Глосарій
Адаптація – це дії стратегічного характеру, які покращують відносини компанії з її оточенням.
Вертикальна диференціація – передбачає різні ціни і середній рівень доходу споживачів.
Виробничий ефект масштабу – передбачає зменшення питомої собівартості продукції до певного значення величини обсягу випуску, потім – зростання, тобто функціональна залежність має мінімум.
Виробничий ефект освоєння – передбачає зменшення питомої собівартості продукції із збільшенням кумулятивного обсягу виробленої продукції у зв’язку з навчанням персоналу, доробкою технологічних процесів і іншими чинниками.
Галузевий кластер – неформальне співтовариство галузевих і суміжних компаній, що характеризуються здатністю взаємного посилення конкурентних переваг.
Генеральне планування – набір дій і рішень керівництва, які ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для того, щоб допомогти організації досягти своїх цілей.
Горизонтальна диференціація – передбачає приблизно однакову ціну товару, споживачі якого мають однаковий середній рівень доходу.
Екстраполяція – поширення встановлених у минулому тенденцій на майбутній період.
Завдання – це роботи, серія робіт або частина роботи, які повинні бути виконані заздалегідь встановленим способом і в обумовлені терміни.
Індекс рентабельності – є відношенням приведених доходів до приведених на цю ж дату інвестиційних витрат.
Інтегральний ефект (NPV) – є різницею результатів інвестиційних доходів і витрат за період реалізації інвестиційного проекту, приведених до одного, зазвичай початкового року.
Ключові чинники успіху – основні чинники-детермінанти успіху в галузі.
Конкурентна перевага – величина, інтегральна по відношенню до конкурентоспроможності і конкурентного потенціалу, і є в найпростішому випадку їх функцією з ваговими коефіцієнтами.
Конкурентний потенціал – потенційна можливість (поточні передумови) організації зберігати або збільшувати конкурентоспроможність у довгостроковому періоді.
Конкурентоспроможність – здатність організації приносити прибуток на вкладений капітал у короткостроковому періоді не нижче заданого або перевищення прибутковості в короткостроковому періоді над середньостатистичною прибутковістю у відповідній сфері бізнесу.
Концепція рушійних сил – припускає, що є параметри зовнішнього середовища, зміни яких визначають напрям і інтенсивність галузевих змін.
Маркетинговий ефект масштабу – передбачає зменшення питомих витрат на просування і збут продукції до певного значення величини обсягу, потім – зростання, тобто функціональна залежність має мінімум.
Маркетинговий ефект освоєння – передбачає зменшення питомої собівартості реалізованої продукції із збільшенням кумулятивного обсягу реалізованої продукції у зв’язку з навчанням персоналу, вдосконаленням процесів просування і збуту.
Метод диверсифікації – дозволяє понизити портфельні ризики за рахунок різноспрямованості інвестицій.
Метод лімітів – забезпечує встановлення граничних сум витрат, продажу, кредиту.
Метод розподілу ризиків – передбачає розподіл ризиків між учасниками проекту, щоб зробити відповідальним за ризик учасника, який в змозі краще за всіх розрахувати і контролювати ризики і найстійкішого у фінансовому відношенні, здатного подолати наслідки від дії ризиків.
Метод страхування – передбачає створення спеціальних фондів (страхових фондів) і їх використання (розподіл і перерозподіл) для покриття різного роду втрат шляхом виплати страхового відшкодування.
Місія – чітко виражена причина існування організації на ринку.
Норма рентабельності – є тією нормою дисконту, при якій величина дисконтованих доходів за певну кількість років стає рівною інвестиційним вкладенням.
Організаційна культура – власна система цінностей організації, сукупність основних переконань, сформованих самостійно, засвоєних чи розроблених певною групою в міру того, як вона вчиться розв’язувати проблеми адаптації до зовнішнього середовища і внутрішньої інтеграції, які виявилися досить ефективними, щоб вважатися цінними, а отже, передаватися новим членам як правильний спосіб сприйняття, мислення і ставлення до конкретних проблем.
Підприємницький ризик – небезпека потенційно можливої, вірогідної втрати ресурсів або недоотримання доходів у порівнянні з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів.
Прогноз – це науково обґрунтована думка про можливий стан об’єкту (який досліджується) в майбутньому, про альтернативні шляхи й терміни його здійснення.
Програма – це комплекс заходів, спрямований на реалізацію обраної стратегії або стратегічного завдання, збалансований за термінами, виконавцями і ресурсами.
Проект – це вкладення матеріальних, фінансових, людських і інтелектуальних ресурсів у яку-небудь справу з метою отримання запланованого результату в певний термін.
