Інформаційні системи ...

Апаратне і програмне забезпечення інформаційних систем і технологій в туризмі. Засоби комунікації і зв'язку. Засоби оргтехніки

Класифікація комп'ютерної техніки. Склад базової конфігурації персонального комп'ютера. Системи, розташовані на материнській платі. Принципи роботи і основні параметри мікропроцесора. Організація оперативної пам'яті. Жорсткий диск як основний пристрій зберігання інформації. Принципи роботи і основні параметри CD-дисковода. Відеосистема ПК. Периферійні пристрої ПК.
Операційні системи: поняття, основні функції, класифікація. Системне і сервісне ПЗ. Класифікація ПЗ в туризмі. Нормативні вимоги до туристичного офісу. Технології роботи електронного офісу. Склад типового офісного пакета додатків. Текстові процесори, електронні таблиці, засоби підготовки презентацій. Групова розробка документації в середовищі MS Outlook. Спеціальне офісне ПЗ.
Способи передачі інформації. Класифікація каналів зв'язку. Телефонний зв'язок. Комп'ютерна телефонія. Радіотелефонний зв'язок. Стільниковий радіотелефонний зв'язок. Транкингові радіотелефонні системи. Персональний супутниковий радіозв'язок. Пейджингова система зв'язку. Відеозв'язок. Факс. Копіювально-розмножувальні засоби. Сканери. Засоби відображення інформації. Слайдпроектори.

Класифікація комп’ютерної техніки. Склад базової конфігурації персонального комп’ютера. Системи, розташовані на материнській платі. Принципи роботи і основні параметри мікропроцесора. Організація оперативної пам’яті. Жорсткий диск як основний пристрій зберігання інформації. Принципи роботи і основні параметри CD–дисковода. Відеосистема ПК. Периферійні пристрої ПК.

Операційні системи: поняття, основні функції, класифікація. Системне і сервісне ПЗ. Класифікація ПЗ в туризмі. Нормативні вимоги до туристичного офісу. Технології роботи електронного офісу. Склад типового офісного пакета додатків. Текстові процесори, електронні таблиці, засоби підготовки презентацій. Групова розробка документації в середовищі MS Outlook. Спеціальне офісне ПЗ.

Способи передачі інформації. Класифікація каналів зв’язку. Телефонний зв’язок. Комп’ютерна телефонія. Радіотелефонний зв’язок. Стільниковий радіотелефонний зв’язок. Транкингові радіотелефонні системи. Персональний супутниковий радіозв’язок. Пейджингова система зв’язку. Відеозв’язок. Факс. Копіювально–розмножувальні засоби. Сканери. Засоби відображення інформації. Слайдпроектори.

Структура інформаційної системи

          Під час розгляду комп'ютерних пристроїв прийнято розрізняти їх архітектуру й структуру. Архітектурою ПК називають його опис на деякому загальному рівні, що включає опис системи команд, системи адресації, організації пам'яті і т. д. Архітектура визначає принципи дії, інформаційні зв'язки і взаємодію головних пристроїв ПК: процесора, внутрішньої, зовнішньої пам'яті та периферійних пристроїв. Уніфікація архітектури ПК забезпечує їх сумісність з точки зору користувача. Класична архітектура (фон Нейман) − пристрій керування, арифметично−логічний пристрій, пам'ять, пристрої вводу−виводу інформації, об'єднані за допомогою каналів зв'язку. Структура персонального комп'ютера − це сукупність його функціональних елементів і зв'язків між ними. До основних (базових) вузлів комп’ютера належать:

• процесор, що складається з двох частин: арифметико−логічного пристрою (АЛП) та пристрою керування (ПК). Його призначення − обробляти дані за заданою програмою (це виконує АЛП) та керувати роботою всіх блоків комп’ютера (а це вже функція ПК);

• оперативна пам’ять комп’ютера, яка зберігає інформацію, потрібну іншим пристроям, коли комп’ютер працює;

• зовнішня пам’ять, що дає змогу зберігати інформацію досить довго, навіть тоді, коли комп’ютер вимикають, та переносити її на інші комп’ютери;

• пристрої введення та виведення інформації.

