Оздоровча та туристи ...

Практична робота 4:  Подолання природних перешкод.

При зустрічі з природною перешкодою в дорозі перш за все слід оглянути місцевість, визначити можливість подальшого руху, місце і спосіб страховки, розставити людей. Групі не можна нічого розпочинати без відома керівника. Ризику не повинно бути. Він виправданий тільки в рятувальних роботах.  “ніхто не може і не повинен ризикувати життям інакше, як для загальної  користі – писав французький вчений і мандрівник Ален Бомбар… - Ваше сум'яття буде тим більшим, що ви піддали своє життя небезпеці без всілякої користі. А в світі існує стільки прекрасних і шляхетних цілей, заради яких можна ризикувати життям !”

Подолання природних перешкод. Усякий  туристський  похід пов’язаний з подоланням природних перешкод.

Треба перш за все віднести простір - довжину маршруту в кілометрах. Подолання запланованих кілометрів з вантажем за плечима, та не по гладенькій доріжці, а іноді і в складі породних умовах - ось головна природна перешкода.

Лісні хащі, де промінь сонця не досягає землі, тягнуть до себе загадковою тишею. Небезпека заблукати тут – не єдина.

Встають стіною тайгові завали та буреломи. Їх краще обійти, але, якщо доводиться пробиратися крізь них, захиститесь штормовим костюмом, рухайтесь повільно і уважно. Особливо бережіть лице. Сухі гострі суки загиблих хвойних велетнів можуть сильно поранити. Такі місця можна проходити тільки при яскравому світлі. Цим же небезпечний сухостійний та горілий ліс. Мобілізуйте увагу на те, щоб не провалитися в замасковану рослинами яму, не спіткнутися о лежачі дерево або камінь.

Болото. Його, безумовно, краще обійти, особливо якщо воно утворилося після заростання водойми. Саме в ньому криються підступні вікна з легко сплавиною що легко проривається. Розпізнати таке болото легко за ґрунтом що  коливається під ногами. Якщо доводиться все ж іти, то рухатися слід плавно, з великим (не менш 4-5 м.)інтервалом і з жердинами в руках. Вперед посилається розвідник з мотузковою страховкою. Запасають декілька в'язок хмизу.

Той хто провалився кладе поперек тичину і намагається вибратися. У випадку, якщо не вдається знайти під ногами міцне дно, всі рухи слід припинити і очікувати допомоги. Якщо той хто провалився застрахований мотузкою, тоді, щоб вона не прорізала сплавину, під неї підсовують колоду, в'язки хмизу, жердини і на гать що утворилась витягають товариша. Не слід всім бігти на допомогу – можна прорвати сплавину на більшій площі ті посилити ситуацію.

Особливо обережно діють, якщо потерпілій не застрахований мотузкою. Наближаються до нього повзком, здалеку кидають мотузку з петлею на кінці. При відсутності мотузки мостять біля того що провалився гать за допомогою ременя, протягнутої жердини і другого витягають його.

Переправа.  Скільки їх залишилось по заду ? І все ж таки кожен раз, коли тропа вибігає до ревучого потоку, його холодна лють заворожує та тривожить.

Ось вона – ріка, що зірвалась десь там з крутих льодовиків і сніжних ланів, з ревінням продиралась крізь тіснини каньйонів та ущелин в простір долини. В її шумі губляться гуркіт каменів що котяться по дну і голоси людей. І вже немає можливості почути здалеку пораду або команду. Миготіння виблискуючих потоків часто викликає запаморочення, страх і втрату орієнтування.

У туриста-пішохіда немає більш загрозливої небезпеки, ніж переправа через гірську або тайгову річку. Тому перед подорожжю необхідно зібрати як можна більш повну інформацію про характер і можливостях переправи через ріки що протікають по маршруту.

Жителі сусіднього з рікою населеного пункту зможуть розповісти про брід, місти, кладки, про те, як вони самі переправляються на інший берег.

Ускладнити переправу можуть сезонний паводок, непогода. Під час зливових тривалих дощів або незабаром після них рівень води самий низький перед світанком та самий високий  увечері. Це зв'язано з розтаванням снігу та криги в горах. Але в середній та нижній течії великих за довжиною рік добовий паводок запізнюється.

Різко відрізняється сезонний рівень води в гірських і рівнинних річках. В посушливу та спекотну пору року, коли рівнинні ріки міліють, - в розпалі паводок на гірських. Це потрібно враховувати, коли розробляється план подорожі ті графік руху за маршруту.