Проста відсоткова ставка – передбачає нарахування відсотків у якийнебудь майбутній рік на незмінну початкову суму.
Сегментування – це визначення груп споживачів щодо яких необхідно застосування різних конкурентних стратегій.
Складна відсоткова ставка – передбачає нарахування відсотків починаючи з 2-го року на вже нарощену суму.
Стратегічне управління – це таке управління організацією, що спирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, гнучко реагує і здійснює своєчасні зміни в організації, що відповідають виклику з боку оточення і що дозволяють досягати конкурентних переваг, що в сукупності дає можливість організації вижити в довгостроковій перспективі, досягаючи при цьому своїх цілей.
Стратегічні відповідності – це схожі статті витрат у структурах витрат різних організацій, що належать одному портфелю сфер бізнесу, які можуть трансформуватися одна в одну.
Стратегічний баланс – передбачає баланс зусиль компанії у кожній зі сфер бізнесу залежно від стадії їхнього життєвого циклу.
Стратегічний план – програма, яка спрямовує діяльність фірми протягом тривалого періоду часу та враховує те, що конфліктне і постійно змінюване ділове й соціальне середовище робить постійні корегування неминучими.
Стратегія диференціації – заснована на виробництві широкої номенклатури товарів одного функціонального призначення і дозволяє організації обслуговувати більшу кількість споживачів з різними потребами. Стратегія вертикальної інтеграції – передбачає зміцнення конкурентного потенціалу організації за рахунок послаблення конкурентної сили постачальників і споживачів.
Стратегія відкачки капіталу та ліквідації – передбачає припинення діяльності раніше привабливої сфери бізнесу в рамках портфеля, якщо вона перестає приносити необхідний прибуток у разі змін у зовнішньому або внутрішньому середовищі.
Стратегія диверсифікації – припускає включення у портфель сфер бізнесу організації нових сфер бізнесу за допомогою: придбання організацій; створення організацій «з нуля»; створення спільних організацій.
Стратегія зв’язної диверсифікації – припускає наявність істотних стратегічних відповідностей між сферами бізнесу, що в нього входять.
Стратегія зміни курсу і реструктуризації – передбачає підвищення ефективності функціонування портфеля в цілому або збереження його існування.
Стратегія «Зняття врожаю» – має на увазі функціонування організації в особливому режимі, що знаходиться між функціонуванням і виходом з бізнесу.
При реалізації даної стратегії організація переводить свою ринкову частку у фінансові ресурси.
Стратегія зростання – має на увазі щорічне значне підвищення рівня коротко- і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року.
Стратегія інновацій – припускає отримання конкурентних переваг за допомогою створення принципово нових товарів або технологій, або задоволення існуючих усвідомлених або неусвідомлених потреб новим способом.
Стратегія міжнародної диверсифікації – припускає функціонування диверсифікованого портфелю на безлічі національних ринків.
Стратегія мінімізації витрат – передбачає встановлення оптимального значення обсягу виробництва (виробничий ефект масштабу), просування і збуту (маркетинговий ефект масштабу).
Стратегія незв’язної диверсифікації – базується на зниженні ризику, в цілому, сфер бізнесу, що знаходяться у їх портфелі, мають між собою слабкі стратегічні відповідності.
Стратегія обмеженого зростання – передбачає встановлення цілей від досягнутого, скорегованих з урахуванням інфляції.
Стратегія оперативного реагування – припускає досягнення успіху за допомогою швидкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі.
Стратегія скорочення – передбачає встановлення рівня переслідуваних цілей нижче досягнутого у минулому.
Стратегія фокусування – припускає обслуговування вузького сегменту споживачів, що характеризується особливими потребами.
Структура організації – це логічні взаємостосунки рівнів управління, що дозволяють досягти цілей організації.
Управління ризиками – це управлінська діяльність, спрямована на класифікацію ризиків, ідентифікацію, їх аналіз і оцінку, розробку шляхів захисту від ризику.
Хеджування – ефективний спосіб зниження ризику несприятливої зміни цінової кон’юнктури за допомогою купівлі термінових контрактів (ф’ючерсів і опціонів).
Ціна капіталу – відношення суми платежів за використовування фінансових ресурсів до загального обсягу цих ресурсів (виражене у відсотках).
SWОТ-аналіз – аналіз сильних і слабких сторін організації, можливостей і загроз зовнішнього середовища. Результати даного аналізу можуть застосовуватися при оцінці КС (конкурентоспроможності), КП (конкурентного потенціалу) і кола інших стратегічних питань, що стоять перед організацією.