ЗДОРОВ'Я І МЕХАНІЗМИ ЙОГО ПІДТРИМКИ

Теоретичні відомості

Серед численних соціально значущих проблем всіх жителів Землі, пов'язаних з перетворювальною діяльністю і способом життя людини, на початку третього тисячоліття головне місце зайняла проблема виживання всього живого на планеті.

Спосіб життя людини – це зліпок соціальних відносин у суспільстві в цілому, показник того, як особистість реалізує навколишні умови життєдіяльності в інтересах свого здоров'я. Спосіб життя розуміється як біосоціальна категорія, яка об’єднує уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується її професійною, навчальною діяльністю, діяльністю під час дозвілля, побутом, способом задоволення матеріальних і духовних потреб.

Формування здорового способу життя залежить від рівня виробництва і продуктивності праці; ступеня задоволення матеріальних і культурних потреб; освітнього і культурного рівня; особливостей харчування, рухової активності, міжособистісних відносин, шкідливих звичок, стану навколишнього середовища. Зараз все більше визнається важливість способу життя як провідного узагальненого фактора, що визначає основні тенденції в зміні здоров'я людини, який розглядається як вид активної її життєдіяльності.

У структуру способу життя з його соціальною характеристикою входять:

• трудова діяльність та умови праці;
• господарсько-побутова діяльність (вид житла, житлова площа, побутові умови, витрати часу на побутову діяльність);
• рекреаційна діяльність, спрямована на відновлення фізичних сил і взаємодію з навколишнім середовищем;
• соціалізуюча діяльність в сім'ї (догляд за дітьми, старими родичами);
• планування сім'ї та взаємовідносини членів сім'ї;
• формування поведінкових характеристик та соціально-психологічного статусу;
• соціальна і фізична активність (відношення до здоров'я, медицини, установка на здоровий спосіб життя).

Зі способом життя також пов'язують такі поняття, як рівень життя (структура доходів на людину), якість життя (вимірювані параметри, що характеризують ступінь матеріальної забезпеченості людини), стиль життя (психологічні індивідуальні особливості поведінки), уклад життя (національно-громадський порядок життя, побут, культура).

Здоровий спосіб життя залежить від: об'єктивних суспільних умов; соціально-економічних чинників; конкретних форм життєдіяльності; соціально-економічних факторів, що дозволяють вести, здійснювати ЗСЖ в основних сферах життєдіяльності (навчальна, трудова, сімейно-побутова, дозвілля); системи ціннісних відносин, які направляють свідому активність людей у русло здорового способу життя.

Умовно поняття здорового способу життя можна розділити на два напрями:

• активні його форми, коли людина своїми діями створює умови гарного стану свого здоров'я і забезпечує власну безпеку;
• людина намагається не допустити формування звичок, що негативно впливають на її здоров'я.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): "Здоров'я – це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад".

На сьогоднішній день виділяють чотири основні фактори, які впливають на здоров'я людей. Їх групування за питомою вагою (значенням) для здоров'я людини виглядає наступним чином:

1. Генетичні чинники (приблизна питома вага їх значення для здоров'я дорівнює 18-22%). До факторів здоров'я відноситься: здорова спадковість, генетична стійкість до несприятливих факторів. До факторів ризику – спадкова патологія, схильність до спадкових хвороб, близькоспоріднені шлюби, мутаційні впливи.
2. Зовнішнє середовище, природно-кліматичні умови (17-25%). У число факторів здоров'я віднесені сприятливі природні і кліматичні умови, екологічно чисте середовище проживання, сприятливі соціальні умови, психологічний комфорт. Фактори ризику – несприятливі природні і кліматичні умови, порушення екологічної обстановки (забруднення повітря, води, ґрунту, різка зміна атмосферних явищ, підвищені космічні, магнітні, радіаційні та інші випромінювання), катастрофи природного та техногенного характеру.
3. Медичні фактори здорового способу життя (8-10%) – це високий рівень діагностики та профілактичних заходів, своєчасна професійна медична допомога, сучасна матеріальна база медичних установ та ін. Чинники, що вказують на зворотні процеси: неефективність профілактичних заходів, низька якість медичної допомоги, несвоєчасність її надання, недостатній професійний рівень лікарів.
4. Спосіб життя, умови праці та проживання (50-60%) – раціональна організація безпечної життєдіяльності, здоровий спосіб життя: адекватна рухова активність, повноцінне і раціональне харчування, відсутність шкідливих звичок, соціальний і психологічний комфорт; сприятливі умови праці; достатнє матеріальне забезпечення; освіта; міцна сім'я. Фактори ризику – відсутність раціонального режиму життєдіяльності, нездоровий спосіб життя: куріння, вживання алкоголю, токсичних і наркотичних речовин, зловживання ліками, адинамія, гіподинамія, стресові ситуації, незбалансоване харчування; шкідливі умови праці, погані матеріально-побутові умови, неміцність сімей, самотність, низький освітній та культурний рівень, надмірно високий рівень урбанізації.

