Нетрадиційні методи оздоровлення дітей дошкільного ...

Танцювально-ігрова гімнастика для дітей

План

1. Характеристика  оздоровчо-розвивальної програми "Са-Фі-Дансе”.

2. Фітбол-гімнастика в дошкільному віці.

 

1. Характеристика  оздоровчо-розвивальної програми "Са-Фі-Дансе”.

Дошкільний вік - один із найвідповідальніших періодів в житті кожної людини. Саме в ці роки закладаються основи здоров'я, гармонійного розумового, естетичного і фізичного розвитку дитини, формується особистість людини.

У період від трьох до семи років дитина інтенсивно росте і розвивається, рухи стають її потребою, тому фізичне виховання особливо важливе в цей віковий період.

Останнім часом в дошкільних навчальних закладах все частіше стали застосовувати нетрадиційні засоби фізичного виховання дітей: вправи ритмічної гімнастики, ігрового стретчинга, танців тощо. Найпопулярнішою є ритмічна гімнастика,  яка бере свій початок в глибокій старовині -- античній Греції і Стародавній Індії. Вже тоді цінувались обидва її компоненти -  гімнастика і ритмічний танець.

Сьогодні існує багато напрямів ритмопластики, й одним із найдоступніших, ефективних і емоційних є танцювально-ритмічна гімнастика. Її доступність пояснюється застосуванням простих загальнорозвивальних вправ. Ефективність - в її різнобічній дії на опорно-руховий апарат, серцево-судинну, дихальну і нервову системи дитини. Емоційність досягається не тільки музичним супроводом і елементами танцю, що є основою вправ танцювально-ритмічної гімнастики, але й образними вправами, сюжетними композиціями, які відповідають віковим особливостям дошкільників, схильних до наслідування, копіювання дій людини і тварин.

Можливості застосування вправ танцювально-ритмічної гімнастики є досить широкими і під умілим керівництвом педагога можуть бути використані в дошкільних навчальних закладах. У зв'язку з цим постає проблема розробки програми з фізичного виховання для дошкільних навчальних закладів із використанням нетрадиційних ефективних різноманітних форм, засобів і методів фізичного, естетичного і музичного виховання дітей.

Оздоровчо-розвивальна програма "Са-Фі-Дансе”  з танцювально-ігрової гімнастики спрямована на всебічний гармонійний розвиток дітей дошкільного віку і розрахована на чотири роки навчання - від трьох до семи років.

У програмі "Са-Фі-Дансе” представлені різні розділи, але основними є танцювально-ритмічна гімнастика, нетрадиційні види вправ і креативна гімнастика.

Всі розділи програми об'єднує ігровий метод проведення занять. Так, в танцювально-ритмічну гімнастику входять розділи: ігроритмика,  ігрогімнастика й ігротанок. Нетрадиційні види вправ представлені: ігропластикою, пальчиковою гімнастикою, ігровим самомасажем, музично-рухливими іграми й іграми-подорожами. Розділ креативної гімнастики включає: музично-творчі ігри і спеціальні завдання.
          Ігровий метод надає освітньому процесу привабливу форму, полегшує процес запам'ятовування й освоєння вправ, підвищує емоційний фон занять, сприяє розвитку мислення, уяви і творчих здібностей дитини.

Основною метою програми "Са-Фі-Дансе” є сприяння всебічному розвитку особистості дошкільника засобами танцювально-ігрової гімнастики.

Передбачається, що засвоєння основних розділів програми допоможе природному розвитку організму дитини, морфологічному і функціональному вдосконаленню його окремих органів і систем. Навчання за програмою "Са-Фі-Дансе” створює необхідний руховий режим, позитивний психологічний настрій, високий рівень проведення занять. Все це сприяє зміцненню здоров'я дитини, її фізичному і психічному розвитку.

В той же час важливим є ознайомлення фахівців дошкільних навчальних закладів із нестандартною оздоровчо-розвивальною програмою з фізичного виховання дитини і підготовці її до навчання в  школі.

Виходячи з цілей програми передбачається рішення таких основних завдань для дітей 3-7 років.

1. Зміцнення здоров'я:

- сприяти створенню оптимальних умов для зростання і розвитку опорно-рухового апарату дитини;

- формувати правильну поставу;

- сприяти профілактиці плоскостопості;

- сприяти розвитку і функціональному вдосконаленню органів дихання, кровообігу, серцево-судинної і нервової систем організму.

2. Вдосконалення психомоторних здібностейдошкільників:

- розвивати м'язову силу, гнучкість, витривалість, пропріоцептивну чутливість, швидкісно-силові і координаційні здібності;

- сприяти розвитку відчуття ритму, музичного слуху, пам'яті, уваги, вміння погоджувати рухи з музикою;

- формувати навички виразності, пластичності, граціозності і витонченості танцювальних рухів;

- розвивати  дрібну моторику.

3. Розвиток творчих  здібностей:

- розвивати мислення, уяву, винахідливість і пізнавальну активність, розширювати кругозір;

- формувати навички самостійного виразу рухів під музику;

- виховувати вміння емоційного виразу і творчості в рухах;

- розвивати лідерство, ініціативу, відчуття товариства, взаємодопомоги і працьовитості.

Характеристика розділів програми "Са- Фі- Дансе”

Розділ "Ігроритмика”є основою для розвитку відчуття ритму і рухових здібностей, що дозволяє вільно, красиво і координаційно правильно виконувати рухи під музику, відповідно її структурним особливостям, характеру, метру, ритму, темпу й іншим засобам музичної виразності. У цей розділ входять спеціальні вправи для узгодження рухів із музикою, музичні завдання й ігри.

Розділ "Ігрогімнастика”служить основою для засвоєння дитиною різних видів рухів, що забезпечують ефективне формування умінь і навичок, необхідних при подальшій роботі за програмою "Са-Фі- Дансе”. У розділ входять стройові, загальнорозвивальні, акробатичні вправи, а також вправи, спрямовані  на розслаблення м'язів, дихальні і на зміцнення постави.

Ігротанціспрямовані на формування у вихованців танцювальних рухів, що сприяє підвищенню загальної культури дитини. Танці мають велике виховне значення і доставляють естетичну радість тим, хто ними займається. У цей розділ входять: танцювальні кроки, елементи хореографічних вправ і такі танцювальні форми, як історико-побутовий, народний, бальний, сучасний і ритмічний танці.

