Л[1.2]
Основні положення Закону України "Про охорону праці". Поняття охорони праці
Охорона праці визначається як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини під час трудової діяльності. Це визначення закріплене у статті 1 Закону України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, який є основоположним нормативно-правовим актом у цій сфері. Закон встановлює, що охорона праці є невід’ємною частиною державної політики у сфері праці та має на меті забезпечення безпечних умов праці для всіх категорій працівників, включаючи педагогічних працівників закладів освіти. Законодавство про охорону праці поширюється на всіх фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю, незалежно від форм власності та організаційно-правових форм господарювання.
Закон передбачає, що держава гарантує кожному працівникові право на охорону праці, а роботодавець зобов’язаний створювати безпечні та здорові умови праці, забезпечувати виконання вимог нормативно-правових актів з охорони праці та фінансувати заходи з її забезпечення. Зокрема, стаття 4 Закону визначає, що витрати на охорону праці покладаються на роботодавця і є частиною собівартості продукції (робіт, послуг), а в бюджетних установах — передбачаються у відповідних кошторисах. У закладах освіти це означає обов’язкове фінансування заходів з охорони праці з державного чи місцевого бюджету, залежно від підпорядкування закладу. Дотримання цих положень є обов’язковим для всіх рівнів управління освітою.
Основні законодавчі акти з охорони праці: Закон України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Кодекс законів про працю України
Правове регулювання охорони праці в Україні здійснюється комплексом нормативно-правових актів, серед яких ключовими є Закон України “Про охорону праці”, Кодекс законів про працю України (КЗпП) та Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності”. Закон “Про охорону праці” визначає загальні засади забезпечення безпечних умов праці, а КЗпП конкретизує права та обов’язки сторін трудового договору, зокрема, у статтях 51, 153 закріплено обов’язок роботодавця забезпечувати працівників безпечними умовами праці, а також право працівника на відмову від виконання роботи у разі виникнення небезпеки для його життя чи здоров’я.
Закон “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” встановлює механізми соціального захисту працівників у разі нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, визначає порядок виплати страхових виплат, медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих. У контексті закладів освіти це означає, що педагогічні працівники мають право на соціальні гарантії у разі травмування під час виконання службових обов’язків. Зазначені закони у сукупності формують правову основу для захисту працівників освіти, забезпечуючи не лише профілактику травматизму, а й соціальну підтримку у разі настання страхових випадків.
Основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров’я працівників над результатами виробничої діяльності, повної відповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці, а також соціального захисту працівників у разі нещасних випадків чи професійних захворювань. Ці принципи закріплені у статті 4 Закону України “Про охорону праці”, яка визначає, що держава забезпечує гарантії реалізації цих принципів через законодавство, фінансування заходів з охорони праці, державний нагляд та громадський контроль. Особлива увага приділяється запобіганню нещасним випадкам і професійним захворюванням шляхом проведення аналізу ризиків, впровадження сучасних технологій та постійного навчання працівників.
У закладах освіти реалізація цих принципів передбачає не лише технічне забезпечення безпеки (наприклад, відповідність санітарних норм, наявність засобів пожежогасіння), а й організаційні заходи — проведення інструктажів, навчання, створення комісій з охорони праці. Держава зобов’язує роботодавців у сфері освіти забезпечувати безперервне вдосконалення умов праці, враховуючи специфіку педагогічної діяльності, яка пов’язана з підвищеним психоемоційним навантаженням, тривалим перебуванням у замкнених приміщеннях та роботою з дітьми. Пріоритет життя і здоров’я поширюється також на здобувачів освіти, що підкреслюється у Положенні про розслідування нещасних випадків із здобувачами освіти.
Право працівників на охорону праці
Право працівників на охорону праці гарантоване Конституцією України (стаття 43) та конкретизоване у Законі України “Про охорону праці” (стаття 5). Згідно з цим законом, кожен працівник має право на робоче місце, що відповідає вимогам безпеки та гігієни праці, на обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків, на отримання повної та об’єктивної інформації про умови праці та наявні на робочому місці фактори, що можуть впливати на здоров’я. Крім того, працівник має право на відмову від виконання роботи у разі виникнення небезпеки для його життя чи здоров’я, до усунення такої небезпеки, зі збереженням середнього заробітку за весь період простою.
У закладах освіти педагогічні працівники, крім загальних прав, мають право на спеціальні умови праці, передбачені санітарними нормами та правилами для освітніх закладів, а також на проведення періодичних медичних оглядів за рахунок роботодавця. Право на навчання з питань охорони праці та на отримання інструктажів є невід’ємною частиною права на охорону праці. Реалізація цих прав забезпечується через внутрішні документи закладу освіти, зокрема накази про організацію охорони праці, положення про службу охорони праці та графіки проведення навчань.