Здоровий спосіб життя, що базується на науково обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, має наступну функціональну спрямованість:

• зміцнює адаптивні можливості організму людини, що сприяють повноцінному виконанню ним соціальних функцій і досягненню активного довголіття;
• зберігає і зміцнює здоров'я людей, яке, у свою чергу, є передумовою існування та розвитку інших сторін способу життя;
• сприяє повноцінному виконанню людиною її соціально-біологічних функцій.

Відомо, що захворюваність і смертність залежать від умов середовища і способу життя людей. Ці два фактори в 57% випадків обумовлюють неправильний фізичний розвиток і становлення особистості, в 77% – служать причиною хвороби, в 55% – причиною передчасної смерті. Отже, більш ефективно формувати правильний безпечний спосіб життя, ціннісно-мотиваційні установки на здоров'я, так як змінити генотип і середовище (стійкі компоненти) практично неможливо.

Здоровий спосіб життя є важливим чинником здоров'я (підвищує трудову активність, створює фізичний і душевний комфорт, активізує життєву позицію, захисні сили організму, зміцнює загальний стан, знижує частоту захворювань і загострень хронічних захворювань).

Основні складові здорового способу життя:

• Культура продуктивної і навчальної праці. Робочі місця на сучасному виробництві і в соціальній сфері характеризуються численними факторами, що впливають на здоров'я працюючих.
• Повноцінне харчування має бути збалансованим за вмістом жирів, білків, вуглеводів, макро- і мікроелементів та обов'язково містити рослинну клітковину.
• Дотримання режиму праці та відпочинку передбачає взаємодію особистості і соціального оточення, в результаті якого виробляється такий тип життєдіяльності, який сприяє ефективному виконанню людиною трудової діяльності та відпочинку, відновленню сил.
• Перебування на свіжому повітрі, загартовування, тренування імунітету. Щоденне перебування на свіжому повітрі протягом 1-1,5 години – один із важливих компонентів здорового способу життя.
• Дотримання санітарно-гігієнічних норм, особиста гігієна як показники здорового способу життя представлені наявністю знань і уявлень не тільки індивідуального плану, але і соціального.
• Організація індивідуального доцільного режиму рухової активності, що забезпечує добову потребу організму в русі.
• Подолання шкідливих звичок (алкоголь, куріння, наркоманія, токсикоманія). Важливою ланкою політики формування здорового способу життя є викорінювання таких шкідливих звичок, як куріння, вживання алкоголю, наркотиків.
• Грамотна екологічна поведінка. Враховуючи те, що навколишнє середовище являє собою складне утворення, кожен має усвідомлювати, що поза біосферою людина не існує. Звідси випливає вимога формування екологічної поведінки, яка виключає або мінімізує використання хімікатів, виробничі, транспортні та побутові відходи, які катастрофічно змінюють хімічний склад води, повітря, ґрунту і споживаної людиною їжі.
• Психічна і емоційна стійкість. Здоровий спосіб життя можна розглядати як основу профілактики факторів ризику (психоемоційна напруженість, напружені сімейні відносини, нездоровий побут).
• Культура міжособистісного спілкування. Комунікативна культура передбачає наявність таких соціальних установок, які стверджують спілкування, як діалог, що вимагає вміння слухати, проявляти терпимість до ідей і недоліків партнера, враховувати, що треба не тільки щось отримати самому, але й можливо більше віддавати іншим.
• Освіта і самоосвіта людини з питань здорового способу життя безпосередньо пов'язана зі зростанням культури, яка відображає її системний і динамічний стан, обумовлений певним рівнем спеціальних знань, фізичної і дозвільної культури, соціально-духовних цінностей, набутих у результаті виховання і самовиховання, мотиваційно-ціннісні орієнтації.

Таким чином, здоровий спосіб життя являє собою максимальну кількість біологічних і соціально доцільних форм і способів життєдіяльності, адекватних потребам і можливостям індивіда, усвідомлено реалізованих ним, що забезпечують формування, збереження і зміцнення здоров'я, здатність до продовження роду і досягнення активного довголіття. Сутність і структура поняття «здоровий спосіб життя» відображає одну з фундаментальних характеристик людського існування.