Актуальні проблеми ф ...

принцип демаркації науки від «метафізики» (як альтернатива принципу верифічаціонізму), згідно з яким універсальне твердження є істинним, якщо жодне одиничне твердження, яке логічно випливає з нього, не є хибним. Запропонований К. Поппером.

(грец. рhаіпотепоп — ге, що з'являється) — в буденній мо¬ві —унікальне явище: у філософії —чуттєві дані, взяті безпосередньо, як са¬мі по собі. Наприклад, для художника яскравий захід сонця є Ф., і він сприй¬має його як самоданість. Для вченого — це явище, за яким приховується певна закономірність, сутність.

(грец. phaiпотепоп — ге. що з'являється) — філософ¬ське вчення про феномен, який постає не чим іншим, як з'явою певної реа¬льності, Її самовияв і саморозкриття. Ф. не розкриває реальності, а засвід¬чує її такою, якою вона є.

(фр. fetiche — амулет) — викривлене відображення в суспі¬льній свідомості певних явищ, за якого речі наділяються не притаманними їм властивостями (фетишизація грошей, золота, символів влади і т. ін.).

теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути все-загальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія вибудовується із сумнівів і обґрунтовувань, доведень, живе у вільних дискусіях, а тому по-справжньому можлива лише в демократичному суспільстві. Філософськими дисципліна¬ми є метафізика, онтологія, гносеологія, філософська антропологія, логіка, етика, естетика та ін. Ф. вивчає всі феномени культури під кутом зору всеза¬гальності. тобто їх суті, місця та функції в культурі.

сфера філософського знання про загальність і сут-нісність історичного процесу, іманентну логіку розвитку суспільства.

філософське знання про сутнісні засади культури як процесу й цілісності її архетики, закономірності та перспективи розвитку.

розділ філософії, що займається вивченням змісту права, його сутності й поняття, форм існування й цінності, ролі у житті люди¬ни, держави, суспільства.

вчення про природу та сутність людини.

зовнішній вияв предмета, певного змісту, внутрішня структу¬ра, певний порядок предмета або перебігу процесу.