          Зрозуміло, що у сучасному інформаційному суспільстві створено багато інформаційних систем, що мають різний рівень автоматизації, використовують різну технічну базу та мають різне призначення. Натомість всі інформаційні системи мають однакову структуру. Вона складається з апаратного забезпечення − комплексу технічних засобів, що забезпечують її функціонування (комп’ютери, периферійне обладнання, різноманітна апаратура та канали передавання даних), і програмного забезпечення − набору програм, що використовують для розв’язування завдань ІС, та набору програм, що керують ефективним використанням обчислювальної техніки та забезпеченням роботи інформаційної системи. 

Поняття комп'ютерної техніки вбирає в себе не тільки апаратне, але також і програмне забезпечення, яке встановлюється на даного типу пристроях і забезпечує підтримку виконання їх базових функцій. Практично, самі пристрої і працюючі на них програми розглядаються в рамках нього, як складові єдиного апаратно−програмного комплексу.

Апаратно−програмний комплекс − сукупність технічних і програмних засобів, що дозволяє автоматизувати виконання комплексу завдань і забезпечує функціонування електронних інформаційних ресурсів та інформаційних систем.

Види комп'ютерної техніки:

Комп'ютери (суперкомп'ютери, мейнфрейми, кластери, сервери, робочі станції, персональні комп'ютери, ноутбуки, КПК і т. п.);

Комп'ютерна периферія (термінали, принтери, сканери, плотери, джерела безперебійного живлення);

Мережеве обладнання (маршрутизатори, комутатори, модеми та інше). 

Програмне забезпечення (ПЗ; англ. software) − сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм.

Розрізняють системне програмне забезпечення (зокрема, операційна система, транслятори, редактори, графічний інтерфейс користувача) та прикладне програмне забезпечення, що використовується для виконання конкретних завдань, наприклад, статистичне програмне забезпечення.

Виконання програмного забезпечення комп'ютером полягає у маніпулюванні інформацією та керуванні апаратними компонентами комп'ютера. Наприклад, типовим для персональних комп'ютерів є відтворення інформації на екран та отримання її з клавіатури.

Програмне забезпечення (software) та апаратне забезпечення (hardware) − це два комплементарні компоненти комп'ютера, причому межа між ними нечітка: деякі фрагменти програмного забезпечення на практиці реалізуються суто апаратурою мікросхем комп'ютера, а програмне забезпечення, в свою чергу, здатне виконувати (емулювати) функції електронної апаратури. По суті, призначення програмного забезпечення полягає в керуванні як самим комп'ютером так і іншими програмами та маніпулюванні інформацією.

Теоретичні основи програмного забезпечення комп'ютерів базуються на теорії скінченних автоматів, і практично були закладені британським математиком Аланом Тюрингом у 1936 році. Він створив так звану машину Тюринга, математичну модель абстрактної машини, здатної виконувати послідовності рудиментарних операцій, які переводять машину з одного фіксованого стану в інший, вже заданий наперед стан. Головна ідея полягала в математичному доведенні факту, що будь−який попередньо сформульований стан системи може бути завжди досягнутий послідовним виконанням скінченного набору елементарних команд (програми) з фіксованого алфавіту команд.

На відміну від апаратних складових hardware комп'ютера, програмне забезпечення − це інформація, яка зберігається на матеріальних носіях у вигляді файлів (дискета, HDD,CD,DVD тощо) та може передаватись через канали зв'язку.

Розрізняють системне та прикладне програмне забезпечення. Системне програмне забезпечення призначено для обслуговування власних потреб комп'ютера − забезпечення його працездатності і виконання його внутрішніх функцій, а також для створення передумов для виконання прикладного програмного забезпечення. Типовим прикладом системного програмного забезпечення є операційна система.

