Лекція 3
1. Анатомо-фізіологічні особливості
У дошкільному віці розвиток дитини відбувається динамічно і разом з тим нерівномірно, хоча в цілому відносно високими темпами. Характерною особливістю цього віку є значні індивідуальні відмінності в темпах вікового розвитку. Це пред'являє великі вимоги до педагогічного процесу, і особливе до діяльності вихователя по фізичній культурі в дошкільних установах.
Для вивчення теорії і методики фізичного виховання дітей дошкільного віку важливе значення мають знання про вікові особливості розвитку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи, морфологічних і функціональних змінах м'язової системи.
На третьому році життя темпи росту дитини уповільнюються. У середньому за рік маса збільшується на 2 -- 2,5 кг, а зріст -- на 7--8 см. Отже, у три роки середній зріст дитини -- 96 см, а маса -- 15 кг. Відбувається поступове визрівання органів і систем органів, удосконалюється рухова діяльність. Продовжується дальший розвиток нервової системи.
2. Розвиток основних органів і систем
Міелінїзація нервових волокон, розміщення шарів кори, диференціювання нервових клітин в основному закінчуються до трьох років.
У дітей цього віку нервова система характеризується нездатністю нервових клітин тривалий час перебувати в стані збудження. Цим пояснюється нестійкість домінанти, тобто переважаючого збудження в певних центрах кори. Побічні подразники легко порушують її, зумовлюючи утворення нової, яка, в свою чергу, швидко загальмовується. З цим пов'язана нестійкість уваги дошкільників.
Умовні рефлекси в дітей цього віку утворюються швидше, ніж раніше. Швидкість їх утворення великою мірою залежить від характеру умовного подразника і характеру підкріплення. Швидко розвивається мова. Запас слів у цьому віці досягає понад 300 -- 400. При вимовлянні слів дитина часто виділяє наголошені склади. Велику роль в оволодінні мовою мають кінестезичні подразники, тобто умовні зв'язки на словесні позначення предметів утворюються після різноманітних дій з ними. Дитина в цьому віці оволодіває граматичною будовою мови. Тому для розвитку мови у дітей велике значення має правильність мови оточуючих людей.
Діти цього віку легко відволікаються, все нове викликає в них орієнтувальну реакцію, яка гальмує їхню активність. Голосне покрикування, монотонність у розмові з дитиною спричиняють позамежне гальмування,
тобто сильне подразнення, яке перевищує рівень функціональної можливості клітин і зумовлює їх гальмування. Але витривалість нервових клітин збільшується і працездатність нервової системи підвищується порівняно з попереднім віком дітей. Як і раніше, в основі набування різних рухових навичок лежить утворення динамічних стереотипів. Але будь-яка раптово виникаюча перешкода зумовлює зміну набутих навичок.
Крім загальних особливостей, слід пам'ятати про індивідуальні особливості нервової системи дітей. Деякі діти збудливі, нестримані, невгамовні. Коли їхні бажання негайно не задовольняються, вони часто бурхливо і гостро реагують, виявляючи незадоволення. Здебільшого це допитливі, рухливі діти, хочуть все побачити, помацати, спробувати, але процеси збудження у них переважають над процесами гальмування, внаслідок чого важко формуються необхідні норми поведінки.
Це сильний неурівноважений тип нервової системи, який є основою холеричного темпераменту.
Протилежністю холерику є гальмівний тип, так званий меланхолічний темперамент. Це слабкий тип нервової системи. У дітей, які належать до цього типу, дуже розвинений пасивно-оборонний рефлекс, внаслідок чого вони несміливі, малотовариські, вразливі, у них загальмовані рухи.
Діти, представники згаданих типів нервової системи (холерики і меланхоліки) потребують дбайливого, тактовного ставлення до себе з боку батьків і педагогів: перші -- через свою нестриманість, а другі -- через вразливість. Вони більше, ніж діти інших типів, схильні до різних хвороб, перевтоми та психічних і нервових зривів.
