Організація змагань ...

Тема: Умовні позначки спортивних карт

Мета: Ознайомлення і систематизація знань.

 

План:

1.     Групи умовних позначень на спортивних картах.

2.     Рельєф.

3.     Скелі і каміння.

4.     Гідрографія і болота.

5.     Рослинність.

6.     Штучні споруди.

7.     Позначки дистанції.

8.     Лінії і стрілки магнітного меридіану.

9.     Масштабні позначки.

10.           Лінійні позначки.

11.           Позамасштабні позначки.

 

Групи умовних позначень на спортивних картах.

Умовні позначення, як і карти, для яких вони призначені, пройшли довгий шлях розвитку. Зображення місцевих предметів на картах ранніх епох мали картинний характер. Кожен предмет передавався малюнком, зрозумілим без будь-яких пояснень. Міста, гори, ліси, фортеці і т. п. зображувалися в перспективі, тобто так, як вони спостерігалися б у натурі. Річки, озера, дороги, межі наносилися в горизонтальній проекції.

З розширенням знань про земну поверхню, з розвитком військової справи, виникла необхідність у відображенні на картах все більш широкого кола предметів. У цих умовах стало вельми скрутним зберігати на картах індивідуальні властивості кожного місцевого предмета. Знадобилося ввести для однорідних предметів загальні позначення. Малюнки поступово замінялися горизонтальними проекціями об'єктів.

У ході еволюції умовних знаків зображення населених пунктів на картах змінювалося від перспективного малюнка до планового, а потім - від малюнка до умовного знаку .

Умовні знаки - це символи карти, які є її мовою. На всіх картах всі предмети місцевості зображуються умовними знаками. З їх допомогою на карті наочно передається дійсна картина місцевості. Велика частина графічних умовних знаків нагадує форму зображуваних предметів при погляді на них зверху або збоку, що дозволяє порівняно легко запам'ятовувати їх.

Умовні знаки в топографії діляться на три основні групи: масштабні, позамасштабні і пояснювальні .

 

Масштабними умовними знаками зображуються місцеві предмети (населені пункти, ділянки лісу, озера, болота, великі ріки), які за своїми розмірами можуть бути виражені в масштабі карти.

Позамасштабні умовні знаки застосовуються для зображення таких місцевих предметів, які через малі розміри не можуть бути відображені в масштабі карти, але мають важливе значення або є хорошими орієнтирами - колодязі, джерела, радіощогли, мости, споруди баштового типу, кілометрові стовпи і т. п. Ці місцеві предмети зображуються на картах збільшеними.

Проміжне становище між масштабними і позамасштабними знаками займають умовні знаки доріг, струмків, електроліній та інших нешироких лінійних місцевих предметів, у яких в масштабі виражається лише довжина лінії. Ширина цих знаків є позамасштабні. Такі умовні знаки зазвичай називають лінійними.

Пояснювальні умовні знаки застосовуються в поєднанні з масштабними і позамасштабними і служать для додаткової характеристики предметів. До них відносяться всі цифри, власні найменування об'єктів та підписи, що характеризують місцеві об'єкти.

У спортивному орієнтуванні прийнята єдина система умовних знаків. Це означає, що спортивні карти в усьому світі підкоряються єдиним правилам і вимогам - спортсменам не доводиться кожен раз запам'ятовувати нові знаки і позначення, так як вони однакові на всіх спортивних картах будь-якої країни світу. Умовні знаки спортивних карт відрізняються від умовних позначень в топографії .

На ранніх стадіях розвитку орієнтування карти готувалися в чорно-білому зображенні. В даний час все різноманіття об'єктів на місцевості висловлюють на спортивних кольорових картах за допомогою шести кольорів:

-     чорний - для зображення штучних споруд: будинків, доріг, стежок, контурів, кордонів і кам'яного рельєфу;

-     жовтий - для зображення відкритого простору;

-     коричневий - для зображення будь-яких форм рельєфу (крім скельних порід), шосейних доріг і асфальтованих територій;

-     блакитний або синій - для зображення гідрографії та ліній магнітного меридіана;

-     зелений - для зображення рослинності (відтінки зеленого кольору відображають різну ступінь прохідності: чим темніше колір, тим важче прохідність) і для позначення лижень в зимовому орієнтуванні. Прохідність залежить від порід лісу (густота дерев, чагарників і низькою рослинності - папороть, ожина, кропива і т. п.). При зображенні прохідності зеленим кольором не приймаються до уваги болота, кам'янисті землі, які показуються окремими символами;

червоний - суддівський колір, їм зображуються знаки позначення дистанції: старт, фініш, маркування, заборонна для бігу територія, контрольні пункти (КП ) і т. д.

