушення артикуляції через проблеми з контролем м'язів, що відповідають за мовлення.

• Дисфонія: порушення голосу, що може бути пов'язане з неправильним диханням.

• Афазія: порушення мови, яке може виникнути внаслідок пошкодження мовного центру головного мозку.

Для усунення проблем з диханням у осіб з мовленнєвими порушеннями можуть бути рекомендовані наступні заходи:

• Логопедичні вправи: тренування дихальних м'язів, розширення об'єму легенів, координація дихання та мовлення.

• Вправи з диханням: дихальні вправи за допомогою носа, діафрагми, черевної порожнини.

• Регуляція напруження: розслаблення м'язів обличчя та шиї.

• Індивідуальна програма лікування: розробка індивідуального плану терапії, що враховує особливості кожного пацієнта.

Важливо пам'ятати: проблеми з диханням, пов'язані з мовленнєвими порушеннями, можуть бути комплексними та вимагати систематичного підходу до лікування. Досвідчений логопед може допомогти визначити причину проблем та розробити ефективну програму терапії.