У розділі "Танцювально-ритмічна гімнастика” представлені образно-танцювальні композиції, кожна з яких має цільову спрямованість, сюжетний характері завершеність. Фізичні вправи, що входять в таку композицію, спрямовані на вирішення конкретних завдань програми. Всі композиції об'єднуються в комплекси вправ для дітей різних вікових груп.

Розділ "Ігропластика”ґрунтується на нетрадиційній методиці розвитку м'язової сили і гнучкості. Тут використовуються елементи стародавніх гімнастичних рухів і вправи стретчинга, виконувані в ігровій сюжетній формі.

Використання цих вправ, окрім радісного настрою і м'язового навантаження, дають можливість дитині  вільно виразити свої емоції.

Розділ "Пальчикова гімнастика” в програмі служить  для розвитку ручної умілості, координації рухів рук.

Розділ "Ігровий самомасаж”є основою загартування й оздоровлення дитячого організму. Такі вправи сприяють формуванню у дитини свідомого прагнення до здоров'я, розвиваючи навичку власного оздоровлення.

Розділ "Музично-рухливі ігри”містить вправи, застосування яких є можливим практично на всіх заняттях. Тут використовуються прийоми імітації, наслідування, образні порівняння, рольові ситуації, змагання - все те, що потрібно для досягнення поставленої мети при проведенні занять із танцювально-ігрової гімнастики.

Розділ "Ігри-подорожі (або сюжетні заняття)” включає всі види рухової діяльності, використовуючи засоби попередніх розділів програми. Даний матеріал служить основою для закріплення умінь і навичок, придбаних раніше, допомагає згуртувати дітей.

Розділ "Креативна гімнастика” передбачає цілеспрямовану роботу педагога щодо застосування нестандартних вправ, спеціальних завдань, творчих ігор, спрямованих на розвиток  творчої ініціативи. Завдяки цим заняттям створюються сприятливі можливості для розвитку творчих здібностей дітей, їхньої пізнавальної активності, мислення, вільного самовираження.

2. Фітбол-гімнастика в дошкільному віці.

Історія фітболу

Фітбол (Fitball) - в перекладі з англійського означає м'яч, що служить для оздоровчих цілей (fit - оздоровлення, ball - м'яч).

У культурі будь-якого народу м'яч використовувався з якнайдавніших часів як розваги, проте родоначальницею ігор з м'ячем є Англія. В даний час м'ячі різної пружності, розмірів, ваги використовується в спорті, педагогіці і медицині.

М'ячі великого діаметру - фітболи - з'явилися порівняно недавно. З лікувальною метою вони стали використовуватися з середини 50-х років. У 1955 році лікар-фізіотерапевт Сюзан Кляйн-Фогельбах в Базелі (Швейцарія), застосувала фітбол на заняттях із хворими на дитячий церебральний параліч. У 1980 році була опублікована її робота "Гімнастика з м'ячами для функціональної кінетики”.

З 1989 року американський лікар-фізіотерапевт Джоан Познер-Майер стала використовувати фітболи для відновлення хворих після травм опорно-рухового апарату.

У різних країнах оздоровчі програми з використання гімнастичних м'ячів великого діаметру відрізняються не тільки назвами, але і методиками.

Fit-ball охоплює всі можливі аспекти використання м'ячів відповідно до прийнятої у всьому світі системи оздоровчих тренувань.

Перший міжнародний семінар, присвячений  фітбол-тренуванням відбувся в Італії у січні 1996 року, на ньому було представлено 9 країн. Влітку 1996 року в Італії проводилася 1 Міжнародна конференція, присвячена проблемам організації фітбол-тренувань, в якій взяло участь 13 держав Європи й Азії. На конференції була затверджена міжнародна програма "Fitball - International”, згідно з якою країни-учасниці організовують сумісні міжнародні семінари, кемпи, обмінюються досвідом.

Весною 1998 років в Німеччині в м. Ессен відбулась 2-а Міжнародна конференція з проблеми фітбол-тренувань за участю більше, ніж 30 країн Європи, Північної і Південної Америки, Азії й Австралії.

Великі гімнастичні м'ячі виготовляються із спеціального високоміцного матеріалу - ледрапластика. Цей матеріал використовується з 1963 року.

Аквеліно Косані, власник невеликого сімейного підприємства на півночі Італії з виробництва іграшок із гуми впровадив у виробництво нову технологію виготовлення міцних м'ячів великого діаметру. Впродовж подальших 30 років продукція фірми "Ьес1гар1а8йс” поповнилася такими виробами, як фізіо-роллі (два з'єднаних  між собою м'яча, які утворюють  стійкий овальний ролл), м'ячі-стільці (м'ячі з чотирма невеликими ніжками) , м'ячі з ручками для стрибків, м'ячі з маркою "Fit-ball”.

У технології виготовлення м'ячів враховано такі особливості, як оптимальна пружність і еластичність матеріалу, а також його  аромат, що входить до складу полівінілхлориду - матеріалу, з якого виготовляється м'яч.

Навіть у разі механічного пошкодження фітболу при сидінні на ньому людині вагою більше 150 кг, м'яч поволі здуватиметься, що зводить практично нанівець всі проблеми, пов'язані з технікою безпеки.

Поза сумнівом, що фітболи найближчим часом розповсюдяться  і використовуватимуться в спорті, педагогіці і медицині.

Фізіологічні дії фітболу  на організм дошкільників

Рухова активність є могутнім біологічним стимулятором життєвих функцій організму, що росте.

Потреба в рухах складає одну з основних фізіологічних особливостей дитячого організму, його нормального формування і розвитку.

Рухи в будь-якій формі, адекватні фізіологічним можливостям дітей, завжди виступають як оздоровчий чинник - цим можна пояснити високу ефективність найрізноманітніших методик і форм проведення занять, коли їх основою є принцип загальної дії на організм в поєднанні зі спеціальними фізичними вправами.

