Л1. Вступ. Поняття про комунікаційні коди
- Історія альтернативних і додаткових засобів комунікації
- Перфокарта та двійковий код
- Азбука Морзе. Морська семафорна азбука. Древньогрецькі маяки. Семафор. Шумерські вогняні сигнали. Мова водолазів та мова груп спеціального військового призначення. Монастирська мова жестів.
- Офіційні мови жестів
- Графічний символ в комунікації: літера, склад, слово, ієрогліф, руна, емодзі, стікер, інфографіка
Двійковий і трійковий коди - як основа комунікації ще з докомп'ютерних часів
Кодування інформації важливе на різних рівнях і не лише в програмуванні.
Саме наше тіло кодує інформацію в сигнальних системах та передає сигнали у мозок, де вони інтерпретуються. Так три типи колбочок в наших очах відповідальні за кодування інформації про довжину хвилі світла яка потрапляє на сітківку
Якщо ми поглянемо на історію людства в розрізі культурології то побачимо різноманітні способи комунікації, якісь з них максимально природовідповідні та побудовані на інстинктах (міміка, невербальні сигнали пози), якісь є набагато складнішими утвореннями: мовлення, жест. Та кінець кінцем на значно пізніших стадіях розвитку людства з'явилося письмо.
Гіпотези про походження мови. Ще в античній Греції, приблизно в VT-му ст. до н. е. , намітилися паростки наукової думки про виникнення людської мови, зокрема гіпотези звуконаслідувальна, вигукова і договірного її походження.
Але коли людство розвинуло свої мови до визначних висот, з'явилась потреба передавати інформацію швидко і на далекі відстані
Що є інформація?
Двійковий код – 0 та 1. Так і ні – це базова мова майже кожного комп’ютера сьогодні, але цей підхід він значно глибший ніж тільки інформатика – це основа нашої коммунікації, яка домтупна навіть дітям з важкими порушеннями. Згода і не згода. Полярні протилежні антономічні значення які ми усвідомлюємо на рівні рефлексів, які наш організм навчився програмувати у біль та насолоду, а ми, як могли, потім вже підкорювали ці природні механізми, та продовжуємо підкорювати, через базові педагогічні прийоми – заохочення і покарання.
Втім інформація ніколи не буває абсолютно бінарною. З нашої позицію завжли буде залишатись ще невідоме
Так інформація може набувати абсоютно нейтральних, позитивних і негативних значеннь.
Скільки базових елементів у коді ДНК людини
Подання повідомлень у вигляді спеціальних графічних зображень (піктограм), запис хімічної реакції у вигляді спеціального рівняння, запис шахової партії спеціальними позначеннями, запис слів із використанням азбуки Морзе - усе це приклади кодування повідомлень.
Перфокарти вперше
почали застосовуватися в 1804 в Жаккардових ткацьких верстатах для управління
візерунками на тканинах.
Далі їх поширення зростало допоки їх не витіснили більш компактні магнітні нащадки. На перфокарту інформація записувалася пробиванням дірочок, як у двійковому, і у текстовому режимі. У двійковій системі машин IBM 701 машинне слово складалося з 36 біт і в рядку пробивок було два таких слова. Всього ж на одну перфокарту містилося 24 машинні слова. У текстовому режимі кожна колонка означала один символ, а цифри пробивалися дуже просто - однією пробивкою позиції, позначеної цією цифрою.
І цей тип коду вання інформаціїї цікавий нам в декількох площинах:
Як образ програми, адже це конкретний алгоритм зафіксований за допомогою коду, а педагоги теж використовують програми в своїй діяльності, і, хоча педагогічні програми набагато більш гнучкі, все ж наявні спільні риси.
Також образ перфокарти – це дуже влучна алегорія для опису паттерну поведінки, яку використав Ерік Берн у своєму психологічному творі «Люди, які грають в ігри».
Цікавим є адаптація цього засобу для створення логопедичної вправи: Перфокарта – це індивідуальна картка з отворами у певних позиціях, а також чистий аркуш паперу всередині. На карті знаходяться вікна для фіксування відповідей дітей. Я пропоную посібник «Логопедичні перфокарти». Його мета: формування фонематичного слуху шляхом знаходження заданого звуку у словах і основі гучного промовляння. Для гри виготовлені перфокарти на дефектні звуки мови (С, З, Ц, Ж, Ш, Ч, Щ, Л, Р) – 9 штук.