Розвідку, підготовчі роботи та саму переправу не можна обмежувати часом. Поспіх – поганий помічник в цій справі. Якщо є мінімальний сумнів в можливості небезпечної переправи, слід шукати інше місце вниз ті вгору за течією, ближче до джерел, де зменшується потужність потоку. Якщо все ж група вийшла до складної ділянки в нижній течії ріки, є сенс спуститись ще нижче за течією, де зменшується швидкість потоку, зустрічаються спокійні ділянки і де можлива переправа уплав або на різноманітних плавзасобах. Іноді для цього потрібно пройти цілий кілометр, іноді десять. На пошук можуть піти і день, і два. Якщо з’ясується, що відповідного для переправи місця нема, потрібно змінити маршрут або навіть відмовитись від нього.

При організації переправи враховують чисельний состав групи, фізичну підготовку та досвід керівника і інших членів групи в організації переправ. Кожен учасник повинен вміти плавати. Керівник повинен розпізнати характер ріки, безпомилково визначити можливий спосіб її подолання.

Вибір місця для переправи. При його виборі беруть до уваги ширину та глибину ріки, швидкість течії; наявність місць для організації страховки, спостереження та керівництва переправою; характер дна і наявність каменів що котяться по ньому (зазвичай дають про себе знати глухими ударами по дну).

Для переправи над водою (навісна та інш.) підійде звужена частина ріки з деревами або скельними виступами на березі, для переправи по воді уплав або за допомогою  сплавних засобів – порівняно спокійна ділянка ріки, де найменша швидкість течії, де нижче переправи немає порогів, каменів що стирчать з води, корчів, колод що пливуть воді і зручні для причалу берега.

Переходити убрід добре в тих містах, де ріка розширюється. Тут менша глибина і більш слабка течія; вдалим буде також місце, де русло розділяється на окремі рукава. Полегшує переправу мілко каменисте дно.

По камінням що стовбичать з води та міцно лежать можна перейти потік, який здається  непереборним. Іти слід за лінією каменів, тропи нижче по течії, по білим бурунам, тут ударна сила потоку послаблена каменями.

Тропи що ведуть до води зазвичай вказують на брід. Але це можуть бути і тваринні тропи, що ведуть до водопою, особливо якщо їх продовження немає на іншому березі.

Головною перешкодою при переправі убрід є швидкість течії. Швидкість визначають за часом, впродовж якого гілка або шматок дерева пропливають певну відстань.

Глибину і характер дна з'ясовує розвідник що іде зі страховкою. Ширину ріки можна визначити таким чином. Прикласти козирком до лобу так, щоб крайка берега була на рівні руки. Не змінюючи нахилу голови, повертатися лицем уздовж свого берега і помічати будь-який предмет, що сполучився з рівнем руки. Відстань до нього буде примірною шириною ріки. Для гарантії слід накинути 2-3 м.

Але навіть якщо на око визначена можливість переправи убрід або уплав, слід пропустити першими найбільш сильних фізично товаришів з страховкою мотузкою. Мотузки повинні бути, звичайно, довше ширини ріки. Коли місце переправи обрано, намічають маршрут руху від камені до каменю по білим бурунам, по дільниці з більш спокійною течією, за помітним на іншому березі орієнтиру.

Невеликій групі з 4-6 чоловік організувати переправу на дуже важких дільницях майже неможливо. Великі групи організують нижче за течією пост для перехвату на випадок зриву та зносу течією товариша. Пост встановлюється в точці, на яку може винести збитого течією. Визначають це місце, пустивши по воді з міста можливого зриву суки, 2-3 колоди або тріски. Якщо їх несе на корчі, вири або гострі каміння, місце для переправи негоже.

Необхідно перевірити місце для поста. Люди на ньому повинні бути і самі в безпеці, і мати змогу допомогти. Одного з рятувальників на мотузці що страхує пускають вплав до міста майбутнього поста; якщо він не може тут розташуватись або якщо його зносить, шукають для поста  місце нижче за течією.

 

Рис. 11. Страховка при переправі убрід:

1 — страховочна мотузка; 2 — транспортувальна мотузка

 

Наведення перил. Навіть в тих випадках, коли через ріку є кладка, якою користуються місцеві жителі, або надійний стовбур дерева що впало сам утворив міст, необхідне наведення перил. Якщо ріка неширока, з більш або менш спокійною течією і нижче по течії немає явно небезпечних місць (водоспад, поріг, гострі камені і т.п.), перила можна зробити з жердини, яку тримають два чоловіка (кожний на своєму березі). той що йде по кладці страхується мотузкою з берега.