У дітей, які належать до сильного, урівноваженого, рухливого типу, умовні рефлекси, як позитивні, так і негативні, утворюються швидко. Умовні рефлекси, що утворилися, стійкі. Згасання, відновлення і переробка умовних рефлексів відбуваються легко і швидко. Різкий перехід від збудження до гальмування і навпаки не порушує коркової діяльності. Мова досить швидка, голосна, емоційна, виразна, без зайвої жестикуляції і міміки. Такі діти жваві, товариські, з яскравими емоціями, виявляють великий інтерес до навколишнього середовища. Цей тип відповідає сангвінічному темпераменту.
Сильний урівноважений повільний тип нервової системи дітей характеризується тим, що умовні рефлекси, як позитивні, так і негативні, утворюються в них повільніше, ніж у дітей, які належать до сильного урівноваженого рухливого типу. Мова у них повільна, спокійна, без! виражених емоцій і жестикуляцій. Перехід від збудження до гальмування і навпаки відбувається повільно, то-1 му швидка зміна позитивних і негативних подразників може зумовити порушення реакцій. Діти цього типу спокійні, посидючі на заняттях, добре поводяться з товаришами. Цей тип відповідає флегматичному темпераменту.
Типологічні особливості вищої нервової діяльності великою мірою визначаються спадковістю, але поведінка дитини залежить не тільки від природжених властивостей нервової системи, а й від тих особливостей, якії виникли під впливом середовища. Отже, природжені властивості не можна вважати незмінними. Вони можуть змінюватись певною мірою під впливом виховання і навчання. Пластичність типів нервової діяльності, тобто можливість їх переробити за допомогою вправ, виховання, за визначенням І. ТІ. Павлова, є «важливим педагогічним фактом».
Чим молодший організм дитини, тим більше впливає і на нього навколишнє середовище. Отже, зрозуміло, що особливого значення набувають проблеми виховання і навчання дітей, починаючи з раннього віку.
Тільки правильно виховуючи дитину з раннього дитинства, можна значно зменшити негативні вияви типологічних особливостей, прищепити їй міцні позитивні І навички, виховати риси колективізму, товариськості та інші позитивні риси характеру.
Органи чуття
У цьому віці продовжується морфологічний і функціональний розвиток усіх аналізаторів. Збільшується поверхня коркового відділу зорового аналізатора, відбуваються ріст і диференціювання його клітин. Вдосконалення аналізатора великою мірою пов'язане з його, діяльністю. У сліпих не відбувається диференціювання структур зорового аналізатора.
Підкоркові структури слухового аналізатора розвиваються раніше, ніж його корковий відділ, їх якісний розвиток закінчується вже на третьому місяці життя. А вдосконалюватись структура коркового відділу слухового аналізатора продовжує до двох -- семи років.
З віком збільшується чутливість нюхового і смакового аналізаторів, проте вона залишається все ще меншою, ніж у дорослих.
Продовжується морфологічний розвиток і коркового відділу шкіряного аналізатора, тобто збільшується площа відповідних ділянок кори великих півкуль головного мозку, зростають розміри її клітин.
Продовжують розвиватись і різні ядра рухового аналізатора в головному мозку. Утворюється велика кількість умовних рефлексів, що пов'язані з діяльністю рухового аналізатора. Він відіграє надзвичайно велику роль у роботі внутрішніх органів, а саме: під час роботи скелетних м'язів встановлюються зв'язки між відповідними центрами рухового аналізатора і центрами, що регулюють роботу внутрішніх органів. Від рецепторів працюючих м'язів ідуть імпульси, які і визначають міру збудження коркового відділу рухового аналізатора, а від нього залежить інтенсивність змін у центрах, що регулюють роботу внутрішніх органів. Тому після встановлення відповідних умовних зв'язків узгоджується робота рухового апарату і внутрішніх органів. Завдяки їхній діяльності працюючі м'язи забезпечуються необхідними поживними речовинами і киснем, відбувається видалення продуктів обміну.