На кожній карті картинки, а під кожною картинкою віконце. Зображення підібрані так, що частина з них містить у назвах заданий звук. Під карту кладеться аркуш паперу. Завдання гравця – знайти всі картинки, що мають в назві заданий звук, і поставити у віконці під картинкою будь-який значок (хрестик, кружок). Після цього аркуш паперу виймається, і всі позначки з'єднуються лініями. Якщо зображення визначено правильно, повинна вийти буква, що позначає заданий звук.Приклад:
Азбкука Морзе – це (телеграфна азбука) — названа за ім'ям розробника Семюела Морзе, який запропонував її в 1838. Відтворення графічних знаків комбінації крапок і тире це її головна функція. За одиницю часу приймається тривалість однієї точки. Тривалість тире дорівнює трьом крапкам. Пауза між елементами одного знака — одна крапка, між знаками в слові — 3 крапки, між словами — 7 крапок.Не має наразі широкого використання для людей з інвалідністю, але має досить аисокий потенціал.
Так є одна анроід розробка де Для передачі інформації сліпоглухій людині на смартфоні вводиться текст будь-якою мовою, він перекладається в шифр абетки Морзе і передається одержувачу за допомогою вібрації smart-годин, які одягнені на зап'ястя. У свою чергу, він може також передати інформацію за допомогою торкання екрана пристрою.
На зразку ви бачите літери латинського алфавіту закодовані в Морзе
А зараз ви послухаєте як звучить фраза «Доброго вечора, чи з України» азбукою Морзе та спробуєте відгадати як позначаються літери «О» та «И»
Морська семафорна азбука та Прапорцева сигналізація — спосіб комунікації, що застосовується у військово-морському флоті та в сухопутних військах; полягає в передаванні команд (сигналів) за допомогою вивішування спеціальних прапорців (тільки на флоті) чи сигналістами (на флоті і в армії).
Кирилична семафорна (прапорцева) азбука розроблена віце-адміралом Степаном Макаровим, і використовується у російському ВМФ з 1895 року. Російська прапорна абетка містить 29 буквених та три спеціальних знаки і не включає в себе цифр і знаків пунктуації[2].
Передача інформації в цьому виді зв'язку ведеться словами по буквах, а швидкість передачі може сягати 60-80 знаків в хвилину.
Прапорцевий семафор призначений для зв'язку в світлу пору доби. Зв'язок ним здійснюється тільки словами, що передаються по буквах. Досягається це завдяки тому, що кожна буква російської абетки має присвоєний їй певний умовний знак. Кожен умовний знак зображується певним положенням рук сигналіста-семафорника з прапорцями
З одного боку вам ця інформація може здаватись зайвою і не доречною, адже вона наче б то не пов’язана з логопедією та дефектологією, але інвалідність може приймати дуже специфічні, комбіновані форми, наприклад, у дитини може бути комбінація глухоти з відсутністю пальців рук, або з глибоким порушенням дрібної моторики і тому ваша обізнаність у альтернативних засобах коммунікації є запорукою спроможності дитини до коммунікації.
Жестово-символічна абетка кодування, передачі та декодування
повідомлення на флоті. До моменту винайдення технічних засобів зв’язку
людина успішно користувалася і простішими засобами трансляції
повідомлень на певні відстані. Деякі з них збереглися й донині, наприклад
сигналізація прапорцевим семафором (семафорна абетка), в якій кожне
положення рук сигнальника відповідає одній букві-символу, або якщо
дивитися глибше, – одній фонемі мови. Це дає змогу передавати мовне
висловлювання за допомогою елементарних візуальних сигналів [266; 297].
Семафорна азбука включає 29 буквених і три службових знаки, не
містить цифр і розділових знаків (їх передають по буквах, словами).
334
Наприклад, цифра “7” буде передана словом “сім”, а символ “,” – словом
“кома” (табл. 4.8).
