Технології стресостійкості і здоров’язбереження

Здоровий спосіб життя – це спосіб життєдіяльності людини,
метою якого є формування, збереження і зміцнення здоров’я. Здоровий спосіб життя об’єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров’я умовах і виражає зорієнтованість діяльності особистості у напрямку формування, збереження і зміцнення свого здоров’я.

В основі способу життя лежать як біологічні, так і соціальні
принципи.

До біологічних принципів належать такі:
- спосіб життя повинен будуватися згідно з віком;
- спосіб життя повинен забезпечуватися енергетично;
- спосіб життя повинен бути зміцнюючим;
- спосіб життя повинен бути ритмічним;
- спосіб життя повинен бути помірним.
До соціальних принципів можна віднести такі:
- спосіб життя повинен бути естетичним;
- спосіб життя повинен бути моральним;
- спосіб життя повинен бути вольовим.

З позицій викладеного розуміння феномена здоров’я людини
походить визначення поняття здорового способу життя: це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту.

Здоровий спосіб життя можна визначити і як повсякденну
життєдіяльність особистості, яка базується на культурних нормах, цінностях, формах та способах діяльності, що зміцнюють здоров’я і сприяють гармонійному фізичному, психічному, духовному і соціальному розвитку.

Найбільш загальними показниками здорового способу життя є
форми повсякденної життєдіяльності, котрі зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють повноцінному виконанню людиною соціальних функцій і досягненню активного довголіття.

Визначення адаптаційних ресурсів організму

Адаптаційні ресурси - це здатність організму протистояти стресу, відновлювати порушену рівновагу та підтримувати нормальні фізіологічні та психічні функції.

• Вони включають:

  • Фізіологічні ресурси: енергетичний запас, імунітет, гормональний баланс, здатність до регенерації тканин.

  • Психологічні ресурси: стресостійкість, емоційна стабільність, когнітивна гнучкість.

  • Соціальні ресурси: підтримка від родини, друзів, колективу.

Отже: чим більші адаптаційні ресурси, тим швидше і ефективніше організм відновлюється після стресових або шкідливих факторів.

Роль базових звичок у зміцненні адаптаційних ресурсів

Сон

• Відновлює нервову систему і енергетичні запаси.

• Сприяє нормалізації гормонального фону (мелатонін, кортизол).

• Підвищує стресостійкість та концентрацію уваги.

Харчування

• Забезпечує організм енергією та будівельними матеріалами.

• Підтримує імунну систему, стабілізує рівень цукру і ліпідів у крові.

• Надає основу для нормальної роботи мозку і психічного стану.

Рухова активність

• Покращує кровообіг, функцію серцево-судинної системи, м’язовий тонус.

• Стимулює вироблення ендорфінів, що підвищує настрій і знижує тривожність.

• Зміцнює загальний фізичний стан і витривалість організму.

Адаптаційні ресурси = здатність організму ефективно реагувати на стрес і підтримувати здоров’я.

Базові звички (сон, харчування, рух) формують основу цих ресурсів:

• • відновлюють фізичні функції,

  • стабілізують емоційний стан,

  • підвищують загальну стійкість до стресів і хвороб.

Регулярне дотримання базових звичок не тільки підтримує поточний стан здоров’я, а й зміцнює адаптаційні ресурси, що забезпечує довготривалу стійкість організму до фізичних, психічних та соціальних навантажень.

Таким чином, здоровий спосіб життя людини може бути сформований у разі виконання певних практичних дій, до яких ми відносимо рухову активність, раціональне харчування, достатню тривалість нічного сну, особисту гігієну, загартування, відсутність шкідливих звичок,безпечні умови навчання і праці, доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі в будь-яких його проявах,  психофізичну регуляцію організму тощо.
Тобто, щоб бути здоровим і дотримуватися здорового способу
життя, треба весь час докладати певних зусиль. На рахунок цього, видатний український фізіолог академік Олександр Богомолець зазначав: «Уміння продовжувати життя – це, насамперед, уміння нескорочувати його».