Кісткова система
На третьому році життя кісткова система продовжує розвиватись. Відбувається дальший процес окостеніння, збільшуються розміри скелета.
У два-три роки зростаються окремі частини вискової кістки. Обидві половини лобної кістки зростаються наприкінці третього року життя. Продовжується розвиток грудної клітки. До трьох-чотирьох років верхній край груднини опускається до рівня третього-четвертого грудних хребців. Разом з грудниною опускаються ребра, збільшується їх вигнутість, зменшуються реберно-хребетний кут і кут між ребрами й грудниною, що збільшує залежність акту дихання від зміни об'єму грудної клітки.
Інтенсивність росту черепа після року знижується, але об'єм мозкового черепа продовжує збільшуватись, і в три роки він досягає 80% об'єму черепа дорослої людини. У цьому віці тім'ячка уже зарошені і починають утворюватися черепні шви, які з'єднують між собою плоскі кістки черепа.
Вигини хребта ще тільки формуються і великою мірою залежать від положення тіла. Після нічного сну шийний вигин і особливо поперековий зникають, а потім знову з'являються, посилюючись наприкінці дня під впливом сидіння і ходьби. Для дітей дошкільного віку характерна надзвичайна гнучкість тулуба, що зумовлюється великою товщиною і пружністю міжхребцевих хрящів, незакінченим окостенінням епіфізів хребців.
М'язова система
Продовжують змінюватись макро- і мікроструктури скелетних м'язів. Різні м'язи і навіть різні пучки волокон одного й того самого м'яза розвиваються з різною швидкістю. Це залежить від того, яку роботу виконує це анатомічне утворення протягом певного періоду. З віком збільшується діаметр м'язових волокон, що зумовлює збільшення товщини м'язів. Змінюються форма і кількість ядер на одиниці площі м'язів. До трьох років кількість ядер порівняно з їх кількістю у новонароджених зменшується приблизно в два рази.
Форма ядер з овальної змінюється на паличкоподібну. І ядра все більше переміщуються до периферії.
Незважаючи на велику рухливість дітей дошкільного віку, робота їхніх м'язів якщо й буває напруженою, то протягом короткого часу. Цим пояснюються відносно повільний ріст і мала сила м'язів, а також незначна їх виносливість у дітей цього віку. Три-чотирирічні діти не можуть довго йти спокійним рівномірним кроком, не можуть виконувати одних і тих самих рухів, їхні рухи безперервно змінюються. А статичне напруження м'язів (не пов'язане з рухами) може тривати тільки протягом короткого часу. Тому діти цього віку не можуть стояти чи сидіти - вони часто змінюють позу, виконують ті або інші рухи.
Морфологічний і функціональний розвиток опорно-рухового апарату залежить від багатьох факторів: рухової активності, умов життя, харчування, спадковості. Рухливі ігри, правильно організовані заняття з фізичної культури сприяють розвитку м'язової і кісткової систем. При цьому збільшується діаметр м'язових волокон, зростають сила і витривалість м'язів, поліпшується координація рухів. Але м'язова діяльність зумовлює в дітей більші зміни в роботі їхніх органів., ніж у дорослих. Тому дуже важливо здійснювати диференційований підхід до дітей під час організації рухливих ігор і занять з фізичної культури.
Кров і кровообіг
Лише в трирічному віці вміст білків у плазмі крові стає таким самим, як і в дорослих. Серед різних видів лейкоцитів у лейкоцитарній формулі також переважають лімфоцити, як і в дітей молодшого віку. Так само підвищена чутливість кровотворних органів на несприятливі впливи середовища, такі, як, наприклад, недостатнє перебування на свіжому повітрі, порушення режиму дня, нераціональне харчування, хвороби тощо. При цьому може виникати недокрів'я, яке при додержанні правильного режиму можна легко ліквідувати.
