Історія літературозн ...

Оволодіння надбаннями художнього слова минулого й теперішнього – один із шляхів пізнання суспільства й людини в їх історичній еволюції. Світ художньої літератури багатоманітний і складний. Осягнути його покликане літературознавство – наука, що різнобічно вивчає художню літературу, її походження, особливості, суспільні зв’язки, історичний розвиток, структуру й функції, локальні й загальні закономірності та оцінки сучасниками. Літературознавство є системою взаємопов’язаних наукових розділів – методології, теорії, історії літератури й літературної критики. Курс «Історія літературознавчих вчень» – це спроба систематичного викладу найважливіших явищ літературної теорії від античності до сучасності.
Курс має теоретичну та практичну спрямованість. Лекційний курс передбачає ознайомлення з найважливішими темами та проблемами, які формують уявлення про зміст та специфіку літературознавчих вчень і вимагають системного, узагальнюючого підходу. Система практичних занять разом із системою самостійної роботи дає змогу опанувати новий матеріал, закріпити й деталізувати його, або розширити й доповнити матеріал, викладений у лекціях.
Мета курсу «Історія літературознавчих вчень» визначається необхідністю дати чіткі уявлення про становлення й розвиток літературної теорії, зміст її основних понять, їх співвідношення, аналітичний огляд літературознавчих методологій у різні історико-культурні епохи, сприяти поглибленому теоретичному й критичному засвоєнню студентами української та зарубіжної літератур, розвитку вмінь аналізу творів літератури, що вивчаються.
Основні завдання курсу полягають в аналізі основних літературознавчих шкіл, теорій, методів у їх історично-генетичній послідовності, наголошенні їх спадкових і новаторських рис. Особлива увага звертається на ті здобутки літературознавства, які не втратили своєї актуальності й наукової цінності в наш час.
За підсумками вивчення курсу студент повинен знати:
– основні літературознавчі школи, теорії, методи в їх історично-генетичній послідовності;
– наукову спадщину визначних літературознавців від античності до сучасності, їх основні літературно-критичні праці;
– зміст основних теоретичних понять, їх співвідношення;
– основні дискусійні питання літературознавчої науки.
За підсумками вивчення курсу студент повинен вміти:
– аналізувати той чи інший художній твір під заданим кутом зору, використовуючи теоретичні знання, отримані при вивченні курсу;
– інтерпретувати один і той же твір художньої літератури з точки зору різних літературознавчих шкіл, теорій та методів;
– виробити власну думку про наукову, художню, історичну та естетичну цінність твору художньої літератури, не боячись полемізувати з думкою дослідників.
Вивчення курсу передбачає набуття таких компетентностей:
Інтегральна компетентність:
– здатність розв’язувати складні задачі і проблеми в галузі лінгвістики, літературознавства, фольклористики, перекладу в процесі професійної діяльності або навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.
Загальні компетентності:
– здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел;
– уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;
– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
– здатність проведення досліджень на належному рівні;
– здатність генерувати нові ідеї (креативність).
Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:
– здатність осмислювати літературу як полісистему, розуміти еволюційний шлях розвитку вітчизняного і світового літературознавства;
– здатність критично осмислювати історичні надбання та новітні досягнення філологічної науки;
– здатність здійснювати науковий аналіз і структурування літературного матеріалу з урахуванням класичних і новітніх методологічних принципів;
– здатність застосовувати поглиблені знання з української мови та літератури для вирішення професійних завдань;
– здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в галузі української філології;
– здатність ефективно й компетентно брати участь у різних формах наукової комунікації (конференції, круглі столи, дискусії, наукові публікації) в галузі філології.
Вивчення курсу передбачає набуття таких компетентностей:
Інтегральна компетентність:
– здатність розв’язувати складні задачі і проблеми в галузі лінгвістики, літературознавства, фольклористики, перекладу в процесі професійної діяльності або навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог.
Загальні компетентності:
– здатність до пошуку, опрацювання та аналізу інформації з різних джерел;
– уміння виявляти, ставити та вирішувати проблеми;
– здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;
– здатність проведення досліджень на належному рівні;
– здатність генерувати нові ідеї (креативність).
Спеціальні (фахові, предметні) компетентності:
– здатність осмислювати літературу як полісистему, розуміти еволюційний шлях розвитку вітчизняного і світового літературознавства;
– здатність критично осмислювати історичні надбання та новітні досягнення філологічної науки;
– здатність здійснювати науковий аналіз і структурування літературного матеріалу з урахуванням класичних і новітніх методологічних принципів;
– здатність застосовувати поглиблені знання з української мови та літератури для вирішення професійних завдань;
– здатність вільно користуватися спеціальною термінологією в галузі української філології;
– здатність ефективно й компетентно брати участь у різних формах наукової комунікації (конференції, круглі столи, дискусії, наукові публікації) в галузі філології.

Вивчення курсу «Історія літературознавчих вчень» передбачає володіння вміннями та навичками, отриманими студентами при вивченні вступу до літературознавства, історії української та зарубіжної літератур, теорії літератури, історії літературної критики, естетики, історії філософії. Курс є складовою частиною вивчення історії світової літератури, критичної і літературознавчої думки.