Лекція 4 Студентство, як соціальна група
1. Студентство, як соціальна група.
Студент – з лат. той, “що старанно займається”. Сьогодні студентами називають учнів, які навчаються у вузах, опановують спеціальністю вищої кваліфікації, наділені певними правами і разом із тим обов’язками.
Студентство – це соціальна група поєднана єдиною метою – навчатися, однією віковою групою – 18-25 років. На Україні 2 мільйони студентів.
Студентство являє багаточисленний підрозділ молоді, якому притаманні певні риси, характерні для всієї молоді – наприклад, прагнення до ідеалів, бажання утвердити себе в ступені “дорослості”. Проте, це бажання у деяких молодих людей не підкріплене зрілістю духу, знаннями, рівнем культури. Процес формування “дорослості” людини з учорашнього підлітка затягується на певний час.
Студентство характеризується переходом з однієї соціальної групи в іншу.
Студентство визначають за віком, освітою. Однією з характерних рис студентства є бажання влаштувати світ по-новому, бажання чітко оцінювати ситуацію, заперечення авторитетів, бажання новизни, заперечення всього. Притаманні студентству й переоцінка власних можливостей, інфантильність, Дитинство, що затягнулося, максималізм іноді проявляється в потворній формі.
Студентський колектив об’єднує загальна мета, що відрізняє його від іншого колективу молоді – отримання вищої освіти, стати спеціалістом вищої кваліфікації, тривалість періоду навчання, місце навчання, а іноді і місце проживання (гуртожиток), однаковий вік, рівень освіти. Проте є і деякі відхилення.
В процесі навчання студент, спортсмен знаходиться в стані спілкування (в групі, колективі, на факультеті). В процесі цього спілкування здійснюються особисті, побутові, спортивні і ділові зв’язки і відносини, формуються уявлення, складаються оцінки різних факторів і подій, закріплюються звички, проявляються схильності. Ступень позитивного впливу залежить від самої особистості перш за все, і від колективу.
Живучи в колективі, людина не може не відчувати симпатії або антипатії. В цей же час і сама вона викликає до себе певне ставлення. Індивідуальне сприйняття інших людей слугує стимулом подальшого особистого зближення, спільності смаків і захоплень, сприяє виникненню і розвитку дружби, любові або взаємної стійкої прив’язаності. Постійні духовно близькі контакти допомагають краще розуміти один одного, бути більш уважним і чуйним.
“Мікроклімат” колективу сприяє затвердженню правильних принципів і форм взаємовідносин між людьми, взаємопідтримки, розвитку ініціативи, принциповості.
Поступово зі студентської середи виокремлюються особистості, які здатні впливати на своїх товаришів, організовувати їх на якусь конкретну діяльність. Лідери: формальні (обрані чи призначені на посади – старости, керівника студентського ради), неформальні (внаслідок добре розвиненого почуття товариства і колективізму, вміння прихилити до себе оточуючих, силою волі, користуються великим авторитетом, визнанням товаришів і колективу).
Неформальне лідерство може носити негативний характер. Людина з сильною волею, іноді навіть груба, може бути лідером серед людей пасивних, імітаторів. Неформальне лідерство проявляється і в скритій формі, непомітно, воно може вступити в протиборство з формальним і заважати йому працювати, вносити в життя колективу елементи нервозності. Це відбувається в тих випадках, коли на роль офіційних лідерів висунуті люди, які не мають відповідних якостей, слабовільні, неавторитетні; або тоді, коли в колективі забагато людей соціально пасивних, байдужих, схильних до бездушного копіювання. Причиною такого явища може стати слабка організація суспільної роботи, низький рівень виховання, нездорові стосунки.
Духовне і правове багатство колективу, його суспільна цілеспрямованість і орієнтованість повинні сприяти розвитку студента як майбутнього організатора і вихователя, формувати його суспільно значущі життєві орієнтири.
Студенти мають свої організації, спілки, наукові, спортивні товариства – аж до міжнародних. Існує так званий обмін студентами, стажування в інших країнах, вузах тощо.
Завдання студентства:
1) отримання знань, умінь, навичок в обраній професії (вирішується тільки при активній участі самого студента);
2) розширення знань з культури, своєї професії, своєї країни;
3) вдосконалення, зміцнення, збереження здоров’я;
4) самоствердження студента в обраній професії;
5) формування особливого соціального строю інтелігенції.
Студенти, як правило, поділяються на такі три групи:
- ті, що активну реалізують свої здібності, отримують знання відповідно до своїх здібностей;
- ті, що навчаються за інерцією, вчаться відповідно до бажання батьків;
- навчатися не хочуть, але вважають, що потрібно десь навчатися, відійти від дорослих.
2. Адаптація студентів до навчання у вузі.
В процесі навчання відбувається процес адаптації колишніх учнів в студенти, життя. Для декого цей процес відбувається дуже болісно довгочасно. Швидкість звикання залежить від мотивів , які привели студентів вчитися. Невизначеність в життєвих планах і професійній орієнтації, відсутність в попередньому досвіді молодих людей прийомів і навиків систематичної розумової праці викликає у студента пасивне відношення до навчання, невміння володіти навчальним матеріалом і режимом праці.
