Об’єкт, предмет, мета і завдання безпеки життєдіяльності

Життя будь-якої людини від моменту її народження невід'ємно пов'язане із природним середовищем. Людина походить із природи і є її невід’ємною частиною. Але якщо протягом багатьох тисячоліть людство існувало в умовах майже первісного природного середовища, то в останні сторіччя суспільство чинить прогресуючий, багатогранний і переважно негативний тиск на власне середовище існування. У результаті активної господарської діяльності людства значно змінилося природне середовище, виникла штучно створена людиною техносфера — міста, промислові підприємства, канали, водосховища, греблі, дороги, штучні ліси, сільськогосподарські угіддя. Крім незбалансованої та нераціональної взаємодії людства з природним середовищем його існування останнім часом ускладнюється загрозливим зростанням рівня захворюваності на онкологічні, алергічні та серцево-судинні хвороби. Усе вищезазначене гостро окреслило питання необхідності дотримання здорового способу життя, як кожною окремою людиною, так і людством в цілому.

Як соціальна істота людина існує в процесі життєдіяльності, який складається з безперервних різноманітних актів її взаємодії із навколишнім середовищем (довкіллям) з метою задоволення своїх потреб. Під навколишнім середовищем розуміється сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних (у тому числі інформаційних) чинників, які можуть чинити прямий або непрямий (опосередкований) вплив на усі аспекти життєдіяльності людини.

У сучасному світі для людини характерні два середовища проживання:

  • природне, оскільки людина мешкає у межах біосфери;
  • техногенне — проживання і життєдіяльність у штучно створених умовах міста, побутових та виробничих умовах.

Біосфера

Біосфера — область поширення життя на Землі, яка включає до себе нижній шар атмосфери, гідросферу та верхній шар літосфери. Біосфера, хоча і є середовищем існування усіх живих організмів на планеті, але має ряд природних чинників, екстремальні значення яких негативно впливають на людину (дуже висока або низька температура повітря, високий рівень атмосферних опадів, потужний вітер тощо). Тому для захисту від подібних екстремальних факторів біосфери і досягнення ряду інших цілей людина поступово створила нове, штучне середовище — техносферу.

Техносфера

Техносфера — сучасне середовище існування переважної частини людства, яке виникло внаслідок прямого або опосередкованого впливу людини та створених нею технічних засобів на природне середовище з метою його зміни відповідно до власних соціально-економічних потреб. Ще на зорі власного існування людина і суспільство безперервно впливали на довкілля. Але протягом багатьох десятків тисячоліть цей вплив на біосферу був незначним і більш-менш збалансованим. Але починаючи із середини XIX сторіччя, з початком науково-технічної революції, роль людини у видозмінені природного середовища відповідно до своїх потреб стає провідною. У XX столітті на Землі виникли зони підвищеного антропогенного і техногенного впливу на природне середовище, що стало причиною часткової, а в ряді випадків — повної регіональної деградації природних екосистем. Інтенсивне використання природних ресурсів і пов'язане із цим забруднення навколишнього середовища, широке впровадження технічних засобів та автоматичних систем в усі сфери суспільно-виробничої діяльності призвело до появи різних природних, біологічних, техногенних, екологічних та інших небезпек, які потребують вміння не тільки визначати їх, а й здійснювати комплекс ефективних заходів спрямованих на захист від їх несприятливого впливу на організм людини.

Це завдання вирішує безпека життєдіяльності, яка є галуззю наукових знань, що охоплює теоретичні та практичні аспекти захисту людини і навколишнього середовища від шкідливих та небезпечних чинників, збереження безпеки і здоров’я людини в середовищі існування.

  • Об’єктом вивчення БЖД є людина, її права і свободи, матеріальні та духовні цінності.
  • Предметом вивчення БЖД є небезпеки та засоби захисту від них.
  • Метою БЖД є захист людини від небезпек для збереження її життя та здоров’я, а також створення безпечного та комфортного середовища існування людини.

Визначена мета досягається шляхом вирішення ряду завдань, а саме:

  1. ідентифікації небезпек (вид небезпеки, її знаходження у часі та просторі, її величина та ін.);
  2. розробка засобів та способів захисту від небезпек;
  3. безперервний контроль відомих небезпек;
  4. навчання основам захисту від небезпек;

Аксіоми та основні принципи безпеки життєдіяльності

Основні положення теорії безпеки життєдіяльності можуть бути представлені кількома аксіомами.