Для зручності запам'ятовування всі знаки спортивних карт за специфікацією розбиті на п'ять основних груп, в кожній з яких зібрані однорідні об'єкти.

 

Рельєф.

Рельєф (гори, пагорби, западини, обриви, промоїни, яри і т. п.). Зображення рельєфу на карті виконується за допомогою коричневих ліній - горизонталей . Горизонталі (ізогіпс) - це лінії на карті, що з'єднують точки земної поверхні з однаковою абсолютною висотою і в сукупності передають форму рельєфу. Чим ближче відстань між горизонталями, тим крутіше схил або западина. Щоб відрізнити схил від западини, наносять риску - бергштрих, завжди звернений у бік зниження. Основні горизонталі зображуються на картах суцільною лінією, причому кожна п'ята горизонталь намальована більш товстою лінією для зручності читання карти і оцінки різниці у висоті. Якщо неможливо точно передати рельєф основними горизонталями, застосовують допоміжні горизонталі. Вони наносяться між двома горизонталями у вигляді переривчастої лінії. Невеликі об'єкти рельєфу, які неможливо відобразити в масштабі, але які є важливими об'єктами для орієнтування, позначаються на карті окремими символами. Вирви - ями і отвори з явними крутими боками діаметром не менше 2 м і глибиною не менше 1 м - позначаються галочкою; корчі, великі пні, мурашники - хрестиком. Всі види горизонталей і символів рельєфу виконуються на карті коричневим кольором.

При нанесенні рельєфу на карту використовують такий показник, як перетин рельєфу. Цифри перерізу рельєфу вказують на вертикальний інтервал по висоті між сусідніми контурами перерізу - горизонталями. Показники перерізу рельєфу вказуються на карті за її робочим полем наступним чином: Н-5 м , або Н- 2,5 м.

 

Скелі і каміння.

Скелі і камені (камені, скелі, групи каменів, скельна і кам'яниста поверхні і т. п.). Скала - це особлива категорія земного рельєфу. Її включення в карту дає необхідні відомості про небезпеку і важку прохідність місцевості. На карті скелі і камені показуються чорним кольором, щоб відрізнити їх від інших елементів рельєфу.

 

Гідрографія і болота.

Гідрографія і болота (озера, річки, струмки, канави з водою, болота, джерела, колодязі і т. п.). Всі елементи води показуються синім або голубим кольором. Якщо облямівка в зображенні річки чи іншого водного об'єкта має чорну окантовку, то це вказує на те, що цей об'єкт не можна перетнути за нормальних погодних умов. При зображенні боліт застосовується класифікація, відбиває ступінь перешкоди при русі спортсменів. Болота бувають як відкритими, так і поєднуються з густими деревами. В останньому випадку символи боліт застосовуються спільно з символами прохідності, про які сказано нижче. Безпечне для спортсмена болото з явним краєм позначається лінійним растром. Непрохідне болото, небезпечне для людини, позначається потовщеними смужками і обов'язково обводиться чорною лінією .

 

Рослинність.

Рослинність (поля і галявини, луки, вирубки, ліси, посадки лісу, окремі дерева, кущі тощо). Для зображення рослинності на карті використовуються жовтий і зелений кольори. Лісові простори і відкриті місця можуть показуватися як суцільними, так точковими або лінійними растрами. Білим кольором показуються типово відкриті прохідні лісові простори - легкопрохідна рослинність, яку спортсмени пробігають без зниження швидкості, зоровий огляд на такій місцевості не утруднений. Ділянки місцевості зі середньопрохідною і труднопрохідною рослинністю наносяться на карту зеленим кольором різної насиченості, залежно від прохідності (чим гірше прохідність, тим темніше колір). Лінійним растром наносяться ділянки густого лісу, коли його простір надає можливість хорошого пробігання тільки в одному напрямку. Білі смуги на растрі показують напрямок вільного бігу. Жовтий колір - основа символів відкритих ділянок місцевості (лугів, трав'янистих земель, тобто площ без дерев - полян). Важлива деталь на спортивних картах - кордон: засіяні поля та сіножаті обмежуються суцільною чорною лінією, а кордони полян і важкопрохідних ділянок показують ланцюжком чорних крапок, таким же чином виділяють ліси з різними породами.