Адаптація в соціальному розуміння – це залучення особистості до певних видів соціальної діяльності, до нових умов в конкретній соціальній сфері. Цей процес має особливе значення в розвитку і становленні особистості студента, бо в ході адаптації важливо мати правильну орієнтацію в системі поведінки і вміти швидко і безболісно пристосуватися до нової середи, вимогам і соціальним функціям, до культури, нормам в професії.
Труд студента – це оволодіння комплексом навчально-наукових дисциплін, навчально-виробничої практики, творча робота, участь у суспільному житті, заняття спортом.
З перших днів навчання відбувається активний процес залучення вчорашнього школяра до специфіки вузівської діяльності. Вже на першому курсі студент повинен оволодіти навичками самостійної роботи. В цей період формується організованість, відповідальність за навчання, розвивається пізнавальний інтерес на рівні інстинктивних вимог.
Навчання в інституті має специфічні особливості – свідоме ставлення до навчання. Проте не кожний студент усвідомлює, що з першого дня навчання в вузі починається процес формування майбутнього спеціаліста, інтелігента, громадянина, озброєного знаннями і вміннями практичної роботи. Не кожний розуміє, що він повинен навчитися працювати з людьми, виховувати в собі організаційні здібності, необхідні для роботи в колективі, багато хто не вміє використовувати на практиці свої знання.
Деякі студенти довгий час недостатньо працюють над розвитком своїх власних задатків, творчих даних, не прагнуть до виконання складних навчальних завдань, тим самим перетворюючи себе на сірих, непримітних людей.
Труднощі навчання в вузі: величезна кількість нових знань – об’єм, нові методи організації навчання, відсутність навиків самостійної роботи, загальний об’єм самостійної роботи, входження індивіда в нову сферу (умови життя, що оточують людей); норми поведінки в студентському колективі; незвичний режим діяльності; відсутність, на початку, добра налагоджених між особистісних відносин в групі, на курсі, факультеті; новизна, особливості самостійного життя, необхідність самостійно вести бюджет і подолання можливих матеріальних труднощів; невміння раціонально використовувати і розподіляти час; нерозуміння направленості обраної професії, її специфіки, правил; невміння поєднувати спортивну і навчальну діяльність, науково-дослідну.
Ці труднощі студент переживає і проходить процес адаптації. На третьому курсі адаптація закінчується, четвертий і п’ятий - в основному пов’язані зі вступом до браку, виникненням необхідності працювати.
3. Побут студентів.
Будинок відбиває обличчя господаря: його організованість, відповідальність, громадянську зрілість, акуратність. Все, що надається використання безкоштовно потрібно берегти, примножувати. Про рівень культури можна судити з чистоти гуртожитку.
Студент повинен мати відповідний зовнішній вигляд. Його одяг повинен відповідати умовам навчання (як ходити в інститут, на екзамен).
Студент факультету фізичного виховання – приклад фізичного і духовного здоров’я. Режим життя, харчування такого студента відрізняється від студентів інших факультетів, тому що багато студентів займаються фізичною культурою та спортом.
Вступ до ЗНУ - новий етап в житті, крок в доросле життя.
4. Характеристика юнацтва.
Юнацький вік умовно поділяють на два періоди: раннє юнацтво (15-18 років) і пізнє (18, 23-25 років).
Головна особливість юнацького віку - це усвідомлення власної індивідуальності, неповторності, несхожості на інших. Наслідком цього усвідомлення може стати внутрішня напруга, яка породжує відчуття самотності, гостру потребу в спілкування й одночасне підвищення вибірковості. В цей період формується правильний характер. З унікальним характером, формування якого завершується в основному в юнацтві, людині доведеться прожити все життя. Це означає, що багато в чому у цей період людина закладає свою долю, свій життєвий шлях.
Характер стосується життєвого шляху, виступає його суб’єктивним показником, регулятором життєвого процесу.
Новоутворенням цього періоду є відкриття особистісного внутрішнього світу. Це важлива і радісна подія, але вона приносить багато тривожних і драматичних переживань, потім внутрішнє “я” може не співпадати з зовнішньою поведінкою. Друге новоутворення – підвищення необхідності в досягненні духовної близькості з іншою людиною.
У зв’язку з розвитком самоусвідомлення в юнацтві виникає прагнення довірливих взаємовідносин з дорослими і однолітками. Велику роль в цей період відіграє дружба, яка дозволяє молодій людині виявити свої почуття, що її переповнюють, знайти підтримку, необхідну для самоствердження. Юнацтво значно частіше, ніж люди зрілого віку, відчуває себе самотньо. Однак це відчуття виникає не від зовнішньої ізольованості, а від неможливості розкрити у спілкуванні свої почуття. Однією з головних, часто несвідомих функцій дружби є підтримка самоповаги, а іноді це специфічна форма “психотерапії”. Вік друзів, яких обирає юнак, може бути орієнтиром його психологічних потреб. Орієнтованість в дружбі на однолітків є проявом прагнення до рівноправних відносин. Вибір друга, старшого за віком, свідчить про потребу в оцінюванні і керівництві. Вибір друга молодшого віку, може бути свідоцтвом того, що вибір змушений, тобто відбиває психологічні труднощі (сором'язливість, невідповідність рівня вимог і можливостей).