Фізичні вправи створюють нові умовно-рефлекторні зв'язки, які швидко утворюються завдяки великій пластичності вищої нервової діяльності й інтенсивності відновних процесів в дитячому віці. Істотною стороною дії фізичних вправ є підвищення емоційного тонусу. Під час занять з фізичного виховання у дитини підвищується настрій, з'являється відчуття радості, задоволення. На позитивному емоційному фоні швидше відбувається вироблення нових умовних рефлексів. Фізичні вправи, при правильному психолого-педагогічному підході до дітей, є могутнім оптимізуючим чинником.

Однією з форм занять з фізичного виховання дошкільників є фітбол-гімнастика.

Фітбол-гімнастика проводиться на великих різноколірних м'ячах, що витримують вагу до 300 кг. При цьому м'яч може використовуватися як тренажер, який має вагу близько 1 кг.

Фітболи використовуються різного розміру, залежно від віку і зросту, наприклад, для дітей 3-5 років діаметр м'яча повинен бути 45 см, від 6 до 10 років - 55 см, для дітей, які мають зріст від 150 до 165 см діаметр м'яча дорівнює 65 см і для дітей і дорослих, які мають зріст від 170 до 190 см діаметр м'яча повинен бути 75 см.

М'яч підібраний правильно, якщо при посадці на ньому кут між стегном і гомілкою рівний або трохи більший за 90°. Гострий кут в колінних суглобах створює додаткове навантаження на зв'язки колінного суглоба, особливо під час виконанні вправ із вихідного положення "сидячи на м'ячі”.

М'яч може бути  накочений до максимально пружного стану і тоді він використовується в спортивних тренуваннях при заняттях фітбол-аеробікою. З профілактичною і лікувальною метою, а також для занять із дітьми дошкільного віку м'яч повинен бути менш жорстким і пружним. Для накачування м'яча можна користуватися велосипедним, ножним або автомобільним насосом.

Фітбол має певні властивості, які застосовуються для оздоровчих, виховних і освітніх цілей. Це і форма, і колір, і запах, і його особлива пружність.

Фітбол має форму кулі. Куля - ідеальна космічна форма, найдосконаліша геометрична фігура, що не має ні початку, ні кінця. Ніяке тіло іншої форми не має більшої поверхні зіткнення з долонею, це зіткнення дає повноту відчуття форми. Куля посилає оптимальну інформацію всім аналізаторам. Спільна робота рухового, вестибулярного, зорового і тактильного аналізаторів, які включаються при виконанні вправ на м'ячі, підсилює ефект від занять. Окрім зазначених аналізаторів, включається і нюх, оскільки фітболи мають ванільний цукерковий запах і діти із задоволенням займаються на таких м'ячах.

М'ячі можуть бути не тільки різного розміру, але і різного кольору. Різні кольори по різному впливають на психічний стан і фізіологічні функції людини.

Теплі кольори (червоний, оранжевий) роблять ерготропний вплив, підвищують активність симпатичного відділу вегетативної нервової системи, підсилюють збудження центральної нервової системи. Це, у свою чергу, приводить до збільшення частоти серцевих скорочень, підвищення артеріального тиску, частоти дихання.

Холодні кольори (синій, фіолетовий) надають трофотропний ефект, тобто заспокоюють, підвищують активність парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, у зв'язку з чим знижується частота дихання, серцебиття, падає артеріальний тиск, погіршується швидкісно-силові якості.

Жовтий і зелений колір сприяють прояву витривалості.

За допомогою кольорів можна регулювати психоемоційний стан людини. Неабиякою є сигнальна роль кольору в попередженні травматизму. Пріоритет в розробці системи "кольорів безпеки” належить Ф. Біррену. Так, чорне і коричневе забарвлення снарядів (наприклад, медикоболів) створює враження, що вони важчі, ніж ті предмети, які забарвлені в білий і жовтий кольори.

Теплі кольори підсилюють сприйняття високої температури навколишнього повітря, холодні кольори "зменшують”  температуру.

За допомогою колірної гамми можна лікувати різні захворювання (кольоротерапія).

Червоний колір - має тепловий, стимулюючий і тонізуючий ефект. Він має максимальну довжину хвилі, оку його легко розрізнити, - тому перші іграшки у малюка переважно повинні бути червоного кольору. Червоний колір стимулює імунітет, активізує діяльність залоз внутрішньої секреції, усуває застійні явища в системі кровообігу. Червоний колір використовують при лікуванні гіпотонії, анемії,  скарлатини тощо. Він зміцнює пам'ять, зір, додає бадьорість і енергію, покращує колір шкіри, але при передозуванні можливий кон'юнктивіт.

Оранжевий -  молодить, регенерує нервову і м'язову тканини, покращує травлення. Оранжевий колір використовується при ослабленні серцевої діяльності,  патології легенів,  лікуванні епілепсії.

Жовтий - має жовчогінний і послаблюючий ефект, стимулює шлункову секрецію, покращує апетит, лікує безсоння, стимулює зір. Жовтий колір використовується при атонії кишечнику, при шкірних захворюваннях, але його передозування може призвести до надмірного вироблення жовчі.

Зелений - нормалізує серцеву діяльність і центральну нервову систему, стабілізує артеріальний тиск, розслабляє, знімає напругу, лікує захворювання хребта, порушення обміну речовин, мігрень. Проте тривала дія зеленого кольору сприяє утворенню каміння в жовчному міхурі.

Голубий - нормалізує серцеву діяльність і артеріальний тиск, знижує апетит, лікує захворювання гортані і голосових зв'язок, спазм акомодації, короткозорість, ревматизм.

Синій - має антисептичну, бактерицидну і антиканцерогенну дію, використовується в лікуванні тиреотоксикозу, захворювань нирок і сечового міхура, психічних захворювань (істерії, шизофренія).

Фіолетовий - характеризується  седативною дією на центральну нервову систему, стимулює   щитовидні залози. Фіолетовий колір використовується для лікування бронхіальної астми, бронхіту, глухоти, лор-захворювань. Він полегшує перебіг всіх простудних захворювань, але при передозуванні можливе пригноблення нервової системи.

Макс Люшер навіть темперамент людини "офарбував” в певні кольори. Так, наприклад, для холерика більш характерний червоний колір, для сангвініка - жовтий, для флегматика - зелений, а меланхоліка - синій.

Окрім колірного впливу на організм фітболи володіють ще вібраційною дією.

