Лекція 9. Оцінка тренувально-оздоровлювального ефекту занять з фізичної культури
1. Зовнішні ознаки фізичного навантаження
Важливим показником фізичного навантаження на заняттях з фізичної культури є його обсяг і інтенсивність.
Обсяг фізичного навантаження – кількісний показник. Його виражають у різних одиницях вимірювань (кількість повторень, в одиницях довжини відрізків – метрах, кілометрах, в одиницях часу – секундах тощо).
Інтенсивність – якісна сторона фізичного навантаження виражається в одиницях вимірювання темпу рухів, швидкості одиничних рухів.
2. Методика побудови фізіологічної кривої заняття
Перед початком фізкультурного заняття обирається дитина, середня за рівнем фізичного розвитку і рівнем фізичної підготовленості. У неї вимірюється пульс до заняття, потім – після вступної частини, потім – після основної. Останній раз пульс вимірюється після того, як заняття проведене повністю.
При правильно побудованому занятті фізіологічна крива – графічне зображення частоти серцевих скорочень – поступово підвищується від початку заняття до його основної частини. Максимальна частота серцевих скорочень зазвичай досягається після проведення рухливої гри, що пояснюється як збільшенням навантаження, так і більш емоційного збудження дітей. Як правило, після вступної частини частота серцевих скорочень (ЧСС) збільшується на 15-20%, після основної частини – на 50-60% відносно вихідної величини, а після рухливої гри збільшення частоти серцевих скорочень досягає 70-90% (до 100%). Після заключної частини ЧСС знижується і може перевищувати вихідні дані на 2-3%, але після 2-3 хвилин повертається до вихідного рівня. У залежності від змісту заняття, форми організації і методики проведення, можна отримати криві різного типу з однією або кількома вершинами.
3. Методика хронометражу
Зручні в хронометражі шахові годинники. Обидва циферблати годинника настроюються на однаковий час, наприклад на 9 годин, якщо спостереження починається в цей час. Варто натискати (диференційовано!) на одну із кнопок під час руху дитини, на іншу – коли вона зупиняється. Щоб не переплутати дії із кнопками, можна позначити одну з них кольоровим кружком (наприклад, ту, що буде фіксувати рух). Наприкінці спостереження годинники варто зупинити. На одному із циферблатів буде зафіксований час рухів, на іншому – спокою. Сума часу обох складе загальну тривалість хронометражу. Підрахунок відбувається аналогічно описаному вище.
4. Індивідуальний підхід у фізичному вихованні дошкільників
У процесі фізичного виховання дошкільника необхідно створити такі умови для розвитку, у яких фізичні і духовні можливості розкриються повністю. Цьому може сприяти індивідуальний підхід до дитини.
У науково-методичній літературі індивідуальний підхід характеризується як широкий комплекс дій, спрямований на вибір способів, прийомів, засобів навчання відповідно до рівня підготовленості і рівня розвитку здібностей дошкільників. Разом з тим в умовах чинної освітньої системи здійснення цього принципу можливо тільки на основі систематизації й угрупування типових проявів дітей. Тому в педагогіці поряд з поняттям “індивідуальний підхід” існує поняття “диференційований підхід”. Він являє собою форму організації навчання, при якій діти діляться на порівняно однакові групи, засновані на подібних типових проявах, що дозволяє педагогові здійснювати навчання, різне за складністю, методам і прийомами роботи.