Управління охороною праці в закладах освіти
Управління охороною праці в закладах освіти здійснюється керівником закладу як роботодавцем, згідно з вимогами Закону України “Про охорону праці” та Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Мінпраці від 17.04.2020 № 116. Керівник несе персональну відповідальність за стан охорони праці в закладі, зобов’язаний забезпечити наявність локальних нормативних актів, організувати проведення навчань, інструктажів, медичних оглядів, а також фінансування заходів з охорони праці. Управління передбачає системний підхід: планування, організацію, мотивацію, контроль та аналіз ефективності заходів з охорони праці.
Для забезпечення ефективного управління у закладах освіти створюються служби охорони праці або призначаються посадові особи, відповідальні за охорону праці, залежно від кількості працівників. У разі відсутності окремої служби, функції з охорони праці покладаються на керівника або іншу посадову особу, яка пройшла відповідне навчання. Керівник також зобов’язаний забезпечити діяльність комісії з питань охорони праці, до складу якої входять представники як адміністрації, так і працівників, що сприяє впровадженню колегіального підходу до вирішення питань безпеки. Ефективність управління оцінюється за показниками травматизму, станом документації та результатами перевірок державними органами нагляду.
Обов'язки роботодавця (керівника закладу освіти) щодо створення безпечних умов праці
Роботодавець, зокрема керівник закладу освіти, зобов’язаний забезпечити безпечні та здорові умови праці для всіх працівників, незалежно від посади чи форми зайнятості. До його обов’язків належить проведення оцінки професійних ризиків, забезпечення робочих місць засобами індивідуального та колективного захисту, проведення санітарно-гігієнічних заходів, організація навчання та інструктажів з охорони праці, а також фінансування всіх необхідних заходів. Крім того, роботодавець повинен забезпечити проведення попередніх та періодичних медичних оглядів за рахунок підприємства/установи, особливо для працівників, які працюють у шкідливих або небезпечних умовах, до яких у закладах освіти можуть належати працівники лабораторій, майстерень чи спортзалів.
Керівник закладу освіти також зобов’язаний забезпечити належний стан будівель, споруд, обладнання, систем вентиляції, освітлення, опалення, водопостачання та каналізації відповідно до санітарних норм. Він повинен своєчасно розслідувати нещасні випадки, вести їх облік, вживати заходів щодо запобігання подібних випадків у майбутньому. У разі виявлення порушень вимог охорони праці, роботодавець зобов’язаний негайно усунути їх, а у разі небезпеки для життя чи здоров’я — призупинити роботи до усунення загрози. Ці обов’язки є невід’ємною частиною трудового законодавства та підлягають обов’язковому виконанню.
Обов'язки працівника (вчителя) щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці
Працівник, зокрема педагогічний працівник, зобов’язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці, використовувати надані засоби індивідуального та колективного захисту, проходити навчання та інструктажі з питань охорони праці, а також медичні огляди у встановлені терміни. Вчитель повинен негайно повідомляти керівництво про будь-яку ситуацію, що загрожує життю чи здоров’ю працівників або здобувачів освіти, а також про будь-який нещасний випадок, навіть незначний, що стався під час виконання службових обов’язків.
Крім того, педагог зобов’язаний виконувати вимоги локальних нормативних актів закладу освіти, зокрема правил внутрішнього трудового розпорядку, інструкцій з охорони праці, планів евакуації, правил поведінки під час надзвичайних ситуацій. Неухильне дотримання цих вимог є умовою безпечної праці не лише для самого вчителя, а й для учнів, з якими він взаємодіє. У разі порушення вимог охорони праці, працівник несе дисциплінарну, а в окремих випадках — матеріальну або кримінальну відповідальність, залежно від наслідків такого порушення.
Служба охорони праці в закладах освіти: основні завдання та права
Служба охорони праці в закладах освіти створюється згідно з Типовим положенням, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 17.04.2020 № 116, і має на меті забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону праці. Основними завданнями служби є організація навчання працівників, контроль за станом умов праці, проведення аналізу причин нещасних випадків, розробка заходів щодо їх запобігання, підготовка звітності та взаємодія з органами державного нагляду. У закладах освіти з кількістю працівників менше 50 осіб, функції служби можуть виконувати посадові особи, призначені наказом керівника, або сам керівник, якщо він пройшов відповідне навчання.
Служба охорони праці має право запитувати та отримувати від структурних підрозділів необхідну інформацію, вносити пропозиції щодо покращення умов праці, вимагати припинення робіт у разі виявлення загрози життю чи здоров’ю, брати участь у розслідуванні нещасних випадків. У закладах освіти служба також взаємодіє з медичними працівниками, психологами, адміністрацією щодо забезпечення психофізіологічного благополуччя педагогічних працівників та безпеки здобувачів освіти. Діяльність служби підпорядковується безпосередньо керівникові закладу, що забезпечує її незалежність та ефективність.