  • Людина — вища цінність, метою існування людини є збереження та продовження життя.
  • Організм людини у будь-який момент часу може зазнати дії будь-якого негативного фактору.
  • Створення комфортного і безпечного для людини середовища проживання принципово можливе за умов дотримання у ньому гранично допустимих рівнів впливу факторів навколишнього середовища на людину.
  • Будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною = абсолютна безпека людини недосяжна.

Принципи безпеки життєдіяльності

Принципи безпеки життєдіяльності — це основі напрямки діяльності, найменші складові процесу забезпечення безпеки людини. Практичне значення цих принципів полягає у тому, що за їх допомогою визначається рівень знань про небезпеки у навколишньому середовищі, формуються вимоги до методів та заходів захисту людини від небезпек. Вони відображають багатогранність шляхів та методів забезпечення безпеки у системі «людина — життєве середовище», до яких входять організаційні заходи, технічні рішення та методи керування, які гарантують стійкість вищезазначеної системи.

Принципи забезпечення безпеки життєдіяльності за напрямом їх реалізації ділять на чотири великі групи:

  1. методологічні
  2. медико-гієнічні
  3. організаційні
  4. технічні.

Методологічні принципи

Методологічні принципи безпеки життєдіяльності визначають напрямок пошуку рішень, спрямованих на забезпечення безпеки; це основні ідеї, які визначають напрямок пошуку безпечних рішень за методологічною та інформаційною базою. Окрім цього саме ці принципи передбачають усунення небезпечних і шкідливих факторів за рахунок удосконалення технології, заміну шкідливих речовин на нешкідливі, застосування більш безпечних технічних рішень тощо.

До цих принципів належать:

  • принцип системності (будь-яке явище або об’єкт розглядається як елемент системи);
  • принцип інформації (навчання, інструктаж, кольори і знаки небезпеки);
  • принцип сигналізації та оповіщення (звукова або світлова сигналізація);
  • принцип класифікації (усі об’єкти або процеси діляться на класи і групи в залежності від ступеня небезпеки).

Медико-гігієнічні принципи

До медико-гігієнічних принципів безпеки життєдіяльності, основною метою яких є профілактика захворювань, збереження та зміцнення здоров’я, належать наступні:

  • контроль стану здоров’я людини;
  • методи профілактичної та клінічної медицини;
  • реабілітація після перенесених захворювань;
  • встановлення санітарно-гігієнічних норм для шкідливих факторів (норми мікроклімату приміщень, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, граничні рівні шуму, вібрації, електромагнітного поля, освітлення та ін.)

Організаційні принципи

Організаційні принципи безпеки життєдіяльності базуються на науково-обґрунтованих підходах до організації окремих сфер діяльності людини і включають до себе:

  • нагляд за виконанням вимог і нормативів з безпеки життєдіяльності;
  • контроль безпеки життєдіяльності;
  • захист людини «часом», який передбачає скорочення тривалості перебування людини у зоні, де на неї впливають шкідливі фактори, у тому числі встановлення скороченого робочого дня на шкідливих виробництвах.

Технічні принципи

До технічних принципів безпеки життєдіяльності, які спрямовані на безпосереднє запобігання дії небезпек і засновані на використанні фізичних та хімічних законів, належать:

  • принцип ізоляції (теплоізолювальні та звукоізолювальні матеріали та конструкції, електрична ізоляція, віброізолятори);
  • принцип екранування (екрани від звукових хвиль та від електромагнітних випромінювань);
  • принцип поглинання (звуко- та вібропоглинальні матеріали);
  • принцип фільтрації (фільтри, які затримують шкідливі речовини);
  • принцип розведення (зменшення концентрації шкідливих речовин до нормативних значень).

Небезпеки, їх класифікація

Навколишнє середовище окремої людини обумовлено великою кількістю фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інформаційних факторів. У комфортних та допустимих умовах ці фактори не мають негативного впливу на її здоров’я та самопочуття, а у небезпечних і надзвичайно небезпечних умовах, навпаки, загрожують людині втратою здоров’я або навіть життя.

Небезпека — це явища, процеси, об’єкти та властивості речей, які за певних обставин здатні наносити шкоду людині або навколишньому середовищу.

Небезпеки виникають при досягненні потоками енергії, речовини та інформації таких рівнів, які перевищують здатність до їх сприйняття будь-яким елементом системи «людина - навколишнє середовище» без порушення його функціональної цілісності, що власне й визначається як заподіяння шкоди.

Небезпеки включають до себе усі без виключення системи, які характеризуються наявністю енергії, хімічних та біологічних активних компонентів та/або мають характеристики, як несумісні з умовам життєдіяльності людини.