Кожній букві й умовному знаку відповідає певне положення рук із
прапорцями. Семафорне повідомлення складається зі слів, кожне з яких
складене із букв, зображених відповідним положенням прапорців. Передачу
інформації семафором проводить сигнальник за допомогою прапорців
(розмір тканини одного прапорця – 30х35 см). Колір тканини прапорців
залежить від часу доби: в темний час доби використовуються прапорці з
тканини світлого тону (жовтого, білого), а в світлий час доби – з тканини
темного кольору (червоного, чорного). У разі відсутності прапорців
семафорити слід безкозирками
Українська семафорна азбука має свої особливості, знання яких
прискорює і забезпечує процес засвоєння техніки прийому й передачі
інформації прапорцевим семафором. До них належать: 1) схожість
зображення семафорних знаків А, Г, Ґ, К, Т, У з прийнятими в українському
алфавіті зображенням цих букв; 2) встановлення одного і того ж знаку парам
букв Е і Є, Г і Ґ, І, Ї і Й; 3) попарна симетричність у зображенні семафорних
знаків А і У, Б і Д, В і Г, Е і С, Ж і З, К і X, Л і М, Н і О, П і Р, Ф і И, Ц і Ч, Ш
і Щ, Ю і Я. До того ж симетричні за зображенням знаки В і Г, Ж і З, Л і М, Н
і О, П і Р, Ц і Ч, Ш і Щ, Ю і Я стоять поряд у семафорній азбуці; 4) семафорні
знаки В, Е, І, Ї (Й) і Н зображуються правою рукою, а знаки С, Г, О – лівою;
337
5) в семафорних знаках Б і Д, В і Г, Е і С, Ж і З, Л і М, Н і О, П і Р, Ц і Ч, Ш і
Щ, Ю і Я є попарно симетричними: положення прапорця правої руки в
першому знакові відповідає положенню прапорця лівої руки другого знаку.
Семафори. Мова йде вже не про прапорці, а про те, що называється "оптичним телеграфом". У 18 столітті для передачі даних на відстані набули широкого поширення геліографи - прилади, які за допомогою дзеркал направляли світлові промені на дзеркало-приймач. За сприятливих умов такі сигнали були передані на відстань до 65 кілометрів.
Давньогрецькі маяки. Цікаво, що ще до нашої ери грецькі моряки отримували інформацію з маяків у двійковому коді. Опис цієї системи зустрічається у записах історика Полібія, який зробив їх у 150 році до н. е. Вона полягала у використанні пари маяків, на кожному з яких було п'ять смолоскипів. Одна вежа представляла ряди, а друга – колонки. Таким чином виходила матриця з 25 елементів (у грецькому алфавіті 24 літери) Як на вашу думку, чи світлові сигнали є важливими для людей з інвалідністю? Сигнальні костри, мови жестів окремих спеціальностей, таких як спеціальні військові призначенці та водолази, мову жестів для себе винайшли навіть монахи, які давали запоруку мовчання
Згідно з гіпотезами американських дослідників жестова мова спонтанно виникла 3 млн років до н. е. ще до появи звукової мови та проіснувала до 100 тис. років до н.е.
Сучасні жестові мови виникли з огляду на різні обставини. Зокрема, мовами жестів користуються й люди без вад органів мовлення. У Середньовіччі ченці часто «говорили» монастирськими жестовими мовами під час обмеження голосового спілкування, наприклад, обітниці мовчання. Перші згадки про такі мови датуються 10 століттям. Їх граматика елементарна, а кількість жестів дуже обмежена. В однонаціональних монастирях на мови жестів вагомий вплив мають звукові мови. У цистерціанців США прийменники «for» (для) і «to» (до) передають через знаки, що схожі на знаки для співзвучних числівників «four» (чотири) і «two» (два).
Відповідно до окремих досліджень, найрозвинутіші мови жестів існували в аборигенів Австралії. В австралійських племенах вдови досі після смерті чоловіків рік розмовляють лише жестами. Їх використовують також під час комунікації на значній відстані і для дотримання тиші на полюванні.