Мотузкові перила з основної мотузки знаходиться для переправи убрід, по каміннях, по колоді (кладці) на інший берег або для переходу  по небезпечній дільниці, скельному карнизу, крутому схилу, що обривається до води. Перила повинні бути максимально тугими, слабо натягнута мотузка може виявитися більш небезпечною, ніж як би її взагалі не було. Тому обидва кінці мотузки прив'язують до опор. Кращий варіант – дерева на обох берегах. Якщо дерево тонкувато, той же кінець мотузки прив'язують ще до одного дерева, кущу, опорі, що вбита в землю і завалена каменями. Для опори може бути використаний і великий чагарник; мотузку слід прив'язати у самого його кореня і підстраховуватися так само, як при тонких деревах. Достатньо надійні скельні виступи, великі камені, вбиті в землю кілки або завалені камінням жердини. Надійність перил перевіряє той що йде першим зі страховкою з берега.

Для кращого  натягу перил і збільшення їх надійності можна вузлами що схоплюють зав'язати репшнури на обох кінцях основної мотузки і, підтягнувши її трохи вбік. Кріпити на допоміжних опорах.

При наведенні перил вузол “удавку” краще на використовувати, під дією перемінного навантаження він може розв'язатися.

Майже всі види переправ потребують перекидання на інший берег хоч би однієї людини убрід або уплав.

Переправа убрід. Страховка того що іде першим особливо відповідальна. Його страхують основною та допоміжною капроновою мотузками, кінці яких зв'язані у нього на спині вузлом булинь. В такому положенні зручніше іти, а знесеному течією так легше плити; якщо його підтягають до берега, він пливе на спині і вода не заливає лице.

Знесеного течією утримують на основній мотузці, одночасно підтягуючи до берега допоміжною. Тому ті що страхують з допоміжною мотузкою розташовуються на березі нижче за течією від основної мотузки. Страховка через плече і поперек при переправах не рекомендується, так як доводиться то швидко відпускати мотузку, то вибирати, тому два-три чоловіка просто тримають її в руках. Мотузку намагаються тримати так, щоб вона по можливості довше не торкалась води. Якщо є необхідність швидко кинути мотузку тому що пливе або робить стрибок, частина намотаної кільцями мотузки викидають  проти течії. Доки її натягне течією, той що переправляється встигне зробити стрибок або проплисти небезпечну ділянку. 

При зриві того що переправляється іноді доводиться бігом переміщатися по берегу, так як туго натягнута основна мотузка може заважати держатися над водою. При цьому дуже важлива погодженість дій тих що страхують  основною та допоміжною мотузками. Доки перші дають можливість плисти по течії  товаришу що переправляється, другі повинні підтягувати його до берега.

Переправлятися слід в черевиках і штормових брюках, щільно обв’язав їх шнуром навколо ніг, щоб зменшити опір води. Для усталеності  користуються міцною тичиною. Тичину упирають в дно з сторони течії. Ставлячи ногу, обмацують дно, шукають надійну опору. Після того як переправився перший, натягають перила і переправляються інші. Кожний обв’язується репшнуром або надягає альпіністський пояс. Петлею, довжина якої дорівнює руці до кисті (щоб можна було в любому положенні дотягнутися до перил), пристібаються карабіном до перил (вузол що схоплює не використовувати !).мотузку що страхує тримають 2-3 чоловіка, які стоять по берегу вище перил. При зриві і підтягуванні людини до берегу карабін буде вільно ковзати по перилам. Переправляють по одному, стоячи нижче перил за течією, лицем до неї. Рухаються боком, тримаючись двома руками за перила і злегка схилившись назад.

Турист що йде останнім знімає перила і, використовуючи їх як страхову мотузку, переправляється, як перший. Надійніше при цьому знімні перила. Той що йде останнім розв'язує мотузку і кінець її, складений петлею, закріплює за допомогою карабіну. До карабіну прикріплюється репшнур. Група що переправилась натягає і закріплює перила, а після переправи останнього товариша відв'язує кінець мотузки і витягає її прив'язаним  до карабіну репшнуром з іншого берега.

Є більш простий варіант. Перила натягають подвійною мотузкою; після переправи її просто висмикують з іншого берега.

Переправа вплав.  Страховку використовують таку ж, як при переправі убрід. Пливуть без тичини та черевик. З останньої опори як можливо далі стрибають  і пливуть з максимальною швидкістю. В момент стрибка ті що страхують викидають декілька витків мотузки вгору за течією.

