“Academic procrastination and academic performance: Do learning disabilities matter?” (Goroshit & Hen, 2019):

Твердження для обговорення студентами

  1. Академічна прокрастинація є типовим явищем і не має значного впливу на академічну успішність.

  2. Близько 70% студентів коледжів стикаються з академічною прокрастинацією.

  3. Для студентів з особливими освітніми потребами (learning disabilities, LD) негативний вплив прокрастинації на успішність вищий, ніж для інших студентів.

  4. Прокрастинація у студентів з LD часто пов’язана з униканням труднощів і страхом невдачі.

  5. Студенти без LD інколи використовують прокрастинацію як «стратегію», яка не обов’язково знижує їхню успішність.

  6. Основні наслідки прокрастинації включають підвищений рівень стресу, низьку самооцінку та ризик академічного відрахування.

  7. Розвиток навичок саморегуляції (time management, goal-setting) може допомогти студентам знизити рівень прокрастинації.

  8. Студенти з LD частіше мають проблеми з саморегуляцією, низькою самооцінкою та почуттям самотності.

  9. Академічна прокрастинація впливає на успішність студентів незалежно від їхніх індивідуальних характеристик чи соціального середовища.

  10. Дослідження підтверджують, що для студентів з LD поєднання підтримки навчального середовища та емоційної регуляції є найефективнішим способом зменшення прокрастинації.

Haft et al. (2022) “A Systematic Review of the Consequences of Stigma and Stereotype Threat for Individuals With Specific Learning Disabilities”

  1. Стигма щодо осіб із специфічними труднощами навчання (SLD) найчастіше проявляється через занижені очікування з боку вчителів і батьків.

  2. Діти з SLD рідше стикаються з булінгом у школі, ніж їхні однолітки без SLD.

  3. Високий рівень стигматизації пов’язаний із нижчою самооцінкою та більшою тривожністю у підлітків з SLD.

  4. Самостигма (використання негативних ярликів на власну адресу) є поширеним явищем серед осіб з SLD.

  5. Стереотипна загроза (страх підтвердити негативні уявлення) може погіршувати результати виконання завдань у дітей та студентів із SLD.

  6. Вплив стереотипної загрози на результати навчання у дітей з SLD є однаковим у всіх дослідженнях.

  7. Підтримка з боку вчителів і однолітків може зменшити негативний вплив стигми на психологічний стан дитини з SLD.

  8. Дослідження показують, що вплив стигми на психічне здоров’я (тривога, депресія) у дітей з SLD подібний за масштабом до впливу стигми в інших уразливих групах (наприклад, при ВІЛ чи епілепсії).

  9. Стигма та стереотипна загроза можуть впливати не лише на академічні результати, але й на вибір майбутньої професії у молоді з SLD.

  10. Більшість досліджень зосереджується на негативних наслідках стигми, тоді як позитивні стратегії подолання (resilience, self-advocacy) вивчені недостатньо.