Серце поступово набирає більш вертикального положення в грудній клітці, у дво-трирічних дітей верхівка його вже доходить до п'ятого ребра. Збільшуються розміри серця і розвивається вся серцево-судинна система. Маса серця в два-три роки збільшується втричі. Збільшуються систолічний і хвилинний об'єми крові. Так, наприкінці третього року життя систолічний об'єм, тобто об'єм крові, що виштовхується в аорту під час кожного скорочення лівим шлуночком, дорівнює приблизно 16 мл.
Частота серцевих скорочень уповільнюється до 105-110 за 1 хв. У цьому віці також виявляється несталість частоти і сили серцевих скорочень, що пов'язано з мінливістю функціонального стану водія ритму синусового вузла. У три-чотирирічному віці збільшується рухова активність дитини і закріплюється вплив блукаючого нерва на серце. Це виявляється в збільшенні серцевого циклу і зменшенні частоти серцевих скорочень за 1 хв. Кров'яний тиск, як систолічний, так і діастолічний, порівняно з дітьми другого року життя дещо підвищується і становить в середньому: максимальний -103, мінімальний - 50 мм рт. ст. Але норми кров'яного тиску, за даними різних авторів, суперечливі. Це, мабуть, пов'язано з тим, що кров'яний тиск, крім основних факторів, які його визначають, залежить від різних зовнішніх причин, які іноді важко врахувати.
Потрібно стежити за .правильністю організації режиму (зокрема, щоб дитина достатньо перебувала на свіжому повітрі і при цьому рухалась), зміцнювати нервову систему, оберігати дітей від різних хвороб, особливо повторних захворювань ангіною, хронічним тонзилітом, вірусним грипом, скарлатиною, які нерідко сприяють розвитку ревматичного захворювання серця - ревмокардиту, що е основною причиною пороків серця.
Органи дихання
З віком збільшується маса легень. Ріст їх відбувається за рахунок розгалуження дрібних бронхів, утворення альвеол, збільшення їх об'єму. Окружність грудної клітки за третій рік життя збільшується на 2 см і досягає 49--53 см. Змінюється і форма грудної клітки, збільшується нахил ребер, особливо нижніх. Ребра тягнуть за собою груднину, яка росте в довжину і опускається вниз, зменшується виступ її нижнього кінця, внаслідок чого верхня і нижня частини грудної клітки наближаються одна до одної. Одночасно змінюється співвідношення між передньозаднім і поперечним діаметрами грудної клітки, а саме: передньозадній діаметр збільшується швидше, ніж поперечний.
Частота дихання в стані спокою зменшується до 28 за 1 хв.
З розвитком плечового пояса (в три-сім років) поступово мішане дихання починає замінюватись грудним.
З віком хвилинний об'єм дихання (об'єм повітря, що вдихається, помножений на частоту дихання за 1 хв) підвищується відповідно до зміни обміну речовин, а відносні величини, що припадають на 1 кг маси тіла або на 1 м2 поверхні тіла, виявляються тим меншими, чим старші діти: в одномісячних - 0,4 л, в однорічних - 0,32 л, у трирічних - 0,23 л.
У дошкільному віці спокійний вдих відбувається її основному за рахунок скорочення міжреберних м'язів, а спокійний видих - майже без участі м'язів. Підвищені потреби організму в кисні зумовлюють насамперед прискорення дихальних рухів, часто досить значне. Потім дихання стає повільнішим, зате глибшим.
Для правильного розвитку органів дихання необхідно стежити за станом дихальних шляхів, розвивати грудну клітку, для цього необхідно проводити ранкову гімнастику і заняття з фізичної культури. Розвитку голосових зв'язок, гортані і легень сприяють співи і декламація.
Органи травлення
Органи травлення продовжують розвиватись. Слинні залози уже в два роки за своєю будовою майже такі самі, як у дорослих. У дво-трирічному віці часто гіпертрофується глотковий мигдалик і закриває носоглоткові отвори, створюючи перешкоду для нормального дихання і змушуючи дитину дихати через рот, що часто призводить до катарів дихальних шляхів і порушує правильний розвиток кісток лицевого черепа.