Якщо заходять в воду з берега, то, доки можна іти, ті що страхують мотузку підтримують на висі, безупинно відпускаючи її, щоб не гальмувати рух товариша що йде. Коли далі іти не можна, викидають декілька витків вгору за течією. Не слід прагнути плити наперекір течії, щоб не втрачати сили. Доки плавця зносить, товариші що страхують переміщуються по берегу, і це важко передбачити заздалегідь, так як на березі можуть опинитися дерева, камені, кущі, що заважають руху.

Широку швидку річку перепливають,  притримуючись за колоду або за тюк з 2-3 рюкзаків в поліетиленових мішках, наповнених легкими речами (загорнуті в  намет та поліетиленовий тент від намету). До тюка та плавця прив'язують мотузки.

Переправившись на інший берег, перш за все обходять навколо опори і, щоб вона не “убігла”, закріплюють мотузку, а потім вже відв'язуються. Але, якщо мотузка “пішла”, треба пам'ятати: значно легше перекинути з одного берега на інший прикріплений до каменю тонкий шнур, і, прив'язавши до нього мотузку, витягнути її, ніж кидати мотузку. Доки організується переправа інших товаришів, при необхідності розводять вогнище, щоб зігрітися та обсушитися.

На річках, де знос течією не загрожує травмами, переправа здійснюється без страховки, (розвідник іде зі страховкою). В таких випадках можна іти колоною боком до течії або трохи навпроти нього, поклавши руки на плечі того що іде попереду. Можна організувати перехід по одному з опорою на 2-метрову тичину або по двоє – лицем один до одного, поклавши руки на плечі товариша.

На найбільш важких дільницях застосовується переправа “стіною”. Група вишиковується на березі, по боках “стінки” стають найбільш рослі та міцні туристи. Керівник заздалегідь дає вказівки і намічає орієнтир на іншому березі, так як під час руху по бурхливому потоку команду можна не почути. Обійнявши за плечі один одного, входять в воду та намагаються рухатись строго поперек ріки. Добре, якщо переправа починається на мілководді, тоді ті що йдуть “стінкою” встигають пристосуватися один до одного.

Не менш надійний і  таджицький спосіб. 4-6 чоловік, обійнявши за талію або за плечі один одного, утворюють коло і, намагаючись узгодити рухи, йдуть на кваплячись, щоб кожний міг намацати найбільш надійні міста для ніг.

Якщо в вузькому потоку не слизькі та стійко лежачі камені знаходяться на відстані кроку або стрибка, застосовується переправа по каменях.

При переправах по каменям через небезпечну ріку необхідна страхова мотузка, довжина якої більш ширини ріки. Для зручності певна частина мотузки, згорнута кільцями, знаходиться в руці туриста що переправляється. Від того що страхує мотузка до берега іде нижче лінії каменів, щоб у випадку зриву вона не заважала йому плисти і ті що страхують мали змогу нею маневрувати.

Переправа по кладці найбільш безпечна і зручна. В холодний час, при великій глибині та силі потоку, при каменях що перекочуються по дну вона просто не замінна.

Іноді вдається знайти підмиту дільницю берега з деревом, що різко нахилилося в бік іншого берега. Якщо дерево приречене, його можна звалити, попередньо підстрахувавши мотузкою від передчасного падіння і обрубивши гілки та суки, які будуть заважати при переправі. Мотузка, прив'язана ближче до верхівок дерева середньою частиною, послужить перилами для того що переправляється першим.

В багатьох містах в горах і в тайзі по берегам рік зустрічаються повалені дерева. Переконавшись, що стовбур дерева придатний для переправи (не трухлявий, достатньої довжини і т.п.) і підняти його під силу групі, приступають до роботи. Перш за все очищають його від гілок та суків, які можуть завадити переправі. Для того щоб колода не була слизькою, особливо під час дощу або снігу, стісують злегка поверхню або роблять хрестоподібні насічки. З надійних каменів улаштовують гніздо, упором може служити виритий в землі куток або вбиті в землю стійки, скріплені для надійності репшнуром. Прикріпивши до більш тонкого кінця колоди “стременом” середню частину мотузки, укладають його уздовж берега і вставляють в гніздо. За кінці мотузок тримаються ті дві  групи що переправляються, два-три чоловіка розміщуються біля тонкого кінця колоди і по команді починають повільно його піднімати. В радіусі колоди не повинно бути глядачів. Колоду піднімають під кутом 40-45 градусів до землі. Збільшувати кут не можна, бо колода може впасти, а при меншому куті його важко утримувати та маневрувати їм.

Потім, не опускаючи колоди, повільно заводять її в бік іншого берега і по команді керівника операції повільно опускають. Якщо його просто кинути, воно може, зламатися. Після того як колода лягла кінцем на інший берег, перевіряється його усталеність, при необхідності підкладають камені або забивають стійки. Потім натягають наскільки можливо обидва кінці мотузки, перетворюючи її в перила для туриста що йде першим, який страхується з берега таким же чином, як той що переправляється першим убрід або вплав.