Небезпека з точки зору безпеки життєдіяльності — це негативна властивість навколишнього середовища, яка свої впливом призводить до втрати здоров’я або до загибелі людини. Будь-яка небезпека має джерело небезпеки — будь-який компонент біосфери і техносфери, космічний простір, соціальні та інші структури, які за певних обставин несуть небезпеку для людини.

Кожному джерелу небезпеки притаманні такі ознаки як рівень, зона і тривалість дії.

Поняття «захист від небезпек» включає до себе способи і методи зниження рівня і тривалості дії небезпек на людину. Захист людини від дії небезпек здійснюється багатьма шляхами, основними з яких є: зниженням негативного впливу джерел небезпеки (скороченням значення техногенного ризику і розмірів небезпечних зон), виведенням людини з небезпечної зони, застосування захисної техніки і засобів індивідуального захисту.

Гомосфера — простір, в якому знаходиться людина в процесі діяльності.
Ноксосфера — простір, в якому постійно існують, чи періодично виникають небезпеки.

Саме на перетині гомосфери і ноксосфери виникають надзвичайні ситуації та небезпеки.

Будь-яка небезпека має три універсальні (загальні для усіх небезпек) ознаки:

  1. несе загрозу життю;
  2. здатна нанести шкоду здоров’ю (викликати захворювання, призвести до травмування), наслідком чого може стати летальний наслідок або інвалідність;
  3. порушує нормальне функціонування органів і систем організму людини.

Існує велика кількість спроб класифікувати небезпеки за тими чи іншими ознаками, але основною є класифікація за походженням, відповідно до якої виділяють природні, техногенні і соціальні (за деякими класифікаціями соціально-політичні) небезпеки.

Природні небезпеки

Природні небезпеки обумовлені природними факторами і можуть бути абіотичними або біотичними. Абіотичні природні небезпеки створюються несприятливими кліматичними факторами, а також стихійними лихами, що відбуваються в біосфері (повені, землетруси, урагани, виверження вулканів, обвали, лавини та ін.). Біотичні природні небезпеки — це небезпеки пов’язані із живою природою (інфекційні захворювання, отруйні гриби, рослини та тварини, напади диких тварин тощо).

Техногенні небезпеки

Людина у безперервному процесі забезпечення власних матеріальних потреб постійно впливає технічними засобами, шкідливими речовинами на середовище проживання, створюючи нові антропогенні або техногенні небезпеки. Техногенними називають небезпеки, які виникають внаслідок застосування створених людиною технічних засобів, синтетичних хімічних та радіоактивних матеріалів. Перелік техногенних небезпек значний і включає більше 100 видів. До найбільш відомих та поширених серед них належать наступні: запиленість і забруднення повітря, шум, вібрація, електромагнітні поля, іонізувальне випромінювання, недостатнє або неправильне освітлення, токсичні речовини, легкозаймисті речовини, гарячі та переохолоджені поверхні, електричний струм, транспортні засоби, гострі або масивні рухливі предмети, частини механізмів, лазерне випромінювання тощо.

Соціальні небезпеки

До соціальних належать небезпеки, які розповсюджені у суспільстві та загрожують життю і здоров’ю людей, а причини їх виникнення пов’язані безпосередньо із суспільством та соціально-економічними процесами, які в ньому відбуваються.

Класифікація за природою процесів

За природою процесів в системі «людина — життєве середовище» небезпеки розподіляють на речовинні, енергетичні та інформаційні, а за ознакою інтенсивності цих потоків — на небезпечні і надзвичайно небезпечні.

За часовою ознакою

За часовою ознакою, якою є тривалість впливу небезпечного фактору на людину, розрізняють постійні, періодичні та імпульсні небезпеки.

  • Постійні небезпеки діють на людину протягом тривалого часу (робочого дня, доби, тижня і т.д.) та пов’язані з перебування людини в умовах виробничих і побутових приміщень, у міському середовищі або у промисловій зоні.
  • Періодичні небезпеки виникають під час циклічних процесів, наприклад: періодичний шум в зоні аеропорту, шум та вібрація поблизу від залізничної чи трамвайної колії або автотранспортної магістралі.
  • Імпульсні небезпеки мають короткочасний характер та зазвичай діють на людину під час аварійних ситуацій, а також при залпових викидах, наприклад при вибуху. Переважна більшість стихійних явищ (грім та блискавка під час грози, сходження лавини, землетрус) відносяться саме до цієї категорії небезпек.

За видами зони впливу

За видами зони впливу небезпеки ділять на виробничі, побутові, транспортні, спортивні та ін., а за розмірами зони дії виділять локальні, регіональні, державні та глобальні. Наприклад, побутові та виробничі небезпеки зазвичай є локальними, оскільки часто обмежені розмірами приміщення або окремого підприємства, а глобальне потепління, руйнування озонового шару Землі, пандемії інфекційних захворювань — належать до глобальних небезпек.