Комісія з питань охорони праці закладу освіти
Комісія з питань охорони праці, що створюється в закладі освіти є колегіальним органом, який сприяє реалізації державної політики в галузі охорони праці на рівні установи. До складу комісії входять представники роботодавця та працівників у рівній кількості, що забезпечує баланс інтересів та сприяє ефективному вирішенню питань безпеки. Головою комісії, як правило, є керівник закладу або його заступник, а секретарем — спеціаліст з охорони праці.
Основними завданнями комісії є розгляд питань стану умов праці, аналіз причин нещасних випадків, підготовка пропозицій щодо вдосконалення системи охорони праці, організація тематичних перевірок, участі у розробці локальних нормативних актів. Комісія має право ініціювати проведення позапланових інструктажів, перевірок стану техніки безпеки, вносити пропозиції щодо заохочення працівників за дотримання вимог охорони праці. Рішення комісії є рекомендаційними для керівництва, але зобов’язують до розгляду та вжиття заходів. У закладах освіти комісія також аналізує ризики, пов’язані з навчальним процесом, та розробляє заходи щодо безпеки здобувачів освіти.
Навчання з питань охорони праці. Типове положення про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці
Навчання з питань охорони праці є обов’язковим для всіх категорій працівників, включаючи педагогічних працівників закладів освіти. Навчання проводиться у формі вступного, первинного, повторного, позапланового та цільового інструктажів, а також періодичного навчання з перевіркою знань не рідше одного разу на рік.
У закладах освіти навчання організовується керівником закладу за участі служби охорони праці або відповідальної особи. Програми навчання мають враховувати специфіку педагогічної діяльності, зокрема роботу з дітьми, використання технічних засобів навчання, організацію практичних занять. Перевірка знань проводиться комісією, створеною наказом керівника, за результатами видається посвідчення встановленого зразка. У разі невиконання вимог щодо навчання, роботодавець несе відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Порядок і види навчання та інструктажів, форми перевірки знань з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності працівників, посадових осіб та здобувачів освіти
До основних видів інтструкажів належать: вступний інструктаж для всіх, хто вперше прийнятий на роботу або направлений на практику; первинний на робочому місці; повторний — не рідше одного разу на шість місяців; позаплановий — за зміни умов праці або після нещасного випадку; цільовий — перед виконанням разових робіт підвищеної небезпеки. Для посадових осіб та фахівців передбачено позаочне або очне навчання з наступною перевіркою знань у комісії.
Щодо здобувачів освіти, навчання з основ безпеки життєдіяльності проводиться в рамках освітньої програми, а інструктажі — перед початком практичних занять, екскурсій, спортивних заходів. Форми перевірки знань для працівників — усна, письмова, тестування, з подальшим оформленням протоколу та посвідчення. Для здобувачів освіти перевірка знань здійснюється у формі тестування, практичних завдань, бесід, що фіксуються в класному журналі чи окремому реєстрі. Усі види навчань та інструктажів мають бути задокументовані та зберігатися протягом не менше 10 років.
Фінансування охорони праці роботодавцем
Фінансування заходів з охорони праці є прямим обов’язком роботодавця. Витрати на охорону праці включають придбання засобів індивідуального та колективного захисту, проведення навчань, медичних оглядів, атестації робочих місць, розслідування нещасних випадків, впровадження заходів щодо поліпшення умов праці. У закладах освіти, які є бюджетними установами, ці витрати мають передбачатися у кошторисі витрат, що затверджується відповідним органом управління освітою.
Роботодавець не має права перекладати витрати на охорону праці на працівників або здійснювати економію за рахунок зменшення обсягів фінансування цих заходів. Обсяг фінансування визначається виходячи з реальних потреб, аналізу ризиків та вимог законодавства. У разі недофінансування заходів з охорони праці, роботодавець несе відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України у разі настання тяжких наслідків. Фінансування є не витратою, а інвестицією в безпеку, що підкреслюється державною політикою у сфері охорони праці.
Основні вимоги Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві (для працівників) та Положення про розслідування нещасних випадків, що сталися із здобувачами освіти під час освітнього процесу
Положення про розслідування та облік нещасних випадків на виробництві встановлює порядок реагування на нещасні випадки з працівниками. У разі нещасного випадку керівник закладу освіти зобов’язаний негайно організувати надання медичної допомоги потерпілому, зберегти обстановку на місці події (якщо це не загрожує життю інших), повідомити органи державного нагляду, профспілкову організацію та страхову компанію. Розслідування проводиться комісією у строк до 3 днів (у складних випадках — до 15 днів), за результатами складається акт за формою Н-5, який підписується всіма членами комісії та затверджується керівником.
Щодо здобувачів освіти, передбачен аналогічний порядок: негайне надання медичної допомоги, інформування батьків чи опікунів, створення комісії з розслідування, складання акту за формою, встановленою МОН. Розслідування має визначити обставини, причини, винних осіб, а також розробити заходи щодо запобігання подібних випадків. Акти розслідування зберігаються протягом 45 років, а матеріали — не менше 5 років. Облік нещасних випадків ведеться в спеціальних журналах, які є обов’язковими для всіх закладів освіти.