Актуальні проблеми ф ...

напрям у т. з. некласичній філософії кінця XIX — початку XX ст., представники якого проголосили життя (в біологічній чи пси¬хологічній формах) основним предметом філософії. Представники — Ніцше, Дільтей, Бергсон, Фрейд.

(пат. аbsоlиtиs — довершений, безумовний, необмежений) — те. що нічим не зумовлене, ні від чого не залежне. У філософії під абсолютом розуміють Бога. субстанцію, ідею(Гегель). Абсолютне протилежне відносно¬му (зумовленому, залежному).

(лат. аbstrасtіо — віддалення) — мислене відокремлення окремих властивостей предметів і перетворення їх на самостійні об'єкти (на¬приклад, електропровідність, твердість, вартість тощо). Більшість наукових понять утворені в такий спосіб.

(грец. аgпоstоs — непізнаний) — напрям у філософії, при¬хильники якого заперечують пізнаванність суті речей, об'єктивної істини (Юм, Кант, позитивісти). Агностики протиставляють світ як він нам даний (пізна¬ваний) і світ сам по собі (принципово недосяжний). Знання, з їх точки зору. не дає відображення сутності дійсності, а в кращому разі обслуговують ути¬літарні потреби людей. Корені агностицизму в принциповій незавершеності процесу пізнання.

система поглядів на менеджмент, що опрацьовували підходи до удосконалення управління організацією в цілому (А. Файоль, М. Вебер, Л. Урвік, Ч. Бернард).

поняття, що поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.

(грец. axios — цінний) — вчення про цінності, філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу — етичне, есте¬тичне, релігійне та ін.

непослідовність у міркуваннях, зумовлена порушенням за¬конів логіки.

(лат. altеrпо — чергую, змінюю) — вибір між двома супе¬речливими можливостями.

моральний принцип, в основі якого бажання блага іншо¬му. А. протилежний егоїзму.