Прикладне програмне забезпечення, призначено для розв'язання задач користувача. Наприклад: редактори тексту, електронні таблиці, бази даних, церковне ПЗ тощо.

Програмне забезпечення можна розділити на корисне і шкідливе. Корисне програмне забезпечення створюється для виконання завдань, що відповідають побажанням користувача комп'ютера. Основна мета шкідливого програмного забезпечення − виконувати операції, які є небажаними для користувача, часто із завдаванням прихованої чи явної шкоди. Прикладом шкідливого програмного забезпечення є комп'ютерні віруси.

Розробка програмного забезпечення наприкінці 20 ст. − на початку 21 ст. виділилася в окрему важливу галузь економіки − індустрію програмного забезпечення. Процес розробки комп'ютерних програм вимагає висококваліфікованої праці, і розвивається, загалом, повільніше, ніж процес вдосконалення апаратної бази комп'ютерів. Інженерія програмного забезпечення відносно недавно стала окремою професією.

Розробка програмного забезпечення включає в себе багато стадій: проектування, програмування, тестування, впровадження і підтримку.

Проектування починається із формулювання вимог до програмного забезпечення і створення специфікацій − документів, у яких описані функції, що їх повинна виконувати програма. На наступному етапів створюється загальний дизайн програми: розбиття її на окремі блоки і визначення взаємодії між ними. На етапі безпосереднього програмування створюється текстовий код програми на одній чи декількох мовах програмування. Після компіляції коду, програмний продукт обов'язково проходить тестування, у процесі якого визначається відповідність продукту специфікаціям, знаходяться і виправляються помилки.

Перед впровадженням програмний продукт потребує документації − опису можливостей, посібників користувача, системи допомоги. Після впровадження програмного забезпечення, що для програмних продуктів вимагає маркетингу, системи дистрибуції, реклами тощо, програмне забезпечення потребує підтримки. Необхідність у підтримці виникає внаслідок швидкого розвитку комп'ютерів, що зумовлює необхідність взаємодії програмного продукту з іншими, новішими програмами і новою матеріальною базою. Часто підтримка нових можливостей забезпечується випуском нових версій програмного продукту.

Частиною програмного забезпечення є стандартні протоколи, які розробляються для узгодження програмних продуктів від різних виробників. Це потрібно для того, щоб, наприклад, електронний лист, надісланий через електронну пошту з одного комп'ютера міг бути прочитаний на іншому комп'ютері зовсім іншою програмою та, навіть, з іншою операційною системою.

Користувач отримує програмне забезпечення разом із ліцензією, яка надає йому право використовувати програмний продукт за умови виконання положень ліцензування. Зазвичай, ці умови обмежують можливості користувача передавати програмний продукт іншим користувачам. Частина програмного забезпечення поставляється з вільною ліцензією. Такі ліцензії дозволяють розповсюджувати програмний продукт, а також модифікувати його.

Частина програмного забезпечення розповсюджується як безкоштовне. Існує також умовно безкоштовне або шароварне програмне забезпечення. У цьому випадку зазвичай користувач безкоштовно отримує демонстраційну версію програмного продукта з дещо обмеженими можливостями на певний випробувальний період, а після його закінчення зобов'язаний або придбати продукт, або деінсталювати його.

Програмне забезпечення для підприємств ділиться на класи:

ERP (Enterprise Resources Planning) − система планування ресурсів підприємства;

CRM (Customer Relationship Management) − система управління взаємовідносинами з користувачами;

SCM (Supply Chain Management) − система управління логістичним ланцюгом;

PLM (Product Lifecycle Management) − система управління життєвим циклом продукту;

SRM (Supplier Relationship Management) − система управління взаємовідносинами з постачальниками;

BI (Business Intelligence) − інтелектуальні системи підтримки стратегічного менеджменту.