Вібрація впливає на чутливі рухові секреторні нерви і центральну нервову систему. Легкий струс (безперервна вібрація) діє на нервову систему заспокійливо, а інтенсивне (переривиста вібрація) збудливо. У процесі занять на м'ячі з дітьми дошкільного віку  використовується переважно легка вібрація в спокійному темпі (сидячи, не відриваючи сідниць від м'яча) в той час, як у фітбол-аеробіці використовується ударна вібрація в швидкому темпі. Гімнастичні вібраційні вправи із вихідного положення "сидячи на м'ячі”, називаються баунсі.

Вібрація має знеболюючу дію, активізує регенеративні процеси, тому застосовується при реабілітації після різних травм і захворювань опорно-рухового апарату Вібрація сприяє кращому відтоку лімфи і венозної крові, збільшує скоротливу здатність м'язів. Вібрація надає стимулюючу дію  функції кори надниркових, підсилює перистальтику кишечника, функцію шлунку, печінки, нирок, покращує кранио-сакральну діяльність хребта. Вібрація разом із рухом підсилює імпульсацію з пропріорецепторів, порушуючи рухову зону кори головного мозку і рефлекторно по моторно-вісцелярних зв'язках покращує трофіку вегетативних органів. Поліпшується функція серцево-судинної системи, зовнішнього дихання, підвищується обмін речовин, інтенсивність процесів травлення, підвищуються захисні властивості й опірність організму в цілому. Під впливом вправ більш швидкими стають процеси регенерації в тканинах, поліпшується скоротність м'язових волокон і еластичність м'язів і зв'язок.

Вібрація у вихідному положенні "сидячи на м'ячі”, за своєю фізіологічною дією схожа з райттерапією (reit, нім.- верхова їзда) або гіпнотерапією (hippos, гр. - кінь). Про позитивний вплив на здоров'я верхової їзди писав ще Гіппократ. Райттерапія широко застосовується в Англії, Німеччині, Австрії, Швейцарії, Франції, Польщі, Грузії тощо. Верхова їзда використовується як один із методів лікування таких захворювань як остеохондроз, сколіоз, захворювання шлунково-кишкового тракту, пов'язані з порушенням кінетики, наслідками поліомієліту і дитячого церебрального паралічу, ішемічної хвороба серця, ожиріння, простатиту, неврастенії, астено-невротичного синдрому тощо.

Верхова їзда - складно-координаційний рух, особливістю якого є те, що м'язова діяльність відбувається в умовах рухомої опори і для збереження рівноваги необхідне поєднання центрів тяжкості вершника і коня. Те ж відбувається при виконанні вправ на фітболах - щоб зберегти стійке положення, центр тяжкості займається повинен співпадати з центром м'яча.

Лікувальний ефект обумовлений біомеханічними чинниками - це перш за все дія коливань м'яча на хребет, міжхребцеві диски, суглоби і оточуючі їх тканини.

При оптимальному, наростаючому і систематичному навантаженні створюється сильний м'язовий корсет навколо хребта, поліпшується крово- і лімфообіг, ліквородинаміка, обмін речовин в міжхребцевих дисках. Нормалізація стану хребта, у свою чергу, приводить до поліпшення функції внутрішніх органів, оскільки кожен хребець взаємозв'язаний з певним органом.

 Виконання похитувань, сидячи на м'ячі, сприяє створенню  ефекту краніосакральної дії, оскільки за законами прикладної кинезіології, впливаючи на крижі, ми, тим самим, робимо вплив і на череп. Тобто, при посадці на фітболе найбільший контакт з м'ячем мають сідничні горби і крижі, через крижі хвилі від коливань м'яча передаються по всьому хребту до черепа, позитивно впливаючи на нього.

Окрім всіх зазначених властивостей фітболів, незаперечним є величезний емоційний вплив м'ячів на організм.

Все це дозволяє широко впроваджувати фітбол-гімнастику як з метою профілактики, так і оздоровлення.

Використання фітболу при статичних деформаціях опорно-рухового апарату.

До статичних деформацій опорно-рухового апарату належать порушення постави у фронтальній і сагітальній площинах, подовжня і поперечна плоскостопість і сколіоз.

Основними завданнями корекції статичних деформацій хребта і стоп є: виховання навику правильної постави і правильної установки стоп, а також створення м'язового корсета.

Правильна посадка на фітболі передбачає оптимальне взаєморозташування всіх частин тіла. При цьому відбувається найекономніша робота постуральних м'язів щодо утримання пози в правильному статичному положенні. Посадка на м'ячі вважається правильною, якщо кут між тулубом і стегном, стегном і гомілкою, гомілкою і стопою дорівнює 90°, голова підведена, спина випрямлена, руки фіксують м'яч долонями ззаду, ноги на ширині плечей, стопи паралельні одна одній. Таке положення на м'ячі сприяє стійкості і симетричності, - головним умовам збереження правильної постави.

"Криво” сидіти на м'ячі неможливо, оскільки втрачається рівновага і баланс, що неминуче призводить до падіння, оскільки, як мовилося вище, для збереження стійкості необхідний збіг центру тяжкості тіла і м'яча. Тому одна лише правильна посадка на фітболі сприяє формуванню  навички правильної постави. Недаремно в Скандинавії, яка відома своєю винахідливістю в меблевому дизайні, деякі ділові установи і школи обладнані фітболамі замість стільців.

Правильна посадка на м'ячі, крім того, вирівнює "косе” положення тазу, що є вкрай важливим для корекції сколіозних відхилень в грудо-поперековому відділі хребта. Як відомо, близько 23% дітей мають різну величину нижніх кінцівок, а це, у свою чергу, призводить до перекосу тазу і деформації хребта. Необхідна корекція хребта, тазу і нижніх кінцівок для збереження біомеханічно правильного взаєморозташування і функціонування різних ланок тіла в статиці і динаміці. Як правило, ортопеди призначають для вирівнювання нижніх кінцівок косок у взуття під укорочену ногу, а для вирівнювання хребта і таза-подушечку під сідницю. Проте фітбол за рахунок своїх пружних властивостей нерівномірно занурює в м'яч сідничні горби, вирівнюючи таз і хребет без жодних додаткових пристосувань.