Якщо дозволяє рельєф берега, можна організувати переправу, використовуючи течію. Цей спосіб під силу і невеликій групі. Колоду кладуть уздовж берега біля самої води. Камінь закріплюють в гнізді або прив'язують кінцем основної мотузки. Мотузку прив'язують серединою до тонкого кінця колоди, який спочатку руками, а потім тичиною зштовхують у воду, доки його не підхопить течія. Коли, розгорнувшись віялом, кінець колоди починає наближатись до іншого берега, його намагаються підняти вище та виштовхнути на берег, натягуючи обидва кінці мотузки. За допомогою катків та противаги колоду можна підштовхнути до протилежного берега. Замість катка може бути використана купа каменів. Противага прив'язуються репшнуром або основною мотузкою на 2-3 м до каменя. Чим важче противага, тим легше організувати переправу.

Частину шляху турист що йде першим долає легко, тримаючись за перила з обох сторін. Але вони опускаються все нижче, і наступає момент, коли їх приходиться опустити, але тепер вже близько до іншого берега. Опустивши тичину у воду проти течії і переконавшись в його усталеності, спокійно роблять декілька останніх кроків. Якщо тичину використати не можна, ідуть без неї або сідають на колоду верхи і таким чином добираються до берега (останнє можна робити тільки в тому випадку, якщо коли сидиш ноги не досягають води, інакше течією може й перекинути).

Колоду не повинно захльостувати водою. Якщо під час переправи першого туриста колода торкалась води або уходила в воду, він, коли переправився і прив'язав до опори мотузку (для перил), приймає міри до того, щоб підняти трохи вище кінець колоди – пересуває кінець колоди на більш високу ділянку берега, на великий камінь або купу каменів. Якщо це зробити не удасться, переправляється ще один турист з пилкою та сокирою (в чохлах та в рюкзаку за спиною). Разом вони споруджують поміст з обрізків колод. З іншого берега товариші можуть допомогти підняти колоду, натягнувши кінці мотузок.

Турист що переправляється другим, як і всі останні, обв'язується грудною обв'язкою та прикріплюється до перил петлею і карабіном. Для більшої надійності до карабіну серединою прив'язується допоміжна мотузка, кінці якої тримають на обох берегах. У випадку зривe товариша таким чином легше підтягти його до берега та простіше перетягувати карабін для іншого туриста.

Бігти по кладці, іти по ній одночасно двом або більшій кількості туристів не припустимо.

Якщо перила не знімні, ]х знімає останній хто переправляється, переходячи по колоді з страховкою, як перший.

Навісна переправа та переправа “паралельні мотузки” організується для більших груп.

Той хто переправився першим закріплює “зашморгом” обидві мотузки до опори (дерево, виступ скелі). На іншому березі натягають, наскільки можливо туго, мотузки на відстані одна від одної 20-30 см. кожен турист що переправляється прикріплює до себе грудну обв'язку або надягає альпіністський пояс та “альтанку” і, повернувшись спиною у напрямку переправи, прикріплюється грудною обв'язкою до верхньої мотузки за допомогою петлі або карабіну. Узявшись руками за нижню мотузку і закинув за неї ноги, він прикріплюється за допомогою карабінів альтанкою до нижньої мотузки. для полегшення переправи та для зручності  повернення на інший берег системи карабінів до одного з них середньою частиною прив'язують допоміжну мотузку, кінці якої тримають на обох берегах.

При переправі “паралельні мотузки” їх натягають таким чином, щоб людині яка стоїть на нижній верхня була на рівні грудей.

Прикріпившись за допомогою петлі та карабіна до верхньої мотузки і тримаючись за неї двома руками, ідуть по нижній боком вперед. Додаткова страховка мотузкою проводиться з берега. Переправа цим способом можлива при достатньо сильному (до відмови) натягу мотузки.

Для переправи останнього члена групи застосовують знімну систему. Той хто переправився першим прив'язує до опори мотузку “зашморгом” з петлею що висмикується; це дозволить потім розв'язати мотузку в натягнутому стані. Кінець мотузки страхується за допомогою карабіна або обв'язується ще раз довкола опори. На іншому березі мотузку натягають до відмови за допомогою поліспаста з репшнурів та 2-3 карабінів. Поліспаст фіксує мотузку в натягнутому положенні. Кінець її заводять за дерево, зав'язують вузол провідника і за допомогою карабіна закріплюють її таким чином, щоб можна було зняти поліспаст і мотузка залишилась натягнутою.

