Гордіїв вузол Південно-Східної Азії. Як країни АТР намагаються протистояти зростанню впливу Китаю.
Питання безпеки відіграють у регіоні не менш важливу роль, ніж торговельні угоди. Можливо, навіть більшу, оскільки до них причетні США.
Підписання п'ятнадцятьма країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону (АТР) угоди про створення найбільшої у світі зони вільної торгівлі (так званого Всебічного регіонального економічного партнерства — ВРЕП) деякі ЗМІ та низка експертів оцінили як своєрідну перемогу Китаю. Справді, свого часу Пекін ініціював перемовини, що завершилися підписанням ВРЕП, як альтернативу аналогічним американським ініціативам. Рішення Дональда Трампа вийти з надзвичайно важливого Транстихоокеанського партнерства полегшило завдання КНР, однак і близько не вирішило проблем та суперечностей, які нагромадилися у Східній і Південно-Східній Азії.
Якщо уважно придивитися і спробувати препарувати економічні та військово-політичні інтереси країн регіону з урахуванням історичних кривд і взаємних претензій, то будь-які аналогії з гордієвим вузлом блякнуть. Можна впевнено стверджувати, що сучасна realpolitik у виконанні Японії, Китаю, Південної Кореї, Австралії, Індонезії, В'єтнаму та інших змусила б Людвіга фон Рохау та Отто фон Бісмарка погодитися на трансфер цієї технології політичного виживання без жодних додаткових умов.