В цей період руйнується рівновага внутрішнього світу молодої людини через необхідність самовизначення. Якщо підлітки, складаючи життєві плани, мало думають про реальність їх виконання, то юність вже вирішує як, якими шляхами можна досягти бажаного, які для цього є об’єктивні можливості. Юнацтво завжди орієнтоване на майбутнє. Переоцінка цінностей, розчарування в друзях і батьках, поява нових ідеалів – все це сприймається як освіта себе завтрашнього, як конструювання власного життєво шляху.
Прийняття рішення про вибір професії означає відмову від інших видів діяльності, від інших можливостей, тобто пов’язане з самовпевненнями, які породжують внутрішню напругу, що посилюється особистісними конфліктами, властивими цьому віку. Все це призводить до появи конфліктів, що є типовими для юнацького віку.
Індивідуальна різниця в темпі психологічного розвитку дає можливість вважати, що конфліктні переживання виникають у деяких людей ще в підлітковому віці, але особливо розповсюдженні в юнацтві. За змістом головними конфліктами цього віку є ціннісні конфлікти – незалежно від того, усвідомлюються вони чи ні. Немає людини, яка б не переживала розрив між соціальним цінностями, що відбиті в нормах моралі і пропонуються їй оточуючим середовищем, цінностями і нормами малого оточення однолітків, з одного боку і основними цінностями, які складені сім’єю, родовою і індивідуальною історією становлення особистості з іншого.
Основні цінності орієнтації часто витісняється в сферу підсвідомості, оскільки вони закладаються на основі вражень раннього дитинства, формується комплекс несвідомого. За Фрейдом, сила прагнень, які задаються такими динамічними комплексами, є значно більшою, ніж зовнішня цензура суспільної моралі. Це означає, що саме ціннісні конфлікти будуть мати велике значення в подальшому етапі життєвого шляху людини.
Характеристикою пізнього юнацтва або початком дорослості (18, 23-25 років) є те, що людина вже доросла в соціальному плані. Суспільство бачить в ній суб’єкт суспільно-виробничої діяльності, діяльність якого оцінюється за дорослими мірками. Соціально-психологічні якості залежать від соціально-професійної обстановки.
Юність пов’язують з обов’язковою участю людини в суспільному житті. Юність з соціальної точки зору – вік участі у виборах органів державної влади.
Дуже важливим є затвердження власного ”я”, усвідомлення власного “я” як цінності.
Важливими відносинами в юному віці є дружні стосунки. Дружба – це спосіб задовольнити свої потреби, знайти себе, затвердитися в суспільстві (потреба в інтеграції).
Першим проявом дружби є запрошення в дім. З другом можна усвідомити хто я є насправді. Другу іноді можна відкритися, але не родичам, не батькам, нікому , а тільки другу.
Дослідники дружби зазначають, що єдиний досвід, який люди хочуть і можуть використати, це досвід друга. Саме з ним можливо спілкування мовою правди, вона повідомляє точну емоційну й інтелектуальну інформацію про наше “я”.
Дружба, як і всі міжособистісні стосунки, підвладна кризам, пов’язаним із втратою впевненості в іншій людині. У справжньої дружби є одна дивна якість – в ній ніколи не виникає потреби змінити іншу людину. Друг не руйнує позицію, він допомагає її усвідомити, подивитись на себе з іншого боку, допомагає бути справедливим у відношенні власного “я”, власної позиції.
Дружба пробачає, як правило, до кінця. Це якість справжньої дружби. Дружба має етичну природу, одного разу втрачена довіра – вже не відновлюється ніколи.
Дивлячись на друзів людини, можна скласти об’єктивну картину етичного вигляду людини.
Саме в дружбі пізнається цілісність власного “я”, відбувається пізнання своїх якостей за допомогою ідентифікації їх у друга, але постає завдання незалежного існування, прийняття самостійних рішень.
Зупинимося на моменті, характерному віковим особливостям прийняття рішень про кар’єру в юнацькому віці. Перш за все це необхідність прояснення для себе самого своєї власної мети, відповідність власного “я” тому соціальному простору, який передбачає обрана кар’єра. Невизначене майбутнє не дає можливості рухатися до нього.
Юнацький вік – вік зростання сили “я”, його здібностей зберігати і проявляти свою індивідуальність, в цей час вже є основи для подолання страху втрати свого “я” в умовах групової діяльності або інтимної близькості, дружби. Саме в цих умовах “я” випробовує свою силу, через протистояння з іншими людьми. Юнаки знаходять чіткі кордони свого психологічного простору, що захищає їх від небезпеки руйнуючої дії іншого.
Небезпека цього періоду життя в тому, що відношення близькості, суперництва і боротьби переживаються з людьми, подібними до себе, з однолітками. Це народжує упередженість у відносинах, неприйняття самого себе і інших, це самотність, за нею - страх перед близькістю.