Турист що переправився останнім знімає поліспаст, прив'язує допоміжну мотузку до карабіну, про який велась розмова вище.

Коли переправа закінчена, висмикують петлю, розв'язують мотузку і повільно, без ривків витягають її за допоміжну мотузку.

Замість знімною системи можна використовувати будь-який з варіантів з зніманням перил.

При переправі “паралельними мотузками” можна переносити рюкзаки на собі, при навісній – рюкзаки переправляються окремо. Підвішувати рюкзак до мотузки за допомогою закріпленого за кільце карабіна ризиковано – при великій масі рюкзака кільце може вирватися. Рюкзак краще підвішувати, перехопивши петлею лямки.

 

 

Рис. 4. Навісна переправа:

1 — суддівська страховка; 2 — робоча мотузка для переправи; 3 — зона закріплення мотузки; 4 — петлі для страховки і самостраховки;  5 — петля (фал) для прикріплення до суддівської страховки; 6 — транспортувальна мотузка для петлі (фала); 7 — границя робочої зони

 

Долання природних перешкод за допомогою навісної переправи.

Перехід першого учасника. Перший учасник команди під час організації переправи переправляється на протилежний берег вбрід або іншим способом. При переході вбрід (із жердиною) командна страховка здійснюється основною та  допоміжною вірьовками ("вусами"), кінці вірьовок не закріплені.

Переправа першого учасника вбрід із використанням жердини. 1-й учасник кріпить командну страховку (основну та допоміжну мотузки) в перехрестя своєї страхувальної системи на спині. Для зручності при від’єднанні мотузок після переходу річки, використовується страхувальний "прусик", який кріпиться  до страхувальної системи "схоплюючим" вузлом. Команда організовує страхування 1-гоучасника "вусами". Командна страховка здійснюється таким чином: основна мотузка розміщується вище по течії і тримається другим та третім учасниками (обличчям по течії), допоміжна мотузка контролюється 4м учасником, кінці обох мотузок не закріпляються (вода). Страхуючі в рукавицях та без рюкзаків. Бухти командної страховки знаходяться перед страхуючими. Кут між "вусами" дорівнює 90 градусів. Використовуючи жердину, перший учасник переходить на інший берег річки на командній страховці. Під час переправи жердина не кріпиться до учасника, ставиться вище нього по течії, тримається двома руками, рух не менше ніж з двома точками опори.

Перейшовши на інший бік річки, 1-й від'єднує від себе командну страховку. Основну мотузку кріпить до опори "напівудавкою" з "карабінною петлею" на висоті близько 1,8 м. Допоміжну мотузку прикріплює до опори, використовуючи "карабінну петлю", та контролює її.

Дії команди.

Коли перший учасник від'єднує командну страховку і кріпить її до опори на тому березі, команда виготовляє на основній мотузці "поліспаст" (система для натягування) за допомогою допоміжної чи будь-якої іншої мотузки та наводить перило, що кріпиться до опори "карабінною петлею", яка дає можливість, після проходження всієї команди, забрати мотузку. Перило повинне бути достатньо натягнутим, щоб провисання його разом з учасником не доходило до уявного або реального рівня води. Другий кінець допоміжної мотузки прикріплюється до опори, так вона стає супроводжуючою. Наявність супроводжуючої вірьовки обов'язкова; вона повинна бути закріплена на березі, де є хоч один учасник і контролюватись ним, тобто контролюючий учасник тримає вірьовку у руках, бухта супроводжуючої вірьовки позаду його рук, обличчям він стоїть до того, хто переправляється,  вірьовка між ними розправлена, без петель. Кріплення супроводжуючої вірьовки до учасника (на перилах) у зблоковану систему в будь-якому місці, або окремим карабіном до карабіну, ковзаючому по перилах і зблокованому із страхувальною системою учасника.

Другий учасник зав'язує на середині супроводжуючої мотузки "вісімку" та кріпить її до себе, від’єднує суддівську страховку підчіплюється до перильної мотузки. Пристібування учасника до навісної переправи двома карабінами, або одним при сбалансованній страхувальній системі. Рух відбувається головою вперед. Супроводжуюча мотузка контролюється. Подолавши перешкоду, 2-й учасник від'єднує від себе мотузки у зворотному порядку. Суддівський фал повертається на вихідний берег. Вантаж транспортується окремо від учасника, але без суддівської страховки. Вантажем вважається рюкзак, контейнер, — ємкість і спорядження, що транспортується у них; вірьовка, кінець якої не закріплений з одного із боків етапу; контрольний вантаж, якщо він передбачений Умовами змагань. Учасники повинні контролювати його переміщення вірьовкою, що закріплена на одному із боків етапу. Будь-яке спорядження, яке не має контролю і при падінні потрапило за обмежувальну лінію або у воду (на водних перешкодах), вважається як втрачене.