Стравохід у три роки становить 20,5 см, тобто збільшується за три роки на 6,6 см (у новонароджених середня довжина його 13,9 см). У дітей верхня частина стравоходу сплюснута, оскільки зазнає двобічного тиску трахеї і хребта. Ближче до шлунка стравохід набирає циліндричної форми. У дворічних дітей верхній кінець стравоходу доходить до рівня четвертого-п'ятого шийних хребців, а нижній - до середини десятого грудного і хребця. Слизова оболонка ставоходу в цьому віці ще досить ніжна, слизові залози і м'язовий шар розвинені слабо.
Шлунок після двох років росте повільно, у дворічних дітей об'єм його становить 600-750 мл. З віком збільшуються і маса шлунка, і площа його слизової оболонки. В однорічних вона в п'ять раз, а в трирічних -у 6 раз більша, ніж у новонароджених.
Кислотність шлункового соку в дітей третього року життя менша, ніж у дорослих. З ростом шлунка, розвитком його слизової оболонки збільшуються розмір і кількість шлункових залоз та їх секреція. Одночасно й підвищується кислотність, що зумовлює збільшення ферментативної активності пепсину і зниження .Ікни пості хімозину.
За період з шести місяців до трьох років кишечнику збільшується в сім-вісім раз, що пов'язано з переходом дитини від молочного до мішаного харчування. У дітей слабо розвинені слизова і м'язова оболонки тонких кишок, складок і ворсинок на них менше ніж у дорослих, тонкі кишки менші за величиною. Довжина товстої кишки і в цьому віці приблизно дорівнює довжині тіла. Залози тонких кишок так само, як і залози шлунка, функціонально не зовсім розвинені. Склад кишкового соку такий, як і в дорослих, а перетравлююча сила його менша і збільшується одночасно з підвищенням активності шлункових залоз та кислотності шлункового соку. Підшлунковий сік також менш активний. Кишечник дитини характеризується активністю і нестійкою перистальтикою, яка може посилюватись під впливом місцевого подразнення (надходження їжі, бродіння в кишечнику) і різних зовнішніх впливів (перегрівання дитини, крик, стукіт тощо). Оскільки довжині кишечника велика, а брижейка - довга, слаба і легко розтягується, створюється можливість виникнення заворотів кишок. Рухова функція шлунково-кишкового тракту в три-чотири роки стає такою самою, як у до рослих.
Клітини печінки і в цьому віці морфологічно ще не розвинені, оскільки функція її ще не досконала. Внаслідок захворювань клітини швидко гинуть, що призводить до порушення процесів обміну і бар'єрної функції самої печінки.
Обмін речовин і енергії
Обмін речовин у цьому віці ще має ряд особливостей, які вже менше виражені, ніж у новонароджених дітей і дітей першого року життя. Наприклад, азот аміаку, сечова кислота в сечі цих дітей містяться в більшій кількості, ніж у сечі дорослої людини. Так само і продуктів неповного окислення вуглеводів у крові і в сечі значно більше, ніж у дорослих. З посиленням рухової активності окисні процеси стають інтенсивнішими. Регуляція процесів обміну характеризується недосконалістю, а нервова система - нестійкістю. Різкі зміни збудливості нервових клітин зумовлюють значні коливання інтенсивності обміну речовин і його більшу залежність від зовнішніх впливів.
Кількісні особливості обміну речовин спостерігаються протягом усього періоду росту і розвитку. У дітей процеси асиміляції переважають над процесами дисиміляції, тобто частина поживних речовин, які всмоктались з кишечника, затримується в організмі, що зумовлює збільшення маси живої речовини. Отже, енергетичний баланс в організмі дітей позитивний, тобто кількість енергії, яка надходить в організм у вигляді хімічної енергії поживних речовин, перевищує витрату її організмом.