 

Штучні споруди.

Штучні споруди (будівлі, окремі будівлі, стіни та огорожі, населені пункти, шосе, дороги й стежки різної якості, лінії електропередач, залізниці і т. п.). За винятком знаків, що зображають асфальтовані або вимощені ділянки (наносяться на карту коричневим кольором), знаки цієї групи мають чорний колір. Суцільна чорна лінія позначає хорошу дорогу, звивистим пунктиром позначаються лісові дороги і доріжки, стежки і стежки. Треба мати на увазі, що чим тонше і коротше штрихи в позначенні, тим непомітніше на місцевості дорога або стежка .

 

Позначки дистанції.

Для позначення дистанції застосовуються спеціальні умовні знаки, що зображуються на карті пурпурним кольором. До них відносяться: місце початку орієнтування (рівносторонній трикутник), фініш (два концентричних кола), місце розташування контрольних пунктів (коло) та їх номери. На картах для змагань з орієнтування в заданому напрямку застосовуються лінії, що з'єднують кола контрольних пунктів між собою та зі стартом у порядку їх проходження. Знаки дистанцій рекомендується друкувати на карті, принаймні для спортсменів високого класу. Для інших груп можна нанести дистанції вручну. Також пурпурним кольором позначаються заборонені та небезпечні території, пункт медичної допомоги, пункт підживлення.

До технічних умовних знаків відносять лінії магнітного меридіану (як правило – синій колір) та хрест суміщення (наноситься на вільному полі карти). Останній дає змогу здійснити контроль суміщення кольорів під час офсетного друку.

На кожній карті, крім зображення місцевості в умовних знаках, є зарамочне оформлення. Зарамочне оформлення карти має містити:

·                     напис “Спортивне орієнтування”;

·                     назву карти та області де вона розташована;

·                     масштаб та висоту перетину рельєфу;

·                     рік видання;

·                     пояснення всіх особливих та спеціальних об’єктів;

·                     назву замовника карти;

·                     ім’я та прізвище авторів польових та камеральних робіт;

·                     реєстраційний номер;

·                     посилання на базові матеріали.

Усі надписи розташовуються перпендикулярно ліній магнітного меридіану і пишуться в напрямку із заходу на схід. Крім того, на картах з лицьового боку можуть бути (для змагань категорії А, В – обов’язково) надруковані легенди контрольних пунктів.

Легенди - це інформація щодо місцеположення контрольних пунктів, виконана у вигляді символів відповідно діючим вимогам Міжнародної федерації орієнтування. Оформлюються легенди у вигляді таблиці).

Рис.  Зразок запису легенд та їх пояснення (а) – позначення стовпчиків

 

У перших трьох рядках міститься така інформація:

·                     назва змагань;

·                     вікова або кваліфікаційна група;

·                     номер дистанції, її довжина, загальний набір висоти в метрах.

У стовпчиках міститься така інформація:

·            А - порядковий номер КП, знак початку орієнтування;

·            В – позначка (номер) КП на місцевості;

·            С – який (з кількох однакових) об ‘єкт використаний для постановки КП;

·            D - об ‘єкт, на якому розташований КП (як правило, символ об’єкта схожий на зображення його на карті);

·            Е - додаткова інформація про характер об’єкту;

·            F - розмір об ‘єкту;

·            G - положення знаку КП (призми) відносно об’єкта.

Для опису розмічених ділянок дистанції використовуються рядки без поділу на клітинки. В них позначається: довжина шляху, наявність розмітки. Між рядами відповідних об’єктів виконується опис шляху між КП, або від КП до пункту зміни карт (пункту підживлення). Останній рядок таблиці використовується для опису шляху від останнього КП до фінішу.