Вправи на фітболі можуть виконуватися з різних вихідних положень. Вправи з вихідного положення "сидячи на м'ячі” тренують м'язи тазового дна, робота яких важлива при патології сечостатевої системи (особливо  енурезів, опущення нирок, матки тощо). Виконання вправ лежачи на м'ячі набагато важче, ніж на напівжорсткій опорі, оскільки вправи виконуються в постійному балансуванні і при цьому працюють найдрібніші і глибші м'язи, необхідні для утримання тулуба в симетричному положенні. У зв'язку з цим вправи, які виконуються лежачи на м'ячі на спині і лежачи на м'ячі на животі сприяють створенню м'язового корсета, зміцнюючи м'язи спини і черевного преса.

Фітболи дозволяють індивідуалізувати лікувально-виховний процес (заняття), конкретно коригувати наявні порушення постави у фронтальній або сагітальній площинах.

Сутула спина - збільшений грудний кіфоз у верхній частині грудного відділу хребта при одночасному компенсаторному згладжуванні поперекового лордоза, плечі зведені вперед, голова опущена.

Кругла спина - збільшений грудний кіфоз упродовж грудного відділу хребта, згладжений поперековий лордоз.

Кругло-увігнута спина - збільшений як грудний кіфоз, так і поперековий лордоз, кут нахилу тазу збільшений, голова, шия, плечі нахилені вперед, живіт виступає.

Плоска спина - згладжений грудний кіфоз, шийний і поперековий лордози, тобто всі фізіологічні вигини, зменшений кут нахилу тазу, спина дитини справляє враження дошки, але при цьому часто спостерігаються "крилоподібні” лопатки завдяки слабкості м'язів спини, особливо нижніх стабілізаторів лопаток, а також часто утворюються викривлення у зв'язку з поганою опірністю хребта.

Плоско-вгнута спина - при згладженому грудному кіфозі збільшений поперековий лордоз, кут нахилу тазу також збільшений, грудна клітка вузька, м'язи живота ослаблені.

Фітболи дозволяють коригувати всі описані типи порушень постави без використання спеціальних валів і пристосувань під області кіфозів. Так, наприклад, при сутулій і круглій спині необхідно виконувати вправи лежачи на м'ячі на спині, а при плоско-вгнутій і кругло-увігнутій - лежачи на м'ячі на животі. Природна плавна опуклість м'яча замінює вали, коригуючи наявні деформації хребта.

При порушеннях постави змінюється послідовність включення в роботу м'язів: агоністів, антагоністів, синергистів, нейтралізаторів і стабілізаторів, що приводить в свою чергу до неоптимального рухового стереотипу. Грамотно дібрані вправи на фітболах, які дозволяють зміцнити ослаблені м'язи, а спазміровані розслабити, допоможуть запобігти м'язового дисбалансу, сформувати правильну поставу і створити  сильний м'язовий корсет.

Разом із коригувальними заняттями при порушеннях постави важливо дотримувати також правильного статико-динамічного режиму.

Статико-динамічний режим охоплює:

Правильно організований сон дитини. Ліжко повинно бути рівним, напівжорстким, усталеним, з невисокою подушкою. Діти не повинні спати на м'якому матраці. Післяобідній сон в дошкільному закладі або вдома  необхідний для того, щоб дати відпочинок м'язам спини і звільнити від навантаження хребет.

Місце для занять, меблі повинні відповідати зросту і віку, освітлення повинне бути достатнім і розсіяним. Основні вимоги до меблів:

- висота повинна бути такою, щоб відстань від очей  дитини, яка сидить, до поверхні столу була близько 30 см (якщо поставити руку на лікоть, то середній палець руки повинен доходити до кута ока);

- висота стільця повинна бути такою, щоб в тазостегновому, колінному
і гомілковостопному суглобах утворився кут 90°;

- необхідно мати опору для спини і стоп, щоб не викликати додатково м'язової напруги при тривалих заняттях в статичному положенні, передпліччя повинні вільно лежати на столі;

- сидіти на стільці потрібно глибоко, спираючись попереково-крижовою частиною об спинку стільця, рівно тримати тулуб і голову, лише небагато нахиляючи їх вперед, спиратися на обидві половини тазу при сидінні;

- між тулубом і краєм столу повинен залишатися вільний простір в 3-4 см (груди і живіт не здавлені).

Необхідно навчити дитину правильної робочої пози, основна вимога при цьому - максимальна стійкість для тулуба, рук і ніг, а також симетричність їх розташування.

Батьки і педагоги повинні боротися з неправильними  позами дитини при сидінні, - коли вона сидить з "косим” положенням плечового і тазового поясу, коли ліва рука звішена зі столу, коли одна нога підкладена під сідницю, коли дитина стоїть з опорою на одну ногу, зігнувши іншу в коліні тощо.

При сколіозі  заняття на фітболах використовуються обмежено й обережно. Прогресування сколіозу будь-якого ступеня є протипоказанням до вправ на м'ячах, унаслідок підвищеної рухливості хребта при виконанні вправ.

При стабільних формах сколіозу I ступеня можна застосовувати фіт-боли. Проте слід уникати обертань, скручувань, підстрибувань і асиметричних вправ на м'ячах.

Для профілактики і корекції плоскостопості у дітей фітболи практично не використовуються. Застосовуються маленькі циліндрові і круглі м'ячі різного діаметру з "шпильками”, зручні для прокатування їх у області зведених стоп. Крім того, використовується ходьба по "змійці” - ребристій поролоновій доріжці і ходьба по контактному килимку, а також традиційні засоби корекції плоскостопості (гімнастичні палиці, доріжки слідів, спеціальні тренажери тощо).

Використання нового спеціального гімнастичного устаткування - фітболов для  опорно-рухового апарату у дітей має не тільки специфічну дію, але і загальний оздоровчий вплив, сприяє гармонійному розвитку дитини, удосконалюючи її рухові вміння і фізичні якості, а також виховуючи свідоме ставлення до здорового способу життя.

Методичні рекомендації до занять фитбол-гімнастикою з дітьми дошкільного віку.

Фізичні вправи, як найважливіший засіб фізичного виховання, повинні використовуватися в найрізноманітніших формах організації дітей. Різні форми проведення занять з введенням нових сучасних методик із використанням нового устаткування, під музику, з індивідуальним підходом - найважливіша умова корегувальної роботи з дітьми дошкільного віку.