У VII столітті англійський історик, бенедиктинський чернець Беда Преподобний зафіксував першу в історії спробу навчити мові жестів глуху дитину. У 1550 році іспанський ченець-бенедикт Педро Понсе де Леон створив першу школу для глухих при Сан-Сальвадорському монастирі в селі Онья біля Мадрида.
Жестами рук та пальців, положенням тіла та голови позначають цілі слова і окремі літери, а міміка передає додаткові емоції. До речі, потрібно розрізняти жестову мову і мову жестів. Так, ми часто під час розмови використовуємо інтернаціональні жести «окей» чи «супер», які не створюють окрему мову. Жестові мови майже повністю автономні і розвиваються окремо від словесних мов. З’являються нові жести, зникають старі. В одній країні може існувати кілька словесних мов і єдина жестова та навпаки. Зараз у світі налічується 0,4 до 1,5% глухих чи слабкочуючих людей і кілька десятків жестових мов та їх діалектів. Міжнародний день жестових мов відзначають 23 вересня. Офіційні мови жестів Французька мова жестів (LSF, фр. langue des signes française) — жестова мова однойменної родини, що використовується глухими Франції та інших країн. Має від 50 000 до 100 000 носіїв[1]. Від французької жестової мови, ймовірно, походять (або зазнали її сильного впливу) нідерландська, російська жестова мова, амслен, українська, ірландська, квебекська та інші жестові мови. ІсторіяФранцузьку жестову мову часто неправильно називають твором Шарля-Мішеля де л'Епе, однак він виявив уже існуючу старофранцузьку жестову мову, зайшовши в будинок, де жили дві глухі сестри. Він був вражений тим, наскільки проробленою була система спілкування жестами, і почав вивчати її. Через деякий час він заснував школу для глухих, розробивши систему «методичних жестів» для навчання своїх студентів письму та читанню. Шарль-Мішель публічно демонстрував свою систему, привертаючи увагу педагогів усіх європейських країн. Він також популяризував ідею про те, що глухі можуть навчатися. Мова, створена Шарлем-Мішелем, включала жести, з якими його ознайомили глухі, та граматичні категорії, придумані ним. Отримана система була надто складна, наприклад, поняття «незрозумілий» виражалося п'ятьма жестами — «зовнішній» «розуміти» «можливість» «прикметник» «немає» — тоді як в природній мові використовується комбінація «розуміти» «не». Епе не створював французьку жестову мову, але зіграв вирішальну роль в суперечці «чи потрібне глухим усне мовлення», довівши, що вони можуть думати і не використовуючи звукові слова. Крім того, він прискорив розвиток мови, зібравши безліч носіїв у своїй школі. До кінця XIX століття мова процвітала. Однак прихильники навчання глухих тільки усного мовлення («оралісти») в дебатах на Другому міжнародному конгресі з питань освіти глухих 1880 року прийшли до висновку, що жестова мова є лише перешкодою для навчання дітей мови. Французька жестова мова була повністю заборонена в школах. Положення жестової мови змінилося тільки в кінці 1970-х, коли співтовариство глухих почало активно виступати за двомовне навчання. У 1991 році національна асамблея прийняла закон Фабюса, дозволивши викладання французькою жестовою мовою. У 2004 році був прийнятий ще один закон, згідно з яким французька жестова мова отримала статус повноцінної мови. Міжнаро́дний жест (МЖ) (англ. International Sign (IS)) - система жестомовної комунікації глухих, що використовується в різних сферах, зокрема на міжнародних заходах, таких як наради, семінари, конгреси та з'їзди Всесвітньої федерації глухих (WFD)
Украї́нська же́стова мо́ва (УЖМ)— природна візуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалась еволюційним шляхом і використовується як єдиний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб, які постійно проживають або впродовж тривалого часу проживали на території України. Цікавим є такий факт про американську та британську жестові мови: незважаючи на те, що в Австралії, Великій Британії, Новій Зеландії та США використовується одна й та сама усна мова — англійська, жестові мови в перших трьох країнах відносяться до сім'ї британської жестової мови і не взаємозрозумілі з американською жестовою мовою, навіть незважаючи на сильний вплив англійської на всі перераховані мови.