З віком інтенсивність збільшення маси зменшується. Так, місячний приріст маси в однорічної дитини становить 2%, а в трирічної - 1,4%. Основний обмін по відношенню до 1 кг маси тіла в дітей вищий, ніж у дорослих. У перші дні життя дитини за годину він становить 1,7 ккал, в одно-півторарічних він досягає максимального рівня - 2,4 ккал, а потім повільно знижується, і в три роки дорівнює 2,1 ккал.
Дитячий організм потребує значно більше енергії, ніж величина його основного обміну. Можуть бути й значні індивідуальні відхилення залежно від особливостей фізичного розвитку, рухової активності і стану нервової системи. Крім того, добова витрата енергії в однієї й тієї самої дитини іноді значно коливається. У середньому в дітей третього року життя на 1 кг маси тіла припадає 4,5-4 г білків, тобто близько 63 г на добу. Тваринні білки в цьому віці мають становити близько 75% усіх білків. Потреба в жирах така сама, як і в білках, а вуглеводи в добовому харчовому раціоні дітей повинні в чотири рази перевищувати кількість білків або жирів, тобто становити близько 280 г.
З мінеральних речовин дитячий організм особливо потребує солей кальцію і фосфору. Основне джерело кальцію - молоко, а фосфору - м'ясо, яйця, сир, а також багато продуктів рослинного походження.
Органи виділення
Нирки в три-чотирирічних дітей за будовою уже подібні до нирок дорослої людини. Дольчатість їх поверхні зникає на другому році життя. Нирки відносно великі. Вони інтенсивно ростуть протягом першого життя, потім їхній ріст сповільнюється. Так само і канальці швидко ростуть на першому році, а в три-чотири роки ширина їх просвіту, структура і функції клітині стінок канальців майже такі самі, як і в дорослих. У цьому віці встановлюється таке саме інтенсивне, як і в дорослої людини, звернене всмоктування води та інших речовин.
Ємність сечового пухиря в три роки досягає 250 мл, а в новонароджених вона не перевищує 50 мл, наприкінці першого року становить 200 мл. На зміну мимовільному сечовипусканню в грудному віці наприкінці першого, на початку другого року життя в дитини формується умовнорефлекторне довільне сечовипускання. Умовні рефлекси починають утворюватись тоді, коли після кожного чергового годування і відразу після сну дитину тримають над горщиком. У неї виробляється довільна можливість затримувати і викликати сечовипускання. Це пов'язано з тим, що аферентні імпульси від сечового міхура ідуть не тільки в спинномозковий центр сечовипускання, а й у кору великих півкуль, де виникає збудження. Імпульси з кори великих півкуль можуть зумовлювати сечовипускання або затримувати його навіть тоді, коли сечовий міхур дуже розтягнутий. На третьому році життя умовнорефлекторна регуляція сечовипускання стає ще більш вираженою, про що свідчать здатність утримувати сечовий пухир значно розтягнутим і зменшення кількості сечовипускання до шести - десяти раз на добу.
Але іноді під час захоплюючої гри в дітей може відбуватись мимовільне сечовипускання або нетримання сечі. Це буває тоді, коли дитина довго затримує сечове пускання в зв'язку з цікавою грою. А коли збудження, пов'язане з грою, раптом посилюється, то внаслідок індукційного гальмування ослаблюється вплив кори їм центр сечовипускання. Таке порушення коркового контролю легко виникає вночі під час сну.
Пізніше з віком збудливість коркового центру регуляції сечовипускання підвищується, і він починає реагувати на імпульси, що до нього надходять, і під час сну. Інтенсивне надходження доцентрових імпульсів зумовлюй збудження коркового центру сечовипускання, воно починає поширюватись і на інші ділянки кори, від чого гальмування кори припиняється, і дитина прокидається.
Але в дітей, що належать до слабкого типу вищої нервової діяльності, або в тих, що пережили
сильний переляк чи зазнали якогось нервового потрясіння, імпульси, що надходять у корковий центр
сечовипускання, можуть виявитися
надто сильними і зумовити його гальмування або, навпаки, недостатніми, щоб
викликати збудження всієї кори,
внаслідок чого виникає нетримання
сечі.