Загальні методичні вимоги до занять із фізичного виховання.

1. На заняттях слід уникати методичних шаблонів, необхідно урізноманітнити зміст і методику проведення занять.

2. Ставити і вирішувати конкретні цілі і завдання, що мають і загальну, і специфічну дію на організм дитини.

3. Дотримуватися структури заняття.  У вступній частині необхідно створити позитивний емоційний фон, функціонально підготувати організм до майбутньої роботи, сприяти вихованню правильної постави. В основній частині заняття вирішуються завдання розвитку рухових навичок і вмінь, формування фізичних якостей, корекції наявних деформацій опорно-рухового апарату, виховання волі, рішучості, дисциплінованості, активності тощо. У завершальній частині заняття необхідно забезпечити поступове зниження функціональної активності організму, підготуватися до переходу на іншу діяльність.

5.Раціонально регулювати навантаження у процесі занятті. Дозування обсягу й інтенсивності фізичних вправ досягається певним числом повторень, темпом виконання, зміною площі опори, використанням довгих і коротких важелів, зміною способів виконання вправ, зміною часу навантаження і відпочинку, застосуванням різних предметів і снарядів, використанням музики, слова, наочних засобів впливу на дітей тощо.

6.Правильно і своєчасно використовувати страховку і допомогу для профілактики травматизму, яка досягається  ретельним дозуванням фізичних вправ, дисциплінованістю дітей, забезпеченням необхідних санітарно-гігієнічних умов.  Окрім того, необхідна попередня перевірка інвентарю, безпечне розміщення дітей при виконанні вправ.

7.Враховувати індивідуальні особливості дитини і створювати оптимальні умови для розвитку її організму. Жоден метод навчання і виховання не може дати належних результатів, якщо він застосовується без індивідуального підходу.

Заняття з використанням фітболів допомагають вирішувати комплексні завдання  оздоровчого, виховного й освітнього характеру.

Організовуючи заняття з великими гімнастичними м'ячами, доцільно вирішувати такі завдання:

1.Ознайомити дітей з різними видами надувних м'ячів.

2.Навчити правильно сидіти на м'ячах.

3.Навчити погойдуватися і підстрибувати на м'ячах.

4.Навчити виконувати вправи з різних початкових положень - сидячи на м'ячі; лежачи на м'ячі на спині; лежачи на м'ячі на грудях; лежачи на спині на підлозі, ноги на м'ячі тощо.

5.Зміцнювати  м'язи, що підтримують правильну поставу.

6.Формувати навичку правильної постави.

7.Тренувати здатність утримувати рівновагу, розвивати дрібну моторику, пропріоцептивну чутливість.

8.Навчити виконувати вправи в парі з однолітками, танцювальні вправи на м'ячах.

9.Підтримувати інтерес до вправ і ігор з м'ячами, вчити дітей  оцінювати свої рухи і помилки інших.

10.Спонукати дітей до прояву самостійності, творчості, ініціативи, активності, формувати звичку до здорового способу життя.

Вирішуючи зазначені завдання на заняттях фітбол-гімнастикою необхідно дотримуватися таких методичних рекомендацій:

• Добирати м'яч кожній дитині треба  так, щоб при посадці на м'ячі між тулубом і стегном, стегном і гомілкою, гомілкою і стопою був кут 90°. Правильна посадка передбачає також підведену голову, опущені і розведені плечі (для цього руки підтримують м'яч позаду сідниць), рівне положення хребта, підтягнутий живіт. Для більшої стійкості ноги в опорі стоп на підлозі розташовані на ширині плечей.

•Перед заняттям з м'ячем слід переконатися, що поруч відсутні  гострі предмети, які можуть пошкодити м'яч.

•Вдягати зручний одяг, що не заважає рухам і неслизьке взуття.

•Починати з простих і полегшених вправ, початкових положень,  поступово переходячи до складніших із метою створення м'язового корсету.

•Жодна вправа не повинна заподіювати біль або доставляти дискомфорт.

•Уникати швидких і різких рухів, скручувань в шийному і поперековому відділах хребта, інтенсивної напруги м'язів шиї і спини. Різкі повороти, скручування, навантаження по осі ушкоджують міжхребцеві диски, що виконують роль буферів. Надмірні рухи в шийному і поперековому відділах хребта збільшують нестабільність сегментів хребта. Інтенсивна напруга м'язів шиї викликає порушення вертебро-базіллярного кровообігу.

•При виконанні вправ лежачи на м'ячі не затримувати дихання. Не зловживати статичними вправами з вихідного положення "лежачи на животі” на м'ячі, оскільки тривале здавлення діафрагми  утрудняє дихання.

•При виконанні на м'ячі вправи із вихідного положення "лежачи на животі” і "лежачи на спині” голова і хребет повинні складати одну пряму лінію. Не припускається закидання голови вперед-назад, що пов'язане з проблемою нестабільності шийного відділу хребта, яка найчастіше зустрічається у дітей. З цієї ж причини не можна "захоплюватися” стрибками на м'ячах.

•При виконанні вправ м'яч не повинен рухатися. При виконанні вправ на м'ячі на животі з упором руками на підлозі долоні повинні бути паралельні і розташовуватися на рівні плечових суглобів.

•Фізичне навантаження за часом повинне строго дозуватися згідно з віком, оскільки діти-дошкільники швидко втомлюються.

•Слід стежити за технікою виконання вправ, прийомів  страховки і вчити дітей самострахування на заняттях із м'ячами.

•Вправи на м'ячах повинні використовуватися у роботі з дітьми  дошкільного віку з метою їхнього самопізнання, уточнення уявлень про схему власного тіла.

•Вправи на фітболах можуть проводитися впродовж цілого заняття, але з дітьми дошкільного віку доцільно застосовувати вправи на м'ячах як фрагмент заняття. Так, наприклад, в основній частині дати комплекс загальнорозвиваючих вправ, в завершальній частині - вправи з м'ячем. В цілому, використовування фітболу не повинне перевищувати 40-50% загальної тривалості заняття, адже досить важливо дати можливість дітям не тільки вправлятися на м'ячах, але і ходити, бігати, стрибати, лазити, метати, танцювати тощо.