За ймовірністю реалізації

По ймовірності реалізації впливу на людину та довкілля небезпеки поділяють на потенційні, реальні і реалізовані.

Потенційна небезпека — загроза загального характеру, не пов’язана ані з простором, ані з часом впливу на людину. Так, у ствердженнях «тютюнопаління — шкідливе для здоров’я», «електричний струм — небезпечний для життя» мова йде лише про потенційну небезпеку тютюнопаління та електричного струму.
Реальна небезпека — навпаки, скоординована в просторі і у часі, може реалізувати безпосередній вплив на організм конкретної людини несприятливих або несумісних з життям факторів.

За ступенем і характером дії на організм всі фактори ділять на корисні, індиферентні (нейтральні), шкідливі та небезпечні. Однак потрібно пам’ятати, що такий поділ досить умовний, оскільки навіть корисні або індиферентні фактори при певних умовах можуть стати шкідливими або небезпечними. Наприклад, гамма-випромінювання використовується у медицині з діагностичною і лікувальною метою. За даних умов цей фактор можна визнати корисним. Але, якщо інтенсивність гамма-опромінення занадто висока та/або має тривалий час впливу, то такий фактор стає шкідливим або небезпечним і призводить до розвитку променевої хвороби у людини, важкі форми якої є невиліковними і призводять до смерті.

  • Шкідливими вважаються такі чинники, які за певних умов призводять до захворювання людини або зниження її працездатності.
  • Небезпечними називають чинники, які призводять до травм або раптового та різкого погіршення здоров’я.
Реалізована небезпека — факт впливу реальної небезпеки на людину і/або місце існування, який призвів до втрати здоров’я або загибелі людини, до матеріальних втрат.

Важливою особливістю взаємодії людини із небезпечними факторами є її природно-обумовлена обмежена здатність до відчуття ряду небезпек.

Наприклад, такі фізичні фактори як світло, температура, шум, вібрація людина відчуває завдяки органам відчуття. Інші небезпечні фактори, такі як інфразвук та ультразвук, електромагнітні поля, радіоактивне випромінювання органи відчуття людини не здатні сприймати. З огляду на це усі небезпеки по здатності людини визначати їх за допомогою органів відчуття можна поділити на такі, що відчуваються людиною, і такі, що не відчуваються.

Усі небезпеки створюють поле небезпек — сукупність небезпек у просторі поблизу об’єкту захисту (людини), і яке складається із небезпек першого, другого, третього і т.д. кіл. При цьому небезпеки першого кола загрожують безпосередньо людині, небезпеки другого кола впливають на джерела небезпек першого кола і т.д.

I. Небезпеки першого кола

До небезпек першого кола, які безпосередньо впливають на людину, належать наступні:

  1. небезпеки, пов’язані з кліматичними і погодними змінами;
  2. небезпеки, пов’язані із інфекційними захворюваннями;
  3. небезпеки, пов’язані із обмеженою сонячною інсоляцією у високих географічних широтах;
  4. небезпеки, обумовлені наявністю шкідливих речовин в атмосфері, гідросфері та продуктах харчування;
  5. небезпеки, пов’язані із стихійними лихами і техногенними аваріями;
  6. небезпеки, обумовлені недостатньою обізнаністю та підготовкою населення з питань безпеки життєдіяльності.

II. Небезпеки другого кола

Небезпеки другого кола впливають безпосередньо на джерела небезпек першого кола. До них належать:

  1. промислові та побутові відходи, які негативно впливають не тільки на окремі компоненти природного середовища, а й на елементи техносфери;
  2. технічні засоби, матеріальні та енергетичні ресурси, житлові будинки, споруди, які мають недостатній рівень безпеки;
  3. недостатня підготовка керівників виробництв з питань забезпечення безпеки проведення робіт.

III. Небезпеки третього кола

Небезпеки третього кола не завжди виражені досить чітко, але серед них можна виділити наступні:

  1. відсутність необхідних знань і навичок у розробників при проектуванні технологічних процесів, технічних систем, будівель та споруд;
  2. відсутність ефективної державної системи керівництва у питаннях безпеки в масштабах окремої галузі або всієї країни;
  3. недостатній рівень системи підготовки наукових і керівних кадрів в області безпеки життєдіяльності.

Отже, світ небезпек, які загрожують людині доволі великий і безперервно збільшується. У побутових та виробничих умовах, в умовах міста на людину зазвичай діє не один, а декілька негативних чинників.

Последнее изменение: понедельник, 15 сентября 2025, 11:47