Соціальне партнерств ...

Проаналізувавши матеріал, то для мене ці 3 методи, вони = просто звичній взаємодії та зворотнім зв'язком для громади не більше, про захист інтересів та безпеку взагалі не йде мова, це тільки визначення, з досвіду громадської діяльності, то всім все одно на ту громадську експертизу тощо з боку держави, навіть так вони можуть не звітувати, хоча в законодастві це є. А от з приводу реальних варіантів захисту, то тут треба подумати, бо громада тільки наглядає, дивиться, контролює з боку, і може засуджувати, все. Механізмів і ще й реальних ніхто і не буде наводити, бо якщо з'явиться або є, то ДЕРЖАВУ громада просто затопче.

Як на мене,то ці механізми тісно пов’язані один з одним. Звичайно, що є спірні моменти, але при використанні всіх аспектів та роботи в комплексі можуть бути позитивні результати.
Як показує практика країн європи, вони мають у своєму арсеналі різні форми такого контролю. Було б доречно вивчити досвід європейських країн та підготувати з його використанням ряд проектів нормативних актів щодо легітимізації технологій громадського контролю
Можливо, якщо буде взаємодія з усіх сторін тоді будуть результати. Знову виникає питання партнерства, чи захоче допомагати в цьому держава та підтримувати та яку позицію хто буде займати.

У Конституції України чітко задекларовано право громадян брати
участь в управлінні державними справами. Це право громадяни можуть реалізувати безпосередньо, беручи участь у референдумах. Крім того, кожен може обирати та бути обраним до органів державної влади. Теж саме стосується і сфери місцевого самоврядування, участь у якому також гарантується державою. Це передбачає як участь у місцевих референдумах, так і у формуванні (виборах) місцевих рад, інших органів місцевого самоврядування. Реалізація цього права відбувається за належністю громадян до відповідних територіальних громад. Тобто, скажімо, окремий громадян бере участь у виборах депутатів Київської міської ради, якщо він постійно
проживає на території міста Києва, що підтверджується реєстрацією місця постійного проживання. (Громадська експертиза та громадський моніторинг діяльності органів влади - раджу добрий матеріал з цієї теми)
Відповідальність (підзвітність) є ключовою умовою належного урядування. Не лише урядові інституції, а й приватний сектор і організації
громадянського суспільства мають бути відповідальними (підзвітними) громадськості та їх інституалізованим представництвам, і на мою думку, саме цього не вистачає для захисту інтересів громади в рамках розвитку соціального партнерства в Україні.

Сучасна світова практика доводить, що забезпечення належного державного управління неможливе без дотримання принципу публічності як однієї із засадничих умов демократичної правових держави. Реалізація цього принципу передбачає необхідність встановлення та підтримки тісного зв’язку державного управління із суспільством, громадянами, впровадження і гарантування здійсненності ефективного громадського контролю за діяльністю органів влади, налагодження прозорості функціонування органів виконавчої влади, місцевого самоврядування. Кожного дня значна частина українців має справи з органами влади різного рівня з того чи іншого питання: отримання адміністративних послуг, захист своїх прав, просування своїх інтересів тощо. Владні установи мають бути підзвітними перед спільнотою (яку вони обслуговують), а не перед незначною групою місцевих чи інших еліт. В інакшому разі вони ризикують позбутися перспектив і щодо довготривалого сталого економічного зростання, і щодо демократичних перетворень. Останнім часом в Україні йде інституалізація таких інструментів забезпечення підзвітності і прозорості органів влади, як громадська експертиза та громадський моніторинг. З ухваленням Урядом України Порядку сприяння проведенню громадської експертизи органів виконавчої влади (Постанова Кабінету Міністрів України №976 від 5 листопада 2008 року), набранням чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації», а також запровадженням адміністративного судочинства перед громадськістю відкриваються нові можливості у реалізації свого права на громадський контроль за діяльністю органів усіх гілок влади та органів місцевого самоврядування громадської експертизи та громадського моніторингу діяльності органів влади різного рівня стала суттєвою складовою багатьох інститутів громадянського суспільства. На сьогодні вже існує чималий як позитивний, так і не зовсім досвід застосування цих інструментів. Існуюча практика демонструє достатньо широкий спектр проблем в цій сфері. З одного боку, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування проявляють достатньо низьку готовність впроваджувати згадані механізми підзвітності, інколи відверто їх ігнорують, доводячи ситуацію до конфлікту та судових процесів. З іншого боку інститут громадянського суспільства засвідчують неготовність демонструвати належний професіоналізм у проведенні громадської експертизи та громадського моніторингу, дискредитуючи цим самими саму ідею, а також незнання призначення цих інструментів здійснення демократичного контролю за владою.