Тема 2. Здоровий спосіб життя. Фундаментальна роль базових звичок - сон, харчування, рух
Здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності людини,
метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я. Здоровий спосіб життя об’єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров’я умовах і виражає зорієнтованість діяльності особистості у напрямку формування, збереження і зміцнення свого здоров’я.
В основі способу життя лежать як біологічні, так і соціальні
принципи.
До біологічних принципів належать такі:
- спосіб життя повинен будуватися згідно з віком;
- спосіб життя повинен забезпечуватися енергетично;
- спосіб життя повинен бути зміцнюючим;
- спосіб життя повинен бути ритмічним;
- спосіб життя повинен бути помірним.
До соціальних принципів можна віднести такі:
- спосіб життя повинен бути естетичним;
- спосіб життя повинен бути моральним;
- спосіб життя повинен бути вольовим.
З позицій викладеного розуміння феномена здоров’я людини
походить визначення поняття здорового способу життя: це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.
Здоровий спосіб життя можна визначити і як повсякденну
життєдіяльність особистості, яка базується на культурних нормах, цінностях, формах та способах діяльності, що зміцнюють здоров’я і сприяють гармонійному фізичному, психічному, духовному і соціальному розвитку.
Найбільш загальними показниками здорового способу життя є
форми повсякденної життєдіяльності, котрі зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють повноцінному виконанню людиною соціальних функцій і досягненню активного довголіття.
Визначення адаптаційних ресурсів організму
Адаптаційні ресурси - це здатність організму протистояти стресу, відновлювати порушену рівновагу та підтримувати нормальні фізіологічні та психічні функції.
-
Вони включають:
-
Фізіологічні ресурси: енергетичний запас, імунітет, гормональний баланс, здатність до регенерації тканин.
-
Психологічні ресурси: стресостійкість, емоційна стабільність, когнітивна гнучкість.
-
Соціальні ресурси: підтримка від родини, друзів, колективу.
-
Отже: чим більші адаптаційні ресурси, тим швидше і ефективніше організм відновлюється після стресових або шкідливих факторів.
Роль базових звичок у зміцненні адаптаційних ресурсів
Сон
-
Відновлює нервову систему і енергетичні запаси.
-
Сприяє нормалізації гормонального фону (мелатонін, кортизол).
-
Підвищує стресостійкість та концентрацію уваги.
Харчування
-
Забезпечує організм енергією та будівельними матеріалами.
-
Підтримує імунну систему, стабілізує рівень цукру і ліпідів у крові.
-
Надає основу для нормальної роботи мозку і психічного стану.
Рухова активність
-
Покращує кровообіг, функцію серцево-судинної системи, м’язовий тонус.
-
Стимулює вироблення ендорфінів, що підвищує настрій і знижує тривожність.
-
Зміцнює загальний фізичний стан і витривалість організму.
Адаптаційні ресурси = здатність організму ефективно реагувати на стрес і підтримувати здоров’я.
Базові звички (сон, харчування, рух) формують основу цих ресурсів:
-
-
відновлюють фізичні функції,
-
стабілізують емоційний стан,
-
підвищують загальну стійкість до стресів і хвороб.
-
Регулярне дотримання базових звичок не тільки підтримує поточний стан здоров’я, а й зміцнює адаптаційні ресурси, що забезпечує довготривалу стійкість організму до фізичних, психічних та соціальних навантажень.
Таким чином, здоровий спосіб життя людини може бути сформований у разі виконання певних практичних дій, до яких ми відносимо рухову активність, раціональне харчування, достатню тривалість нічного сну, особисту гігієну, загартування, відсутність шкідливих звичок,безпечні умови навчання і праці, доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах, психофізичну регуляцію організму тощо.
Тобто, щоб бути здоровим і дотримуватися здорового способу
життя, треба весь час докладати певних зусиль. На рахунок цього, видатний український фізіолог академік Олександр Богомолець зазначав: «Уміння продовжувати життя – це, насамперед, уміння нескорочувати його».