•На кожному занятті необхідно прагнути до створення позитивного емоційного фону, бадьорого, радісного настрою. У зв'язку з цим одним із ефективних засобів є музичний супровід. Крім того, важлива естетика виконання вправ.

•Пружні властивості м'яча і вага 1 кг дозволяють  використовувати їх  для розвитку сили у дітей.

•Заняття з використанням фітболів бажано проводити 2 рази на тиждень. Тривалість занять для дітей 3-5 років - 15-20 хвилин, для дітей 6-7 років - 25-30 хвилин.

•Кожну вправу слід повторювати 3-4 рази, поступово збільшуючи до 6 - 7 повторень. Діти повинні  виконувати вправи послідовно, з чергуванням навантаження на різні групи м'язів в різних початкових положеннях. В основній частині заняття 5 хвилин доцільно використовувати для індивідуального виконання спеціальних коригувальних вправ. Наприкінці занять дати ігри і вправи для відновлення дихання і розслаблення.

•Вправи з використанням фітболів із метою формування комунікативних умінь у дітей можуть виконуватися в парних загальнорозвивальних  вправах, рухливих іграх, командних змаганнях.

•Для поступового правильного освоєння вправ із використанням фітболів рекомендується організувати навчання дітей по етапах, тобто від простих вправ і полегшених вихідних положень на 1 -2 етапах до складно-координаційних завдань на 3 - 4 етапах навчання.

Етапи навчання дошкільників техніки  вправ із використанням фітболів.

1этап. Завдання етапу:

1.       Дати дітям уявлення  про форму, фізичні властивості м'яча.

Засоби:

•різні прокатування м'яча по підлозі, по лавці, між орієнтирами, "змійкою”, навколо орієнтирів;

•відбиття м'яча двома руками на місці, в поєднанні з різними
видами ходьби;

•передача м'яча один одному, кидки м'яча;

•ігри з м'ячем: "Наздожени м'яч”, "Влуч м'ячем у ціль”, "Докоти м'яч” (варіанти: штовхай долонями, штовхай розгорненою ступнею).

2.       Учити правильній посадці на м'ячі.

Засоби:

•сидячи на м'ячі у твердої опори, перевірити правильність постановки стоп (стопи повинні бути притиснуті до підлоги і паралелі одна одній),

•сидячи на м'ячі, в повільному темпі виконувати вправи для плечового поясу, наприклад:

а)  повороти голови вправо-вліво;

б)  почергове підняття рук уперед-угору- вбік;

в)  підняття й опускання плечей;

г)  ковзання руками по поверхні м'яча;

д)  згинання руки до плечей, стиснувши кисті в кулаки, руки в сторони,

е)  оббігання навколо м'яча, притримуючи його рукою.

3.  Учити базових положень під час виконання вправ у парах.

1 вправа. Вправа виконується з положення стоячи лицем до м'яча:

1-2 сіли, перевірили положення; 3-4 встали, руки в сторони.

Гра: за сигналом усі розбіглися врозсип і бігають між м'ячами, за іншим сигналом підбігли до своїх м'ячів і сіли. Це положення можна приймати парами  біля одного м'яча, обличчям один до одного.

2 вправа.   В.п. -  упор стоячи на колінах обличчям до м'яча, руки на м'ячі.

1- присіли на п'яти, м'яч притиснули до колін; 2- в.п.

3 вправа. Лежачи на спині на полу, прямі ноги на м'ячі, опора на п'яти.
Похитування м'яча ногами вправо-вліво, руки вздовж тулуба. Цю вправу   можна робити парами з одним м'ячем.

4вправа. Лежачи на спині на підлозі, ноги прямі на м'ячі, підвести таз від
підлоги. Так само можна виконувати одночасно парами.

5вправа Лежачи на спині на полу, ступні ніг на м'ячі. Маленькі кроки по
поверхні м'яча вперед-назад.

6 вправа. Переходи з положення упор сидячи, м'яч на прямих ногах. Прокотивши м'яч до грудей, лягти на спину. Аналогічним способом повернутися  у вихідне положення.

7 вправа. Лежачи на спині на підлозі, ногами обхватити м'яч. Зігнути коліна і стиснути м'яч. Можна виконувати по черзі удвох. Те ж в положенні сидячи.

8 вправа. Лежачи на спині на підлозі, ноги, зігнуті в колінах, лежать на м'ячі. Руки за головою. Підйом верхньої частини тулуба до колін. Можна виконувати одночасно удвох.

9 вправа. Лежачи на спині на підлозі, прямі ноги разом, руки витягнуті
за головою, м'яч в руках. Передача м'яча з рук в ноги і, навпаки.

10 вправа. Стоячи на колінах на підлозі обличчям до м'яча, розгинаючи ноги, зробити перекочування в положення на живіт на м'ячі. Ноги і руки упираються в підлогу. Цю вправу краще починати з м'яча, діаметр якого на один розмір менше за потрібний.

11 вправа. Лежачи на спині на підлозі, ноги, зігнуті в колінах, на м'ячі. Напружуючи  м'язи ніг, притиснути м'яч до сідниць.

4. Організаційно-методичні рекомендації.

Структура заняття на цьому етапі включає традиційну розминку з різними видами ходьби, бігу, вправами для рук, тулуба, ніг, комплекси ритмічної гімнастики, 5-6 вправ з м'ячем, ігрові вправи у вигляді естафет, вправи на розтягання і розслаблення м'язів без м'яча.

Розміщення дітей згідно з вимогами техніки безпеки повинне бути на відстані 1 - 1,5 м один від одного і від різних виступаючих предметів в залі.

Виконання вправ відбувається в індивідуальному темпі і дозуванні.

ІІ етап. Завдання етапу.

1. Учити зберігати правильну поставу при виконанні вправ на м'ячі для рук і ніг в поєднанні з коливальними похитуваннями на м'ячі.

Засоби:

-  Самостійне похитування на м'ячі з випробуванням установки: п'яти тиснуть на підлогу, спина пряма і через потилицю, хребет і м'яч як би проходить "стрижень".

- У середньому темпі виконувати освоєні рухи руками в сторони - вгору - вперед - вниз. Виконувати прямими руками кругове обертання  в ліктьових і плечових суглобах. Подібні рухи на м'ячі повинні викликати мимовільне похитування на м'ячі.