Третій, четвертий, п'ятий учасники долають перешкоду як і другий. Шостий забезпечує зняття перил (від'єднує від опори супроводжуючу мотузку та встібує її кінець у карабін "карабінної петлі" на перильній мотузці), переправляється як другий учасник. Подолавши перешкоду, команда знімає перильну мотузку та, розв'язавши вузли на ній, перетягує и на свій берег за допомогою супроводжуючої.

Також приводимо методику навісної переправи через яр.

Обладнання етапу, командне спорядження аналогічні етапу "навісна переправа через річку (водна)", а до особистого спорядження учасника додається каска.

Перший учасник переправляється на протилежний берег вільним лазінням, спуск або підйом по вірьовці в яр або з яру, тощо на командній страховці. Командна страховка здійснюється через карабін (опору), кінець страхувальної вірьовки закріплений, страхуючий стоїть на самостраховці. Знаходження учасників у робочій зоні дозволяється тільки на самостраховці, або на командній страховці. Решта учасників переправляється так як при переправі через річку. Всі можливі порушення та помилки під час проходження даних етапів подано в зразку суддівського протоколу, розробленого для полегшення суддівства змагань, що приводиться нижче, в додатку.

Додаток

Навісна переправа через річку. Навісна переправа через яр.     

 

Можливі  порушення на стопах			команда
Група порушень	Характер порушень	Штраф, бали (сек.)	участник №1	учасник №2	учасник №3	учасник №4	учасник №5	учасник № 6	всього
1.1	Заступ контрольної лінії	1/30)
1.2.	Заступ обмежувальної лінії	1/(30)
1.3	Використання опори за обмежувальною лінією	10/(300)
1.4	Рух поза обмежувальною лінією	Зняття учасника
2.1	Неправильне застосування жердини (альпенштока, льодоруба)	1/(30)
2.3	Неправильний рух по перилам	3/(90)
2.5	Два учасника на перилах, крюку	6/(180)
2.7	Короткочасна відсутність каски	6/(180)
2.8	Рух без каски	Зняття учасника
3.1	Не закручена муфта карабіну	1/(30)
3.2	Порушення під час страховки (самостраховки)	3/(90)
3.3	Неправильне положення страхувальної вірьовки	3/(90)
3.4	Страховка без рукавиць	3/(90)
3.5	Відсутність або припинення страховки (самосграховкн)	6/(180)
3.7	Відсутність супроводжуючої вірьовки	6/(180)
3.8	Неправильна організація  страховки	6/(180)
4.5	Зрив, знесення течією з провисанням на командній страховці (самостраховці)	6/(180)
4.7	Зрив із зависанням на суддівській страховці	10/(300)
5 1	Втрата спорядження	1/(30)
5.2	Втрата жердини (альпенштока, льодоруба)	3/(90)
5.3	Втрата основної вірьовки, контрольного вантажу	10/(300)
6.1	Помилка під час в'язання вузлів	1/(30)
6.2	Не зав’язаний вузол	3/(90)
6.3	Неправильне застосування вузла	3/(90)
6.4	Неправильний пристрій для руху	3/(90)
Загальна сума штрафних балів Загальна сума штрафного часу (сек.)

 

Увага! Не розраховуйте на те, що осягнете всі ці премудрості в подорожі, без попередньої підготовки. Керівник і члени групи з великим досвідом, відпрацьовують з учасниками майбутнього походу необхідні прийоми, тренуються самі і вимагають відпрацювання необхідних навиків у своїх товаришів. Тренування можна проводити на будь-якій річці, в яру, в лісі

Переправи. Ні один туристський похід не обходиться без подолання  на маршруті струмків та річок: по поваленому через русло стовбуру дерева, по примітивним настилам, по камінню, вбрід, нарешті, за допомогою мотузок по навісній переправі, яка застосовується тільки в дуже складних походах досвідченими туристами.

Брід через ріку - один із самих розповсюджених способів переправи. Народна мудрість «не знаючи броду, не лізь у воду» повинна бути туристським законом.  Перше завдання полягає у тому, знайти на річці місце, де переправа вбрід для вашої групи ці посильний, де об'єктивно є повна гарантія успіху. Та й тут у більше випадків не можна обмежуватися тільки візуальною оцінкою діляї: ріки, потрібна практична перевірка. Часто ознакою броду служи стежки, прокладені місцевими жителями, наприклад, стежка, яка до ріки та обривається.

Рівнинні та гірські ріки мають кожна свої особливості, але в лому при організації бродів ми повинні оцінювати ріку по її глибині, температурі води, щільності (швидкості) течії, прозорості, характеру дна.

Треба пам'ятати, що одна і та ж сама ріка на різних ділянках має різну глибину. Брід в принципі можливий на ділянці, де глибина не більша ніж по пояс самому найнижчому туристу, але бажано знайти якомога більш мілке місце, треба враховувати і те, що глибина річок часто - величина перемінна: впродовж часу-двох, поки ви обідали на березі, вода може значно піднятись або впасти.

Серйозне ускладнення для броду - погана прозорість води, що не дозволяє оцінити глибину та побачити небезпечні ділянки дна: камін­ня ями, корчі, мул, водорості. Шукати місце броду завжди треба там, де русло розширюється, тому що у вузьких місцях глибина та щіль­ність потоку великі.

Переходити річки вбрід завжди треба у взутті, щоб ступні були максимально захищені від ушкоджень.

У тих випадках, коли візуальна розвідка місця броду не дає ре­зультатів, треба випробувати брід - пустити в ріку самого сильного та досвідченого туриста, обов'язково того, що вміє добре плавати. Як правило, брід робиться не по прямій лінії (перпендикулярно до бере­гів), а навскіс, в обхід поглиблень.

Рятувальний пост треба виставляти в тому випадку, коли пере­правляється декілька груп. Для визначення місця поста, як правило, нижче по течії ріки одного досвідченого учасника пускають у воду на рятувальній мотузці та перевіряють, чи зможуть рятувальники підхо­пити збитого течією у тому або іншому місці переправи.

Перший учасник переправи, який перейшов річку, закріплює на березі мотузку, яка буде для інших учасників служити поручнями. Ті, що переправляються, обв'язуються грудною обв'язкою, прикріплю­ються карабіном до поручнів та, тримаючись за них руками, перехо­дять річку стоячи обличчям до течії. Останній учасник переправи знімає поручні, обв'язується основною мотузкою і ті, що знаходяться на протилежній стороні, витягують його.

Існує і інший спосіб переправи без мотузки, що страхує: учасни­ки переправи переходять ріку, вставши в коло або в шеренгу, взяв­шись за плечі одне одного. Коли один учасник робить крок, інші учасники його підтримують.

При переправі через річку по каменях переправляються стрибка­ми, опираючись під час стрибка обома руками на високий альпеншток або однією рукою на льодоруб. Треба страхувати мотузкою того, хто переправляється, так, щоб при зриві у воду мотузка не зачепилась за камінь, бо потім тому, хто впав у воду це не дасть змоги встати на ноги або спливти.

Тим, хто добре вміє плавати, можна дозволити переправлятись уплав. При переправі через широку спокійну ріку використовують пристосований плотик, за який тримається учасник переправи.

 Через бурхливі та глибокі річки найбільш безпечна навісна переправа. Основна мотузка міцно прив'язується до опор та до дат перекидається мотузка, що страхує. Переправляються, як праві сидячі «в сідлі» або в горизонтальному положенні, обличчям дон на двох карабінах або одному з роликами.

Подолання рельєфу місцевості. Підйоми та спуски без доріг, стежок можливі в трьох формах: в лоб (прямо), в лоб зиґзаґом (або «серпантином») та навскіс (траверс з підйомом або спуском). Підйом та спуски в лоб - найкоротші по довжині, але завжди більш технічно складні та трудомісткі. Тому вони застосовуються рідше, тільки на найпростіших підйомах та спусках по некрутих схилах. Частіше використовують комбінації, пристосовуючись до особливостей схилу, короткі підйоми в лоб з проходами ділянок схилу навскіс та «серпантином».

На підйомах повинна бути різко знижена швидкість руху (30 хв. на кілометр), а при затяжних підйомах та спусках організують короткий відпочинок  стоячи, не знімаючи  рюкзаків.

Контрольні запитання:

1. Які вимоги до інтервалу на маршруті в поході при подоланні різних ландшафтів?

2.  Що необхідно ураховувати при виборі місця для переправи?

3.  Які види страховки необхідні при переправі у брід?

4.  Які способи подолання річок існують, поясніть їх методику подолання?

5.  Навісна переправа, яке обладнання необхідне для подолання перешкоди з допомогою н/переправи?

6.  Які дії виконує команда при доланні за допомогою навісної переправи?