- Сидячи на м'ячі виконати:

- ходьбу на місці, не відриваючи носки,

- ходьбу, високо піднімаючи коліна;

- приставний крок убік.

2. Учити зберігати правильну поставу, сидячи на м'ячі при зменшеній площині  опори.

Засоби:

- почергове виставляння ноги на п'яту вперед убік, руки на м'ячі;

- аналогічне виставляння ноги вперед убік на носок;

- та ж вправа з різними положеннями рук: одна вперед, інша вгору; одна за голову, інша вбік.

3. Ознайомити з вправами в балансі з різними положеннями на м'ячі.

Засоби:

- нахили вперед, ноги нарізно;

- нахили вперед до виставленої ноги вперед з різними положеннями рук;

- нахили в сторони: сидячи на м'ячі, ноги стоять на полу, руки на
поясі, руки за головою, руки в сторони;

- нахили в сторони до виставленої убік ноги з різними
положеннями рук;

- зберегти правильну поставу й утримати рівновагу в положенні: руки в сторони, одна нога вперед; підняти руки зігнуті в ліктях, угору, виконати кругові рухи руками.

1 вправа. У повільному темпі сидячи на м'ячі зробити декілька кроків вперед і лягти спиною на м'яч, зберігаючи прямий кут між гомілкою і стегном, п'яти повинні бути на підлозі, руки притримують м'яч збоку, дивитися слід вперед. Переступаючи ногами, повернутися в початкове положення.

2 вправа. З положення лежачи на м'ячі, руки в упорі на підлозі зробити декілька кроків руками вперед і назад. Потилиця - шия - спина повинні бути на одній прямій.

3 вправа. Лежачи на животі на м'ячі, ноги напівзігнуті в "стартовому” положенні на підлозі, зігнути руки в ліктях, долонями вниз. Голову не піднімати.

4 вправа. Лежачи на животі на м'ячі, руки на підлозі, ноги в "стартовому” положенні, по черзі піднімати ноги до горизонталі, руки повинні бути напівзігнуті, плече - над кистю.

5 вправа. У тому ж початковому положенні піднімати по черзі ноги, згинаючи в колінах.

6 вправа. Лежачи на спині на полу, прямі ноги на м'ячі, виконувати по черзі махи прямою ногою вгору.

7 вправа. Лежачи на спині на полу, руки вздовж тулуба, ноги стопами спираються на м'яч, почергові махи зігнутою ногою.

Виконання двох останніх вправ з початкового положення руки за голову.

3.Учити виконувати вправи в розслабленні м'язів на м'ячі.

Засоби:

- сидячи на підлозі із зігнутими ногами боком до м'яча, спертися ліктем на м'яч, притримуючи руками, розслабити м'язи шиї, спини, покласти голову на м'яч і в такому положенні покачатися;

- сидячи на підлозі спиною до м'яча, притримуючи його ззаду руками, розслабити  м'язи шиї і спини, покласти голову на м'яч і погойдуватися вліво-вправо.

5. Організаційно-методичні рекомендації.

При виконанні вправ в поєднанні з коливальним похитуванням на м'ячі необхідно контролювати постійний контакт з поверхнею м'яча!

Структура заняття зберігається, але збільшується об'єм вправ на м'ячі. Так само можна використовувати музично-ритмічні композиції з різними нескладними перестроюваннями.

III етап. Завдання етапу.

1. Учити виконувати комплекс загальнорозвивальних вправ із використанням м'яча загалом для всієї групи.

Засоби:

-  комплекси загальнорозвивальних вправ згідно з віковими вимогами до дітей .

2. Вивчати вправи стретчинга з використанням м'яча.

Засоби:

- стоячи в упорі на одному коліні, боком до м'яча, інша нога випрямлена і спирається на м'яч, виконувати повільні пружинисті похитування;

- ту ж вправу виконувати, згинаючи руки;

- стоячи на одному коліні, спиною до м'яча, інша - на м'ячі, руки на
підлозі. Виконати декілька пружинистих рухів назад.

Силу розтягання м'язів в попередніх двох вправах можна міняти залежно від розташування точки контакту з м'ячем.

- лежачи спиною на м'ячі, руки в сторони, кут між гомілкою і стегном  90°, точка контакту з м'ячем на середній лінії лопаток;

- сидячи боком до м'яча на підлозі, дальша від м'яча нога зігнута й упирається в підлогу, ближня до м'яча рука лежить на поверхні м'яча. Розгинаючи  опорну ногу, "накотитися” на м'яч, утримуючи рівновагу;

- вихідне положення те ж, при "накаті” на м'яч дальню руку
підняти вгору;

- вихідне положення те ж, виконувати одночасно однойменними рукою і ногою.

IV етап. Завдання етапу.

1. Удосконалювати вправи в балансі.

Засоби:

- з положення в упорі лежачи на животі на м'ячі, згинаючи ноги, прокатати м'яч до грудей;

- те ж, але опора на м'ячі однією ногою;

- обличчям до м'яча, стоячи на колінах, перейти з положення лежачи на животі, руки в упорі, одна нога зігнута;

- аналогічна вправа, але опора на м'яч коліном зігнутої ноги, інша випрямлена вгору;

- лежачи спиною на м'ячі, руки на підлозі, одна нога вгору;

- вихідне положення те ж, ноги вгору;

- лежачи на животі на м'ячі, поворот на спину;

- стоячи правим боком до м'яча, крок правої через м'яч, прокат на м'ячі
і потім приставити ліву, встати лівим боком до м'яча;

- сидячи на м'ячі, ноги разом, невеликий нахил вліво, прокат управо на м'ячі, встати, м'яч зліва. Те ж, прокат вліво на м'ячі;

- лежачи на животі на м'ячі, в упорі на підлозі, повороти в сторони.
Точка контакту з м'ячем поступово віддаляється від опори на підлогу;

- лежачи на животі на м'ячі, згинання і розгинання рук в опорі. Точка контакту з м'ячем поступово віддаляється від опори на руки;

- та ж вправа, але опора на м'яч однією ногою;

- лежачи на спині на полу, ноги на м'ячі, піднімаючи таз від підлоги, згибаючи ноги, підкотити м'яч до сідниць, повернутися у вихідне положення;

- та ж вправа з опорою на м'яч однією ногою.